Рішення № 130807949, 06.10.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2025 р. справа № 300/4626/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доДержавної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний» про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Головний медичний клінічний, за змістом якого просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови у скасуванні рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області», оформленого у формі довідки № 398/НГв від 30.05.2025, щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;

- зобов`язати відповідача скасувати рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області», оформлене у формі довідки № 398/НГв від 30.05.2025 щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, та провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеню придатності до військової служби, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» 30.05.2025 здійснено огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності до військової служби. Позивач вказує, що відповідачем не було проведено належного медичного огляду, внаслідок чого, визнано придатним до військової служби на підставі статті 23в, 64в, 61в, 52в, 78в графи ІІ Розкладу хвороб та винесено довідку військово-лікарської комісії № 398/НГв щодо проведеного медичного огляду. Позивач не погодився з результатами обстеження та медичного огляду, внаслідок чого, звернувся до Центральної військово-лікарської комісії МВС України із скаргою на рішення (довідку) ВЛК № 398/НГв від 30.05.2025. Вказує, що відповідачем формально надано відповідь в формі листа, водночас, не здійснено належного медичного огляду та обстеження, оскаржувана відповідь ЦВЛК не містить жодної оцінки відповідних спеціалістів ЦВЛК, які мають дискреційні повноваження, щодо спростування або не спростування наданими документами позивачем, як і не містять інформації про огляд лікарів. Вказує, що постанова ЦВЛК містить формальні підстави на затвердження первинної постанови, які жодним чином не стосуються здоров`я позивача та не впливають на придатність/непридатність до військової служби.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.44-45).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.52).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.08.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» та за результати якої складено довідку за № 398/НГв від 30.05.2025 про придатність до військової служби. В подальшому, розглянувши звернення позивача від 30.05.2025 з приводу незгоди з вищевказаним рішенням ВЛК, відповідачем встановлено, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок чого, підстав для перегляду зазначеного такого рішення у відповідності до Положень № 402 немає. Звернуто увагу суду, що відповідно до абзацу 3 пункту 11 розділу 10 Положення № 285 передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова М(ВЛ)К не оформлюється, а особі, яка звертається надається письмове роз`яснення (а.с.55-62).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

Як встановлено судом, згідно довідки військово-лікарської комісії від 30.05.2025 за № 398/НГв солдат (за мобілізацією) ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд та на підставі статті 23в, 64в, 61в, 52в, 78в графи II Розкладу хвороб, придатний до військової служби. Довідка підписана головою комісії, членами ВЛК та секретарем ВЛК (а.с.18).

Вважаючи протиправним рішення щодо придатності до військової служби, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії МВС України із скаргою на рішення (довідку) ВЛК № 398/НГв від 30.05.2025 (а.с.13-16), за змістом якої просив:

1. Скасувати рішення (довідку) ВЛК № 398/НГв Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» від 30.05.2025.

2. Провести обстеження та огляд з подальшим винесенням постанови про визначення придатності до служби відповідно до вимог «Положення про діяльність медичної (військо-лікарської) комісії МВС» затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 258.

3. Викликати для проведення огляду/обстеження підчас розгляду та вирішення питання про стан здоров`я та визначення придатності до військової служби.

4. Прийняти нову постанову ВЛК відповідно до вимог «Положення про діяльність медичної (військо-лікарської) комісії МВС», та визнання непридатним до військової служби.

Листом від 20.06.2025 за № 33/4-Р-490 Державна установа "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" повідомила позивача, що рішення комісії прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міноборони України від 14.08.2008 № 402). Підстав для його перегляду наразі немає (а.с.12).

Позивач, вважаючи протиправними оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу»

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232 «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами 2, 3 статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України «Про Національну поліцію», частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України», статті 70 «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 квітня 2017 року № 285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення № 285).

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення № 285 це Положення визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров`я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ).

Основними завданнями М(ВЛ)К є зокрема, визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби (підпункт 2 пункту 2 розділ І Положення № 285).

М(ВЛ)К відповідно до покладених на них завдань зокрема проводять військово-лікарську експертизу щодо кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу (підпункт 2 пункту 3 розділ І Положення №285).

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення № 285 рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) осіб до військової служби приймаються відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (неприданості) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 3) (далі - Розклад хвороб), Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (неприданості) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 4) та Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 5) (далі - ТДВ).

Згідно з пунктами 1-4 розділу ІІ Положення № 285 лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).

Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).

ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.

До позаштатних М(ВЛ)К належать госпітальна М(ВЛ)К, гарнізонна М(ВЛ)К, ЛЛК (постійно діючі) та М(ВЛ)К ЗВО, М(ВЛ)К ВВНЗ, які утворюються за потреби (тимчасово діючі). Госпітальні М(ВЛ)К утворюються в госпіталях або лікарнях ДУ ТМО, госпіталі ДУ ГМЦ та у військовому госпіталі НГУ. Гарнізонні М(ВЛ)К утворюються при поліклініках ДУ ТМО або ЗОЗ НГУ (за потреби). Позаштатні М(ВЛ)К з питань лікарської та військово-лікарської експертиз підпорядковуються відповідним штатним М(ВЛ)К.

Пунктом 14 розділу ІІ Положення № 285 передбачено функції штатних М(ВЛ)К, зокрема:

1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз;

2) розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду;

3) контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги.

Розділом ІІІ Положення № 285 визначено організацію проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку осіб на дату огляду в цілях визначення придатності до служби в поліції, військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням. Під придатністю до служби в поліції, військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку осіб, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки в поліції та обов`язки військової служби в НГУ в мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не збігаються з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участю провідних (головних) медичних фахівців ЗОЗ МВС, під час якого може бути прийнято рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 285).

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Положення № 285 за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Положення № 285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно з пункту 1 підрозділу 1 розділу VII Положення № 285 Медичний огляд з метою проведення військово-лікарської експертизи проводиться М(ВЛ)К для визначення придатності зокрема військовослужбовців до військової служби.

Відповідно до пунктів 4, 6, 8 підрозділу 3 розділу VII Положення № 285 у разі виявлення під час обстеження або лікування в ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ у військовослужбовця захворювання, наслідків поранення (травми, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ця особа направляється на медичний огляд для встановлення придатності до військової служби за рішенням керівника ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ на підставі подання керівника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, з одночасним інформуванням військової частини за місцем служби, про що робиться запис у медичній карті амбулаторного хворого (медичній карті стаціонарного хворого, медичній книжці), який підписується керівником ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ.

Військовослужбовці оглядаються М(ВЛ)К у ЗОЗ МВС за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії), з метою визначення придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави М(ВЛ)К винести рішення про придатність до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби. У разі якщо військовослужбовець визнається непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення, М(ВЛ)К одночасно приймає постанову про придатність його до військової служби.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу VIII Положення № 285 за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).

Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.

Рішення (постанови) приймаються з урахуванням мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної в Направленні на медичний огляд.

Залежно від результатів проведеної лікарської та/або військоволікарської експертизи М(ВЛ)К приймається рішення, яке може бути оформлене як Свідоцтво про хворобу, Довідка М(ВЛ)К або Постанова медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 23) (далі - Постанова М(ВЛ)К) (пункту 1 розділу Х Положення № 285).

Рішення М(ВЛ)К оформлюється як Свідоцтво про хворобу, якщо за результатами медичного огляду поліцейський, військовослужбовець, здобувач вищої освіти у ЗВО, курсант визнані непридатними до служби (військової служби). В інших випадках рішення М(ВЛ)К щодо осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення, оформлюється як Довідка М(ВЛ)К або Постанова М(ВЛ)К (пункту 2 розділу Х Положення № 285).

Суд зазначає, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

В даному аспекті, суд, в межах розгляду справи, не може надавати власну оцінку наявності чи відсутності підстав для визнання позивача придатним чи непридатним до військової служби.

Так, Верховний Суд у постанові 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права".

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Також згідно з висновками Верховного Суду, наведених у постановах від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 та від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, внаслідок чого, суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

У цьому випадку, позивачем оскаржуються рішення ВЛК в контексті його незгоди з визначенням його медичного діагнозу, та не врахування ВЛК медичних даних, які на думку позивача, повинні бути враховані.

Суд вкотре зазначає, що оцінка визначення того, чи пов`язані чи ні захворювання з проходженням військової служби, є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, внаслідок чого, суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

З огляду на правові позиції Верховного Суду, суд позбавлений можливості надати оцінку медичному діагнозу, оскільки це питання спеціальної компетенції, а не питання права.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправними дії відповідача, щодо відмови у скасуванні рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області», оформленого у формі довідки № 398/НГв від 30.05.2025, щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, суд зазначає таке.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 30.05.2025 за № 398/НГв солдат (за мобілізаціє) ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд та на підставі статті 23в, 64в, 61в, 52в, 78в графи II Розкладу хвороб, придатний до військової служби. Довідка підписана головою комісії, членами ВЛК та секретарем ВЛК (а.с.18).

Вважаючи протиправним рішення щодо придатності до військової служби, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії МВС України із скаргою на рішення (довідку) ВЛК № 398/НГв від 30.05.2025 (а.с.13-16), за змістом якої просив:

1. Скасувати рішення (довідку) ВЛК № 398/НГв Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» від 30.05.2025.

2. Провести обстеження та огляд з подальшим винесенням постанови про визначення придатності до служби відповідно до вимог «Положення про діяльність медичної (військо-лікарської) комісії МВС» затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 258.

3. Викликати для проведення огляду/обстеження підчас розгляду та вирішення питання про стан здоров`я та визначення придатності до військової служби.

4. Прийняти нову постанову ВЛК відповідно до вимог «Положення про діяльність медичної (військо-лікарської) комісії МВС», та визнання непридатним до військової служби.

Обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК, позивач наполягає на наявності у нього захворювань, підтверджених медичними дослідженнями у медичних закладах, що не досліджено відповідачем та підпадають під підстави для визнання останнього непридатним до військової служби, на підтвердження чого надав консультативний висновок спеціаліста від 29.05.2025, консультативний висновок спеціаліста від 04.05.2023, консультації травматолога-ортопеда від 28.04.2023, копія протоколу Rtg-дослідження лівого передпліччя від 28.10.2020, копія виписки, копію епікризу, копія виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, копії протоколів МРТ-обстеження, копії ендоскопічного огляду від 20.09.2024, копію протоколу ультразвукового дослідження органів черевної порожнини (а.с.19-35).

Однак, листом від 20.06.2025 за № 33/4-Р-490 Державна установа "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" повідомила позивача, що рішення комісії прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міноборони України від 14.08.2008 № 402). Підстав для його перегляду наразі немає (а.с.12).

Як вже вказувалося судом вище, відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Положення № 285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його до ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відтак, зазначеним підзаконним нормативно-правовим актом визначено, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак, на переконання суду, жодним чином це не повинна бути відповідь на його звернення у формі роз`яснення, щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення.

Вказані висновки суду кореспондуються з положеннями пункту 19 розділу ІІІ, а також пункту 1 розділу VIII Положення № 285, згідно яких, за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Рішення (постанови) М(ВЛ)К включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).

Водночас, на думку суду, для судового оскарження ключовою є не форма документа (протокол, постанова чи лист), а його зміст, тобто, прийняте ЦМ(ВЛ)К рішення, яке створює юридичні наслідки для особи. За певних умов, навіть якщо лист містить чітко виражене рішення ЦМ(ВЛ)К про відмову в перегляді постанови М(ВЛ)К нижчого рівня, то це рішення є адміністративним актом і може бути оскаржено. Обмеження права на оскарження лише через формальні недоліки оформлення рішення було б порушенням конституційного принципу доступу до правосуддя.

ЦМ(ВЛ)К у таких відносинах при прийнятті рішень зобов`язана діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Цей принцип закріплений у частині другій статті 19 Конституції України та є одним із критеріїв при перевірці адміністративним судом правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи норми Положення № 285 суд зазначає, що ЦМ(ВЛ)К при розгляді заяви/скарги на рішення М(ВЛ)К свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованим рішенням (постановою) з викладенням всіх обставин та аргументів.

Отже, відсутність належним чином оформленої постанови ЦМ(ВЛ)К про перегляд постанови М(ВЛ)К свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач листом від 20.06.2025 формально підійшов до вирішення ініційованого позивачем питання, яке зумовлене сумнівами щодо об`єктивності або повноти раніше проведеного обстеження та встановленого діагнозу.

Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише на підставі «підстав для перегляду наразі немає» є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи.

Окрім того, враховуючи принцип юридичної визначеності та право на оскарження, ЦВЛК, переглядаючи постанову ВЛК, повинна надавати свій висновок у формі, яка забезпечує: мотивованість - чітке обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на медичні документи, норми законодавства та результати власного огляду (за наявності); викладення всіх обставин та аргументів, тобто повний аналіз матеріалів справи, виявлених порушень (якщо такі були), а також причини, чому попередня постанова М(ВЛ)К визнається недійсною або такою, що потребує перегляду; зрозумілість, щоб особа, щодо якої він прийнятий, могла зрозуміти суть рішення та його правові наслідки.

Натомість ці вимоги у розглядуваному випадку не дотримано, відмовляючи у повторному перегляді та скасуванні постанови ВЛК від 30.05.2025 за № 398/НГВ, відповідач належним чином не обґрунтував своє рішення.

Щодо посилання представника відповідача на положення абзацу 3 пункту 11 розділу 10 Положення № 285, згідно якого передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова М(ВЛ)К не оформлюється, а особі, яка звертається надається письмове роз`яснення, суд зазначає про те, що в даному випадку йдеться про окрему процедуру, яка за формою та значенням є відмінною від оскаржуваної.

Так, змістом зверненням особи до М(ВЛ)К не може порушуватися питання щодо оскарження перед нею її ж власного рішення, оскільки такі оскаржуються до ЦМ(ВЛ)К, відтак вказана норма врегульовує правовідносини, щодо розгляду звернень котрі за змістом можуть належати виключно до повноважень М(ВЛ)К і жодного відношення до ЦМ(ВЛ)К не мають.

Таким чином, вказана позиція сторони відповідача судом відхиляється.

Суд вкотре наголошує, що при розгляді цієї справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби), а лише перевіряється юридична процедура прийняття рішення відповідачем за результатами перегляду рішення ВЛК від 30.05.2025 за № 398/НГВ. Суд не заперечує наявності у відповідача повноважень на перегляд постанови нижчої М(ВЛ)К, однак, таке має відбуватися з дотриманням процедури прийняття відповідного рішення.

Так, статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» від 30.05.2025 за № 398/НГВ без урахування пункту 19 розділу ІІІ, а також пункту 1 розділу VIII Положення № 285, та, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення М(ВЛ)К від 30.05.2025 за № 398/НГВ та прийняти вмотивоване рішення у відповідності Положення про затвердження діяльності медичної (військово-лікарської) комісії МВС затвердженого Наказом МВС України 03.04.2017 № 285.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» від 30.05.2025 за № 398/НГВ, що проведені без урахування пункту 19 розділу ІІІ та пункту 1 розділу VIII Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС Міністерства внутрішніх справ України № 285 затвердженого 03 квітня 2017 року.

Зобов`язати Державну установу "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Головний медичний клінічний (код ЄДРПОУ 08735882, вул. Бердичівська, 1, м. Київ, 04116) повторно розглянути скаргу військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на рішення (довідку) медичної (військово-лікарської) комісії від 30.05.2025 за № 398/НГв та прийняти вмотивоване рішення у відповідності до пункту 19 розділу ІІІ та пункту 1 розділу VIII Положення Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС Міністерства внутрішніх справ України № 285 затвердженого 03 квітня 2017 року та з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Державна установа "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Головний медичний клінічний (код ЄДРПОУ 08735882, вул. Бердичівська, 1, м. Київ, 04116).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.