Рішення № 13086051, 14.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2010 р.Справа № 17/215-3977

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянувши заяву військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави - органу уповноваженому здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168) в особі його структурного підрозділу Державного підприємства МО України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ

про перегляд рішення господарського суду від 26.01.2010р.

за нововиявленими обставинами

у справі № 17/215-3977

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль

про стягнення 180683,71 грн. заборгованості

Представник від:

Позивача: Данюк І.В., довіреність № 755 від 27.10.2010 р.

Відповідача: Кирилюк Ю.Ю., довіреність № 1201-01 від 12.01.2009 року

Прокурора: Решетняк Д.М., пом. військового прокурора, посвідчення № 26 від 06.08.10 р.

ВСТАНОВИВ:

05.11.2010р. до господарського суду звернувся Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави –Міністерства оборони України, в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ, структурного підрозділу підприємства –Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, м. Тернопіль, з заявою №3625 від 03.11.2010р. про перегляд рішення суду від 26.01.2010р. за нововиявленими обставинами.

Звернення із заявою прокурор мотивує порушенням інтересів держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України –ДП "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МО України", оскільки відповідно до Статуту підприємства, Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України військове майно є державним майном, закріпленим за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України, а державне підприємство "Івано-Франківський ЛПК", створено наказом Міністра оборони України № 104 від 20.05.1993 р. і є складовою Збройних Сил України.

Як на нововиявлені обставини прокурор посилається, зокрема, на рішення господарського суду від 25.06.2009р. у справі № 3/210-3170(17/214-3974), порушеній за первісним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, м. Тернопіль, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль, про розірвання договору оренди № 298 від 01.07.2004 року та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль, до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, м. Тернопіль, про визнання недійсним договору оренди від 01.07.2004 року № 298, котре скасовано постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010р., а матеріали справи скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що при новому розгляді справи рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.08.2010р. у справі №5/29-661 (3/210-3170(17/214-3974)) було задоволено частково первісні позовні вимоги; зобов‘язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" передати у трьохденний строк по акту прийняття-передачі орендоване майно згідно додатку №1 до договору Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"; по зустрічному позову (визнання недійним договору оренди №298 від 01.07.2004 року) –провадження у справі припинено та здійснено розподіл судових витрат у даній справі.

Оскільки дане судове рішення набрало законної сили 05.10.2010р., прокурор просить переглянути в порядку ст. 112 ГПК України рішення суду від 26.01.2010р. у даній справі та стягнути борг по орендній платі.

В судовому засіданні прокурор, та з огляду на відсутність заперечень позивач, підтримали заяву з тих же підстав, просили скасувати рішення суду від 26.01.2010 року.

Відповідач в судовому засіданні та згідно поданого відзиву на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами №2811-01 від 28.11.2010р. просить залишити заяву Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону без розгляду, оскільки вважає, що прокурор не вправі звертатися до суду з відповідною заявою в інтересах господарюючого (госпрозрахункового) суб’єкта, а лише в інтересах держави.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимоги про фіксаціюсудового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 44, 811 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, давши їм оцінку, заслухавши прокурора та представників позивача і відповідача, судом встановлено наступне.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, м. Тернопіль звернулося до господарського суду у вересні 2007 року з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль, про стягнення 180683,71 грн. заборгованості з орендної плати (з урахуванням клопотання від 22.04.2008р. про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.01.2010р. у даній справі, залишеним без змін згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2010р., в задоволенні позовних вимог –відмовлено.

Рішення суду мотивовано тією обставиною, що договір оренди обладнання від 01.07.04р. №298, укладений між ДП “Івано-Франківський ЛПК МО України” та ТОВ “ТеДБуд”, визнано недійсним з моменту укладення на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 25 червня 2009 року у справі № 3/210-3170(17/214-3974), як такий, що укладений всупереч чинного законодавства України.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 Цивільного кодексу України), та беручи до уваги, що підставою заявлених позовних вимог у справі був саме договір оренди обладнання від 01.07.04р. №298, відповідно у стягненні орендної плати - відмовлено за безпідставністю.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.81р. з подальшими змінами "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" визначено, що як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При перегляді рішення, судом встановлено, що 01.07.2004 року між сторонами по справі укладено договір оренди обладнання, відповідно до пункту 1.1 якого Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ як Орендодавець передало, а товариство з обмеженою відповідальністю „ТедБуд” як Орендар, прийняло у строкове платне володіння та користування обладнання, зазначене у Додатку № 1 до договору, що знаходиться на балансі Орендодавця та розміщене по вул. Лозовецька, 34 у м. Тернополі, загальною вартістю згідно звіту про експертну оцінку - 280110 гривень.

На виконання п. 1.2 договору № 298 від 01.07.2004 р. обладнання передано згідно акту приймання-передачі від 01.07.2004 р., затвердженого директором „Івано-Франківський ЛПК” МО України 01.07.2004 р.

Відповідно до пункту 7.1 Договір оренди укладено строком на п’ять років - до 30.06.09 р.

01.08.2006 року сторонами у відповідності до п. 9.1. договору внесено зміни до договору оренди шляхом укладення додатку до угоди та припинено дію оренди обладнання, зазначеного в переліку, загальною оціночною вартістю 16748 грн. та відповідно, проведено перерахунок розміру орендної плати з 01.08.2006 року, яка складає 2191,68 грн. за перший місяць оренди без ПДВ.

Позивач стверджує, що на протязі періоду оренди, відповідач не сплачував орендних платежів, відповідно умови договору оренди № 298 не виконані в цій частині.

В засіданні позивач підтвердив заборгованість ТОВ «ТедБуд»по орендній платі за період з 01.07.2004 р. по 01.04.2008 р. в розмірі 139 333,36 грн. Крім того, наполягав на стягненні 33009,43 грн. пені, нарахованої за період з 01.07.2004 р. по 31.08.2007р., 8340,92 грн. штрафних санкцій, нарахованих згідно статті 231 ГК України (а.с.119-125), про що надано відповідні розрахунки.

Представник відповідача підтвердив факт невиконання Товариством умов договору оренди в частині сплати орендної плати з моменту укладення договору оренди № 298. Стверджує, що листом № 2501-01 від 25.01.2006 року було повідомлено позивача про розірвання договору оренди у зв’язку з перепрофілюванням виробництва. З цього моменту обладнання Товариством не використовувалося, рахунки не виставлялися позивачем, відтак, не оплачувалися Орендарем. За розрахунками відповідача, заборгованість по договору оренди складає 27 778,27 грн.

Разом з тим, матеріли справи свідчать, що на час винесення рішення від 26 січня 2010 року у даній справі, яке прокурор просить переглянути за нововиявленими обставинами, договір оренди обладнання від 01.07.04р. №298, укладений між ДП “Івано-Франківський ЛПК МО України” та ТОВ “ТеДБуд” було визнано недійсним з моменту укладення, на підставі рішення суду від 25.06.2009 р. у справі № 3/210-3170(17/214-3974). Таке рішення суду набрало чинності на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року.

Однак, згідно постанови Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. рішення господарського суду від 25.06.2009р. у справі № 3/210-3170(17/214-3974) за первісним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, м. Тернопіль, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль, про розірвання договору оренди № 298 від 01.07.2004 року та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль, до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації, м. Тернопіль, про визнання недійсним договору оренди від 01.07.2004 року № 298, на підставі якого прийнято рішення суду у даній справі - скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.08.2010р. у справі №5/29-661(3/210-3170(17/214-3974)) первісний позов задоволено частково; зобов‘язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд" передати по акту прийняття-передачі орендоване майно, зазначене в додатку №1 до договору №298 від 01.07.2004р. з врахуванням додаткової угоди від 01.08.2006 року Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у 3-х денний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили; в позові в частині зобов'язання ТОВ "ТеДБуд" припинити право користування земельною ділянкою площею 30630 м.кв. –відмовлено; по зустрічному позову –провадження у справі припинено та здійснено розподіл судових витрат у даній справі.

Судом здійснено висновок, що строк дії договору оренди обладнання №298 від 01.07.2004 року закінчився 30.06.2009 року, а враховуючи, що сторони виявляли бажання припинити договірні відносини (розірвати даний договір та визнати його недійсним), підтвердженням чого є дана судова справа та пояснення повноважних представників сторін у судових засіданнях, тож даний договір оренди обладнання №298 від 01.07.2004р. не продовжувався, і відповідно до ч.2 ст.291 ГК України та ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є припиненим у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Дане рішення набрало законної сили 05.10.2010р.

Як зазначалося вище, на час вирішення спору в суді, тобто станом на 26 січня 2010 року суду, ні сторонам, ані прокурору, не були відомі обставини щодо в майбутньому скасування рішення місцевого господарського суду від 25.06.2009р. у справі № 3/210-3170(17/214-3974) в частині визнання недійсним договору оренди обладнання.

Між тим, саме факт визнання спірного договору недійсним був покладений в основу судового рішення про відмову у стягненні орендної плати.

Власне встановлений судом факт припинення дії договору оренди № 298 у зв"язку із закінченням строку, на який його було укладено, спростовують обставини, покладені в основу судового рішення щодо відмови в стягненні орендних платежів, є нововиявленими обставинами.

За даних обставин, цивільні зобов"язання, що виникли з цього договору, в силу приписів ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України, повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Частина 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відносить обов’язок Орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі до основних обов’язків Орендаря.

Згідно з ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За твердженням позивача відповідач має заборгованість по орендній платі на загальну суму 180 683,71 грн., що виникла за період з 01.07.2004 р. по 01.04.2008 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.04.2008 року).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду розрахунок орендної плати з врахуванням індексації за період з липня 2004 року по березень 2008 року включно, а також розрахунок пені, здійснений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з липня 2004 року по серпень 2007 року включно та розрахунок штрафних санкцій (а.с.122-127).

Відповідач проти розрахунку індексації орендної плати та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заперечив. Згідно поданого Товариством розрахунку, заборгованість по орендній платі станом на 01.10.07р. згідно виставлених Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації, становить 27778,27 грн., що підтверджує копіями накладних № 39 від 30.12.04; № 1 від 31.01.05р.; № 5 від 28.02.05р.; №8 від 31.03.05р.; № 9 від 29.04.05р.; № 11 від 31.05.05р.; № 17 від 30.06.05р.; № 22 від 29.07.05р.; № 23 від 31.08.05р.; № 27 від 30.09.05р.; № 31 від 31.10.05р.; № 33 від 30.11.05р.; № 35 від 29.12.05р. та № 2 від 31.01.06р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до розділу 3 Договору оренди, орендна плата встановлена сторонами в розмірі 2334,25 грн. за базовий місяць і визначається шляхом коригування за базовий місяць на індекс інфляції.

У відповідності до пункту 3.2 договору орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця. Пунктом 4.2. договору встановлено обов’язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно укладеного та підписаного сторонами 01.08.2006 року додатку до угоди було припинено дію оренди обладнання, зазначеного в переліку, загальною оціночною вартістю 16748 грн. та відповідно, проведено перерахунок розміру орендної плати, розмір якої з 01.08.2006 року, склав 2191,68 грн. за перший місяць оренди без ПДВ.

Приписами статей 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

Таким чином, суд провівши власні арифметичні розрахунки, виходячи з розміру орендної плати в місяць згідно умов договору оренди № 298, та надавши оцінку поданому позивачем розрахунку суми заборгованості, вважає правомірними та документально підтвердженими вимоги позивача про стягнення 139 333,36 грн. орендної плати за період з 01.07.2004 року по 31.03.2008 року як такі, що відповідають положенням статей 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовам укладеного договору від 01.07.2004 р. (з урахуванням додатку від 01.08.2006 р.), а отже, підлягають до задоволення в розмірі 139 333,36 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період 01.07.2004 року по 31.08.2007р. (1167 днів), виходячи з розміру простроченого платежу за кожен місяць окремо –33009,43 грн., суд дані вимоги відхиляє як безпідставно заявлені, оскільки умовами договору оренди обладнання відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) сторонами не встановлена. Крім того, зазначені вимоги нараховано позивачем з порушенням норм ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 551 ЦК України.

Надаючи оцінку доводам позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 8340,92 грн., розрахованого згідно ст. 231 ГК України в розмірі 7% від суми заборгованості (116085,73 грн., що існувала станом на 01.09.2007 року) та поданий розрахунок цих санкцій, суд вважає такі вимоги неправомірними та такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з аналізу вищенаведених норм закону ( ст.ст. 546,549ЦК України, ст. 231 К України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Разом з тим, умови договору не передбачають застосування санкцій за прострочення виконання грошового зобов"язання у вигляді штрафу, а застосування їх позивачем згідно вимог закону є недопустимим, оскільки сторони у справі не відносяться до категорії суб"єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, а виконання зобов"язання, що виникло з договору оренди № 298 не фінансується з державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, відтак, застосування штрафу у розмірі 7 відсотків на підставі частини 2 статті 231 ГК України є недоречним.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для задоволення подання прокурора щодо скасування рішення суду від 26.01.2010р. у даній справі.

Не заслуговують на увагу суду заперечення відповідача з приводу сплати орендних платежів на підставі виставлених рахунків та належним чином оформлених актів виконаних робіт, оскільки умовами договору необхідність складання та виставлення для оплати зазначених документів не передбачена. Навпаки строк внесення орендних платежів визначено чітко певною датою, а акти виконаних робіт оформляються, зокрема, на підрядні (будівельні) роботи. В даному випадку відносини виникли між сторонами по інших зобов"язаннях –з оренди.

Також суд відхиляє клопотання відповідача № 1412-01 від 14.12.2010 р. (вх.. № 19924 (н)) щодо витребування у податкового органу додаткових документів, зокрема, дозволів на реалізацію активів, що перебувають в податковій заставі, оскільки клопотання підписано особою без належних повноважень, (представник відповідача Кирилюк Ю.Ю. діє згідно довіреності № 1201-01 від 12.01.2009 р., виданої терміном на один рік, тобто до 12.01.2010 р.).

Доводи, викладені в клопотанні щодо реалізації частини обладнання не підтверджуються документально.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в силу вимог ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню сума держмита в розмірі 903 грн. 42 коп. за подання прокурором заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 33, 35, 46, 49, 82, 83, 84, 85, 112-114 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Заяву військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, подану в інтересах держави - органу уповноваженому здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168) в особі його структурного підрозділу Державного підприємства МО України "Івано-Франківський ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 26.01.2010р у справі № 17/215-3977 за нововиявленими обставинами, задовольнити.

2.Скасувати рішення господарського суду від 26 січня 2010 року.

3.Прийняти нове рішення у справі.Позовні вимоги задовольнити частково.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль, вул. Дубовецька,1-Б (код 32577157) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ, вул. Ребета,6 (код 08033772) –139333,36 грн. боргу по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та 1484,33 грн. в повернення сплачених судових витрат.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТеДБуд", м. Тернопіль, вул. Дубовецька,1-Б (код 32577157) на користь Державного бюджету України на рахунок 31111095700002 УДК у м. Тернополі, банк отримувача: ГУДКУ у Тернопільській області, МФО банку –838012, код отримувача –23588119 державне мито в сумі 903,42 грн.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "24" грудня 2010 р.

Суддя                                                  Н.О. Андрусик