Рішення № 130827943, 08.10.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1116/25

Провадження № 2/347/666/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.,

представника відповідача Томич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Косів Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7123914 від 30.09.2023 року в сумі 48407 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 10000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 14328 грн., процентів за 121 календарний день в сумі 24079 грн., а також судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви та у відповіді на відзив просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не прибув про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав відзив на позовну заяву, в якому не оспорює факт отримання кредиту, однак просить з урахуванням вимог ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", ЗУ "Про споживче кредитування", ЗУ "Про захист прав споживачів" відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за кредитом в сумі 38407 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала відзив на позовну заяву та пояснила, що вона одержує пенсію по інвалідності у розмірі 3038 грн., потребує постійного лікування, сукупного доходу ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_1 ледь вистачає на проживання, тому відповідач не в змозі сплатити нараховані позивачем суми за кредитним договором, вважає нараховані відсотки завищеними у п`ять разів та просить відмовити у позовні в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованих процентів.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.І ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора ) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (№14-1 Оце 18) зазначено, що Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є порушенням.

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Судом встановлено, що 30.09.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено елктронний договір про надання споживчого кредиту №7123914 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладання договору було здійснене Сторонами за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт https://creditplus.ua/ru/documents. Після попереднього проходження позичальником реєстрації в ІТС і безпосереднього прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено вказаний електронний кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором «А2951» у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1.2 Договору №7123914 від 30.09.2023 року на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Строк кредиту 360 дні (в)(день). Відсоткова ставка фіксована згідно п.1.5 Договору.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти. Згідно із документом від надавача платіжних послуг АТ КБ «ПриватБанк» позичальнику на його особисту банківську карту НОМЕР_1 , яку він вказав в ІТС при оформленні договору, було перераховано 10000 грн.(а.с.130), що не оспорюється стороною відповідача.

27.05.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК`ФІНТРАС УКРАЇНА» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Права вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб божників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Зважаючи на те, що на момент укладення договору факторингу строк дії кредитного договору №7123914 від 30.09.2023 року не сплив позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 121 календарний день з 27.05.2024 року по 24.09.2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором , заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7123914 від 30.09.2023 року станом на дату відступлення права вимоги складає 24328 грн., з яких 10000 грн. тіла кредиту та 14328 грн відсотків за користування кредитом.

Позичальник на користь нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював. Таким чином тіло кредиту в сумі 10000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Однак, 15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після ного припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошовою зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами. підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім цього, відповідно до статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язані, на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципе добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків ш шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Крім того, положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист пряв споживачів» з подальшими змінами у взаємозвязку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором №7123914 від 30.09.2023 року, яку просить стягнути позивач становить - 48407 грн., з яких тіло кредиту складає лише 10000 грн., а 38407- це відсотки за кредитом.

Таким чином розмір відсотків за кредитом істотно та несправедливо явно перевищує розмір взятого кредиту, а тому суму в розмірі 38407 грн. як заборгованість по відсотках слід зменшити до розміру заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн.

Отже, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача в користь позивача заборгованість по тілу кредиту - 10000 грн. та заборгованість по відсотках - 10000 грн., а загальна сума яка підлягає до задоволення становить 20000 грн.

Також в порядку ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1000,94 грн.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд враховує, зокрема, Акт прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2022 року.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для наданим правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи документи є підставою для відшкодування позивачу відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (співмірності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу та фактично наданих послуг), з огляду на те, що позовну заяву розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, позивач є фінансовою установою і надання фінансових послуг і стягнення заборгованості є її основним видом діяльності, сталість судової практики при вирішенні аналогічних спорів, а адвокатом було фактично надано наступні послуги: аналіз фактичних обставин справи та судової практики, складання позовної заяви, формування пакету додатків, складання відповіді на відзив - суд приходить до висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн. до 5400 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2231,28 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 12, ст. 23, ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 131, ст. 141, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, ст. 526, ч. 3 ст. 551, статтями 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за Договором № 7123914 від 30.09.2023 року у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень, а також судові витрати у сумі 3232 (три тисячі двісті тридцять дві) гривні 22 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.10.2025 року.

Суддя: Д.С. Драч