Ухвала суду № 130848938, 07.10.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/4871/25

н/п 1-кп/766/3522/25

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання

про повернення обвинувального акту

07.10.2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря: ОСОБА_4

прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_5

обвинувачених (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

захисників (в режимі відеоконференції): ОСОБА_9

ОСОБА_10

представника потерпілого: ОСОБА_11

під час відкритого підготовчого судового засідання в залі суду м. Херсона з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.02.2023 під №42023230000000055 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України -

розглянувши клопотання захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , про повернення обвинувального акту, -

в с т а н о в и в:

02.04.2025 до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07.02.2023 під №42023230000000055 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, який 02.04.2025 внаслідок автоматизованого розподілу передано в провадження судді ОСОБА_1 .

За клопотанням обвинувачених в порядку ч. 4 ст. 315 КПК України за результатами автоматизованого розподілу кримінальне провадження за клопотанням обвинувачених передано на розгляд колегії суддів під головуванням судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Так, під час підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_9 було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту, в обґрунтування якого зазначено що обвинувальний акт в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить відомості про всіх слідчих та процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні, що позбавляє можливості учасників провадження реалізувати своє право на відвід. Крім того відсутність відповідних відомостей у подальшому перешкоджатиме встановленню судом наявності відповідних повноважень на проведення слідчих та інших процесуальних дій осіб, які зазначені у процесуальних документах, проте відсутні в обвинувальному акті як особи, які проводили досудове розслідування та процесуальне керівництво, а також приймали процесуальні рішення. Наведені обставини є свідченням порушення права на захист.

Крім того обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення вказує на відсутність факту безоплатного виключення майна бюджетних коштів, адже мова йде про постачання товару, який на думку сторони обвинувачення не повною мірою відповідав технічним вимогам та стандартам. Обвинувачення не говорить про безоплатність вилучення як однієї з ключових ознак відмежування від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України або неналежного виконання цивільно-правових зобов`язань за що передбачено не кримінальну, а цивільно-правову відповідальність. Проте за своїм описом обставин, які прокурор вважає встановленими не відповідають кваліфікації інкримінованого діяння.

Також зазначає, що у формулі обвинувачення зазначено, що метою діяння співучасниками визначено бюджетні кошти Департаменту ЦЗОР Херсонської ОДА, отже предметом злочину виступали бюджетні кошти, тоді як розпорядником останніх виступав Департамент ЦЗОР Херсонської ОДА в особі керівника ОСОБА_12 , який і приймав рішення щодо перерахування коштів на рахунки ТОВ «Екотранссервіс-21» та ТОВ «Золотий клєвєр». Таким чином виконавцем, з урахуванням спеціального суб`єкта злочину, передбаченого ст. 191 КК України, може бути виключно особа, яка в межах своїх повноважень могла приймати рішення щодо їх долі (перерахування), тобто виконавцем міг бути виключно ОСОБА_12 , адже після перерахування коштів на рахунки комерційних підприємств вони стають коштами цих суб`єктів господарювання, й натомість у них виникає обов`язок здійснити постачання товару. За відсутності відомостей про зговір між розпорядником бюджетних коштів і службовими особами суб`єктів господарювання (постачальників), кваліфікація дій обвинувачених за ст. 191 ч. 5 КК України є безпідставною і суперечить фактичним обставинам справи.

Вважає, що формулювання обвинувачення не містить відомості про:

- час, місце, спосіб виникнення умислу на вчинення інкримінованого діяння;

- час, місце, спосіб домовлення про спільні злочинні дії, узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту власних функцій та розподілу ролей;

- «сталості» як одного з критеріїв організованих форм злочинної діяльності;

- час, місце, спосіб, обставини, за яких ОСОБА_6 та інші особи «заволоділи коштами», тобто одержали початкову можливість ними розпоряджатися;

- у чому полягали такі недостовірні відомості в цих конкретних документах, за яких обставин і хто їх вносив.

Тобто, в цій частині обвинувачення неконкретне, що позбавляє сторону захисту можливості здійснити належний захист клієнта та забезпечити його права під час досудового розслідування та судового розгляду справи.

Вищенаведені недоліки обвинувального акту свідчать не лише про його невідповідність вимогам ст. 290, п. п. 4, 5, 9 ч. 2 ст. 291 та ст. 91 КПК України, а й про грубе порушення права обвинуваченого на захист, оскільки позбавляє сторону захисту можливості спростувати висунуте неконкретне обвинувачення наявним алібі та в повній мірі використовувати визначені КПК України інструменти для здійснення свого захисту під час судового розгляду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В розділі обвинувального акту з аналогічною назвою зазначається: «Кримінальним правопорушенням потерпілому Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Херсонської обласної державної адміністрації спричинено майнову шкоду (матеріальні збитки) в сумі 18 755 202,00 гривень.» При цьому також зазначається про заявлений цивільний позов на суму 11 860 735,90грн. Поряд з цим, в описі обставин вчинення інкримінованих правопорушень зазначається, що по договору з ТОВ «Екотранссервіс-21» заволоділи коштами на суму 7 920 609 грн., а по договору з ТОВ «Золотий клєвєр» коштами на суму 3 940 126,90 грн, а всього на загальну суму 11 860 735,9 грн.(арк. 20). У формулі обвинувачення за епізодом «замаху» на розкрадання зазначається про намір заволодіти коштами на суму 9 194 056,10грн., «однак кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі». Отже, сума в розмірі 9 194 056,10грн. не може розглядатися як шкода через те, що не була заподіяна. Більш того, арифметичний підрахунок: 11 860 735,90грн.+ 9194056,10грн., не може становити загальну суму шкоди - 18 755 202грн., так як сума вказаних чисел 11 860 735,90+ 9194056,10 =21 054 791,1. Інші числа в контексті заподіяної шкоди в обвинувальному у акті відсутні.

Також в обвинувальному акті неконкретизовано розмір шкоди завданої діями ОСОБА_6 , а наведені відомості суперечливі та незрозумілі.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості про «розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);». На арк. 78 обвинувального акту наведено перелік проведених у кримінальному провадженні експертиз та їх вартість. Проте, зазначені експертні дослідження сторона обвинувачення використовувала і в судових справах за обвинуваченням ОСОБА_12 , відносно якого вони були виділені в окреме провадження.

Захисник ОСОБА_10 погодився з тим, що наявні підстави для повернення обвинувального акта, що у подальшому спряитиме наледному захисту прав обвинувачених. Обвинувачені підтримав клопотання захисника, та вважав за доцільне повернути обвинувальний акт з підстав зазначених в клопотанні.

Прокурор та представник потерпілоїособи заперечили проти задоволення клопотання, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам визначеним діючим кримінально процесуальним законом.

Так прокурор зауважила, що зазначені стороною захисту розбіжності в сумах заявленої матеріальної шкоди є технічною помилкою, ка може бути усунуті і під час судового розгляду. За змістом акту викладено всі необхідні складові інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення обвинувального акту, враховуючи таке.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти серед іншого і рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Частиною 4 ст. 291 КПК України визначено, що до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Отже можна зробити висновок про те, що підставами для повернення обвинувального акту є його невідповідність саме зазначеним нормам, які розширеному тлумаченню не підлягають.

Оцінюючи позицію сторони захисту, суд звертає увагу на ту обставину, що за вимогами п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначається прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора, тобто тих хто підписував та затверджував той обвинувальний акт, який направлений до суду, тоді як вищенаведена норма не зобов`язує сторону обвинувачення зазначати всіх слідчих та всіх процесуальних керівників, які були залучені до проведення досудового розслідування.

Не заслуговують на увагу твердження сторони захисту, що відповідний недолік позбавить суд можливості вирішити питання щодо відводів, а також процесуальних повноважень слідчих та процесуальних керівників, оскільки відповідні обставини мають бути підтверджені відповідними процесуальними рішеннями, як то доручення на здійснення слідчих дій тощо, яким обвинувальний акт у відповідному контексті не являється і не може бути розцінений як відповідний процесуальний документ.

У контексті п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України можна зробити висновок про те, що саме на прокурора покладається обов`язок викладення фактичних обставин справи в тому об`ємі, який на переконання останнього був встановлений та доведений під час досудового розслідування. Тому заперечення захисника в цій частині на увагу не заслуговують, оскільки є лише його суб`єктивною оцінкою та формою незгоди зі сформульованим та пред`явленим в подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,. та ОСОБА_6 обвинуваченням.

Викладені заперечення та оцінка доказів, зібраних під час проведення досудового розслідування, не можуть бути предметом розгляду судом в стадії підготовчого судового засідання, оскільки остання передбачає лише вчинення ряду дій, направлених на підготовку до судового розгляду, під час якого з урахуванням принципу змагальності сторони будуть доводити свою позицію, або спростовувати позицію протилежної сторони по справі. Відповідно суд не наділений повноваженнями надавати оцінку тим доказам, які не були ним безпосередньо досліджені.

Аналогічні висновки можна зробити і щодо визначення розміру інкримінованої завданої матеріальної шкоди обвинуваченими, оскільки останній в обвинувальному акті визначено стороною обвинувачення і в будь-якому разі має бути доведений належними і допустимим доказами в стадії судового розгляду. У разі наявності обґрунтованих заперечень з боку сторін кримінального провадження останній або буде спростовано відповідним обсягом доказів, або доведено, проте наведені обставини можуть бути перевірені також лише у стадії судового розгляду, тоді як предметом оцінки в стадії підготовчого судового засідання може бути відсутність таких відомостей в обвинувальному акті взагалі.

Щодо визначення стороною обвинувачення витрат на залучення експертів, останні в розрізі наведеного вище також за їх наявності мають бути зазначені в обвинувальному акті, проте питання їх стягнення в конкретному розмірі також вирішується за наслідками судового розгляду та не може бути поставлено під сумнів з огляду лише за відомості зазначені в обвинувальному акті.

Зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, повернення обвинувального акта у підготовчому судовому засіданні можливе виключно з підстав невідповідності вимогам цього Кодексу, для ухвалення такого рішення суд має встановити невідповідність форми чи змісту обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України.

Оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК.

З метою недопущення порушення рівності сторін у кримінальному провадженні, суд перевіряє обвинувальний акт та повертає його для доопрацювання прокурору тільки у разі встановлення таких обставин, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду. Обвинувальний акт, в якому сформульовано обвинувачення щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 містить відомості щодо встановлення фактичних обставин справи, відомості про осіб, які, на переконання сторони обвинувачення, вчинили правопорушення, узгоджено нормами кримінального закону з правовою кваліфікацією дій обвинувачених, зазначено про розмір шкоди та витрат на залучення експертів. Фактично стороною обвинувачення здійснено дії, які ними вважались необхідними, а тому посилання сторони захисту на неузгодженість обов`язкових елементів у обвинувальному акті, відомостей про фактичні обставини вчинення злочину, які свідчать про відсутність основних елементів його складу, наявності неточностей, суперечливої інформації, що суттєво ускладнює його сприйняття, розуміння і кваліфіковану оцінку та, відповідно, порушує право на захист від звинувачень, можливо буде підтвердити або спростувати виключно під час дослідження доказів у ході судового розгляду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини про які було зазначено захисником не можуть бути розцінені як беззаперечні для повернення обвинувального акту з розумінні вимог ст. 314 КПК України, а тому підстав для задоволення заявленого клопотання не вбачається.

Керуючись ст. ст.290, 291,314-315, 371, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , про повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07.02.2023 під №42023230000000055, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_13

Судді:

ОСОБА_14