Рішення № 130846471, 23.09.2025, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/834/25

Номер провадження по справі 2/387/492/25

З АО ЧН Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2025 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №101833415 укладеного 22.09.2024 у розмірі 26871,52 грн.

Свій позов ТОВ "Мілоан" обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору про споживчий кредит №101833415 укладеного 22.09.2024 банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 11000,00 грн строком на 345 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, щодо повернення кредиту та сплати відсотків і станом на 17.02.2025 існує заборгованість перед позивачем в сумі 26871,52 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало ТОВ "Мілоан" звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі представника позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення ухвали суду за місцем реєстрації, якою відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131ЦПКУкраїни, вважається доставленою. Крім того судом 20.08.2025 опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 18.06.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 13.08.2025.

За наслідками судового засідання 13.08.2025 розгляд справи відкладено на 23.09.2025, про що 13.08.2025 постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.09.2025 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, а тому, враховуючи ч.8ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК №176 від 05.11.2019 ТОВ «Мілоан» зареєстровано як фінансову установу відповідно до розпорядження комісії.

Відповідно до витягу із Державного реєстру фінансових установ, витяг сформовано 13.03.2024, ТОВ "Мілоан" ідентифікаційний код юридичної особи 40484607, дата внесення до Державного реєстру банків 13.03.2024 .

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2019 ТОВ "Мілоан" зареєстроване як юридична особа 16.05.2016, вид економічної діяльності, 64.92 - інші види кредитування.

Судом встановлено, що 22.09.2024 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101833415, відповідно до пункту 1.2 якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3Договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити комісію та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки , що визначені договором. Пунктами 1.2-1.4 кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 11000,00гривень. Кредит надається строком на 345 днів з 22.09.2024. остаточний термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів за користування кредитом 02.09.2025. Відповідно до п.1.5.1. комісія за надання кредиту 1320,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно з п.1.5.2 комісія за обслуговування кредиту 16940,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий періоду за попередній розрахунковий період,( крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору. Згідно з п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 220 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Відповідно до п.1.5.4 договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 18279,30 грн. Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карки НОМЕР_1 . Згідно до п.4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 7000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначений графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежів триває більш ніж 4 днів. З п. 6.5 укладеного між сторонами договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі .

Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит №101833415 від 22.09.2024 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві.

Згідно заяви про отримання кредиту №101833415 від 22.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Мілоан" та просив надати кредит на вказаних умовах: сума кредиту 11000,00 грн; загальний строк кредитування 345 днів; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 220,00 відсотків річних; процентна ставка протягом решти строку кредитування 220,00 відсотків річних; комісія за надання кредиту 12,00% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період ( крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; платіжна картка позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту НОМЕР_1 .

Відповідно до копії платіжного доручення № 252202184 від 23.09.2024, ТОВ "Мілоан" перерахувало на картковий рахунок НОМЕР_2 кошти згідно договору 101833415 в сумі 11000,00 гривень.

Отже, ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленому договором розмірі.

До кредитного договору банк додав паспорт споживчого кредиту №101833415, в якому відповідач повідомлений про основні умови кредитування та графік платежів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №101833415 від 22.09.2024 станом на 17.02.2025 становить 26871,52 грн, та складається із: загальної заборгованості за кредитом в сумі 11000,00 грн; загальної заборгованості за відсотками в сумі 9051,52 грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту 1320,00 грн; штрафні санкції 5500,00 грн.

ТОВ "Мілоан" 21.03.2025 направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості станом на 17.02.2025 у розмірі 33801,52 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статі 3Закону України«Про електроннукомерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.5Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2ст.6Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 22.09.2024 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №101833415, згідно умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 11000 гривень строком на 345 днів.

Згідно п.1.5.3 та п. 1.5.4 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 220% річних.

Позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані у межах строку дії договору, який був установлений умовами кредитного договору.

Включення до тексту кредитного договору умов про сплату відповідачем процентів за користування кредитом, а також і подальше нарахування позивачем зазначених процентів та витребування їх від відповідача, є законним та обґрунтованим, оскільки базується на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо надання споживчих кредитів, яким і є за своєю правовою сутністю спірний кредитний договір.

Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 9051,52 грн.

Відповідно до ч.1ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ "Мілоан", не довів відсутність заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Мілоан" про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №101833415, що утворилась станом на 17.02.2025 в розмірі 20051,52 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 11000,00 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 9051,52 грн.

Поряд з цим, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту у розмірі 1320,00 грн виходячи з такого.

Так, положеннями п.1.5.1. договору №101833415 від 22.09.2024 комісія за надання кредиту 1320,00 грн, нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

При цьому суд зважає на згідно ч. 2 ст.8Закону України«Про споживчекредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1статті 11Закону України«Про споживчекредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України«Про споживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті509ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду наст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредитну слід відмовити з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за надання кредиту.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих таПерехідних положеньЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 07.08.2025 строком на 90 діб.

Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування неустойки відповідно до норм Закону України«Про споживчекредитування» в період дії в Україні воєнного стану, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати положення пункту 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування», в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.

Умовами договору, зокрема п. 4.1 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 7000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначений графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежів триває більш ніж 4 дні.

Позивачем нараховано штраф у розмірі 5500,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5500,00 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Що стосується витрат на професійну правову допомогу адвоката.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті133та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінніст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: копію договору №16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025 укладеного між ТОВ "Мілоан" та адвокатським об`єднанням "Правовий курс"; копію додаткової угоди №1 до договору №16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025; копію реєстру боржників до договору №16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025; копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором №16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025; копію платіжної інструкції №15888 від 29.04.2025 у сумі 7100,00 грн; копію наказу №02-к про прийняття на роботу адвоката Ушакевич М.П.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6416 .

Відповідно до копії приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором №16012025 про надання правничої допомоги від 16.01.2025, адвокатським об`єднанням "Правовий курс" надано наступні послуги: складання проекту позовної заяви та направлення/подача позовних заяв. Вартість послуг згідно зазначеного акту склала 7100,00 грн.

Згідно копії платіжної інструкції №15888 від 29.04.2025 ТОВ "Мілоан" здійснило оплату правничої допомоги за договором №16012025 від 16.01.2025, відповідно до акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 28.04.2025 у розмірі 7100,00 грн.

Суд погоджується, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов`язані з розглядом справи. Разом з тим, ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача, в розмірі 5298,02 грн

Відповідно дост.141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1807,59 грн .

На підставі викладеного, ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, керуючись,ст.12,13,81,141,263-265,280-282ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" заборгованість за договором про споживчий кредит №101833415 від 22.09.2024 в сумі 20051 гривню 52 копійки (двадцять тисяч п`ятдесят одну гривню 52 копійки),з яких:заборгованість за кредитом 11000,00 грн; заборгованість по відсотках 9051,52грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан"витрати зі сплати судового збору у розмірі 1807 гривень 59 копійок (одна тисяча вісімсот сім гривень 59 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5298 гривень 02 копійки (п`ять тисяч двісті дев`яносто вісім гривень 02 копійки).

В задоволенні решти позовних вимогвідмовити.

В порядку п.4. ч.5ст.265 ЦПК Українизазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 40484607);

відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО