Рішення № 130822572, 08.10.2025, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/664/25

Провадження № 2/364/371/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2025 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіТкаченка О.В.,

за участі секретаряБондаренко Л.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» звернувся до Володарського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до умов Кредитного договору № 1413734320424 від 16.05.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" відповідач отримав споживчі цілі кредит у розмірі 5500,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 540,2% (1,48% в день) річних від суми кредиту.

Реальна річна процентна ставка становить 12164,63%.

Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 16.05.2024 року по 13.09.2024 року.

Відповідно до умов до п. 1.3.1. Договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.

Згідно п. 3.3. Договору у разі несплати Позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного Договору, за дисконтною процентною ставкою, Позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. Договору.

Вказав, що відповідач на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язання та за весь час не сплатила на користь позивача жодних сум. Оскільки, з боку відповідача відносно позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 26 268,00 грн. за договором про надання кредиту № 1413734320424 від 16.05.2024 року, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10600, 00 грн.

Згідно правил частини шостоїстатті 19 ЦПК Українизазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимогстатті 274 ЦПК Українисправа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 28.07.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач до суду не з`явилася, про день та час слухання справи була належним чином повідомлена, про що свідчить оголошення про виклик опубліковане на офіційному сайті Володарського районного суду Київської області, яке знаходяться у матеріалах справи, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, не скористалася своїм правом та не подала до суду відзив на позовну заяву, тому суд, відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

Враховуючи наявність умов, визначених у частині першійстатті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Уст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 16.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" відповідач отримав споживчі цілі кредит №1413734320424,якийпідписано електроннимпідписом відповідача(одноразовийідентифікатор S2F5G4)(а.с.7-14)у розмірі 5500,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 540,2% (1,48% в день) річних від суми кредиту.

Реальна річна процентна ставка становить 12164,63%.

Згідно п. 1.3 Договору кредит надано строком на 120 днів з 16.05.2024 року по 13.09.2024 року.

Відповідно до умов до п. 1.3.1. Договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.

Згідно п. 3.3. Договору у разі несплати Позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного Договору, за дисконтною процентною ставкою, Позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. Договору.

Відповідач звернувся з заявкою на отримання кредиту 16.05.2024 о 12:32:00, а в 12:36:12 16.05.2024 ним був підписаний кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті OTP паролю «S2F5G4». 16.05.2024 о 12:38:35 Відповідач отримав кошти на свій картковий рахунок в ПАТ "ОЩАДБАНК", м. Київ (маска картки НОМЕР_1 ).

Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» здійснює ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору №М1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Інформаційна взаємодія між компаніями здійснюється за захищеними протоколами HTTPS (HTTP over TLS), за посередництвом процесингового центру ВПС та/або оператора послуг платіжної інфраструктури ВПС.

Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними. Таким чином ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов`язання за даним Договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, переказ коштів здійснено 16.05.2024 року, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», а також довідкою про ідентифікацію.

Одночасно, ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» було сформовано довідку про ідентифікацію, як підтвердження переказу кредитних коштів за транзакцією.

До кредитного договору банком долучено анкету-заяву на отримання кредиту від 16.05.2024 року, згоду на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблемної заборгованості та паспорт кредиту до договору № 1413734320424 від 16.05.2024 року, які також відповідачем підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y6Y4D9.

Відповідно до довідки за підписом генерального директора ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» Мазуренка В. підтверджено успішність операції згідно з договором з ТОВ «Віва Капітал» № М1805/1 від 18.05.2023, зокрема: транзакції № 1409321321 на суму 5500,00 грн. від 16.05.2024 року, картка НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в розмірі 5500,00 грн. 16.05.2024 ОСОБА_1 року на карту НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 .

Свої зобов`язання за договором ОСОБА_1 виконувала неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок чого утворилась заборгованість, що згідно з розрахунком заборгованості становить 26 268,00 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 5 500,00 грн.; заборгованість за відсотками 9 768,00 грн.; штраф 11 000,00 грн.

На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної простроченої заборгованості.

Статтею 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно дост. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідност. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першоюст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно дост. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідност. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно дост. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесяти кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно дост. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідност. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно дост. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис»за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі№732/670/19,від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Вказаний договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1413734320424 від 16.05.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Підстав вважати, що договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1413734320424 від 16.05.2024 року відповідачем не укладався у суду не має, коли цей договір укладено в електронному вигляді, який за формою і змістом відповідає зазначеним вимогам Закону.

Крім того, суд звертає увагу на те, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі №554/5323/14.

Окрім того, отримавши кредитні кошти, відповідач погодилася сплатити проценти у розмірі, що обумовлені договором, графіком платежів та відповідає вимогам ст.ст.1054,1056-1 ЦК України.

Що стосується питання про стягнення неустойки (штраф, пеня) в розмірі 11000, 00 грн. за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1413734320424 від 16.05.2024, то суд зазначає наступне.

Так, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан, який діє і донині.

Згідно п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що оскільки проценти - це плата за користування чужими грошима (ст. 1048 ЦК України), а згідно з положенням п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниз 24 лютого 2022 року нараховані відповідно до вимог ст. 625ЦПК Україниінфляційні втрати підлягають списанню, правильними є висновки суду про стягнення з позичальника прострочених процентів за користування кредитними коштами (нараховані, але не сплачені) та інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував штраф за прострочення виконання зобов`язань за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1413734320424 від 16.05.2024, в період з 06.06.2024 року по 18.07.2025 року, внаслідок чого утворилася заборгованість за неустойкою (штрафу) в розмірі 11000, 00 грн.

За таких обставин, оскільки вказану неустойку внаслідок невиконання зобов`язання нараховано під час дії воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача.

Отже, нарахування неустойки відповідачу в розмірі 11000, 00 грн. на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними.

Відтак, вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданого суду розрахунку, згідно якого сума заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1413734320424 від 16.05.2024, становить в розмірі 26 268,00 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 5 500,00 грн.; заборгованість за відсотками 9 768,00 грн. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано іншого розрахунку який би спростовував нарахування позивача.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.1, 4 ч.3ст.133 ЦПК України).

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно до п.1 ч.2ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18), від 15.06.2021 року по справі №159/5837/19.

Згідно з положеннямист. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 600,00 грн.

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надав: договір про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2025 року, акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2025 року з описом та вартістю наданих послуг, згідно яких загальна вартість послуг з надання правової допомоги за виконані роботи складає 11000,00 грн., рахунок № 26/26-01 від 26.06.2025 року на суму 11000,00 грн. за підготовку та подання позовної заяви відносно ОСОБА_1 , участь у судовому засіданні; платіжну інструкцію № LK706/7 від 27.06.2025 року про сплату ТОВ ФК «Віва Капітал» на користь АБ Грушевий Ю.В. коштів у розмірі 10 600, 00 грн. за підготовку та подання позовних матеріалів, участь у судовому засіданні згідно договору № 1 від 02.01.2025 року та рахунку № 26/26-01 від 26.0.2025 року, ордер на надання правової допомоги серії СА № 1126429 від 16.07.2025 року.

З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов до висновку, що вказаними доказами підтверджується надання адвокатом професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи те, що позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» задоволено частково, суд, відповідно до положеньстатті 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1759,99 грн., виходячи з розрахунку: 15268,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 3 028, 00 грн. (сума сплаченого судового збору) : 26268,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1759,99 грн. та в сумі 6161,13 грн., виходячи з розрахунку: 15268,00 грн. грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 10600, 00 грн. (сума сплачених витрат на правову допомогу) : 26268,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 6161,13 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 6161,13 грн. та судового збору у розмірі 1759,99 грн.

Керуючись ст. ст.526, 527, 530, 611, 634, 1048, 1049,1050,1054 ЦК України, ст. ст.12, 13,76-77,88,133,137,141,247, 263-265,274-279,280-283,354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (код ЄДРПОУ 40860735, адреса: 20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Таранця, 20) заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1413734320424 від 16.05.2024 у розмірі15268,00 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,(адреса АДРЕСА_1 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Віва Капітал»(кодЄДРПОУ 40860735,адреса:20600,Черкаська область,м.Шпола,вул.Таранця,20)судовий збіру розмірі1759,99грн.та витратина правовудопомогу урозмірі 6161,13грн.,всього 7921,12 (сім тисяч дев`ятсот двадцять одна) гривня 12 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Дата складання повного тексту рішення суду08.10.2025 року.

Суддя: О. В. Ткаченко