Рішення № 130862123, 08.10.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8556/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Гейзера Сергія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Гейзера Сергія Анатолійовича (далі відповідач, державний реєстратор) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Гейзера С.А. від 16.04.2025 №78437838; зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про здійснення державної реєстрації речових прав на належну їй квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 03.03.2025 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради із заявою щодо проведення реєстраційних дій на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якої додала договір купівлі-продажу квартири (серія та номер документа АБО №804592), зареєстрований у реєстрі за №168, дата документу 22.01.2001р., видавник Лук`янець Л.В., державний нотаріус Авдіївської державної нотаріальної контори.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Гейзером С.А. в порядку п.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було направлено запит до підприємства бюро технічної інвентаризації, що проводило реєстрацію права власності до 01.01.2013 та відповідно 05.05.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про зупинення розгляду справи №77624625, з підстав відсутності відомостей про зареєстровані права до 01.01.2013. При цьому позивач вказує, що не отримувала 05.03.2025 рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та не володіла інформацією щодо змісту даного документу.

В подальшому, 16.04.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову в проведенні державних реєстраційних дій за №78437838, так як на запит державного реєстратора №7-17/509 від 05.03.2025 не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 01.01.2013.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час розгляду заяви та поданих до неї документів державним реєстратором перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

На виконання норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 05.03.2025 державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви №77624625, про що заявника було повідомлено шляхом передачі рішення в друкованій формі до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради, а також 05.03.2025 надіслано до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області запит про надання інформації про зареєстровані до 01.01.2013 права на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

06.03.2025 надійшов лист від Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області за №0647/01-26, в якому повідомляється, що надати інформацію про зареєстровані до 01.01.2013 права на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не являється можливим. Оскільки протягом 30-денного терміну інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року права на об`єкт нерухомого майна надано не було, 16.04.2025 державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав №78437838.

Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав прийнято на підставі та у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому твердження позивача щодо відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Крім того, звертає увагу, що законодавство не розмежовує та не встановлює окремий порядок реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на тимчасово окупованих територіях чи територіях, на яких ведуться бойові дії, а тому з цих підстав рішення реєстратора не може визнаватися таким, що прийняте з порушенням норм законодавства.

З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

03.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради із заявою щодо проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , додавши договір купівлі-продажу квартири (серія АБО №804592), зареєстрований у реєстрі за №168, дата документу 22.01.2001, видавник Лук`янець Л.В., державний нотаріус Авдіївської державної нотаріальної контори.

05.03.2025 державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви №77624625, про що, як вказує представник відповідача у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 було повідомлено шляхом передачі рішення в друкованій формі до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради. Однак, позивач заперечує даний факт.

Крім того, 05.03.2025 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області надіслано запит про надання інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року права на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №0647/01-26 від 06.03.2025 Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області повідомила, що надати інформацію про зареєстровані до 1 січня 2013 року права на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не являється можливим.

16.04.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову в проведенні державних реєстраційних дій за №78437838, так як на запит державного реєстратора №7-17/509 від 05.03.2025 не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4, 5 статті 11 №1207-VII).

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону.

Згідно частини третьої статті 3 Закону №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта статті 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абзацу четвертого частини п`ятої статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом другим частини першої статті 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Частиною третьою статті 10 Закону №1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Пунктом першим статті 20 Закону №1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону № 1952-IV).

Порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав врегульовано нормами статті 23 Закону № 1952-IV.

Так, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 3).

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (ч. 4).

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 5).

Пунктом восьмим частини першої статті 24 Закону №1952-IV визначено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина друга статті 24 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону №1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок №1127).

Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.

При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

Згідно пункту третього частини третьої статті 10 Закону №1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Зміст наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Суд встановив, що відповідач спірним рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із не отриманням відповіді на запит державного реєстратора про зареєстровані речові права на нерухоме майно, права власності на яке зареєстроване до 01.01.2013, щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, листом №0647/01-26 від 06.03.2025 Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області повідомила, що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (ЄДРПОУ 03336670), Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 33796504). Дана інформація міститься на відбитках печаток на реєстраційних надписах в документах, що посвідчують право власності на об`єкти нерухомого майна. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата (населеному пункті Донецького району) органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01.01.2013 на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка, в тому числі на зазначений у запиті об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи суд встановив, що підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення від 16.04.2025 №78437838 слугувало те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: на запит державного реєстратора від 7-17/509 від 05.03.2025 не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, тобто з підстав, передбачених частиною другою статті 24 Закону № 1952-IV.

Позивачем не наведено жодних доказів необґрунтованого застосування відповідачем пункту восьмого частини першої статті 24 Закону № 1952-IV під час прийняття оскаржуваного рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Разом з тим, для цілей вирішення даного спору слід дослідити чи були позивачем у встановлений строк усунуті обставини, які слугували підставою для зупинення розгляду заяви, а саме чи були надані державному реєстратору документи, що підтверджують зареєстровані до 1 січня 2013 року права на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що відповідач жодним чином не повідомляв про зупинення розгляду її заяви про державну реєстрацію прав.

В свою чергу, відповідач вказує, що ОСОБА_1 було повідомлено шляхом передачі рішення про зупинення розгляду заяви від 05.03.2025 №77624625 в друкованій формі до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради

Суд зауважує, що в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту належного повідомлення позивача про винесене державним реєстратором рішення від 05.03.2025 №77624625 про зупинення розгляду її заяви.

Як вже зазначено судом вище, відповідно до частини п`ятої 5 статті 23 Закону №1952-IV у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Оскільки позивача не було належним чином повідомлено про зупинення розгляду її заяви та необхідність надати державному реєстратору документи (відомості), які не було подано, суд робить висновок, що оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 16.04.2025 №78437838 про відмову у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на особливу важливість принципу належного урядування, який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, п. 120, Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128,.com S.r.l. проти Молдови, п. 72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії, п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, та Беєлер проти Італії, п. 119).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Гейзера Сергія Анатолійовича (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 8) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Гейзера С.А. від 16.04.2025 №78437838.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 реєстраційний №65572360 про державну реєстрацію прав, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський