Рішення № 130863683, 08.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2025 рокусправа № 380/4434/25 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» (далі позивач, ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA 209000/2024/000735/2 від 13.12.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UА209150/2024/000120;

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2023/000200/2 від 24.08.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209150/2023/000087.

В обґрунтування позову зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Тому вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 14.04.2025 позовну заяву приватного підприємства УКРТЕКСТРЕЙДИНГ до Львівської митниці повернуто позивачу в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2023/000200/2 від 24.08.2023 року та визнання протиправним і скасування рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209150/2023/000087.

Ухвалою від 15.01.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 32036 від 16.04.2025) у якому проти позову заперечив. Вказав, що контрактом спільного співробітництва міжнародної купівлі-продажу товарів № 2018/09/01 від 01.09.2018 року, що укладений між ПП «Укртекстрейдинг» та Optimum SK S.R.O. (надалі «Контракт ЗЕД»), у вступній частині та в реквізитах відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладення та підписання контракту. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору зі сторони Покупця та Продавця, із наданих документів, є неможливим. Вказав, що пунктом 6.2. Контракту ЗЕД передбачено, що «Покупець повинен в строк виплатити вартість поставленого товару або згоду Покупця здійснити передоплату грошових коштів за поставлений товар». При цьому, польська версія Контракту містить розбіжності, а відтак передбачено: «Покупець зобов`язаний протягом 30 днів сплатити вартість товару…». Пунктом 6.4. передбачено, що «Покупець має право здійснювати 100 % передоплату», а пунктом 6.5., що «Покупець має право здійснювати 100% передоплату за зарезервований товар». Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу, одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. Тобто, в будь-якому разі вартість товару повинна бути сплаченою, проте, декларантом не надано платіжних документів, які б підтверджували факт переказу коштів та сплати за товар; п. 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «в порядку та на умовах, визначених дійсним Контрактом, Продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець зобов`язується придбати в Продавця на умовах EXW (у відповідності з Інкотермс) товари у відповідності з інвойсами, які додані до товаросупровідних документів. Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано. Враховуючи те, що юридична адреса продавця м. Братислава, а задекларовані умови поставки EXW- Kraina Polana, не визначення конкретного місця завантаження може вказувати на не включення всіх складових митної вартості товару. Умови пункту 1.4. Контракту ЗЕД дають підстави вважати про наявність у фірми представника ПП "Укртекстрейдинг" та Optimum SK S.R.O. окремого дилерського/дистриб`юторського договору, який до митного оформлення не подавався.- відповідно до п. 2.1. Контракту ЗЕД (Додатком № 7 внесено доповнення), ціни на тканину декоративну від 0,73 дол./м.п, 0,833 дол./м.п, 0,93 дол./м.п, 1,04 дол./м.п, 1,14 дол./м.п, 1,24 дол./м.п, 1,34 дол./м.п, 1,44 дол./м.п. Тобто, ціна товару коливається від 0,73 дол./м.п до 1,44 дол./м.п., однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано. Пунктом п. 2.1 Контракту ЗЕД передбачено, що ціни на тканину будуть зазначені в fakturah DPH. Проте, до митного оформлення надано інвойс без ПДВ та без посилань на підстави звільнення операції від нарахування ПДВ. Повідомив, що пунктом 4.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «якість проданих товарів повинна відповідати погодженим Покупцем і Продавцем стандартам і технічним умовам і повинна підтверджуватись товаросупровідними документами на тканину різних кольорів сортів і якості». Однак, документів, що підтверджують якість товару не надано. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Перевезення здійснюється власним транспортом. До митного оформлення подана калькуляція витрат на перевезення збірного вантажу від 27.11.2024, котра підписана бухгалтером та менеджер з логістики. При цьому, на такій відсутній підпис керівника підприємства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ПП «Укртекстрейдинг» є юридичною особою зареєстрованою в Україні 09.08.2005, ідентифікаційний код юридичної особи 33663016. Є платником податків та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між приватним підприємством «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» та підприємством «OPTIMUMSKS.R.O.» 01 вересня 2018року укладено міжнародний Контракт № 2018/09/01 купівлі-продажу товарів, пунктом 1 якого визначено, що в порядку та на умовах даного Контракту Продавець «OPTIMUMSK S.R.O.» зобов`язується продати Покупцю (ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ»), а покупець зобов`язується придбати у Продавця на умовах EXW (відповідно з правилами ІНКОТЕРМС) товари відповідно до інвойсів, доданих до товаросупровідних документів що є невід ємною частиною Контракту.

29.11.2024 року через свого митного брокера при перетині митного кордону митному органу було подано вантажну митну декларацію (далі ВМД) по вантажному автомобілю та документи, на підставі яких декларант визначив митну вартість товару та метод визначення такої вартості.

28.11.2024 року митний кордон перетнув один вантажний автомобіль з одним товаром - Текстильним матеріалом у куску (синтетичною тканиною декоративною) в кількості 124 місць за кодом УКТ ЗЕД: 6001920000 від продавця до покупця згідно з контрактом і відповідно на кожну партію товару відповідачу була надана ВМД з переліком необхідних документів.

Позивачем разом з митною декларацією ВМД № 24UA209150013916U0, в якій декларант визначив загальну суму за рахунком-фактурою товару (invoice) № 34/11/2024 від 22.11.2024 року 4613,07 доларів США, що становить по курсу на день заповнення декларації 191936,00 грн, подано такі документи: специфікації, листи-проформи, довідки що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, бухгалтерську документацію на товар (платіжні доручення в іноземній валюті), експортний супровідний документ (декларація) країни відправника, свідоцтво походження товару, описи упаковок, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR б/н від 25.11.2020) торгово-промислової палати № 19-09/302 від 30.03.2023 року, висновок судового експерта № 24/1/247 від 07.12.2024 року, висновок судового експерта № 24/1/247/1 від 12.12.2024 року, Рішення Тернопільської митниці України про визначення коду товару.

Львівська митниця 29.11.2024 надіслала декларанту пропозицію, відповідно до частини третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. Якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказану вимогу декларантом подано копії таких документів: експортної МД 24PL402010000FS3BO, судового рішення у справі № 380/10683/23, ухвали у справі № 380/10683/23, висновку ТПП № 19-09/302, податкових накладних № 46, № 24, № 17, № 20, митних декларацій, оформлених по першому методу UA403030/2019/020870, UA403030/2019/022435, UA403030/2019/020800, UA403030/2019/019823, листа Львівської митниці про повернення коштів № 7.4-2/15-01/13/23429, рішення суду про стягнення матеріальної шкоди № 914/3563/23 від 05.11.2024 на користь ПП «Укртексттрейдинг», цінника, висновки експерта № 24/1/247 від 07.12.2024, № 24/1/247/1 від 12.12.2024, експортної декларації № 4PL402010000FS3B0, проформи, листа про нанесення шкоди та відшкодування матеріальних витрат.

Львівською митницею 13 грудня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000735/2. У пункті 33 рішення вказано: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: Контрактом спільного співробітництва міжнародної купівлі-продажу товарів № 2018/09/01 від 01.09.2018 року, що укладений між ПП «Укртекстрейдинг» та Optimum SK S.R.O. («Контракт ЗЕД»), в вступній частині та в реквізитах відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладення та підписання контракту. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору зі сторони Покупця та Продавця, із наданих документів, є неможливим. Пунктом 6.2. Контракту ЗЕД передбачено, що «Покупець повинен в строк виплатити вартість поставленого товару або згоду Покупця здійснити передоплату грошових коштів за поставлений товар». При цьому, польська версія Контракту містить розбіжності, а відтак передбачено: «Покупець зобов`язаний протягом 30 днів сплатити вартість товару…». Пунктом 6.4. передбачено, що «Покупець має право здійснювати 100 % передоплату», а пунктом 6.5., що «Покупець має право здійснювати 100% передоплату за зарезервований товар». Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу, одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. Тобто, в будь-якому разі вартість товару повинна бути сплаченою, проте, декларантом не надано платіжних документів, які б підтверджували факт переказу коштів та сплати за товар. Пунктом 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «в порядку та на умовах, визначених дійсним Контрактом, Продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець зобов`язується придбати в Продавця на умовах EXW (у відповідності з Інкотермс) товари у відповідності з інвойсами, які додані до товаросупровідних документів. Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано. Враховуючи те, що юридична адреса продавця м. Братислава, а задекларовані умови поставки EXW- Kraina Polana, не визначення конкретного місця завантаження може вказувати на не включення всіх складових митної вартості товару. Умови пункту 1.4. Контракту ЗЕД дають підстави вважати про наявність у фірми-представника ПП "Укртекстрейдинг" та Optimum SK S.R.O. окремого дилерського/дистриб`юторського договору, який до митного оформлення не подавався. Відповідно до п. 2.1. Контракту ЗЕД (Додатком № 7 внесено доповнення), ціни на тканину декоративну від 0,73 дол./м.п, 0,833 дол./м.п, 0,93 дол./м.п, 1,04 дол./м.п, 1,14 дол./м.п, 1,24 дол./м.п, 1,34 дол./м.п, 1,44 дол./м.п. Тобто, ціна товару коливається від 0,73 дол./м.п до 1,44 дол./м.п., однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано. Пунктом п. 2.1 Контракту ЗЕД передбачено, що ціни на тканину будуть зазначені в fakturah DPH. Проте, до митного оформлення надано інвойс без ПДВ та без посилань на підстави звільнення операції від нарахування ПДВ; Пунктом 4.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «якість проданих товарів повинна відповідати погодженим Покупцем і Продавцем стандартам і технічним умовам і повинно підтверджуватись товаросупровідними документами на тканину різних кольорів сортів і якості». Однак, документів, що підтверджують якість товару не надано. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Перевезення здійснюється власним транспортом. До митного оформлення подана Калькуляція витрат на перевезення збірного вантажу від 27.11.2024, котра підписана бухгалтером та менеджер з логістики. При цьому, на такій відсутній підпис керівника підприємства. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: "Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. Якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини". Додатково надані декларантом документи не усувають та не роз`яснюють виявлені розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, що є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митниця прийняла рішення про відмову в митному оформленні за заявленою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 110140/2024/009732 від 10.12.2024 - де митна вартість товару зі схожими характеристиками (двошаровий текстильний матеріал) становить 3,96 дол. США/кг. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.».

Львівською митницею за результатами розгляду документів позивача прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209150/2024/000120.

З метою випуску товару у вільний обіг позивачем здійснено митне оформлення товару за митною декларацією, ціна в якій визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/000735/2 від 13.12.2024.

Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000735/2 від 13.12.2024 слідує, що підставою для його прийняття слугувало таке.

У вступній частині та в реквізитах контракту спільного співробітництва міжнародної купівлі-продажу товарів № 2018/09/01 від 01.09.2018 року, що укладений між ПП «Укртекстрейдинг» та Optimum SK S.R.O. відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладення та підписання контракту.

Пунктом 6.2. Контракту ЗЕД передбачено, що «Покупець повинен в строк виплатити вартість поставленого товару або згоду Покупця здійснити передоплату грошових коштів за поставлений товар». При цьому, польська версія Контракту містить розбіжності, а відтак передбачено: «Покупець зобов`язаний протягом 30 днів сплатити вартість товару…».

Пунктом 6.4. передбачено, що «Покупець має право здійснювати 100 % передоплату», а пунктом 6.5., що «Покупець має право здійснювати 100% передоплату за зарезервований товар», однак при цьому декларантом не надано платіжних документів, які б підтверджували факт переказу коштів та сплати за товар.

Пунктом 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «в порядку та на умовах, визначених дійсним Контрактом, Продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець зобов`язується придбати в Продавця на умовах EXW (у відповідності з Інкотермс) товари у відповідності з інвойсами, які додані до товаросупровідних документів. Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано.

Умови пункту 1.4. Контракту ЗЕД дають підстави вважати про наявність у фірми представника ПП "Укртекстрейдинг" та Optimum SK S.R.O. окремого дилерського/дистриб`юторського договору, який до митного оформлення не подавався.

Відповідно до п. 2.1. Контракту ЗЕД (Додатком № 7 внесено доповнення), ціни на тканину декоративну від 0,73 дол./м.п, 0,833 дол./м.п, 0,93 дол./м.п, 1,04 дол./м.п, 1,14 дол./м.п, 1,24 дол./м.п, 1,34 дол./м.п, 1,44 дол./м.п. Тобто, ціна товару коливається від 0,73 дол./м.п до 1,44 дол./м.п., однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано.

Пунктом п. 2.1 Контракту ЗЕД передбачено, що ціни на тканину будуть зазначені в fakturah DPH. Проте, до митного оформлення надано інвойс без ПДВ та без посилань на підстави звільнення операції від нарахування ПДВ.

Пунктом 4.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «якість проданих товарів повинна відповідати погодженим Покупцем і Продавцем стандартам і технічним умовам і повинна підтверджуватись товаросупровідними документами на тканину різних кольорів сортів і якості». Однак, документів, що підтверджують якість товару не надано.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Перевезення здійснюється власним транспортом. До митного оформлення подана калькуляція витрат на перевезення збірного вантажу від 27.11.2024, котра підписана бухгалтером та менеджер з логістики.

Суд критично оцінює вказані висновки митного органу з огляду на те, що наявність певних формальних недоліків супроводжуючих документів не може вважатися обставиною, яка впливає на корегування митної вартості товару.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оцінено відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

При цьому, у спірному епізоді митного оформлення товарів позивача, Львівською митницею застосовано резервний метод визначення вартості товарів, що ввозяться, та обчислено митну вартість товарів на підставі попередніх митних декларацій.

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази судом встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію ВМД № 24UA209150013916U0.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Львівської митниці такі документи: специфікації, листи-проформи, довідки що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, бухгалтерську документацію на товар (платіжні доручення в іноземній валюті), експортний супровідний документ (декларація) країни відправника, свідоцтво походження товару, описи упаковок, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR б/н від 25.11.2020) торгово-промислової палати № 19-09/302 від 30.03.2023 року, висновок судового експерта № 24/1/247 від 07.12.2024 року, висновок судового експерта № 24/1/247/1 від 12.12.2024 року, Рішення Тернопільської митниці України про визначення коду товару.

На вимогу митного органу, позивачем надано копії таких документів: експортної МД 24PL402010000FS3BO, судового рішення у справі № 380/10683/23, ухвали у справі № 380/10683/23, висновку ТПП № 19-09/302, податкових накладних № 46, № 24, № 17, № 20, митних декларацій, оформлених по першому методу UA403030/2019/020870, UA403030/2019/022435, UA403030/2019/020800, UA403030/2019/019823, листа Львівської митниці про повернення коштів № 7.4-2/15-01/13/23429, рішення суду про стягнення матеріальної шкоди № 914/3563/23 від 05.11.2024 на користь ПП «Укртексттрейдинг», цінника, висновки експерта № 24/1/247 від 07.12.2024, № 24/1/247/1 від 12.12.2024, експортної декларації № 4PL402010000FS3B0, проформи, листа про нанесення шкоди та відшкодування матеріальних витрат.

Також позивач просив завершити митне оформлення та прийняти рішення по митній вартості на основі поданих документів.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору.

Наданий до митного оформлення інвойс № 34/11/2024 від 22.11.2024 року у розумінні ст. 52 МК України містять відомості про вартість товарів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді цієї справи в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/17.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Тому доводи відповідача в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Суд встановив, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що пунктом 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «в порядку та на умовах, визначених дійсним Контрактом, Продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець зобов`язується придбати в Продавця на умовах EXW (у відповідності з Інкотермс) товари у відповідності з інвойсами, які додані до товаросупровідних документів. Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано.

Суд зазначає, що у п. 1.1. Контракту від 01.09.2018 № 2018/09/01, вказано, що товар постачається на умовах EXW.

За умовами EXW Інкотермс, Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо).

Суд дійшов висновку про те, що задекларовані умови поставки EXW SK Kraina Polana, таким чином за умовами договору продавець надає товари у місті Kraina Polana.

Суд наголошує на тому, що ані законодавством, ані договором між сторонами не встановлене надання товарів за юридичною адресою продавця.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.

Суд вважає, що відповідно до вимог Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.

Тож ненадання продавцем документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 № 815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що умови пункту 1.4. Контракту ЗЕД дають підстави вважати про наявність у фірми представника ПП "Укртекстрейдинг" та Optimum SK S.R.O. окремого дилерського/дистриб`юторського договору, який до митного оформлення не подавався.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У зв`язку з цим, вказане твердження відповідача за своєю суттю є припущенням, що суперечить вимогам законодавства щодо митного контролю.

Суд зазначає, що відповідач не довів, яким чином існування окремого дилерського/дистриб`юторського договору впливає на митну вартість імпортованого товару.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до п. 2.1. Контракту ЗЕД (Додатком № 7 внесено доповнення), ціни на тканину декоративну від 0,73 дол./м.п, 0,833 дол./м.п, 0,93 дол./м.п, 1,04 дол./м.п, 1,14 дол./м.п, 1,24 дол./м.п, 1,34 дол./м.п, 1,44 дол./м.п. Тобто, ціна товару коливається від 0,73 дол./м.п до 1,44 дол./м.п., однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано.

Суд зазначає, що зі змісту контракту випливає, що товар текстильний матеріал у куску може поставлятися у різних сортах, що і впливає на коливання ціни. Поставки конкретного виду ущільнювачів регулюються інвойсами, що є підставою для відправки кожної з партій товару.

А тому, митний орган не був позбавлений можливості здійснити перевірку даних (відомостей) щодо митної вартості товару та щодо суми фактично сплаченої за товар. У митного органу не могло бути жодних підстав для сумнівів щодо суми, фактично сплаченої за товар позивачем (декларантом).

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що пунктом Пунктом 6.2. Контракту ЗЕД передбачено, що «Покупець повинен в строк виплатити вартість поставленого товару або згоду Покупця здійснити передоплату грошових коштів за поставлений товар». При цьому, польська версія Контракту містить розбіжності, а відтак передбачено: «Покупець зобов`язаний протягом 30 днів сплатити вартість товару…». Слід зазначити, що Розділом 6 (Умови оплати) Контракту не визначено чітких умов оплати за товар.

Суд дійшов висновку, що порушення умов оплати за товар може свідчити про невиконання покупцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Крім того, суд враховує, що

Матеріали справи містять Довідку транспортних витрат від 27 листопада 2024 року, відповідно до якої ПП "Укртекстрейдинг" повідомило, що видатки за транспортні послуги з перевезення вантажу тканини SYNTETIC VOVEN DECORATIVE FABRIC 100% poliester вантажним автомобілем Scania R 420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по маршруту 345 м. Крайня Поляна (Словаччина) - Буськ (Україна) становлять:

1) за маршрутом 245 км м. Крайня Поляна (Словаччина) Жешув (Польща) м. Гребенне-Рава-Руська - 10500,00 грн;

2) за маршрутом 110 км м. Гребенне-м.Рава-Руська (Україна) - м. Буськ (Україна) -1250,00 грн.

Страхування вантажу окремо не проводилось.

Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не бере до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларанту для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17.

Суд звертає увагу відповідача на те, що митний орган не був позбавлений можливості здійснити перевірку даних (відомостей) щодо митної вартості товару та щодо суми фактично сплаченої за товар. Жодних підстав для сумнівів у митного органу, щодо суми фактично сплаченої за товар позивачем (декларантом) не могли бути.

Висновки митного органу про ненадання інших документів спростовуються наявними у справі доказами.

Щодо обраного відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У ч. 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слідує, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари; методи 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Окрім цього, зазначено, що джерелом для коригування митної вартості слугували інші митні декларації. Вказав також, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі № 160/1329/19.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності їх у частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2024/000120 суд зазначає таке.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем спірних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у первинно поданих митних деклараціях.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню, тож сформована на їх підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2024/000120 є протиправною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн суд зазначає, що така вимога буде розглянута у випадку надання позивачем доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) протягом строку, встановлено ч. 7 ст. 139 КАС України.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає таке.

Позивачем подано переклад українською мовою документів, долучених до позовної заяви.

Позивач просить стягнути судові витрати з відповідача в розмірі 4000,00 грн, пов`язані із залученням перекладача щодо перекладу з англійської та польської мов на українську, що підтверджуються долученими до позовної заяви актами виконаних робіт від 07.02.2025 № 2, № 3.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Частиною 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Отже, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 9084,00 грн.

Таким чином, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі.

Суд зазначає, що позивач має право відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про повернення судового збору у зв`язку з внесенням його в більшому розмірі.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000735/2 від 13.12.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби № UA209150/2024/000120.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

5. Стягнути на користь приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Приватне підприємство «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» (вул. Підкови 30 м. Дубляни Львівський район Львівська область 80381; код ЄДРПОУ 33663016).

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1 м. Львів 79000; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Р.П. Качур