Ухвала суду № 130833155, 07.10.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4223/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву щодо наслідків виконання ухвали про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 адміністративний позов задоволено, постановлено:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні 25 повних років служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ з урахуванням в складі з якого вона обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні 25 повних років служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням в складі з якого вона обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки з урахуванням в складі з якого вони обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки з урахуванням в складі з якого вони обраховуються, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням в складі з якого вона обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням в складі з якого вона обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду в даній справі набрало законної сили 31.07.2025, в зв`язку з постановленням Восьмим ААС ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою від 05.09.2025 було задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/4223/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, та встановити відповідачу строк для подання звіту 30 днів з дня набрання цією ухвалою суду законної сили.

02.10.2025 на адресу суду надійшла заява (звіт) ВЧ НОМЕР_1 на виконання ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 по справі №140/4223/24, яка містила дані щодо поважності причин, які унеможливили своєчасне виконання судового рішення, зокрема:

- згідно основної заяви-розрахунок на фінансування для виплати забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішення судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямком грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 за липень, серпень та вересень 2025 року наявне прізвище позивача ОСОБА_1 ;

- у зв`язку з відсутністю фінансування у Військовій частині НОМЕР_1 кошти ОСОБА_1 ще не надходили, тому виплати йому ще не здійснені; у зв`язку із тим, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування сухопутних сил і не є розпорядником коштів, то у неї не має можливості самостійно здійснювати такі виплати і станом на 02 жовтня 2025 року інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило;

- Військова частина НОМЕР_1 не має впливу на вищий орган, який відповідає за кінцевий результат щодо всіх питань по здійсненню саме виплат грошових коштів, оскільки саме з державного бюджету вкотре не поступають кошти для виконання рішень судів.

Розглянувши подані заяви та матеріали, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 26.06.2013 року №5-рп/2013, від 13.12.2012 року №18-рп/2012, від 25.04.2012 року №11-рп/2012 висловив позицію, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до положень статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Згідно ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Під час розгляду заяви судом встановлено, що вчинені ВЧ НОМЕР_1 дії були спрямовані на фактичне виконання судового рішення у справі №140/4223/24, однак не призвели до його виконання.

Суд вважає, що відповідачем наведено достатні та допустимі докази на підтвердження вжиття ним заходів з метою виконання рішення суду в частині виплати позивачу заборгованості з грошового забезпечення.

Разом з тим, недостатнє фінансування відповідача розпорядником бюджетних коштів вищого рівня не може бути підставою для накладення на керівника ВЧ НОМЕР_1 штрафу за невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку встановити ВЧ НОМЕР_1 новий строк для надання звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/4223/24 строком на три місяці з дня отримання цієї ухвали суду.

Керуючись частиною першою статті 237, статтями 248, 382-3823 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Встановити новий строк для подання Військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/4223/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/4223/24 у тримісячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя В.В. Дмитрук