Рішення № 13086101, 20.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р. Справа № 42/339-10

вх. № 9862/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Редіна В.Б. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

до АТЗТ "Гея", м. Харків

про розірвання договору та стягнення 23361171,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Земельний банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, АТЗТ "Гея", про розірвання кредитного договору № 04-10/К від 31.03.2010р. та про стягнення 23361171,20 грн., в т.ч.: сума кредиту - 19822557,52 грн., заборгованість за відсотками - 2919075,25 грн., пеня - 619538,43 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, яка направлялась за адресою, по якій відповідач зареєстрований, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.03.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" (далі - банк, позивач) та АТЗТ "Гея" (далі - позичальник, відповідач) був укладений договір № 04-10/К про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити відновлювальну кредитну лінію позичальникові у розмірі 19 822 557,52 грн., а позичальник зобов'язався, повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки, вказані у додаткових угодах про надання кредитів (траншів). Кредитна лінія відкривається строком з "31" березня 2010 року по "27" березня 2015 року включно. Процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 25% річних. Кредит надається на поповнення обігових коштів.

31.03.2010р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 про надання траншу до Договору № 04-10/К від 31.03.2010р., відповідно до якої банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування для сплати кредиторської заборгованості згідно акту звіряння рахунків № б/н від 31.03.2010 року та листа ЗАТ "Лантан" № 27 від 31.03.2010 року у сумі 19 822 557,52 грн. Кредит (транш) надається строком з 31 березня 2010 року по 26 серпня 2010 року. Кредит (транш) надається позичальнику шляхом перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку №20620047596. Строк повернення кредитних коштів за даним кредитом (траншем) встановлюється 26 серпня 2010 року. Строк сплати відсотків за даним траншем встановлюється не пізніше 26 серпня 2010 року.

На виконання умов Договору та додаткової угоди № 2 позивачем були перераховані грошові кошти на рахунок відповідача в сумі 19 822 557,52 грн., що підтверджується наданими виписками з банку про рух коштів, а також платіжним дорученням № 001 від 31.03.2010р. про перерахування відповідачем коштів у сумі 19822557,52 грн. на рахунок ЗАТ "Лантан".

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом здійснюється позичальником у строки, що вказані в додатковій угоді, а також в день повернення заборгованості за кредитом, при цьому додатковою угодою № 1 строк сплати відсотків встановлений не пізніше 26.08.2010р.

Відповідачем порушені умови Договору та додаткової угоди № 1 від 31.03.2010 р. щодо повернення кредиту в сумі 19 822 557,52 грн., а також щодо сплати процентів за березень - жовтень 2010 р. у сумі 2919075,25 грн. (обґрунтований розрахунок нарахованих процентів наданий до матеріалів справи).

При цьому суд зазначає, що умовами Договору, а саме пунктом 5.1.1, передбачений обов'язок відповідача в разі порушення строку повернення кредиту та/або строків сплати процентів та інших платежів, передбачених договором, сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок пені, з якого вбачається, що розмір пені за прострочення сплати кредиту за період з 27.08.2010р. по 31.10.2010р. складає 555 574,70 грн., за прострочення сплати процентів за період з 27.08.2010р. по 31.10.2010р. - 63963,73 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед банком за Договором та додатковою угодою № 1 до нього складає 23 361 171,20 грн., в тому числі:

- сума неповернутого кредиту - 19 822 557,52 грн.;

- заборгованість по відсоткам (за період з 31.03.2010р. по 31.10.2010р.) - 2 919 075,25 грн.;

- пеня за прострочення повернення кредиту за період з 27.08.2010р. по 31.10.2010р. - 555 574,70 грн.;

- пеня за прострочення сплати процентів за період з 27.08.2010р. по 31.10.2010р. - 63963,73 грн.

Відповідач визнає, що отримав кредит від позивача, однак не повернув суму отриманого кредиту та не сплачує проценти за користування кредитом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобов’язання по договору кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті кредиту та процентів у терміни, встановлені договором, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач також просить розірвати договір № 04-10/К від 31.03.2010 р.

Згідно з п. 3.2.2 Договору банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за цим Договором (дострокового розірвання цього Договору), повернення отриманого кредиту, сплати процентів, неустойки (штрафних санкцій), а також відмовитись від надання кредиту повністю або частково у випадках, передбачених законодавством України, а також у разі порушення позичальником умов цього Договору.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідач не виконав своєчасно свої зобов'язання за договором, при цьому не вчинює ніяких дій, що свідчать про намір погасити заборгованість, внаслідок дій відповідача у нього снує заборгованість перед позивачем в розмірі, що є значним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач істотно порушив умови Договору, у зв'язку з чим на вимогу банку такий договір підлягє розірванню.

Держмито та судові витрати покласти на відповідача у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Гея" (м. Харків, вул. Гордієнківська, 23, код 14103904, пот/р в ПАТ "Зембанк" № 26007017596 МФО 351652) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057 м. Харків, вул.Чернишевська, 4, код 19358721) суму неповернутого кредиту в розмірі 19 822 557,52 грн.; заборгованість по відсоткам за період з 31.03.2010р. по 31.10.2010р. у сумі 2 919 075,25 грн.; пеню за прострочення повернення кредиту за період з 27.08.2010р. по 31.10.2010р. у сумі 555 574,70 грн.; пеню за прострочення сплати процентів за період з 27.08.2010р. по 31.10.2010р. у сумі 63963,73 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Розірвати договір № 04-10/К про відкриття кредитної лінії від 31.03.2010р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" (61057 м. Харків, вул.Чернишевська, 4, код 19358721) та АТЗТ "Гея" (м. Харків, вул. Гордієнківська, 23, код 14103904).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 24.12.2010р.