Рішення № 13085372, 14.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2010 р. Справа № 17/117-Д-7/188-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія», Сумська область, Шосткинський район, с. Макове,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро», Київська область, Яготинський район, м. Яготин,

про розірвання договору підряду

за участю представників сторін:

від позивача: Гермаковський О.І. –представник за довіреністю б/н від 08.10.2010 року,

від відповідача: не з’явились;

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою б/н і дати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»(далі –відповідач) про розірвання договору підряду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»в порушення умов договору №167 від 18.06.2010 року в строк до 12.07.2010 року не виконав монтажно-налагоджувальні роботи, а відтак на підставі ст.ст. 849, 852 ЦК України позивач просить суд розірвати договір підряду №167 від 18.06.2010 року та стягнути з відповідача сплачені позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»грошові кошти в рахунок попередньої оплати у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.09.2010 року було порушено провадження у справі №17/117-Д та призначено її розгляд на 21.10.2010 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.10.2010 року, враховуючи подане позивачем клопотання , та на підставі ст. ст.15, 17 ГПК України справу №17/117-Д було передано на розгляд до господарського суду Київської області за встановленою підсудністю.

Згідно резолюції Голови господарського суду Київської області від 02.11.2010 року справу №17/117-Д передано до розгляду судді Антонової В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2010 року справу №17/117-Д прийнято до свого провадження суддею Антоновою В.М., присвоєно їй №17/117-Д-7/188-10 та призначено розгляд справи на 23.11.2010 року.

У зв’язку з неявкою представників відповідача (який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи) у судове засідання 23.11.2010 року, ухвалою господарського суду від 23.11.2010 року розгляд справи відкладався на 14.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2010 року позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 14.12.2010 року представники відповідача повторно не з’явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 14.12.2010 року господарським судом в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

18.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія»(замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»(підрядник за договором, відповідач у справі) було укладено договір №167 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу на обладнанні підрядника, його робочою силою, а замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплати її.

Згідно п. 1.3. договору підрядник повинен виконати такі види робіт: монтажні роботи та установку.

Пунктом 1.7. договору передбачено, що поставка та початок монтажних робіт здійснюється підрядником не пізніше трьох-п’яти днів з моменту отримання предоплати.

Сторонами, п. п. 2.1., 2.2. договору погоджено, що розрахунок за обладнання та монтажно-налагоджувальні роботи замовник проводить шляхом предоплати 30 000,00 грн. на розрахунковий рахунок підрядника з моменту поставки обладнання та прибуття бригади ремонтників-монтажників. Строк оплати коштів у сумі 100% від вартості договору настає після прийняття роботи та підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.3. договору строк здачі об’єкта під ключ 12.07.2010 року.

Договір вступає в силу після підписання його сторонами і діє до завершення. (п. 4.3. договору).

Згідно п. 4.1. договору жодна з сторін не може розірвати даний договір у односторонньому порядку.

Господарським судом встановлено, що відповідачем на оплату вартості монтажних робіт був виставлений позивачу рахунок №168 від 18.06.2010 року на суму 168 000,00 грн. (копія рахунку наявна в матеріалах справи)

У відповідності до умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія»платіжним дорученням №639 від 18.06.2010 року було перераховано 30 000,00 грн., що вбачається з поданої представником позивача у судовому засіданні 14.12.2010 року банківської виписки з особового рахунку, (копія платіжного доручення та банківська виписка наявні в матеріалах справи). Грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. були сплачені в якості попередньої оплати за ремонтно-монтажні роботи, що також підтверджується записом в графі «Призначення платежу»у даному платіжному дорученні.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також згідно зі ст.853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вже зазначалось вище, укладений між сторонами договір підряду №60 від 17.04.2006 містить умови щодо порядку прийняття виконаних робіт, зокрема оформлення акту виконаних робіт, а також умови щодо строків виконання робіт та їх оплати.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як уже було зазначено, п. 2.3. договору сторони узгодили строк здачі об’єкта під ключ 12.07.2010 року.

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»в порушення вказаних вимог закону та умов договору, обов’язки в частині виконання робіт у строк до 12.07.2010 року по договору не виконало.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів проведення робіт в об’ємах та у строк, передбачених договором №167, зокрема акт виконаних робіт ( оформлений у відповідності до п. 2.2. договору) чи будь-яких інших доказів проведення робіт, відповідач суду не надав.

У зв’язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»після отримання попередньої оплати так і не приступило до виконання монтажно-налагоджувальних робіт і не виконало такі роботи у визначений договором строк, позивач звертався до відповідача з претензією №115/10 від 16.08.2010 року, в якій звертався до відповідача з вимогою розірвати договір №167 від 18.06.2010 року та повернути сплачені грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. Оскільки відповіді на претензію відповідач не надав, грошові кошти так і не повернув, позивач звернувся з позовом до суду.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов’язання, у тому числі і розірвання договору.

Розірванням договору є припинення договірного зобов’язання, тобто припинення правового зв’язку між сторонами договірного зобов’язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов’язків.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

Враховуючи п. 4.1. договору, в якому передбачено, що одностороннє розірвання договору не допускається, позивач звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір №167 від 18.06.2010 року. Однак відповідачем не було погоджено розірвання укладеного сторонами договору, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою розірвати спірний договір підряду.

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 849 ЦК України передбачено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, а також доведеність позивачем факту невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»у визначений договором строк підрядних робіт, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про розірвання договору підряду є правомірною та доведеною належними доказами, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів, господарський суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи п. 2.1. договору, господарським судом встановлено, що 30 000,00 грн., які були сплачені позивачем на користь відповідача платіжним дорученням №639 від 18.06.2010 року, були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія»та зараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»в якості попередньої оплати за договором №167 від 18.06.2010 року.

Беручи до уваги те, що у визначений договором строк відповідач не приступив і не виконав ремонтно-налагоджувальні роботи, за проведення яких позивачем було сплачено попередню оплату, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 30 000,00 грн., сплачених за договором №167 від 18.06.2010 року. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постановах від 20.04.2010 року у справі №05-6-6/183-32/255 та від 21.01.2010 року у справі №17/510.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються відповідача.

Одночасно господарський суд зазначає, що позивач в позовній заяві об’єднав вимоги як немайнового характеру (розірвати договори), так і майнового характеру (зобов’язати повернути об’єкти оренди).

Згідно підпунктів «а», «б»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір державного мита із заяв, що подаються до господарських судів: майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Державне мито справляється із позовних заяв як майнового, так і немайнового характеру, а у випадках об’єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 4.5. роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.1998 року №02-5/78).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей –стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Господарським судом встановлено, що позивачем в позовній заяві об’єднано вимоги немайнового характеру (про розірвання договорів) і майнового характеру (про повернення майна), а державне мито було сплачено лише за ставкою, встановленою для позовів майнового характеру у сумі 300 грн.

Враховуючи зазначене, з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 85,00 грн. державного мита за розгляд позовної вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір №167 від 18.06.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія»(41131, Сумська область, шосткінський район, с. Макове, вул. Колгоспна, буд. 4, код ЄДРПОУ 33174406) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»(07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, буд. 5, код ЄДРПОУ 36229190).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»(07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, буд. 5, код ЄДРПОУ 36229190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія»(41131, Сумська область, шосткінський район, с. Макове, вул. Колгоспна, буд. 4, код ЄДРПОУ 33174406) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. боргу, та судові витрати: 300 (триста) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтя Агро»(07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, буд. 5, код ЄДРПОУ 36229190) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В. М.

Рішення підписане 15.12.2010 року