Рішення № 13085884, 13.12.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 грудня 2010 року справа № 5020-11/216 За позовом: Закритого акціонерного товариства „Швейна фабрика ім. Ніни Онілової”

(99011, м. Севастополь, вул. Айвазовського, 3)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1),

(99021 АДРЕСА_2)

про стягнення 7756,10 грн.,

суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Кирильчук Н.Д., довіреність б/н від 02.11.2010, ЗАТ „Швейна фабрика ім. Ніни Онілової”;

відповідача - не зявився, ФОП ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Швейна фабрика ім. Ніни Онілової” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 7756,10 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки щодо повернення нереалізованого за договором комісії №36 від 01.12.2008 товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.11.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/216.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 113).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового звязку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 між Закритим акціонерним товариством „Швейна фабрика ім. Ніни Онілової” (Комітент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Комісіонер) було укладено договір комісії № 36 (далі Договір) (а.с. 8-12).

Відповідно до розділу 1 Договору у порядку та за умовами, передбаченими даним Договором комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобовязується за плату (винагороду) здійснити один або кілька правочинів з продажу товару. Правочин (правочини) з продажу товару здійснюється (здійснюються) від імені комісіонера та за рахунок комітента.

Згідно з пунктом 3.1.1 Договору комісіонер зобовязався прийняти у комітента товар, призначений для продажу, у порядку та у строки, встановлені даним Договором, а також зберігати його у належних умовах до моменту реалізації (передання) третім особам або до повернення комітенту.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що комісіонер отримує винагороду у розмірі 30% від ціни, зазначеної у товаротранспортних накладних, на підставі яких товар передається від комітента комісіонеру. Зазначені 30% комісійної винагороди сплачуються тільки за фактично реалізований комісіонером товар за договорами, укладеними ним з третіми особами в рамках даного Договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору комісіонер має право самостійно утримувати суму винагороди з коштів, отриманих комісіонером від третіх осіб за реалізацію товару комітента. Отриману суми комісіонер відображує у Звіті.

У період дії Договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 261662,00 грн., що підтверджується витратними накладними, які долучені до матеріалів справи (а.с. 14-26)

Відповідно до звітів комісіонера № 195 від 30.06.2009, №№ 156 та 157 від 29.05.2009 останнім реалізовано товару на загальну суму 18403,00 грн.

Згідно з накладними про повернення товару (а.с. 27-42) відповідач повернув позивачеві товар на загальну суму 235502,90 грн.

Пунктами 9.1-9.2 Договору передбачено, що він діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2009. По закінченню строку дії Договору він може бути продовженим шляхом підписання додаткової угоди.

Докази пролонгацій Договору у порядку пункту 9.2 Договору в матеріалах справи відсутні, отже строк дії Договору сплинув 31.12.2009.

Однак, за твердженням позивача, товар на загальну суму 7756,10 грн. не був оплачений відповідачем або повернутий позивачеві у строк, передбачений пунктом 9.3 Договору.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 9.3 Договору у випадку, якщо між сторонами не буде досягнуто згоди про пролонгацію Договору, комісіонер зобовязаний повернути комітенту протягом 7 днів після закінчення строку дії Договору нереалізований товар, усе отримане комісіонером за договором комісії та яке необхідно передати комітенту, а комітент зобовязаний оплатити комісіонеру усі платежі, що йому належать, у порядку та за умовами, передбаченими даним Договором.

Проте, станом на момент вирішення спору докази повернення відповідачем позивачеві товару на загальну суму 7756,10 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтями 610-611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосовано в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 7756,10 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; 99021 АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства „Швейна фабрика ім. Ніни Онілової” (99011, м. Севастополь, вул. Айвазовського, 3, код ЄДРПОУ 00309460, відомості про рахунки в установах банків відсутні) збитки у розмірі 7756,10 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 20.12.2010.