Рішення № 13084514, 09.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2010

Справа №2-15/4811-2010

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а; ЄДРПОУ 03358593) в особі Сімферопольської філії «Променерговузел» Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 9)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 8/5; ЄДРПОУ 05786117)

Про стягнення 9 783,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Щеглов Д.А., юрисконсульт довіреність № 20-3 2149 16 від 20.07.2010

Від відповідача – Овсянніков Д.В., представник, довіреність від 01.04.2010

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Сімферопольської філії «Променерговузел» Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» про стягнення 9 783,00 грн. матеріальних збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.05.2010 працівником Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» при покосі трави нанесено матеріальну шкоду Сімферопольській філії «Променерговузел» Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в сумі 9783,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву від 10.11.2010р. Вказує те, що позивач не довів належними доказами, що пошкоджене майно належить саме йому, також вказує що у Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» немає правових підстав на володіння транспортним засобом на якому була спричинена шкода.

Позивач проти відзиву на позов заперечує, по мотивам викладеним у запереченні на відзив від 08.12.2010р.

Від позивача надійшло клопотання від 24.11.2010 р. про залучення до справи у якості третьої особи, не заявляючого самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дьоміна Руслана Валерійовича (97556, Сімферопольський район, вул. 60 років утворення СРСР, 9).

Суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду спору по суті.

Згідно частині 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Однак, позивачем у клопотанні про залучення третьої особи та у судовому засіданні не вказані обґрунтовані підставі для залучення до справи Дьоміна Руслана Валерійовича.

Крім того, суд зазначає, що ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

По заяві відповідача строк розгляду справи продовжувався відповідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

12.05.2010р. у м. Сімферополь, на вулиці Вузлова 8/5, в районі території прилеглою до ВАТ «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» при косовиці трави водій трактора (самохідного шасі Т-16) заїхав на плити перекриття, якими захищена теплова камера №3, що знаходиться на балансі Сімферопольської філії «Променергоузел» АП «Кримтеплокоммуненерго». В результаті одна з плит під колесами трактора звалилася в теплову камеру і трактор завис задніми колесами в місці обвалення. Так само, при витягуванні трактори були частково зруйновані дві сусідні плити. У зв’язку з чим, СФ «Променергоузел» нанесені значні матеріальні збитки. Даний трактор знаходився під управлінням працівника відповідача.

13.05.2010р. комісія, що склалася з представників СФ «Променергоузел», заактувала дану обставину і прийшла до наступних виводів: 1) Руйнування конструкція теплової камери, що захищає №3 відбулося із-за динамічної дії на плити, не розраховані витримувати дані навантаження, теплова камера розташовується в зеленій зоні, що конструктивно не припускає проїзд по ній якої-небудь техніки; 2) В цілях забезпечення безпеки подальшої експлуатації теплової камери №3 необхідно замінити три плити перекриття.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії АК248512 від 29.06.2010 вбачається, що громадянин Дьомін Руслан Валерійович керуючи самохідним шасі Т-16 12.05.2010 по прилягаючій території ВАТ «Завод Сімферопольсільмаш» за адресою: вул. Вузлова 8/5 в м. Сімферополі не прийняв міри по зменшенню швидкості аж до зупинки самохідного шасі для безпечного об'їзду перешкоди, здійснив наїзд на плиту перекриття теплової камери №3, в результаті чого розрушив її та пошкодив труби тепломережі, чим порушив пункт 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим по справі №3-1860/2010 від 15.07.2010 визнано Дьоміна Руслана Валерійовича винним у скоєні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Позивач вважає, що Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» йому були спричинені матеріальні збитки у розміру 9 783,00 грн., яки він просить стягнути з відповідача.

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання чи збереження якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Стаття 1172 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їх співробітником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії АК248512 від 29.06.2010р., складеним старшим інспектором групи розшуку ОДАЇ м. Сімферополя старшим лейтенантом Жуковим Д.С. за адресою вул. Вузлова 8/5 в м. Сімферополі вбачається, що самохідне шасі Т-16, держ.номер б/н, належить ВАТ Завод Сімферополь. Даний протокол був підписаний Дьоміним Русланом Валерійовичем та старшим інспектором групи розшуку ОДАЇ м. Сімферополя старшим лейтенантом Жуковим Д.С.

Крім того, з пояснень від 13.05.2010р.(аркуш справи 18), від 13.05.2010р.(аркуш справи 19), від 14.06.2010р.(аркуш справи 81) доданих до матеріалів справі не убачається, що самохідне шасі Т-16, держ.номер б/н, належить відповідачу - Відкритому акціонерному товариство «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування».

З огляду на викладене, суд не задовольнив заявлене позивачем клопотання від 24.11.2010 р. про залучення до справи у якості третьої особи, не заявляючого самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дьоміна Руслана Валерійовича, оскільки Дьомін Руслан Валерійович не має відношення до даного спору між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Сімферопольської філії «Променерговузел» Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» та Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування».

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

У задоволені позову відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 14.12.2010.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.