Вирок № 130847009, 08.10.2025, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/3698/24

1-кп/301/96/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їх захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Іршава, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000614 від 09.08.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 пенсіонерки, громадянки України, з середньою освітою, раніше не судимої,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , пенсіонерки, громадянки України, з середньою освітою, раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі №301/2859/18 від 29.09.2022, яке набрало законної сили 31.01.2024, співвласників дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано знести самочинно збудований кювет.

У подальшому, 10.04.2024 старшим державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 на виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження № 74688974, яке 10.04.2024 передано на примусове виконання до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

01.05.2024 старшим державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 за невиконання без поважних причин вказаного рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_4 у сумі 1700 грн.

Після цього, 24.05.2024 старшим державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 був складений акт, яким встановлено, що боржник ОСОБА_4 у встановлений строк ухвалу суду не виконала.

Проте, ОСОБА_5 , будучи належним чином ознайомленою : вказаним рішенням суду, достовірно знаючи про виконавче провадження V 74689118, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій їх мраність, суспільну небезпечність та настання відповідних наслідків, ухилилась від виконання вказаного обов`язку та не виконала рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.09.2022 про знесення самочинно збудованого бетонного кювету.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили.

Також, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі № 301/2859/18 від 29.09.2022, яке набрало законної сили 29.09.2024 її, як співвласника дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано знести самочинно збудований кювет.

У подальшому, 10.04.2024 старшим державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 на виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження № 74688974, яке 10.04.2024 передано на примусове виконання до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

01.05.2024 старшим державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 за невиконання без поважних причин вказаного рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_4 у сумі 1700 грн.

Після цього, 24.05.2024 старшим державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 був складений акт, яким встановлено, що боржник ОСОБА_4 у встановлений строк ухвалу суду не виконала.

Однак, ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомленою з вказаним рішенням суду, достовірно знаючи про виконавче провадження № 74688974, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій їх караність, суспільну небезпечність та настання відповідних наслідків, ухилилась від виконання вказаного обов`язку та не виконала рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.09.2022 про знесення самочинно збудованого бетонного кювету.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили.

Діючи відповідно до статті 22 КПК України, суд створив всі необхідні умови для здійснення кримінального провадження на засадах змагальності, обстоювання сторонами своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів передбаченими цим Кодексом засобами, забезпечив стороні обвинувачення і стороні захисту можливість надання суду всіх потрібних, на їх думку, доказів.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні обвинувачення, пред`явлене згідно обвинувального акту підтримав, просив визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити їм покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у вигляді одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання, встановивши їм іспитовий строку у вигляді 1 (одного) року із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свою вину не визнали, пояснили, що впродовж тривалого часу їх дворогосподарство підтоплювало стічними водами, тому вони неодноразово зверталися до органу місцевого самоврядування, з метою вирішення даної проблеми. Однак, проблема так і не була вирішена, тому ними, як співвласниками дворогосподарства, було самостійно, самочинно, збудовано Кювет. Також, додали, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_7 було винесено рішення від 29 вересня 2022, яким їх було зобов`язано як співвласників домоволодіння АДРЕСА_2 , знести самочинно збудований кювет, з даним рішенням вони не погодилися і оскаржили до апеляційного суду, однак постановою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 31.01.2024 року, рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 вересня 2022 року залишено без змін. Будучи обізнаними, що рішення суду набуло законної сили, вони його не виконали, оскільки проблема з підтопленням, органами місцевого самоврядування так і не була усунута. Пояснили, що неодноразово до них приходили державні виконавці з вимогою виконати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 вересня 2022 року та через невиконання ними такого, накладали на них адміністративні стягнення у вигляді штрафу. На пропозицію, органу місцевого самоврядування демонтувати самочинно збудований кювет за кошти органів місцевого самоврядування не погодилися. У вчиненому розкаялися, просили суд не застосовувати до них покарання у вигляді штрафу, оскільки у них немає коштів на сплату такого та строго не карати.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просила суд звернути увагу на вік обвинуваченої та те, що через похилий вік, вона не може самостійно виконати рішення суду, на підставі чого просила виправдати свою підзахисну.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 ОСОБА_7 просив суд виправдати свою підзахисну, оскільки така через скрутне матеріальне становище та похилий вік, не мала змоги виконати рішення суду, а отже в неї відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення.

Незважаючи на невизнання своєї вини, винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , повністю підтверджується дослідженими судом наступними доказами:

В судовому засідання була допитана свідок ОСОБА_9 , суду показала, що вона з 2020 року працює секретарем ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому їй відомо, про те, що обвинувачені самочинно збудували бетонний кювет з порушеннями будівельних норм, тому від сусідів до ІНФОРМАЦІЯ_9 почали надходити скарги. Проектно-кошторисною документацією, на даній ділянці, що знаходиться біля дворогосподарства обвинувачених передбачено облаштування водовідведення, однак на пропозицію демонтажу самочинно збудованого бетонного кювету, за рахунок коштів органу місцевого самоврядування обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовилися. Адміністративна комісія, створена ІНФОРМАЦІЯ_10 , неодноразово штрафувала обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та з метою усунення даного порушення булівельних норм обвинуваченими, ІНФОРМАЦІЯ_11 звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про демонтування самовільно збудованого бетонного кювету. Даний спір був вирішений на користь ІНФОРМАЦІЯ_9 , а саме було зобов`язано співвласників домоволодіння АДРЕСА_2 , знести самочинно збудований кювет. Після набрання даним рішенням законної сили, обвинувачені відмовилися виконувати таке, за що неодноразово були оштрафовані державними виконавцями.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 , суду показала, що у неї на виконанні знаходився виконавчий лист за № 301/2859/18, виданий 20.03.2024 року згідно якого, зобов`язано співвласників дворогосподарства за АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести самочинно збудований кювет.

10.04.2024 нею, як державним виконавцем, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

26.04.2024 року, нею, як державним виконавцем, був складений акт, про невиконання судового рішення.

01.05.2024 року, нею, як державним виконавцем, була винесена постанова про накладення штрафу на боржника ОСОБА_5 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, у сумі, що становить 1700 гривень.

24.05.2024 року, нею, як державним виконавцем, було складено акт з виїздом, за адресою АДРЕСА_1 про невиконання судового рішення та повідомлено ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність.

07.06.2024 року, нею, як державним виконавцем, було винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин на ОСОБА_5 у розмірі, що становить 3400 гривень.

У зв`язку із невиконання судового рішення та повторним накладенням штрафу на боржника ОСОБА_5 , нею було повідомлено правоохоронні органи про вчинення останньою кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , суду показав , що на виконанні у ІНФОРМАЦІЯ_12 знаходиться виконавче провадження АСВП № 7468894 з примусового виконання виконавчого листа № 301/2859/18 виданого 20.03.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 про зобов`язаня співвласників дворогосподарства АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести самочинно збудований кювет.

10.04.2024 року ним як державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 7468894 з примусового виконання виконавчого листа № 301/2859/18 виданого 20.03.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 .

26.04.2024 року ним, як державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду згідно виконавчого листа 301/2859/18 виданого 20.03.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинуваченою ОСОБА_4 не виконано, про що складено акт державного виконавця від 26.04.2024 року.

01.05.2024 року, ним як державним виконавцем, винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_4 за невиконання рішення суду у розмірі 1700,00 гри. Згідно постанови про накладення штрафу від 01.05.2024 року боржника ОСОБА_11 повторно зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

24.05.2024 року ним, як державним виконавцем з виїздом за адресою: с. Арданово. 385 Берегівського району встановлено, що рішення суду згідно виконавчого листа 301/2859/18 від 20.03.2024 року, ОСОБА_4 повторно не виконано, про що складено акт державного виконавця від 24.05.2024 року. Тому, 07.06.2024 року, ним як державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_4 за повторне невиконання рішення суду у розмірі 3400,00 грн.

Також, пояснив, що у зв`язку із систематичним невиконанням ОСОБА_4 рішення суду, 11.07.2024 року ним було повідомлено правоохоронні органи про вчинення останньою кримінального правопорушення.

Окрім показів свідків, вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується наступними доказами:

-витягом з ЄРДР, з якого вбачається, що 29.09.2024 року внесено відомості до ЄРДР із правовою кваліфікацією за ч. 1ст. 382 КК України про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які ухилились від виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.09.2022 про знесення самочинно збудованого бетонного кювету.

-повідомленням про виявлення кримінального правопорушення на 5 аркушах;

-рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.09.2022 у справі № 301/2859/18 на 8 аркушах;

-ухвалою апеляційного суду від 31.01.2024 у справі № 301/2859/18 на 12 аркушах;

-протоколом огляду місця події від 13.08.2024 на 6 аркушах;

-ухвалою про тимчасовий доступ до документів на 1 аркуші;

-протоколом тимчасового доступу до матеріалів виконавчих проваджень на 3 аркушах;

-матеріалами виконавчого провадження №74689118 на 12 аркушах;

-ухвалою про тимчасовий доступ до документів на 1 аркуші;

Отже, з обвинувачення вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачуються в у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, а саме в умисному невиконанні рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.09.2022 про знесення самочинно збудованого бетонного кювету. Судом встановлено, що судове рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.09.2022 набуло законної сили 31.01.2024 року.

Кримінальне правопорушення, передбаченеч. 1 ст. 382 КК Україниє закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення), або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом.

Відповідно дост. 382 КК Україникримінальна відповідальність наступає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам. Доказування суб`єктивної сторони злочину можливе лише на підставі аналізу її зовнішніх проявів.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний, якому необхідно виконувати судове рішення, усвідомлює характер своїх обов`язків , але не виконує цього рішення за наявності можливості виконати його або перешкоджає такому виконанню.

Безпосереднім об`єктом злочину передбаченогост. 382 КК Україниє суспільні відносини, що забезпечують виконання судових рішень. Предметом злочину є судові рішення, які набрали законної сили.

Крім того, об`єктивною стороною злочину передбаченогост. 382 КК Україниє невиконання будь-якого судового рішення, яке безпосередньо запропоновано виконати даній особі, або перешкоджання особою його виконання.

Перешкоджання громадянином виконанню судового рішення, що набрало законної сили, - це активна протидія його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надалі не виконують рішення суду, що набрало законної сили, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу.

Доводи обвинувачених про відсутність їх винуватості мотивуючи тим, що через матеріальний стан та похилий вік, суд до уваги не бере, оскільки невиконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення суду мало місце протягом тривалого періоду часу. При цьому, відомостей про звернення з заявами про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, сторонами надано не було.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали реальну можливість виконати рішення суду, однак, ухилилися від його виконання, що свідчить про прямий умисел обвинувачених на невиконання рішення суду та утворює об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1ст. 382 КК України.

В зв`язку із чим доводи обвинувачених про відсутність винуватість в їх діях складу кримінального правопорушення, є такими, що суперечать встановленим обставинам кримінального провадження та наведеним доказам.

Таким чином, на підставі досліджених письмових доказів по справі, які є належними та допустимими, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм діяння що передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

У відповідності до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 62 Конституції України, статті 17КПК України кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено відповідно до закону; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного є неприпустимим, коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення та всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. У справі «Барбера, Мессегу і Хабардо» проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини, рішення якого застосовуються судами як джерело права на виконання статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006, підкреслив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати вимогам достатності та переконливості, а в справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Так, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ст.17 ч. 2,4 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

У пункт. 54 справи «Лопатін і Медведський проти України» (заяви №№ 2278/03 та 6222/03) зазначено, що при оцінці доказів Суд застосовує стандарт оцінки доказів «поза розумним сумнівом». Такі докази можуть випливати з співіснування достатньо сильних, чітких і послідовних умовиводів або схожих неспростовних припущень стосовно фактів.

Водночас, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст.62Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Допитані на судовому розгляді свідки, покази яких суд оцінює безпосередньо, а також досліджені письмові докази дають достатні підстав вважати про те, що подія мала місце, інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачені є винними у вчиненні даного кримінального правопорушення, що відповідає стандарту доведення поза розумним сумнівом.

У відповідності до ст.2ч.1КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ст.24ч.2КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Заслухавши учасників судового провадження, оцінивши кожен доказ, досліджений в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд поза розумним сумнівом доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України.

Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1ст. 382 КК України, як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Обставини, що пом`якшують відповідальність обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судом - не встановлено.

Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судом - не встановлено.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, наведені вище дані про особу обвинувачених і вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження скоєння нею нових злочинів, покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 382 КК Україниу виді одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України та ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 382 КК Україниу виді у виді одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимогст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченим не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.368,370,371,394,475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 382 КК України- у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 382 КК України - у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі №301/2859/18 від 29.09.2022 та виконавче провадження №74688974, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1