Рішення № 13085597, 17.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2010 р. Справа № 12/071-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомпрокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі

Білоцерківської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромхім»

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її

у придатний для користування стан

за участю представників сторін:

від прокурора: не зявився;

від позивача: Геращенко А.П. представник (дов. №1-7-4441 від 12.11.2010р.);

від відповідача: ОСОБА_1. адвокат (дов. №2 від 26.11.2010р.),

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромхім»(далі відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для користування стан.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор м. Біла Церква послався на результати проведеної прокуратурою м. Біла Церква перевірки, згідно з якою виявлено, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, загальною площею 0,2210 га в складі двох земельних ділянок: площею 0,0628 га земельного фонду та площею 0,1582 га земель житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Лазаретна, 75.

Рішенням Білоцерківської міської ради № 885 від 12 листопада 2008 року за відповідачем була закріплена територія, а саме водоохоронна зона р. Рось від пішохідного мосту по вул. Славіна до території, закріпленої за фірмою «Гренада», та приватного сектору, загальною площею 23700 м. кв., для забезпечення її чистоти та санітарно-екологічного стану.

Відповідно до вимог чинного законодавства, державним інспектором управління державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області (далі державний інспектор) був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 0270/14/01 від 19.07.2010р. та внесено припис № П 0270/14/01 від 19.07.2010р. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. За результатами повторної перевірки, державним інспектором було внесений повторний припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки № П 0394/14/01 від 18.08.2010р.

Відповідач припис не виконав, допущені порушення не усунув.

Вважаючи, що інтереси держави порушено, прокурор звернувся до суду, просив зобовязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,2210 га в складі двох земельних ділянок: площею 0,0628 га земельного фонду та площею 0,1582 га земель житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Лазаретна,75 та привести її у придатний до користування стан.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 26 жовтня 2010 року, справу призначено до розгляду 09 листопада 2010 року.

09 листопада 2010 року розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23 листопада 2010 року.

23 листопада 2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав фотоматеріали на підтвердження забезпечення ним чистоти та належного санітарно-екологічного стану території прибережних захисних смуг у відповідності з рішенням Білоцерківської міської ради. Просив у задоволенні позову відмовити, залишити земельну ділянку у його користуванні. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 07 грудня 2010 року.

07 грудня 2010 року розгляд справи, на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 10 грудня 2010 року.

10 грудня 2010 року розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 17 грудня 2010 року.

17 грудня 2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

07 грудня 2010 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача, в якому він просив оголосити повний текст рішення та надати його копію представникам сторін. Зазначене клопотання задоволенню не підлягало з огляду на проголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частин рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши докази, подані представниками сторін, заслухавши їх пояснення, суд дійшов висновку:

прокуратурою м. Біла Церква була проведена перевірка, під час якої державним інспектором управління державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області Миронюком А.В. (далі державний інспектор) було зясовано, що товариством з обмеженою відповідальністю «Автопромхім»(далі відповідач) самовільно зайнято земельну ділянку, площею 0,2210 га в складі двох земельних ділянок: площею 0,0628 га земельного фонду та площею 0,1582 га земель житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Лазаретна,75 (далі земельна ділянка).

Рішенням Білоцерківської міської ради № 885 від 12 листопада 2008 року за відповідачем була закріплена територія, а саме водоохоронна зона р. Рось від пішохідного мосту по вул. Славіна до території, закріпленої за фірмою «Гренада», та приватного сектору, загальною площею 23700 м. кв., для забезпечення її чистоти та санітарно-екологічного стану.

19 липня 2010 року за результатами зазначеної перевірки, державним інспектором було складено акт перевірки дотримання земельного законодавства № А 0270/14/01 та внесено припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки № П 0270/14/01, встановлено строк для усунення порушень до 18.08.2010р. Крім цього, державним інспектором був наданий відповідачу розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, для її відшкодування.

18 серпня 2010 року повторною перевіркою, що проводилась державним інспектором, було встановлено, що відповідачем припис № П 0270/14/01 від 19.07.2010р. не виконано, порушення не усунуті. Державним інспектором внесено повторний припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки № П 0394/14/01 і встановлено строк для усунення порушень до 17.09.2010р.

18 серпня 2010 року державним інспектором, у звязку з невиконанням вимог зазначеного припису, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 14/14/01, складено протокол про адміністративне правопорушення № 00394/14/01 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 289,00 грн.

17 вересня 2010 року державним інспектором знову була проведена перевірка, результатами якої встановлено, що припис № П 0394/14/01 від 18.08.2010р. відповідачем не виконано, порушення не усунуто.

Разом з тим, відповідач відшкодував збитки, завдані ним внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями № 5787 та № 5788 від 28 липня 2010 року, визнавши, таким чином, неправомірність своїх дій.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Ч. ч. 1, 2 ст. 126 Земельного кодексу України встановлюють, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право на спадщину.

Таким чином, обовязковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів.

Ухвалою суду від 09 листопада 2010 року представника відповідача зобовязано надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку. У судовому засіданні представник відповідача зазначених документів не надав, пояснив, що у відповідача вони відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України закріплює, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Так, суд дійшов висновку, що відповідач не являється і не може бути постійним землекористувачем вказаної земельної ділянки.

Ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

Згідно з висновком товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкспертЦентр»№ 157 від 30.06.2010р., який було надано на запит прокуратури м. Біла Церква, 0,0628 га з 0,2210 га самовільно зайнятої земельної ділянки знаходяться у прибережній водозахисній смузі річки Рось. Таким чином, зазначена частина земельної ділянки взагалі не може бути передана в оренду.

На іншу частину спірної земельної ділянки відповідач документів, що підтверджують наявність у нього права оренди вказаної земельної ділянки, суду не надав.

Таким чином, позовна вимога позивача щодо звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України закріплено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з п. 1.10.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», нерухомість, відмінна від землі, поділяється на:

а) будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями. Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі;

б) споруди, а саме: об'єкти нерухомості, відмінні від будівель.

З огляду на наведене, вимога позивача про приведення земельної ділянки у придатний для користування стан є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 92, ч. 3 ст. 93, ст. 125, ч. ч. 1, 2 ст. 126 Земельного кодексу України, п.15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ч. 3 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромхім»про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити повністю.

Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Автопромхім»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Водопійна, 104, код 30615703) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,2210 га в складі двох земельних ділянок: площею 0,0628 га земельного фонду та площею 0,1582 га земель житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Лазаретна, 75, та привести її у придатний для користування за цільовим призначенням стан.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромхім»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Водопійна, 104, код 30615703) в доход Державного бюджету 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 22.12 .2010 року.

СуддяДьоміна С.Ю.