Рішення № 130848690, 16.09.2025, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/1009/25

Провадження по справі №2/498/482/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року сел. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Чернецької Н.С.

за участю секретаря судового засідання Гонтаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Велика Михайлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн Фінанс», Третя особа:приватний виконавець виконавчогоокругу Одеської областіШуляченко Микола Борисович провизнання виконавчогонапису нотаріуса таким,що непідлягає виконаннюта стягнення коштів,набутих без достатньої правовоїпідстави,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн Фінанс», Третя особа:приватний виконавець виконавчогоокругу Одеської областіШуляченко Микола Борисович провизнання виконавчогонапису нотаріуса таким,що непідлягає виконаннюта стягнення коштів,набутих без достатньої правовоїпідстави. Свої вимоги мотивує тим, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис № 86916 від 31.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія « Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 19684,66 грн. Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 786858570 від 13.11.2019 року укладеним із товариством з обмеженою відповідальністю « Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю « Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Онлайн Фінанс». Сума заборгованості за кредитним договором складає 19684,66 грн. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович згідно Єдиного реєстру нотаріусів не діє. Вважаю, що виконавчий напис № 86916 від 31.10.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Стианіславовча є протиправним, тобто такий, що внесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню. Нормативно правове обґрунтування та засоби доказування щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню полягають у наступному. Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 31.10.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Звертають увагу, що позивач не підписував в будь-який спосіб вищевказаний кредитний договір з товариством з обмеженою відповідальністю « Манівео швидка фінансова допомога» та сторона позивача констатує той факт, що наданимй відповідачем нотаріусу примірник кредитного договору не був посвідчений нотаріально. Таким чином, позивач ніколи не визнавав наявність кредитних правовідносин за кредитним договором на підставі якого вчинений виконавчий напис, а тим більше наявність боргу. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Разом із тим, наданий нотаріусу примірник Кредитного договору, ніби , укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю « Манівео Швидка Фінансова Допомога» та позивачем містять лише зазначення інформації про сторони. В той же час, подана в якості доказу копія Кредитного договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки це підтверджує факт підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогами спеціального закону. Таким чином, інформація про використання позивачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ґрунтується на припущеннях та не підтверджена об`єктивними доказами. Позивач ніколи в будь-який спосіб не отримував одноразовий ідентифікатор , яким ніби то, був підписаний Кредитний договір, об`єктивних доказів того, що позивач отримав, а тим більш використав одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору, позивачем не надано. Інформація з сайту товариства з обмеженою відповідальністю « Манівео Швидка Фінансова допомога» належним доказом бути не може,оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного суду України від 15 березня 2015 року. Таким чином, долучені витяги з сайту товариства з обмеженою відповідальністю « Манівео швидка фінансова допомога» щодо використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є неналежними, не допустимими доказами, а тому суд не може їх брати до уваги. Згідно відповіді приватного виконавця № 30870 від 11.06.2025 на виконання виконавчого напису № 86916 від 31.10.2020 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 67318021 від 29.10.2021 з ОСОБА_1 стягнуто 5466,32 грн. Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів був виконавчий напис № 102519 від 15.07.2021 який слід визнати таким, що не підлягає виконанню сума в розмірі 5316,34 грн. вважається безпідставною набутою та підлягає поверненню, оскільки правова підстава згідно якої набуті грошові кошти за рішенням суду не існуватиме. Таким чином, з товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія» « Онлайн Фінанс» підлягає стягнення на користь позивач безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5466,32 грн. Тому позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса, Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, 31.10.2020 року, який зареєстровано в реєстрі за №86916, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Фінансова Компанія « Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 19684,66 грн.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, через канцелярію суду від них надійшло клопотання в якому вони просять суд розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, та просять їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн Фінанс» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, причин неявки до суду не повідомили, ніяких клопотань та відзиву від них не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета позову: приватний виконавець виконавчогоокругу Одеської областіШуляченко Микола Борисович, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича вчинено виконавчий напис від 31.10.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №86916 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія» « Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 19684,66 грн.

На підставі даного виконавчого напису, постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого напису, ВП №67318021.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюютьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України.

Відповідност. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно дост. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

ТакожПостановою КМ України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 липня 2025 року було витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича завірену належним чином копію нотаріальної справи сформованої за виконавчим написом від 31.10.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрованим в реєстрі під №86916. Однак ухвалу суду не було виконано.

Таким чином, оскільки ні відповідачем, ні нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем не надано документів на підставі яких вчинявся виконавчий напис, у суду в даному випадку відсутня інформація про те, чи було з`ясовано нотаріусом питання щодо строку давності, перед вчиненням виконавчого напису та на підставі яких саме документів вчинявся нотаріусом оскаржуваний виконавчий напис, що унеможливлює перевірку дій нотаріуса.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16, 18 ЦК України, статей 50,87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 ( з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 357/12818/17), від 15 січня 2020 року (справа №305/2082/14-ц).

Згідно ст.12та ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ні нотаріусом, ні відповідачем не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень).

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оскаржуваного виконавчого напису була безспірною.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 31 жовтня 2020 року за реєстровим №86916 щодо стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» з ОСОБА_1 загальної суми заборгованості19684,66 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5466,32 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, за своїм змістомст. 1212 ЦК Українивстановлює один із видів позадоговірного зобов`язання, що виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у справі №201/6498/20 наголосив: «за правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом. Зі змістустатті 1212 ЦК Україниможна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не грунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обгрунтованість набуття (збереження) майна».

У постанові від 04.05.2022 у справі № 932/264/20 Верховний Суд зазначив: «Відповідно до змістустатті 1212 ЦК Українизазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першоїстатті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому».

З наведеного вбачається, що майно вважається безпідставно набутим виключно у тому випадку, якщо його отримання не грунтується на законодавстві або правочині.

Однак, хоча стягнення заборгованості з позивача і здійснювалося внаслідок пред`явлення виконавчого напису до виконання, проте правовою підставою для стягнення коштів є саме кредитний договір. До того ж, як вже було зазначено, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Зважаючи на викладене, виконавчий напис виступає лише механізмом реалізації права на захист порушеного права в позасудовому порядку. Таким чином, стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн Фінанс» не є безпідставно набутими грошовими коштами в розумінніст. 1212 ЦК України. Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для повернення стягнених за ним коштів в порядкустатті 1212 ЦК України, оскільки таке стягнення здійснюється у зв`язку із укладенням правочину між позивачем та відповідачем. Тому суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 5466,32 грн., так як такі не є безпідставно набутими ТОВ « Фінансова Компанія « Онлайн Фінанс» в розумінніст. 1212 ЦК України. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5466,32 грн.

Щодо відшкодування відповідачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Статтею 137 ЦПК Українивизначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 26, 137,141,223,247,263-265, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн Фінанс», Третя особа:приватний виконавець виконавчогоокругу Одеської областіШуляченко Микола Борисович провизнання виконавчогонапису нотаріуса таким,що непідлягає виконаннюта стягнення коштів,набутих без достатньої правовоїпідстави- задовольнити.

Визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича 31 жовтня 2020 року за реєстровим № 86916 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 19684,66 грн. таким, що не підлягає виконанню.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення склладено 25 вересня 2025 року.

Суддя Н.С. Чернецька