Рішення № 13085123, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/36320.12.10 За позовом Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Художник» до Приватного підприємства «Деніс»

Приватного підприємства «Сейф Сервіс ХХІ»

про виселення

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача не з»явився

Від відповідача -1 Пересада Р.В. –по дов. №16/12/10-Р від 16.12.2010р.

Глєбов О.Л. –директор (Витяг з ЄДРПОУ)

Від відповідача -2 не з»явився

В судовому засіданні 13.12.2010р.оголошувалсь перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства співвласників багатоквартирного будинку “Художник” про виселення Приватного підприємства “Деніс”, Приватного підприємства “Сейф Сервіс ХХІ” з нежилого приміщення у вигляді напівпідвалу, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 124.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в договорі оренди від 01.08.2007р. між Товариством співвласників багатоквартирного будинку “Художник” та Приватним підприємством “Деніс” відсутні всі істотні умови, а тому даний договір є неукладеним.

Крім того, позивач зазначає, що між відповідачами був укладений договір, відповідно до якого відповідач -1 передав відповідачу частину спірного приміщення

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідач -1 проти задоволення позовних вимог заперечує, просить провадження у справі припинити посилаючись на те, що між сторонами відсутній предмет спору, оскільки на даний час відповідач -1 не використовує спірне приміщення.

Відповідач -2 повноважного представник в судові засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача -2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача -2 не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача -2 та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача -1, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Товариство співвласників багатоквартирного будинку «Художник»(далі позивач) створене 05 грудня 1996 року згідно Рішень установчих зборів членів товариства, оформлених протоколом №1 від 05 грудня 1996 року, зареєстроване Розпорядженням Московської райдержадміністрації м. Києва №27 від 16 січня 1997 року, реєстраційний № 087/18-7 ГСБ від 30 грудня 1996 року.

Згідно п. 1.2 Статуту Товариства Товариство створене для обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів товариства і за рахунок доходів від господарської діяльності, отриманих і використаних товариством відповідно до мети його діяльності.

Відповідно до законодавства України нежилі приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, зокрема: ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»вказує, що:

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з ч. 2. ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень вказаних статтей зазначено у Рішенні Конституційного суду України у справі №1-2/2004 від 02 березня 2004 року у п. 1.1. якого вказано, що:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Відповідно до п. 7.1.10 Статуту Товариства позивач має право здавати в оренду фізичним або юридичним особам окремі об'єкти, що перебувають у спільній власності членів товариства, за рішенням загальних зборів членів Товариства.

Зазначений пункт Статуту Товариства кореспондується з положеннями ч. З ст. 26 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до норми ст. 626 Цивільного кодексу України - договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При розгляді справи судом встановлено, що 01 серпня 2007 року між позивачем та Приватним підприємством «Деніс»(далі відповідач -1) був укладений договір оренди нежитлового приміщення.

В матеріалах справи наявні два примірники договору оренди, що укладені між позивачем та відповідачем -1, в яких п. 4.1 договорів викладений в різних редакціях, а саме: в одному примірнику договору зазначено розмір орендної плати 900 доларів США, а в іншому 200 доларів США.

Відповідно до умов до умов договору позивач передає, а відповідач приймає в користування належне позивачу нежиле - приміщення у вигляді напівпідвалу, корисною площею 250 кв.м., за адресою: м. Київ, по вул. Червоноармійська, буд. №124, разом з однією телефонною лінією та всіма комунікаціями, згідно плану (доповнення до договору №1) для використання під офіс, перукарню, магазин та складські приміщення, окрім зберігання легкозаймистих та хімічних речовин.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з всіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. З ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Як вбачається зі змісту договорів між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов для договору оренди, а саме: вартість майна, що є об'єктом оренди, з урахуванням її індексації; не узгоджений розмір орендної плати; не врахована індексація орендної плати; відсутній порядок використання амортизаційних відрахувань; відсутній порядок відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що в обох примірниках договорів оренди нежитлового приміщення від 01 серпня 2007 року, що укладені між позивачем та відповідачем -1, відсутні усі істотні умови, тому суд приходить до висновку, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а тому такий договір є неукладеним. Неукладений договір не породжує для сторін права та обов’язків.

Крім того, судом встановлено, що зі змісту пунктів 3.1, 3.2 договорів від 01 серпня 2007 року строк оренди становить п'ять років.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно приписів ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. З ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що 02.10.2009 року між відповідачем -1 Приватним підприємством «Сейф Сервіс XXI»(далі відповідач -2) був укладений договір суборенди нерухомого майна №2/10 від 02.10.2009 року, відповідно до якого відповідач -1 передав частину нежилого приміщення площею 150 кв.м., яке розміщене у м. Києві, по вул. Червоноармійська, буд. №124 відповідачу-2.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 823 Цивільного кодексу України за договором найму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймача.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач по справі не надавав згоди відповідачу -1 на передачу спірного приміщення в суборендне користування.

Оскільки договір оренди від 01.08.2007р. є неукладеним, тому відповідач -1 не мав права на здачу спірного приміщення в суборендне користування відповідачу -2.

Спір у справі виник внаслідок того, що на дамку позивача відповідачі без належних правових підстав використовуються спірне приміщення.

В судовому засіданні представники відповідача -1 пояснили, що на даний час спірне приміщення відповідачем-1 не використовується. Даний факт не заперечується представником позивача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог до відповідача -1.

Представником позивача в судовому засіданні наданий акт від 06.12.2010р. обстеження приміщення –підвального приміщення в будинку №124 по вул. Червоноармійській, 124 в м. Києві, відповідно до якого приміщення №№2.3,4,5,6,7, які ходять до вкладу підвального приміщення будинку №124 по вул. Червоноармійській у м. Києві займає відповідача -2 в якому здійснює торгівлю сейфами та банківською технікою.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи викладене позовні вимоги до відповідача - 2 суд вважає обґрунтованими, а тому такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем по справі покласти на відповідача -2 пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повернути позивачу надлишково сплачене платіжним дорученням №119 від 25.08.2010р. державне мито в сумі 1815 грн. 00 коп., відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Виселити Приватне підприємство «Сейф –Сервіс ХХ І» (04201, м. Київ, вул. П. Панча, 11-Б; 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 124, код ЄДРПОУ 36187234) з нежилого приміщення у вигляді напівпідвалу, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 124.

Стягнути з Приватне підприємство «Сейф –Сервіс ХХ І» (м. Київ, вул. П. Панча, 11-Б, м. Київ, вул. Червоноармійська, 124, код ЄДРПОУ 36187234) на користь Товариства співвласників багатоквартирного будинку “Художник” (03150, м. Київ, Червоноармійська, 124, код ЄДРПОУ 22894179) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовним вимог до Приватного підприємства «Деніс»відмовити.

Повернути Товариству співвласників багатоквартирного будинку “Художник” (03150, м. Київ, Червоноармійська, 124, код ЄДРПОУ 22894179) надлишково сплачене платіжним дорученням №119 від 25.08.2010р. державне мито в сумі 1815 грн. 00 коп. Платіжне доручення №119 від 25.08.2010р. залишити в матеріалах справи №36/363.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

27.12.2010р.