Рішення № 130820455, 08.10.2025, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2173/25

2/301/1188/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено Договір позики №75695484 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі - Договір позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 11000,00 грн., строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису НОМЕР_5, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3) у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, позичальник ОСОБА_1 , з яким укладено договір №75695484 від 19.07.2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_5. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 19.07.2021 13:14:13. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 Договору позики виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК «Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище підтверджується електронною платіжною інструкцією №4284d7e7-48a8-4ba8 a155-b36da32fb196 від 19.07.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Згідно листа №15/07/25-78 від 15.07.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №4284d7e7-48a8-4ba8-a155-b36da32fb196 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №75695484.

Згідно довідки №КД-000038289/ТНПП від 15.07.2025 року, ТОВ «ФК «Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 19.07.2021 року, сума 11000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 4284d7e7-48a8-4ba8-a155-b36da32fb196. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Враховуючи, що позику видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ №705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», яка була чинна на дату укладання договору.

Відповідно до п.5.2. Договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п.6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

У договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за Договором позики №75695484 від 19.07.2021 року.

31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за Договором позики №75695484 від 19.07.2021 року.

Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 року до Договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37268,00 грн., з яких: 11000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26268,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за Договором позики №75695484 на підставі договору факторингу.

Враховуючи викладені вище умови Договору позики №75695484 від 19.07.2021 року та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 0 грн., заборгованість останнього за Договором позики складає 37268,00 грн., зокрема: 11000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26268,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено Договір про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року.

Відповідно до п.1.1. Договору, адвокат бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов договору.

Сторони в п.4.1. Договору визначили, що клієнт сплачує на користь адвоката винагороду, зокрема у розмірі 3500,00 грн. за вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначній справі для формування позовної заяви (500,00 грн.) та підготовку/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (3000,00 грн.), що разом складає 3500,00 грн.

Відповідно до витягу з акту №15-П від 26.06.2025 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №01-11/2024 від 01.11.2024 року, адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та складання позовної заяви до відповідача - вартість зазначених послуг складає 3500,00 грн., яка була сплачена ТОВ «Фінпром Маркет» в повному обсязі.

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором - Договором позики №75695484 від 19.07.2021 року в сумі 37268,00 грн. та судові витрати на загальну суму 5922,40 грн., з яких: 2422,40 грн. - сплачений судовий збір, 3500 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Іршавського районного суду від 18.08.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28 серпня 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Посилається на те, що позивачем надані роздруковані документи з комп`ютера без жодного підпису відповідача і по яким позивач хоче стягнути кошти з відповідача по «ніби-то» виданому кредиту.

Відсутні будь-які первинні документи укладення кредитного договору та видачі кредиту - розрахунок заборгованості таким не є. Таким документом може бути, наприклад, виписка по банківському рахунку. Жодного документу про видачу кредиту (перерахування коштів) та погодження розміру відсотків відповідачу - не надано.

Крім того, з 28.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 року №361-IX (далі - Закон).

Статтею 14 Закону встановлюються нові вимоги щодо супроводження переказу коштів інформацією про платника та отримувача, а також порядок проведення заходів належної перевірки під час здійснення переказів коштів без відкриття рахунку, що відрізняються від існуючого перед тим порядку.

Відповідно до матеріалів, що додавались позивачем до позовної заяви, ці матеріали роздруковані із комп`ютера, тобто не були створені безпосередньо під час здійснення господарської операції.

Долучені матеріали не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності усіх обов`язкових реквізитів, а також в силу невідповідності часу їх створення часу здійснення господарської операції. Відповідно до ЦПК України додані роздруківки не є засобами доказування факту заборгованості по кредиту, відсотках, пені.

Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів. Відсутність вказаних документів виключає задоволення позову.

При вирішенні спірних правовідносин необхідно застосовувати положення contra proferentem. Навіть якщо взяти до уваги позицію позивача, умовами договору передбачено нарахування відсотків в розмірі 3283,50 грн., а не 26268,00 грн. заявлених в позовній заяві.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Обов`язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу.

Укладення кредитного договору можливе за наявності сукупності умов: 1) наявності у позикодавця копії паспорта та інших ідентифікуючих документів позичальника; 2) наявності у позикодавця можливості формування захищеного способу генерування електронних ключів; 3) доказів у позикодавця направлення сформованих електронних документів про кредит позичальнику. Жодна з цим умов позикодавцем не виконана.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронні довірчі послуги надаються, як правило, на договірних засадах надавачами електронних довірчих послуг. До складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами.

Згідно із п.23 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше електронних довірчих послуг, діяльність якої відповідає вимогам цього Закону та відомості про яку внесені до Довірчого списку.

Як вбачається із матеріалів судової справи, особа, яка видала кредит, не надала жодного доказу, що свідчив би про внесення його до Довірчого списку, та можливість даними товариствами генерувати електронний цифровий підпис.

Більш того, перейшовши за посиланням https://czo.gov.ua/ca-registry, та ознайомившись із переліком «Кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг» видно, що позикодавці відсутні у даному переліку, отже й не мають законних підстав для генерації електронного цифрового підпису, а тому твердження, що позикодавець і позичальник узгодили істотні умови кредитного договору не відповідає фактичним обставинам справи.

Як слідує з відомостей електронного реєстру чинних блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів, позикодавці не входять до Довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

У ч.1 ст.1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

До вказаних правовідносин не застосовується ст.6 Закону України «Про електронну комерцію».

Відсутність власноручного підпису позичальника виключає застосування електронного підпису. Відсутність заяви про застосування електронного підпису, відсутність доказів, що саме відповідач здійснив будь-які маніпулювання планшетом, а не працівник банку або інша особа, а саме головне відсутність доказів вручення договору про споживчий кредит позичальнику (а обов`язок доведення цього згідно Закону покладений на позивача), виключає встановлення факту укладення договору в електронній формі.

Вказані договори не відповідають вимогам ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладення договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У зв`язку з цим, вказаний вище договір не є таким, що укладений у письмовій формі, а, отже є нікчемними відповідно до ст.1055 ЦК України.

Зазначені позивачем договори не були підписані позивачем ні за допомогою одноразового ідентифікатора, ні за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис» й, відповідно не були узгоджені усі істотні умови договору між сторонами.

Оскільки договори в цілому відповідпачем не підписані, договори на умовах фінансового кредиту укладені без волевиявлення сторони за договором, відсутні підстави для стягнення заборгованості за зазначеними договорами.

Щодо підставності заявлених вимог позивачем як належним кредитором.

Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останніх.

Таким чином, відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі.

Враховуючи, що кредитний договір є реальним, так як згідно з положеннями ч.1 ст.1046 ЦК України, є укладеним з моменту передання грошей, надання доказів про перерахування кредитодавцем суми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальника для висунення і доведення вимоги позивачем (новим кредитором) про стягнення з боржника є обов`язковим.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбанено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

З урахуванням вище викладеного відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача виконання зобов`язань за договором.

Крім цього, представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем у позовній заяві.

02 вересня 2025 року представник позивача Ґедзь О.В. подала відповідь на відзив, згідно якої вважала, що доводи сторони відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Посилання представника відповідача щодо не укладання Договору позики №75695484 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (НОМЕР_5), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому, на думку позивача, між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом вчинення дій зазначених вище.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». В ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора є неможливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Твердження представника відповідача стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача:

- Електронна платіжна інструкція №4284d7e7-48a8-4ba8-a155-b36da32fb196 від 19.07.2021 року видана ТОВ «ФК «Фінекспрес» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) [документ виданий платіжною системою];

- Довідка №КД-000038289/ТНПП від 15.07.2025 року, видана платіжною системою/ТОВ «ФК «Фінекспрес», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № 4284d7e7-48a8-4ba8-a155-b36da32fb196 від 19.07.2021 року [документ виданий платіжною системою];

- Лист №15/07/25-78 від 15.07.2025 року, виданий позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту відповідача/клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції №4284d7e7-48a8-4ba8 a155-b36da32fb196 від 19.07.2021 року [документ виданий позикодавцем].

Між тим, посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву зводяться до того, що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, оскільки не відповідають положенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75 та розрахунок суми заборгованості, а отже не підтверджують факт передачі коштів, то з цього слід зазначити таке.

Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. (у п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ №705 від 05.11.2014 року вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань).

Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання представника відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України.

Твердження представника відповідача, стосовного того, що відповідач брав на себе зобов`язання сплатити основне зобов`язання та відсотки в розмірі 1,00% за користування ним, спростовується матеріалами справи, оскільки у п.2 Договору позики зазначено, що сума позики у 11000,00 грн. надається строком на 30 днів під процентну ставку (базова) в день 1,99 % (фіксована). Додатково в зазначеному пункті наведений орієнтовний/попередній графік погашення заборгованості, згідно якого протягом 30 днів застосовується знижена процентна ставка/день 1,00%. За понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70%.

Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п.4 цього Договору).

За ідеальних умов в порядку дії програми лояльності нарахування відсотків протягом строку позики 30 днів мало здійснюватися за зниженою процентною ставкою 1,00% (доказів про оплату всієї суми заборгованості в строк, визначений договором позики, відповідач/представник відповідача не надав).

Через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1,99%, замість 1,00% у відповідності до положень п.9.7. Правил.

Твердження представника відповідача стосовного того, що позивачем не доведено право грошової вимоги за Договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договором факторингу №2112 від 21.12.2021 року та за договором факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року.

Окрім викладеного вище, згідно з п.5.2. зазначених вище Договорів факторингу встановлено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Позивач вважає, що відповідач та представник відповідача, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 не надав, при тому, що відповідач має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця (для надання оферти, з якою ознайомлювався).

Ухвалою Іршавського районного суду від 10.09.2025 року за клопотанням позивача витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та про надходження на цей рахунок 19.07.2021 року грошових коштів в сумі 11000 грн. від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

На виконання ухвали суду від 10.09.2025 року, 06 жовтня 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація про про зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошових коштів у сумі 11000,00 грн.

Представник позивача Гедзь О.В., будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, подала до суду заяву, згідно якої справу просила розглянути без її участі (а.с.200,201,204-205).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали до суду відзив на позовну заяву, однак заяв про розгляд справи без їхньої участі чи яких-небудь клопотань не подали (а.с.203,209).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задовольнити, з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 625, 629, 1054 ЦК України, цивільні зобов`язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди іншій особі; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор вправі відповідно до умов договору та положень закону вимагати виконання порушеного зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно положень ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 та 519 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

19 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (по тексту договору - позикодавець) та ОСОБА_1 (по тексту договору - позичальник) укладено Договір позики №75695484 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі - Договір позики) (а.с.24).

Додатком №1 до цього договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.25).

Відповідно до п.12 Договору позики, цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до наданої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №75695484 від 19.07.2021 року ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_5; час відправки ідентифікатора позичальнику - 19.07.2021 13:14:13; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.49).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5, від позивача вказаний договір був підписаний виконавчим директором Білан В.І. електронним підписом одноразовим ідентифікатором wo5NVX6R4g, про що зазначено у договорі у відомостях щодо сторін.

З огляду на вказані положення суд відкидає доводи сторони відповідача про те, що до правовідносин сторін не застосовується положення Закону України «Про електронну комерцію», а також про відсутність доказів укладення договору позики та підписання цього договору відповідачем. Крім цього, також спростовуються доводи сторони відповідача про відсутність у матеріалах справи довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 як позичальника за Договором позики, оскільки така довідка наявна у матеріалах справи.

Відповідно до п.1 Договору позики, за цим Договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі - позику), на погоджений умовами Договору строк (надалі - строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У пункті 2 Договору позики передбачено параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів, а саме: сума позики 11000,00 грн.; строк позики (строк Договору) 30 днів; процентна ставка (базова)/день - 1,99% (фіксована); дата надання позики - 19.07.2021 року; дата повернення позики (останній день) - 18.08.2021 року; знижена процентна ставка/день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 1,00%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2300%; орієнтовна загальна вартість позики - 14283,50 грн.

В своїх доводах у відзиві на позов сторона відповідача посилається на відсутність в матеріалах справи доказів видачі відповідачу та отримання ним коштів, а також відсутність первинних бухгалтерських документів, оскільки тільки такі є належним доказом перерахування коштів.

Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до Довідки ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес» (далі - компанія) №КД-000038289/ТНПП від 15.07.2025 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата 19.07.2021 року; 2) номер платежу 4284d7e7-48a8-4ba8-a155-b36da32fb196; 3) сума 11000,00 грн.; 4) отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с.51).

Відповідно до платіжної інструкції №4284d7e7-48a8-4ba8-a155-b36da32fb196 від 19.07.2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес», 19.07.2021 року відправником ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було перераховано 11000,00 грн. на платіжний інструмент № НОМЕР_1 , номер замовлення: 14888256 (а.с.52).

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 29.09.2025 року за №20.1.0.0.0/7-250922/102040-БТ, наданого на виконання ухвали суду від 10.09.2025 року про витребування доказів по справі, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), на який здійснено переказ коштів 19.07.2021 року в сумі 11000,00 грн. (а.с.210).

Тобто, матеріалами справи підтверджується надання відповідачу грошових коштів у позику в сумі 11000,00 грн.

Для доведення зворотного відповідач міг надати суду виписку з свого карткового рахунку за період 19.07.2021 року, в якому можна було б відстежити чи дійсно він отримував такі кредитні кошти. Однак, на підтвердження своєї позиції таку виписку відповідачем або його представником надано не було, а тому такі доводи є необґрунтовані та не доведені.

На підставі Договору факторингу №2112 від 21.12.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) право вимоги за Договором позики до відповідача (а.с.54-66,68).

Відповідно до п.5.2. Договору факторингу №2112 від 21.12.2021 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього Договору (а.с.57).

21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія управління активами» підписали Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей та Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру заборгованості в електронному вигляді за Договором факторингу №2112 від 21.12.2021 року (а.с.67,69).

Згідно з Реєстром прав вимог №4 від 21.12.2021 року за Договором факторингу №2112 від 21.12.2021 року, ОСОБА_1 за Договором №75695484 від 19.07.2021 року мав суму заборгованості 37268,00 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 11000,00 грн., сума заборгованості за процентами за користування - 26268,00 грн., кількість днів просрочення виконання договірних зобов`язань - 125 (а.с.70-71).

На підставі Договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (клієнт) відступило на користь ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) право вимоги за Договором позики до відповідача (а.с.75-87,89).

Відповідно до п.5.2. Договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього Договору (а.с.78).

31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» і ТОВ «Фінпром Маркет» підписали Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей та Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру заборгованості в електронному вигляді за Договором факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року (а.с.88,90).

Згідно з Реєстром боржників від 31.03.2023 року за Договором факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року, ОСОБА_1 за Договором №75695484 від 19.07.2021 року мав суму заборгованості 37268,00 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 11000,00 грн., сума заборгованості за процентами за користування - 26268,00 грн.(а.с.92-93).

Вказаним спростовуються доводи сторони відповідача щодо не отримання позивачем права вимоги до відповідача внаслідок укладення договорів факторингу, зокрема, щодо не надання позивачем доказів сплати за передачу права грошової вимоги, оскільки сторони вищезазначених договорів факторингу обумовили момент переходу права вимоги підписанням лише актів прийому-передачі реєстру заборгованостей.

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, натомість його контрагенти належним чином виконали свої зобов`язання за цим договором, надавши відповідачу грошові кошти в порядку та на умовах відповідного договору.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики №75695484 від 19.07.2021 року за період з 19.07.2021 року по 13.08.2025 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 37268,00 грн. (а.с.10-15).

Дана сума складається з:

- заборгованості за тілом позики - 11000,00 грн.,

- заборгованості за нарахованими і несплаченими процентами - 26268,00 грн.

З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не здійснив жодного платежу за цим договором.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів відсутності у нього заборгованості по отриманій позиці, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11000,00 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в сумі 26268 грн., суд приходить до таких висновків.

Так, умовами Договору позики передбачено: процентна ставка (базова)/день - 1,99% (фіксована); знижена процентна ставка/день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 1,00%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%.

Згідно з п.6.5. Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів (а.с.34).

Згідно з п.6.8. Правил, сторони домовились, що у разі якщо після спливу строку позики позичальником не було подовжено строк користування позикою/строк такого подовження закінчився та/або автоматичне подовження строку позики припинилось (відповідно до умов розділу 7 Правил) але, при цьому, позичальник продовжує користуватися позикою (її частиною), Товариство має право нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) у порядку, визначеному цими Правилами та Договором позики (а.с.34).

Водночас п.7.12.-7.16. Правил передбачено, що з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за Договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі - автопролонгація). Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на один календарний день. Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в Договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику (а.с.38).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач не здійснив жодного платежу за цим Договором позики і суду не надано доказів, що він направляв позикодавцю заперечення щодо автопролонгації за Договором позики.

Крім того, згідно вказаного розрахунку заборгованості протягом строку Договору позики з 19.07.2021 року по 18.08.2021 року відсотки нараховувалися за базовою ставкою 1,99% в день і сума відсотків за вказаний пеірод становить 6567,00 грн. (а.с.10-11).

Максимальний строк автопролонгації у 90 календарних днів суд обраховує з 19.08.2021 року (наступний день, що слідує за днем закінчення строку позики) по 16.11.2021 року включно, нарахування проводилися за базовою процентною ставкою 1,99% в день і загальна сума відсотків становить 26268,00 грн. (а.с.11-13), які позивач просив стягнути на свою користь.

Після 16.11.2021 року сума відсотків не збільшувалась і залишалась незмінною, відсутні будь-які нарахування.

У відзиві на позов стороною відповідача вказувалося, що умовами договору передбачено нарахування відсотків в розмірі 3283,50 грн.

Так, у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є Додатком №1 до Договору позики вказано, що проценти за користування кредитом становитимуть 3283,50 грн. Однак, такі умови діють тільки у разі належного виконання зобов`язання за договором.

Відповідно до п.9.7. Правил, якщо під час дії особливих умов виконання Договору позики, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності, позичальник порушить взяті на себе зобов`язання за Договором позики, такі особливі умови виконання Договору позики втрачають силу, а нараховані згідно умов Договору позики проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в Договорі позики, та оплаті позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії Договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов Програми лояльності (а.с.39).

Оскільки відповідач не повернув позикодавцю отримані ним кошти та не сплатив нараховані проценти у встановлений строк, то відповідно протягом наступних 90 календарних днів пролонгації Договору позики відсотки нараховувалися саме за базовою відсотковою ставкою 1,99% в день.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в сумі 26268,00 грн. також підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (а.с.1) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано:

- Договір №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року, укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. і ТОВ «Фінпром Маркет» (клієнт) (а.с.95-102);

- Витяг з Акту №15-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року на суму 3500 грн. за надані адвокатом Ткаченко Ю.О. послуги щодо боржника ОСОБА_1 , з яких: 1) вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/ аналіз судової практики та збір документів/ доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - 500 грн.; 2) підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики по малозначній справі - 3000 грн. Також вказано, що загальний розмір винагороди адвоката за договором становить 402500,00 грн. (а.с.103);

- Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.104-106);

- Платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579936717.1 від 26.06.2025 року про сплату ТОВ «Фінпром Маркет» на користь Ткаченко Ю.О. 402500,00 грн. за Договором №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року (а.с.107).

Представник відповідача у відзиві на позов просив зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу.

Однак, з огляду на ціну позову, на складність справи та виконані адвокатом роботи, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 3500 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на загальну суму 5922,40 грн., що складається із судового збору, який був сплачений позивачем при пред`явленні даного позову до суду у сумі 2422,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн.

Керуючись ст. 514, 519, 526, 530, 610, 629, 631, 634, 639, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 274, 279 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, Бучанського району, Київської області, адреса місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, Бучанського району, Київської області, заборгованість за Договором позики №75695484 від 19 липня 2021 року в сумі 37268 (тридцять сім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, Бучанського району, Київської області, адреса місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, Бучанського району, Київської області, судові витрати в сумі 5922 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.

Головуюча: М. О. Пітерських