Рішення № 13085544, 17.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2010 р. Справа № 13/057-08/4/9/17

За позовом Закритого акціонерного товариства „Києво-Святошинська Сільгосптехніка”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка”

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності

Головуючий суддя Горбасенко П.В.

судді Бацуца В.М.

Ярема В.А.

За участю представників:

від позивача Пшеничников О.Б. (голова правління);

від відповідача Демиденко В.Г. (дов. від 10.11.2008р.);

Тищенко В.М. (дов. від 22.04.2008р.);

Труба І.К. (присутній).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Києво-Святошинська Сільгосптехніка” (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросільгосптехніка” (далі - відповідач) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, укладених між АТЗТ „Сільгосптехніка” та ТОВ „Агросільгосптехніка” від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р. та визнання за позивачем права власності на майно, що було предметом оспорюваних договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори купівлі-продажу від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р., укладені між АТЗТ „Сільгосптехніка” та ТОВ „Агросільгосптехніка” підлягають визнанню недійсними у звязку з тим, що вартість майна відчуженого за вказаними договорами купівлі-продажу нежилих приміщень складала більше 50 % майна товариства, а тому рішення про його відчуження повинно було прийматися загальними зборами акціонерів. Крім того, колишній голова правління АТЗТ „Сільгосптехніка” ОСОБА_1. який уклав від імені АТЗТ „Сільгосптехніка” договори купівлі-продажу нежилих приміщень також є засновником ТОВ „Агросільгосптехніка” та володіє 74,9 % статутного (складеного) капіталу, а також був директором ТОВ „Агросільгосптехніка” на момент укладання договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та 24.06.2005р. Позивач вважає, що договори купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та 24.06.2005р. укладені за зловмисною домовленістю між колишнім головою правління АТЗТ „Сільгосптехніка” ОСОБА_1. та представником ТОВ „Агросільгосптехніка”. Крім того, зазначає, що на момент укладення договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та 24.06.2005р. не було сформовано органів управління АТЗТ „Сільгосптехніка”, а відтак колишній голова правління АТЗТ „Сільгосптехніка” ОСОБА_1. не був наділений необхідною цивільною дієздатністю, а відтак, не мав відповідних повноважень вчиняти правочини від імені АТЗТ „Сільгосптехніка”. Позивач вважає, що договори купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та 24.06.2005р. укладені між АТЗТ „Сільгосптехніка” та ТОВ „Агро сільгосптехніка” підлягають визнанню судом недійсними як такі, що були укладені в результаті зловмисної домовленості представників сторін і такими, що укладені особою з перевищенням наданих повноважень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2008р. (суддя Наріжний С.Ю.) порушено провадження у справі № 13/057-08, розгляд справи призначено на 12.03.2008р.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2008р. позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2008р. вказане рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

На підставі резолюції голови господарського суду Київської області справу № 13/057-08 передано на новий розгляд судді Щоткіну О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2008р. (суддя Щоткін О.В.) прийнято справу до провадження, присвоєно їй № 13/057-08/4, розгляд справи призначено на 18.12.2008р.

В судовому засіданні 18.12.2008р. оголошено перерву до 13.01.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2009р. на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 13/057-08/4 до надходження в господарський суд Київської області висновку експертизи, призначено судового-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на виконання експертизи поставлено наступні питання: Яка загальна вартість майна Закритого акціонерного товариства „Києво-Святошинська Сільгосптехніка?; Який розмір часток майна, які були відчужені безпосередньо по кожному оспорюваному договору?

13.01.2009р. матеріали справи № 13/057-08/4 разом з супровідним листом господарського суду Київської області направлено в Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.

10.02.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області разом з матеріалами справи № 13/057-08/4 надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 968/969 від 03.02.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2010р. поновлено провадження у справі № 13/057-08/4, розгляд справи призначено на 15.03.2010р.

В судових засіданнях 15.03.2010р. та 18.03.2010р. оголошено перерву до 18.03.2010р. та 08.04.2010р. відповідно.

23.03.2010р. представником відповідача до загального відділу господарського суду Київської області подано заяву про поворот виконання рішення у справі № 13/057-08/4 (а.с. 61-62, т. 2).

31.03.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника позивача надійшло доповнення до позовної заяви (а.с. 56-57, т. 2), згідно якого останній просив суд задовольнити позов у звязку з тим, що спірні договори купівлі-продажу нежилих приміщень є зловмисними угодами, оскільки згідно них позивач передав відповідачу майно за заниженою вартістю, що підтверджується змістом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 968/969 від 03.02.2010р., яке прийнято судом.

31.03.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про зміну підстав позову (а.с. 60, т. 2), згідно якого останній просив суд на підставі ст. 22 ГПК України виключити з підстав позову твердження позивача про укладення колишнім головою правління ОСОБА_1. договорів купівлі-продажу, які оспорюються на суму, що становить більш ніж 50 % майна товариства, яке прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2010р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” про поворот виконання рішення від 12.03.2008р. у справі № 13/057-08/4 залишено без задоволення.

В судовому засіданні 08.04.2010р. та 22.04.2010р. оголошено перерву до 22.04.2010р. та 20.05.2010р. відповідно.

Судове засідання 20.05.2010р. не відбулося, оскільки представник відповідача звернувся з заявою про відвід судді Щоткіна О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2010р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” про відвід судді Щоткіна О.В. залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2010р. (суддя Щоткін О.В.) розгляд справи призначено на 10.06.2010р.

Судове засідання 10.06.2010р. не відбулося, оскільки представник відповідача повторно звернувся з заявою про відвід судді Щоткіна О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2010р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” про відвід судді Щоткіна О.В. залишено без задоволення та з метою усунення позапроцесуального тиску на суддю й уникнення сумнівів в неупередженості судді Щоткіна О.В. справу № 13/057-08/4 передано для подальшого розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2010р. (суддя Сокуренко Л.В.) справу № 13/057-08/4 прийнято до провадження, присвоєно їй № 13/057-08/4/9, розгляд справи призначено на 01.07.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 15.06.2010р. відмовлено фізичній особі ОСОБА_2. та фізичній особі ОСОБА_3. у прийнятті позовних заяв.

Судове засідання 01.07.2010р. не відбулося, оскільки представник відповідача звернувся з заявою про відвід судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2010р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” про відвід судді Сокуренко Л.В. залишено без задоволення та з метою усунення позапроцесуального тиску на суддю й уникнення сумнівів в неупередженості судді Сокуренко Л.В. справу № 13/057-08/4/9 передано для подальшого розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2010р. (суддя Горбасенко П.В.) прийнято справу до провадження, присвоєно їй № 13/057-08/4/9/17, розгляд справи призначено на 16.07.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2010р. зупинено провадження у справі № 13/057-08/4/9/17 до вирішення Київським міжобласним апеляційним господарським судом питання щодо апеляційних скарг ОСОБА_3. та ОСОБА_2. на ухвали господарського суду Київської області № 02-03/860/9-10 та № 02-03/861/9-10 від 15.06.2010р. у даній справі.

16.07.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про призначення колегіального розгляду справи (вх. № 180 від 16.07.2010р.).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. ухвали господарського суду Київської області від 15.06.2010р. у справі № 13/057-08/4/9 залишено без змін, справу повернуто до господарського суду Київської області.

22.09.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області надійшла позовна заява Тищенка Володимира Миколайовича до Закритого акціонерного товариства „Києво-Святошинська Сільгосптехніка” про визнання за ним особистого немайнового права акціонера АТЗТ „Сільгосптехніка” приймати участь в управлінні товариством: вирішувати внутрішні питання діяльності товариства згідно статуту без втручання сторонніх юридичних та фізичних осіб, зокрема, ЗАТ „Києво-Святошинська Сільгосптехніка”.

30.09.2010р. разом з супровідним листом Київського міжобласного апеляційного господарського суду № 2-10/1257 до загального відділу господарського суду Київської області повернулася за належністю справа № 13/057-08/4/9/17.

Згідно резолюції заступника голови господарського суду Київської області справу № 13/057-08/4/9/17 передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.10.2010р. поновлено провадження у справі № 13/057-08/4/9/17, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів задоволено.

Згідно резолюції заступника голови господарського суду Київської області від 08.10.2010р. справу № 13/057-08/4/9/17 передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Горбасенко П.В., судді: Бацуца В.М., Ярема В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2010р. (головуючий суддя Горбасенко П.В., судді Бацуца В.М., Ярема В.А.) справу № 13/057-08/4/9/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.10.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2010р. зупинено провадження у справі № 13/057-08/4/9/17 до вирішення Вищим господарським судом України питання щодо касаційної скарги ОСОБА_2. на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. у даній справі.

22.10.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області від ОСОБА_4. надійшла заява про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки, на думку заявника, предметом спору у даній справі є право на майно, яке належить спадкоємцям померлого учасника відповідача ОСОБА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. у справі № 13/057-08/4 залишено без змін.

06.12.2010р. разом з супровідним листом Вищого господарського суду України № 02.03-29/632 від 02.12.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області повернулася за належністю справа № 13/057-08/4/9/17.

Згідно резолюції голови господарського суду Київської області від 07.12.2010р. справу № 13/057-08/4/9/17 передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Горбасенко П.В., судді: Бацуца В.М., Ярема В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2010р. поновлено провадження у справі № 13/057-08/4/9/17, розгляд справи призначено на 17.12.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2010р. відмовлено фізичній особі Тищенку Володимиру Миколайовичу у прийнятті позовної заяви.

17.12.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у звязку з тим, що у даній справі розглядається спір про право власності майно, 74,9 % якого з моменту відкриття спадщини 19.09.2010р. належить спадкоємцю ОСОБА_4.

В судовому засіданні 17.12.2010р. суд, розглянувши заяви ОСОБА_4. та представника відповідача Демиденка В.Г. про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, вирішив відмовити у їх задоволенні, оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності, який виник та існує між Закритим акціонерним товариством „Києво-Святошинська Сільгосптехніка” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” як юридичними особами, що відповідає субєктному складу, передбаченому ст. 1 ГПК України.

Крім того, представником відповідача заявлено усне клопотання про виклик в судове засідання експерта Колотюка Н.А. для надання письмових пояснень з приводу складеного ним висновку судової будівельно-технічної експертизи № 968/969 від 03.02.2010р., яке відхилено судом, у звязку з відсутністю підстав для дачі в судовому засіданні таких пояснень, оскільки складений останнім висновок є зрозумілим, містить обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання та не викликає у суду сумнівів щодо його обєктивності.

Представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням заявлених ним доповнень до позовної заяви (а.с. 56-57, т. 2) та клопотання про зміну підстав позову (а.с. 60, т. 2) та не підтримав застосування судом положень ст. 208 ГК України та ст. 216 ЦК України, які передбачають наслідки визнання господарського зобовязання недійсним. Представники відповідача проти позову заперечили, просили суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2005р. між Акціонерним товариством закритого типу „Сільгосптехніка” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, згідно якого продавець зобовязався передати у власність покупця нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Лесі Українки, № 62, а покупець прийняти згадане нерухоме майно та пройти державну реєстрацію у відповідному уповноваженому органі. Договір посвідчений державним нотаріусом - Черняк О.В. Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1-525.

Згідно п. 1.3. договору від 30.03.2005р. відповідно до відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 12.03.2005р. № 6717138, нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Лесі Українки, № 62 та відчужуються за договором, складаються з: адмінбудівлі цегляної, загальною площею 845,3 кв. м., за планом позначеної літерою „А”; складу металевого загальною площею 479,1 кв. м., за планом позначеним літерою „П”.

Відповідно до п. 2.1. договору від 30.03.2005р. вказане в договорі нерухоме майно за погодженням сторін продано за 109000грн. з урахуванням ПДВ. Продавець (в особі свого представника) своїм підписом під цим договором підтверджує факт повного розрахунку за продані нежилі приміщення, одержання від покупця грошей у сумі 109000грн. та відсутність по відношення до нього будь-яких претензій фінансового чи майнового характеру.

Згідно довідки, виданої Акціонерним товариством закритого типу „Сільгосптехніка” 29.03.2005р. № 6, балансова вартість вказаних в договорі нежитлових приміщень станом на 01.01.2005р. становить адмінбудинок літ. „А” 56865,02грн. з ПДВ, склад літ. „П” -48604,25грн. з ПДВ. (п. 2.2. договору від 30.03.2005р.).

Пунктом 3.2. договору від 30.03.2005р. сторони погодили, що передача відчужуваного за договором обєкта нерухомого мана здійснюється продавцем і прийняття вказаного обєкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

24.06.2005р. між Акціонерним товариством закритого типу „Сільгосптехніка” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, згідно якого продавець зобовязався передати у власність нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Лесі Українки, № 62, а покупець прийняти згадане нерухоме майно та пройти державну реєстрацію у відповідному уповноваженому органі. Договір посвідчений державним нотаріусом Бурлаковою Н.К. Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 2-1690.

Згідно п. 1.3. договору від 24.06.2005р. відповідно до відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 08.06.2005р. № 7466539 нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Лесі Українки, № 62 та відчужуються за договором, складаються з: реммайстерні № 1 цегляної, загальною площею 1732,1 кв. м., за планом позначеної літерою „Б”; реммайстерні № 2 цегляної, загальною площею 542,8 кв. м., за планом позначеної літерою „Г”; пекарні цегляної загальною площею 725,6 кв. м. за планом позначеної літерою „З”, ПТО цегляного загальною площею 284,9 кв. м., за планом позначеного літерою „К”, кондитерського цеху складу цегляного, загальною площею 202,5 кв. м., за планом позначеного літерою „Л”, трансформаторної підстанції цегляної загальною площею 29,5 кв. м. за планом позначеної літерою „С”.

Відповідно до п. 2.1. договору від 24.06.2005р. вказане в договорі нерухоме майно за погодженням сторін продано за 153000грн. з урахуванням ПДВ 25500грн. Продавець (в особі свого представника) своїм підписом під цим договором підтверджує факт розрахунку за продані нежилі приміщення та одержання від покупця грошей у сумі 40000грн. до підписання договору, а решту 113000грн. протягом трьох місяців після підписання договору.

Згідно з довідкою, виданою Акціонерним товариством закритого типу „Сільгосптехніка” 16.05.2005р. за № 16, балансова вартість вказаних в договорі нежитлових приміщень станом на 01.05.2005р. становить: реммайстерня № 1 літ. „Б” 29188,82грн., реммайстерня № 2 літ. „Г” 17800грн., пекарня літ. „З” (будівля МЖФ) 70024,83грн., ПТО літ. „К” 22837,33грн., кондитерський цех склад літ. „Л” 9455,42грн., трансформаторна підстанція літ. „С” 980грн. (п. 2.2. договору від 24.06.2005р.).

Пунктом 3.2. договору від 24.06.2005р. сторони погодили, що передача відчужуваного за договором обєкта нерухомого мана здійснюється продавцем і прийняття вказаного обєкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Предметом позову з урахуванням доповнень до позовної заяви (а.с. 56-57, т. 2) та клопотання про зміну підстав позову (а.с. 60, т. 2) є вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, укладених між АТЗТ „Сільгосптехніка” та ТОВ „Агросільгосптехніка” від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р. та визнання за позивачем права власності на майно, що було предметом оспорюваних договорів з підстав ст. 232 ЦК України.

Як вбачається з протоколу загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства закритого типу „Сільгосптехніка” № 1 від 07.02.2008р. змінено найменування товариства на Закрите акціонерне товариство „Києво-Святошинська Сільгосптехніка”.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 12.09.2008р. у справі № 13/057-08 суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення місцевим господарським судом під час нового розгляду справи наступних обставин: загальної вартості майна ЗАТ „Києво-Святошинська Сільгосптехніка” та розмір часток майна, які були відчужені безпосередньо по кожному оспорюваному договору; факту виконання сторонами своїх зобовязань за оспорюваними договорами, а в результаті чи відбулося схвалення правочину ЗАТ „Києво-Святошинська Сільгосптехніка” та вирішення питання щодо застосування судом положень ст. 208 ГК України та ст. 216 ЦК України, які передбачають наслідки визнання господарського зобовязання недійсним.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 968/969 від 03.02.2010р. (а.с. 4-38, т. 2), складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Колотюк Н.А., загальна ринкова вартість нерухомого майна Закритого акціонерного товариства „Києво-Святошинська Сільгосптехніка” в цінах на момент відчуження нерухомого майна (березень, червень 2005 року), не враховуючи фактів відчуження майна, становить 8859402грн. з ПДВ. Згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2005р. було відчужено 16,74 % від загальної вартості нерухомого майна ЗАТ „Києво-Святошинська Сільгосптехніка”, що в грошовому еквіваленті в цінах на момент відчуження нерухомого майна (31.03.2005р.) складає 1482913грн. з урахуванням ПДВ. Згідно договору купівлі-продажу від 24.06.2005р. було відчужено 44,67 % від загальної вартості нерухомого майна ЗАТ „Києво-Святошинська Сільгосптехніка”, що в грошовому еквіваленті в цінах на момент відчуження нерухомого майна (24.06.2005р.) складає 3957 133грн. з урахуванням ПДВ.

Враховуючи уточнення позивачем підстав позовних вимог (доповнення до позовної заяви від 31.03.2010р. та клопотання про зміну підстав позову від 31.03.2010р.) судом залишається без виконання вказівка ВГСУ щодо необхідності встановлення судом першої інстанції загальної вартості майна ЗАТ „Києво-Святошинська Сільгосптехніка” та розмір часток майна, які були відчужені безпосередньо по кожному оспорюваному договору.

Суд встановив, що при укладенні договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р. відбулося істотне заниження вартості проданого нерухомого майна, зокрема, вартості нежилих приміщень: адмінбудівля цегляна, загальною площею 845,3 кв. м., за планом позначена літерою „А”; склад металевий загальною площею 479,1 кв. м., за планом позначений літерою „П”; реммайстерня № 1 цегляна, загальною площею 1732,1 кв. м., за планом позначена літерою „Б”; реммайстерня № 2 цегляна, загальною площею 542,8 кв. м., за планом позначена літерою „Г”; пекарня цегляна загальною площею 725,6 кв. м. за планом позначена літерою „З”, ПТО цегляний загальною площею 284,9 кв. м., за планом позначений літерою „К”, кондитерський цех склад цегляний, загальною площею 202,5 кв. м., за планом позначений літерою „Л”, трансформаторна підстанція цегляна загальною площею 29,5 кв. м. за планом позначена літерою „С”, вартість яких, згідно висновку експерта № 968/969 від 03.02.2010р., на момент відчуження нерухомого майна (31.03.2005р. та 24.06.2005р.) складала загалом 5440 046грн., а згідно договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р. вказане майно було відчужено загалом за 262 000грн.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, що підтверджують підписання сторонами актів приймання-передачі спірних обєктів нерухомості на виконання п. 3.2. договорів.

За таких обставин, суд критично оцінює твердження відповідача щодо фактичного схвалення сторонами спірних договорів від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р., шляхом прийняття позивачем здійсненої відповідачем оплати за нежилі приміщення згідно договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р. на загальну суму 262000грн.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. статті 232 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення спірних договорів) правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Положення зазначеної норми регулюють такі відносини, коли особа уповноважує свого представника вчинити правочин з іншим субєктом, однак, представник досягає зловмисної домовленості з цим субєктом та вчинює з ним правочин від імені особи, що його уповноважила, на умовах для неї невигідних та збиткових.

В такому випадку цей правочин за позовом особи, яка уповноважила представника на його вчинення, може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведена зловмисна домовленість між представником та іншим субєктом правочину.

Отже, підстава для визнання правочину недійсним, визначена нормою ст. 232 ЦК України, стосується лише тих правочинів, які вчиняються особою не самостійно, а через представника, але, через його зловмисну домовленість з контрагентом воля довірителя не доводиться і підмінюється волею представника.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009р. для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на момент укладення договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р. ОСОБА_1. був головою правління АТЗТ „Сільгосптехніка” (позивача) і в той же час був засновником та учасником ТОВ „Агросільгосптехніка” (відповідача) і володів часткою в розмірі 74,9 % статутного (складеного) капіталу останнього.

Враховуючи вищевикладене та те, що вартість відчужуваного майна була суттєво занижена, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 968/969 від 03.02.2010р., суд дійшов висновку, що договори купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р., були укладені внаслідок зловмисної домовленості голови правління АТЗТ „Сільгосптехніка” - ОСОБА_1. та представника ТОВ „Агросільгосптехніка”.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р. підлягають задоволенню на підставі ст. 232 ЦК України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на нежилі приміщення, що складаються з: адмінбудівля цегляна, загальною площею 845,3 кв. м., за планом позначена літерою „А”; склад металевий загальною площею 479,1 кв. м., за планом позначений літерою „П”; реммайстерня № 1 цегляна, загальною площею 1732,1 кв. м., за планом позначена літерою „Б”; реммайстерня № 2 цегляна, загальною площею 542,8 кв. м., за планом позначена літерою „Г”; пекарня цегляна загальною площею 725,6 кв. м. за планом позначена літерою „З”, ПТО цегляний загальною площею 284,9 кв. м., за планом позначений літерою „К”, кондитерський цех склад цегляний, загальною площею 202,5 кв. м., за планом позначений літерою „Л”, трансформаторна підстанція цегляна загальною площею 29,5 кв. м. за планом позначена літерою „С”, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі України, № 62.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ст. 334 ЦК України).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Як відповідач, за таким позовом виступає третя особа, що безпосередньо заявляє чи не заявляє свої права на річ, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Приймаючи до уваги положення вищезазначених норм, суд дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, у звязку з встановленою судом недійсністю договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р.

Щодо вказівки Вищого господарського суду України про необхідність вирішення судом застосування до спірних правовідносин положень ст. 208 ГК України та ст. 216 ЦК України, які передбачають наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Суд встановив, що позивачем не заявлена вимога про застосування двосторонньої реституції, що підтверджується змістом позовної заяви та наданих, в судовому засіданні 17.12.2010р., представником позивача пояснень.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 1.4. рішення зборів суддів Вищого господарського суду України „Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України „Про судоустрій та статус суддів”” № 4 від 04.08.2010р. передбачено, що за змістом змін, внесених Законом до частин четвертої і пятої статті 22 та статті 60 ГПК, зміна предмета або підстав позову, а також подання зустрічного позову можливі лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, зясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи до початку розгляду справи по суті позивачем не було заявлено про зміну предмету позову та доповнення його вимогою про застосування двосторонньої реституції.

В абзаці 2 п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування судом норм Цивільного та Господарського кодексів України” № 01-8/211 від 07.04.2008р. ВГСУ на запитання: „Чи є обовязковим застосування наслідків недійсності правочину при вирішенні спору про визнання недійсним правочину або іншого спору без предявлення позивачем вимоги про застосування таких наслідків, з огляду на редакцію статті 216 ЦК України?” відповів, що згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК України господарський суд може вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відтак, враховуючи вищевикладене та відсутність клопотання заінтересованої сторони про застосування судом наслідків недійсності оспорюваних договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р., у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 208 ГК України та ст. 216 ЦК України, які передбачають наслідки визнання господарського зобовязання недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, укладених між АТЗТ „Сільгосптехніка” та ТОВ „Агросільгосптехніка” від 30.03.2005р. та від 24.06.2005р. та визнання за позивачем права власності на нежилі приміщення: адмінбудівлю цегляну - загальною площею 845,3 кв. м., склад металевий - загальною площею 479,1 кв. м., реммайстерню № 1 цегляну - загальною площею 1732,1 кв. м., реммайстерню № 2 цегляну - загальною площею 542,8 кв. м., пекарню цегляну загальною площею 725,6 кв. м., ПТО цегляний загальною площею 284,9 кв. м., кондитерський цех склад цегляний - загальною площею 202,5 кв. м., трансформаторну підстанцію цегляну загальною площею 29,5 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі України, № 62 є обґрунтованими, законними, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними: договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.03.2005р., укладений між Акціонерним товариством закритого типу „Сільгосптехніка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 62; код ЄДРПОУ 03744267) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 62; код ЄДРПОУ 31589989), посвідчений державним нотаріусом Черняк О.В. Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1-525 та договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.06.2005р., укладений між Акціонерним товариством закритого типу „Сільгосптехніка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 62; код ЄДРПОУ 03744267) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 62; код ЄДРПОУ 31589989), посвідчений державним нотаріусом Бурлаковою Н.К. Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 2-1690.

3. Визнати за Закритим акціонерним товариством „КиєвоСвятошинська Сільгосптехніка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 62; код ЄДРПОУ 03744267) право власності на нежилі приміщення: адмінбудівлю цегляну - загальною площею 845,3 кв. м., склад металевий- загальною площею 479,1 кв. м., реммайстерню № 1 цегляну - загальною площею 1732,1 кв. м., реммайстерню № 2 цегляну - загальною площею 542,8 кв. м., пекарню цегляну загальною площею 725,6 кв. м., ПТО цегляний загальною площею 284,9 кв. м., кондитерський цех склад цегляний - загальною площею 202,5 кв. м., трансформаторну підстанцію цегляну загальною площею 29,5 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі України, № 62.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 62; код ЄДРПОУ 31589989) на користь Закритого акціонерного товариства „КиєвоСвятошинська Сільгосптехніка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 62; код ЄДРПОУ 03744267) 2 620 (дві тисячі шістсот двадцять гривень) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросільгосптехніка” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 62; код ЄДРПОУ 31589989) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять гривень) 00 коп. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Горбасенко П.В.

Суддя Бацуца В.М.

Суддя Ярема В.А.

Повне рішення складено: 22.12.2010р.