Рішення № 13085342, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/47316.12.10 За позовом           Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

До                    Державного підприємства «Антонов»

Треті особи           на стороні відповідача, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору,

1.Міністерство оборони України

2.Державне казначейство України

Про                    зобов’язання вчинити дії та стягнення 1459664,37 грн.

                                                                                Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача                    Надич Б.М. (за дов. № 10/70-16 від 01.06.2010 р.)

Волинець В.Т. (за дов. № 04/45 від 14.01.2010 р.

від відповідача          Шварьов Р.В. (за дов. № 35/1587 від 01.03.2010 р.)

від третьої особи-1          Ковальчук І.В. (за дов. № 220/27/д від 12.01.2010 р.)

від третьої особи-2          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»до державного підприємства авіаційний науково-технічного комплексу «Антонов»про зобов’язання вчинити дії, а саме:

-          зобов’язати державне підприємство авіаційний науково-технічний комплекс «Антонов»підписати та повернути казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал»акт № 17 приймання етапів 7.3.3.1. та 7.3.3.2. та акт №11 здачі-приймання науково технічної продукції;

-          зобов’язати державне підприємство авіаційний науково-технічний комплекс «Антонов»здійснити оплату виконаної казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал»роботи по етапам 7.3.3.1 та 7.3.3.2 відповідно до договору № 06164/1782 від 02.11.1992 р. та протоколу № 25 у розмірі 1459664,37 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов’язання за договором по виконанню дослідно-конструкторських робіт № 06164/1782 від 02.11.1992 р., а саме: не було підписано у строк, встановлений ч. 2 п. 22 договору, акт здачі приймання виконаних робіт, у зв’язку з чим позивачем не отримано прибуток, на якій він розраховував, що складає вартість виконаних робіт, яка становить 1459664,37 грн..

Ухвалою суду від 04.10.2010 р. порушено провадження у справі № 6/473.

Ухвалою суду від 04.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 18.11.2010 р..

Позивачем було заявлено усне клопотання про заміну державного підприємства авіаційно-технічного комплексу «Антонов»на його правонаступника –державне підприємство «Антонов».

Ухвалою суду від 18.11.2010 р. було замінено відповідача державне підприємство авіаційний науково-технічного комплекс «Антонов»його правонаступником державним підприємством «Антонов».

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що сторонами не погоджена договірна ціна етапів, а тому для позивача не наступив строк для пред’явлення вимог, також ним не були виставлені рахунки, що згідно з умовами договору є підставою для оплати.

До участі у справі було залучено третіх осіб на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору, Державне казначейство України та Міністерство оборони України, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов`язки останніх щодо однієї зі сторін.

Ухвалою суду від 02.12.2010 р. було оголошено перерву у судовому засіданні на 13.12.2010 р. та продовжено строк вирішення спору на п’ятнадцять днів.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін по справі, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи у зв’язку з витребуванням у позивача претензії №04-7/181 від 27.05.2010 р., надіслану відповідачу.

Представником Міністерства оборони надано пояснення по справі та зазначено про відсутність заборгованості перед відповідачем.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважених представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.11.1992 р. між державним підприємством авіаційний науково-технічний комплекс «Антонов»(правонаступник - державне підприємство «Антонов»), як замовником, та казенним підприємством «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» (правонаступник - казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»), як виконавцем, було укладено договір № 06164/1782 на виконання дослідно-конструкторських робіт (далі - Договір).

Згідно з п. 21 Договору (в редакції погоджувального протоколу № 3 до Договору) виконана робота оплачується за погодженою сторонами договірною ціною.

Відповідно до ч. 2 п. 22 Договору, замовник протягом 10 днів з дня отримання акта здачі-приймання робіт зобов'язаний направити позивачу підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно з п. 24 Договору оплата робіт проводиться замовником по рахунку виконавця.

Умовами Договору передбачено виконання робіт по етапу 7.3.3.1 - виготовлення дослідних зразків СКИ -77 № 5 (з ПЗ) для стенда замовника та по етапу 7.3.3.2 - виготовлення дослідного зразка СКИ - 77 № 6 (з ПЗ) для міжвідомчих випробувань (MBB).

25.10.2006 р. сторонами було підписано протокол № 22 узгодження попередньої ціни на науково-технічну продукцію спеціального призначення етапів 7.3.3.1 та 7.3.3.2 Договору, за яким ціна узгоджена замовником становила: по етапу 7.3.3.1 - 811835 грн., по етапу 7.3.3.2 –705536 грн.

У 2009 році сторонами було підписано узгоджувальний протокол № 25, яким встановлено, що роботи по етапах 7.3.3.1 та 7.3.3.2 будуть виконані до 08.09.2009 р.

21.08.2009 р. виконавець направив замовнику акт № 17 здачі-приймання по етапах 7.3.3.1 та 7.3.3.2 для затвердження.

22.10.2009 р. відповідно до товарно-транспортної накладної № 47/Т виконавець передав, а замовник прийняв виріб «СКИ –77»№ 30193101 вартістю 785619,77 грн.. Дослідний зразок № СКИ - 77 № 6 (етап 7.3.3.2) не передано замовнику в зв’язку з необхідністю проведення на території виконавця міжвідомчих випробувань.

02.11.2009 р., оскільки роботи по виготовленню двох дослідних зразків виконані у повному обсязі, виконавець передав замовнику звітні документі на підписання, а саме: протокол погодження договірної ціни № 26 по етапах 7.3.3.1 та 7.3.3.2 з розшифровками та акт здачі-приймання по етапах 7.3.3.1 та 7.3.3.2 № 11, в якому просив сплатити за виконані роботи по етапу 7.3.3.1 - 785619,77 грн., по етапу 7.3.3.2 - 674044,60 грн..

Замовник надати виконавцем акти здачі-приймання не підписав, вмотивованої відмови не направив, виконані роботи не оплатив.

27.05.2010 р. виконавець направив замовник претензію, якою вимагав підписати та повернути йому примірники акти № 17 та № 11 здачі-приймання по етапах 7.3.3.1 та 7.3.3.2 та сплатити за виконані роботи 1459664,37 грн..

Претензія виконавця залишена замовником без задоволення.

Станом на час розгляду справи відповідач акти не підписав та виконані роботи не оплатив.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Договором.

За своєю правовою природою Договір є договором на виконання дослідно-конструкторських робіт, тому правовідносини, що виникають між сторонами за Договором регулюються главою 62 «Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт»Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно з ст. 894 Цивільного кодексу України, виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 899 Цивільного кодексу України, якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.

Судом встановлено, що виконавець виконав роботи з виготовлення дослідних зразків № СКИ - 77 № 5 та № 6 та передав замовнику зразок № 5, зразок № 6 було виготовлено та залишено для проведення міжвідомчих випробувань.

У строк, передбачений п. 22 Договору, замовник не надіслав вмотивованої відмови підписати акти здачі-приймання робіт з виготовлення дослідних зразків. Оскільки замовником не заперечується належне виконання робіт виконавцем та прийняття ним зразка № 5, суд погоджується, що роботи є прийнятими замовником.

Заперечення відповідача щодо проведення оплати ґрунтуються на тому, що сторонами не погоджено договірну ціну. Судом дане твердження не приймається до уваги виходячи з наступного.

Договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт виконуються з метою досягнення певного наукового результату, розробки нового виробу або нової технології, тобто отримання нового знання або рішення як результату творчої діяльності. Важливою рисою договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є те, що результат робіт не може бути повністю передбачений наперед. Ці договори опосередковую відносини, пов’язані з наданням результатів творчої діяльності людини. І хоча виконавець має зробити все не обхідне для досягнення певної мети, він не може гарантувати отримання бажаних для замовника результатів. В такому випадку негативний результат може складати результат роботи виконавця.

Договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт належать до групи договорів підрядного типу. Особливість договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт знаходить прояв у предметі договору, порядку визначення вартості робіт та порядку розрахунків, змісту прав та обов’язків сторін, їх майнової відповідальності.

Отже, враховуючи неможливість передбачити результату робіт за договором на виконання дослідно-конструкторських робіт наперед свідчить про неможливість визначення всього переліку робіт і затрат, які необхідно буди здійснити для досягнення результату. Таким чином, шляхом погодження попередньої ціни сторони визначають необхідні види робіт, їх вартість та витрати, які потрібно буде понести для досягнення результату, однак не остаточні.

Укладаючи Договір, протоколом № 22 від 25.10.2006 р. сторони погодили попередню ціну робіт в сумі 1517372,02 грн..

У той же час, вартість виконаних робіт не перебільшує, а навіть менше попередньо погодженої замовником ціни - 1459664,37 грн.. Дану вартість робіт було погоджено відповідачем, тобто стосовно неї була досягнута згода, останній не направив виконавцю претензій щодо її розміру, у зв’язку з чим доводи замовника про відсутність згоди щодо вартості виконаних робіт судом не приймаються.

Крім того, за твердженням Міністерства оброни України, яке є генеральним замовником даних робіт, ним було оплачено відповідачу, як генеральному підряднику, всі виконані роботи, у тому числі роботи, передбачені етапами 7.3.3.1 та 7.3.3.2 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виконавцем шляхом направлення замовнику претензії від 27.05.2010 р. пред’явлена вимога провести оплату, яка залишена без відповіді та задоволення.

Посилання відповідача про відсутність фінансування з боку Міністерства оборони України спростоване поясненнями його представника, а тому не приймається до уваги.

Також є необґрунтованими доводи відповідача про відсутність обов’язку здійснити оплату у зв’язку з не надсиланням позивачем рахунків-факту. Рахунок-фактура не є первинним бухгалтерським документом, тільки містить реквізити платежу та суму платежу. Як акт приймання-передачі № 11, так і претензія від 27.05.2010 р. містить інформацію про вартість робіт та реквізити платежу, у зв’язку з чим відповідач не був позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов’язання.

Отже, оскільки відповідачем належним чином зобов’язання по Договору не виконані, вимоги позивача про зобов’язання здійснити оплату підлягають задоволенню шляхом стягнення суми боргу в розмірі 1459664,37 грн..

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Укладаючи Договір, сторони визначили його предметом виконання робіт виконавцем та оплата їх замовником. Тобто, підписання та повернення актів здачі-приймання не є тим матеріально-правовим результатом, який сторони переслідують за Договору, а тому вимога про зобов’язання замовником підписати акти не призводить до відновлення прав позивача.

Таким чином, оскільки вимога про зобов’язання державного підприємства «Антонов»на виконання пункту 22 договору надати позивачу акти здачі-приймання не пов’язана із захистом порушеного права та не матиме наслідком його відновлення, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 1459664,37 грн. боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 14596,64 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Антонов»(03062, м. Київ, вул. Туполева, 1, код 14307529) на користь казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8, код 14307357) 1459664,37 грн. заборгованості, 14596,64 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                    С.А. Ковтун

Рішення підписано 27.12.2010 р.