Вирок № 130831363, 08.10.2025, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/21/25

Провадження № 1-кп/499/58/25

В И Р О К

Іменем України

08 жовтня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (далі також - прокурор), обвинуваченої ОСОБА_4 (далі також - обвинувачена, особа) та її захисника адвоката ОСОБА_5 (далі також - захисник), розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції обвинувальний акт кримінального провадження № 12024162260000643 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, останнє відоме місце проживання квартира АДРЕСА_1 , яка не працює, має базову середньою освітою, не заміжня, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі також - КК),

У С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та стаття (частини статті) КК, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа таке

1.1. Обвинувачена діючи умисно, цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог статей 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року №61-95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речових і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 №63/95-ВР, Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188 (далі також - Таблиця 1, 2), Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 (далі - Перелік №770), достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, а також про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів:

- 19 жовтня 2024 року приблизно о 16 годині 00 годині, коли перебувала за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 , з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, а саме PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) (далі також - психотропна речовина PVP), яка зберігалася у полімерному пакеті із застібкою типу «zip-lock», вирішила переслати психотропну речовину PVP ОСОБА_6 , 1978 року народження (далі також - ОСОБА_6 ), з яким вона спільно проживає, але не перебуває в шлюбі, та який перебував у місті Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, через відділення ТОВ «Нова Пошта», що розташоване в будинку 72 на вулиці Центральна селища Іванівка, Березівського району, Одеської області (далі також - ТОВ «Нова Пошта»);

- розуміючи, що обіг психотропних речовин на території країни заборонений, з метою конспірації своїх дій і введення в оману працівників ТОВ «Нова пошта», сховала полімерний пакет із застібкою типу «zip-lock», в блокнот для записів, в якому зберігалася психотропна речовина PVP, у кількісті PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) 1,806 г;

- розуміючи, що обіг психотропних речовин на території країни заборонений, з метою конспірації своїх дій і введення в оману працівників ТОВ «Нова пошта», сховала в блокнот для записів, полімерний пакет із застібкою типу «zip-lock», в якому зберігалась психотропна речовина PVP, з кількісним вмістом PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) речовини 1,806 г.;

- 19 жовтня 2024 року приблизно о 17 годині 00 хвилин з метою реалізації свого злочинного умислу, незаконно зберігаючи із собі в блокноті для записів психотропну речовину PVP, з метою її збуту ОСОБА_6 , прибула до відділення ТОВ «Нова Пошта», де під час оформлення відправлення блокноту для записів з прихованою в ньому психотропною речовиною PVP, на ім`я ОСОБА_6 у відділення ТОВ «Нова Пошта», що знаходиться в місті Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, була запідозрена працівником ТОВ «Нова пошта» в незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, про що працівник ТОВ «Нова пошта» повідомила поліцію;

- 19 жовтня 2024 року з 21 години 45 хвилин до 22 години 27 хвилин під час проведення огляду місця події в приміщенні для отримання та відправки посилок відділення ТОВ «Нова пошта», під час огляду блокноту для записів, який знаходився в поштовому відправленні № 59001242573752 на ім`я ОСОБА_7 , був виявлений та вилучений полімерний пакет із застібкою типу «zip-lock», в якому зберігалася кристалічна речовина білого кольору масою 2,357 г, що містить PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), включений в Перелік №770 та внесений до списку особливо небезпечних психотропних речовин, обіг, яких заборонено (Таблиця 1, Список 2), кількісний вміст PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в речовині становить 1,806 г, що згідно з Таблицею 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» є великим розміром, зважаючи на висновки судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 14 листопада 2024 року, 09 грудня 2024 року.

1.2. За таких фактичних обставин особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК, - незаконне зберігання, пересилання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великому розмірі.

2.Учасники судового провадження висловили таке

Обвинувачена у вчиненому діянні визнала себе винною повністю, підтвердила у своїх свідченнях сутність пред`явленого їй обвинувачення, мотив і спосіб вчинення інкримінованих діянь, а також додатково показала, що розкаюється у вчиненому.

3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин такі

3.1. За відсутності заперечень учасників судового провадження, добровільності їх позиції, сумнівів у правдивості свідчень обвинуваченої, суд, у порядку встановленому статтею 349 КПК, обмежив судовий розгляд допитом обвинуваченої та дослідженням, що характеризують його особу документів, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються й правильно розуміються.

Обвинувачена повністю визнала себе винною в обсязі пред`явленого їй обвинувачення та під час допиту детально розповіла про обставини вчинення кримінального правопорушення та щиро розкаялася у вчиненому, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті та підпункті 1.1. пункту 1 цього вироку, зокрема, місця, часу, мотиву, мети і способу здійснення вчиненого, а також характеристики наркотичних засобів, психотропних речовин, наркотичних речовин.

4.Мотиви призначення покарання та обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання такі

4.1. Оскільки, зважаючи на аналіз доказів, досліджених з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК, встановлено, що обвинувачена, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння мопедом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно вчинила дії, за наведених у підпункті 1.1. пункту 1 цього вироку фактичних обставин, тому суд вважає доведеною її вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 307 КК, як незаконне зберігання, пересилання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великому розмірі.

Зважаючи на приписи статей 65-68 КК, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, а також встановив відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд враховує відомості про обвинувачену як про особу, яка: не має постійного місця проживання, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, не є особою з інвалідністю, позбавлена батьківських прав, не працює, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.

4.2. У контексті цього суд зазначає, що дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Суд наголошує, що: особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень; у кожному конкретному випадку необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) в кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, зважаючи на цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість й достатність обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду під час призначення покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнає і Європейський суд з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За приписами статті 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За правилами статті 65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Заразом, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суд має встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням та дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, бо приписи статті 69, 75 КК застосовується тільки, коли для цього є умови і підстави.

4.3. Зважаючи на приписи статті 65, 75 КК, суд вважає, що звільнення обвинуваченої від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлення іспитового строку не буде достатнім і необхідним для виправлення останньої, оскільки обвинувачена вчинила незаконне зберігання, пересилання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великому розмірі.

Водночас суд враховує, що обвинувачена вчинила тяжке кримінальне правопорушення.

Адже, метою покарання є не тільки виправлення винного, а й запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як винним, так і іншими особами - це так зване загальне запобігання вчиненню кримінальних правопорушень. Суд у такий спосіб констатує, що відповідні діяння є суспільне небезпечними і всі особи зобов`язані уникати їх вчинення.

Відтак, сама можливість караності таких діянь виступає засобом стримування осіб, схильних до кримінально-протиправної поведінки.

Тож, звільнення обвинуваченої від призначеного покарання на підставі статті 75 КК та встановлення іспитового строку не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Тому, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі буде відповідати загальним засадам призначення покарання, буде законним та справедливим, сприятиме виправленню винного, попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

4.4. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 65 КК суд призначає особі покарання в межах, встановлених санкцією частини 2 статті 307 КК, та вважає не можливим виправлення особи без ізоляції, тому вона підлягає поміщенню на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішує судом під час ухвалення вироку такі

5.1. Суд не ухвалює рішення про цивільний позов, який в кримінальному проваджені не пред`явлений.

5.2. Суд вважає, що за відсутності випадків визначених частиною 4 статті 174 КПК, накладений ухвалами слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2024 року арешт необхідно скасувати.

5.3. Відповідно до частини 9 статті 100 КПК після набранням вироком законної сили речові докази:

мобільний телефон Nokia 7 plus IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора lifecell НОМЕР_3 який зберігається у сейф пакеті PSP1105623 - конфіскувати;

полімерний пакет із застібкою типу «zip-lock» в якому зберігається кристалічна речовина білого кольору, експрес-тест «General Screening Drugs iDentu», на корпусі якого наявний надпис LOT9023224AT-EXP09/2027, - полімерну упаковку з логотипом ТОВ «Нова пошта» з термічною наклейкою на якій зазначено № 59001242573752 відправлення; реквізити відправника та отримувача та номери мобільного зв`язку, блокнот для записів які зберігаються у сейф пакеті WAR128908 - знищити.

5.4. Процесуальні витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в розмірі 4775 гривень 40 копійок та судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в розмірі 7659 гривень, а всього в загальному розмірі 12734 гривні 40 копійок необхідно стягнути з обвинуваченої на користь держави.

5.5. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК).

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (частина 2 статті 59 КК).

Оскільки обвинувачена вчинила умисне, тяжке кримінальне правопорушення, тому, зважаючи на приписи статті 59 КК, це є підставою для застосування до неї додаткового, передбаченого санкцією частини 2 статті 307 КК покарання у виді конфіскації належного їй майна.

5.6. Обвинувачена була затримана 19 жовтня 2024 року в порядку статті 208 КПК, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення (а.с. 173).

Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ухвалою від 22 жовтня 2024 року обрав стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18 грудня 2024 року включно, та визначив обвинуваченій в якості альтернативного запобіжного заходу заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 гривень (далі також - ухвала від 22 жовтня 2024 року, а.с. 178-181).

Одеський апеляційний суд ухвалою від 21 листопада 2024 року скасував ухвалу від 22 жовтня 2024 року, застосував стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18 грудня 2024 року включно, та визначив обвинуваченій в якості альтернативного запобіжного заходу заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 69560 гривень (а.с. 184-186).

Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ухвалою від 16 грудня 2024 року продовжив стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк досудового розслідування до 17 січня 2025 року включно та визначив обвинуваченій в якості альтернативного запобіжного заходу заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 69560 гривень у разі внесення застави на підозрювану покладено обов`язки передбачені частиною 5 статті 194 КПК а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися з селища Іванівка Березівського району Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

17 грудня 2024 року за обвинувачену внесена застава, яка звільнена з-під варти.

Обвинувачена затримана 04 червня 2025 року в порядку статті 191 КПК, що підтверджується протоколом затримання особи.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 05 червня 2025 року застосував стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25 липня 2025 року (а.с. 85-89).

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 10 липня 2025 року продовжив стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 05 вересня 2025 року (а.с. 124-128).

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 01 вересня 2025 року продовжив стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24 жовтня 2025 року (а.с. 213-217).

5.7. Суд вважає, з огляду на приписи статей 9, 176-178, 183, 196, 197, 199, 377 КПК, вік обвинуваченої, задовільний стан її здоров`я, порушення обов`язків після визначення розміру застави, незначну міцність її соціальних зв`язків за місцем її постійного проживання, відсутність у неї родини, утриманців, оскільки вона позбавлена батьківських прав стосовно дітей, що задля уникнення ризиків, в умовах оголошеного в Україні воєнного стану, імовірність переховування обвинуваченої від суду під тиском тягаря відбування покарання та органів на які покладається виконання вироку суду, можливість вчинення нею іншого кримінального правопорушення за встановлених обставин її притягнення раніше до кримінальної відповідальності, необхідно продовжити стосовно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, який не може перевищувати шістдесяти днів. Оскільки не встановлено виняткових випадків з урахуванням її особи, яка після призначення покарання підлягає ізоляції на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу та обставин, встановлених під час кримінального провадження, які б надавали можливість не обирати їй запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

Керуючись статтями 369-371, 373-374, 532, 615 КПК, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту її затримання - 04 червня 2025 року.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбутого покарання час її затримання та попереднього ув`язнення з 19 жовтня 2024 року до 17 грудня 2024 року та з 04 червня 2025 року до набрання вироком законної сили, у співвідношенні одного дня тримання під вартою одному дню позбавлення волі.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили продовжити, але не довше ніж до 05 грудня 2025 року.

Скасувати арешт, накладений слідчим суддею Березівського районного суду Одеської області ухвалами від 22 жовтня 2024 року на:

- мобільний телефон Nokia 7 plus IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора lifecell НОМЕР_3 , який зберігається у сейф пакеті PSP1105623;

- полімерний пакет із застібкою типу «zip-lock» в якому зберігається кристалічна речовина білого кольору, експрес-тест «General Screening Drugs iDentu», на корпусі якого наявний надпис LOT9023224AT-EXP09/2027, полімерну упаковку з логотипом ТОВ «Нова пошта» з термічною наклейкою на якій зазначено № 59001242573752 відправлення; реквізити відправника та отримувача та номери мобільного зв`язку, блокнот для записів, які зберігаються у сейф пакеті WAR128908.

Конфіскувати мобільний телефон Nokia 7 plus IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора lifecell НОМЕР_3 , який зберігається у сейф пакеті PSP1105623.

Знищити речові докази: полімерний пакет із застібкою типу «zip-lock», в якому зберігається кристалічна речовина білого кольору, експрес-тест «General Screening Drugs iDentu», на корпусі якого наявний надпис LOT9023224AT-EXP09/2027, полімерну упаковку з логотипом ТОВ «Нова пошта» з термічною наклейкою на якій зазначено № 59001242573752 відправлення; реквізити відправника та отримувача та номери мобільного зв`язку, блокнот для записів, які зберігаються у сейф пакеті WAR128908.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта в загальному розмірі 12734 (дванадцять тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 40 копійок.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення, способом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити (надіслати) учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_8