Ухвала суду № 130822567, 08.10.2025, Володарський районний суд Київської області

Справа № 940/448/23

Провадження № 4-с/364/12/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2025 року, суддя ВолодарськогорайонногосудуКиївськоїобласті Ткаченко О.В., ознайомившись з матеріалами скарги представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , інші особи: ОСОБА_3 , Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про неправомірні дії та рішення державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 03.10.2025через систему «Електронний суд» надійшла зазначенаскарга представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , інші особи: ОСОБА_3 , Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про неправомірні дії та рішення державного виконавця.

Під час ознайомлення із зазначеною скаргою та доданими до неї матеріалами судом встановлено, що скаргу подано без додержання усіх вимог до скарги, визначених у статті449 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту скарги, її подано на неправомірні дії та рішення державного виконавця.

Скарга була подана до суду 03.10.2025 через систему «Електронний суд» та зареєстрована Володарським районним судом Київської області 06.10.2025 року, що підтверджується № вх. реєстраційного документа 3426/25, який долучено до матеріалів скарги.

В скарзі заявник просить визнати протиправною дію державного старшого державного виконавця Дарницького ВДВС Ковтун Владислави-Марії, яка вбачається у винесенні Вимоги від 10.09.2025 та зобов`язати державного виконавця визнати оскаржувану Вимогу від 10.09.2025 такою, що не підлягає до виконання/ або вчинення державним виконавцем інших дій, які унеможливлять виконання Вимоги від 10.09.2025. Визнати протиправною та скасувати Вимогу старшого державного виконавця Дарницького ВДВС Ковтун Владислави-Марії від 10.09.2025 у виконавчому провадженні № 75371998 та стягнути судові витрати з органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, як встановлено судом за матеріалами, наявними у справі №940/448/23 (провадження №4-с/364/12/25),заявник була обізнана з діями державного виконавця з дня винесення вимоги старшим державним виконавцем Дарницького ВДВС Ковтун Владислави-Марії від 10.09.2025 року у виконавчому провадженні №75371998, тобто раніше ніж отримали відповіді на адвокатські запити, а саме листа Дніпровського РЦСС від 23.09.2025 року, на які заявник посилається для поновлення пропущеного строку оскарження, а відтак подання скарги 03.10.2025 свідчить про пропуск заявником передбаченого законом десятиденного строку звернення зі скаргою. Поважною причиною пропуску строків на яку посилається заявник для їх поновлення є дата отримання листа 23.09.2025 року, а не винесення вимоги старшим державним виконавцем Дарницького ВДВС Ковтун Владислави-Марії від 10.09.2025 року у виконавчому провадженні №75371998, яка оскаржується заявником, що не є поважними причинами пропуску строку для його поновлення.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК Українискаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Отже, як видно з наведеної норми, строк звернення до суду зі скарго на рішення, дії чи бездіяльність виконавця обчислюється не з дати отримання оскаржуваного рішення, а від дня, коли «особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи».

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності є високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №990/236/24).

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні є сталими та послідовними у судовій практиці (зокрема, постанови Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №910/7221/17, від 12.01.2021 у справі №910/8794/17, від 12.10.2021 у справі №918/333/13-г).

Згідно з частиною другою статті 449 ЦПК Українипропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

Отже, як видно з наведеної норми, суд може вирішити питання про поновлення строку звернення зі скаргою виключно на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, та не може вирішуватися за власною ініціативою суду (статті 12,13 ЦПК України).

Посилання заявника на те, що, якщо суд дійде іншого висновку щодо моменту початку перебігу строку на оскарження, просять врахувати, що розуміння порушення стало можливим лише після отримання та аналізу вищезазначених документів. З огляду на це, просять визнати причини можливого пропуску процесуального строку поважними та поновити його для забезпечення права на доступ до правосуддя та ефективного захисту.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Аналогічно частина друга статті 449 ЦПК Українипередбачає, що у разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №466/948/19 зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Вирішення питання стосовно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (зокрема, рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №990/236/24).

Як зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14.03.2023 у справі №160/26351/21, юридична природа строків (термінів) полягає у тому, що вони є фундаментальною правовою категорією, оскільки визначають певні моменти, періоди, з настанням та закінченням яких пов`язані конкретні юридичні наслідки; мають вагоме практичне значення, що полягає у забезпеченні реалізації принципів правової визначеності та рівності учасників, їх дисциплінованості; виступають гарантією своєчасного судового захисту прав та інтересів осіб. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Європейський суд з прав людини 20.09.2022 ухвалив рішення у справі «Завалій та інші проти України», в якому з огляду на свою практику у справах «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, від 03.04.2008) та «Устименко проти України» (заява №32053/13, від 29.10.2015) констатував порушення Україною пункту1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у зв`язку з порушенням принципу юридичної визначеності. Так, ЄСПЛ вказав на те, що суди, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством десятиденного строку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №643/5369/16 зроблено висновок про те, що безпідставне поновлення пропущеного процесуального строку порушує принцип юридичної визначеності.

Крім того, щодо неповідомлення Заявником інформації про день, коли вона дізналася про неправомірну бездіяльність та дії державного виконавця, суд вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до вимог частини другою статті 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертався до доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності (зокрема, постанови Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №390/34/17, від 07.08.2019р. у справі №496/1561/16-ц).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Добросовісністю є певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (зокрема, постанова Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №449/1154/14).

Зважаючи на усе викладене вище та враховуючи, щопредставником заявника Напрієнко Мариною Вікторівною в інтересах ОСОБА_2 подано скаргу про неправомірні дії та рішення державного виконавця, з пропуском передбаченого законом десятиденного строку, беручи до уваги встановлення судом обізнаності Заявника про дії державного виконавця, а також з огляду на відсутність поважності причин пропуску строку для його поновлення, тому суд дійшов до висновку, що скарга має бути залишена без розгляду на підставі частини другої статті 449 ЦПК України.

Керуючись статтями 2-4,12,13,258-260,351-355,447-449 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , інші особи: ОСОБА_3 , Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про неправомірні дії та рішення державного виконавця - залишити без розгляду.

Копії цієї ухвали суду направити учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Ткаченко