Ухвала суду № 130853013, 08.10.2025, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/5031/25

Провадження № 2-др/642/24/25

УХВАЛА

Іменем України

08.10.25 м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі: головуючого-судді Балабая С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами в залі суду в м. Харкові питання про судові витрати в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 30.09.2025 задоволено частково позовну заявуТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №12.02.2025-100002482 від 12.02.2025у розмірі 17000,08 грн Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1960,99 грн.

07.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшла від представника позивача Сарани Артура Олександровича заява про ухвалення додаткового рішення. Заява мотивована тим, що судовим рішенням у справі № 642/5031/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено повністю, однак у резолютивній частині рішення судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи постановити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заявник посилається на норми статей 133, 137, 141 ЦПК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зазначаючи, що ним понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, які документально підтверджені договором про надання правничої допомоги, звітом про виконані роботи та квитанцією про оплату послуг адвоката. У зв`язку з цим ТОВ «Споживчий центр» просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Положеннями статті59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

УЦПК Українивизначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини1,2статті133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 1 частинидругоїстатті141 ЦПК Українив разі задоволення позовусудові витрати покладаються на відповідача.

Пунктом 12 частинитретьоїстатті2 ЦПК Українипередбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 рокув справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) стосовно застосування нормГосподарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України).

Цивільним та господарським процесуальними кодексами,Кодексом адміністративного судочинства Українипередбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо відшкодування витрат за правничу допомогу, тому наведена постанова застосовна до спірних правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина4статті263 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частинавосьмастатті141 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 160/16902/20 зазначено, щоза загальним правилом, питання про стягнення витрат на правову допомогу має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви "про це" до закінчення судових дебатів.Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частинапершастатті246 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 600/752/22-а зазначено, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) -пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення.

Відповідно до частини першої статті8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) в Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття "законних очікувань").

Призначення цього принципу в сфері відносин між людиною і публічною владою - забезпечити юридичну безпеку особи, підтримати стабільність правовідносин між людиною й державою, гарантувати певність її юридичного становища, передбачуваність правових наслідків своєї поведінки, охорону та захист правомірних очікувань і, зрештою, її довіру до держави.

Заяву про судові витрати подано до суду після закінчення строку, встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України.

Частиною 1 ст.246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Однак, представник позивача Сарана А.О. не скористався наданим йому правом і не подав до суду у встановлений строк письмової заяви про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Згідно з ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заяву представника позивача Сарана А.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано до суду з пропуском строку, визначеного у ч.8 ст.141 ЦПК України, тому дана заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 12, 126, 141 ч.8, 353 ЦПК України,

постановив:

Заяву представника позивача Сарани Артура Олександровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Балабай