Рішення № 130807777, 07.10.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 600/1153/25-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Грига Н.В.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Лазівська, буд. 2, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 34982020) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Морозової Оксани Володимирівни (далі представник позивача) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУМЮ від 05 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77377327 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 серпня 2024 року № 3324 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , штрафу у сумі 34000,00 грн..

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Разом з цим, згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь №1327731 від 28.04.2025 року, сформована через систему «Електронний суд» на запит судді) судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .

У свою чергу, місцезнаходженням відповідача - Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, є Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Лазівська, буд. 2

Відтак, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року адміністративну справу № 600/1153/25-а за позовом ОСОБА_1 до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

19 травня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2025 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Іванчулинець Д.В..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУМЮ Табенською Анною Вікторівною винесено постанову від 05 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77377327, щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 серпня 2024 року № 3324, в частині примусового стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 штрафу у сумі 34000 грн..

Підставою винесення державним виконавцем вказаної вище постанови, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № 77377327, слугує заява направлена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 лютого 2025 року про примусове виконання постанови від 09.08.2024 року № 3324 виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Станом на день розгляду справи, відповідач суб`єкт владних повноважень відзиву на позовну заяву не подав, що в силу вимог ч. 4 ст. 159 КАС України, кваліфіковано судом, як визнання позову.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. На адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд даної справи у його відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами та просив суд позов задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останнім вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУМЮ Табенською Анною Вікторівною винесено постанову від 05 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77377327, щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 серпня 2024 року № 3324, в частині примусового стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 штрафу у сумі 34000 грн.. Підставою винесення державним виконавцем вказаної вище постанови, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № 77377327, слугує заява направлена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 лютого 2025 року про примусове виконання постанови від 09.08.2024 року № 3324 виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.08.2024 року № 3324, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на останнього стягнення у сумі 17000 грн..

За несвоєчасну сплату штрафу розмір було подвоєно та скеровано до відділу ДВС для примусового стягнення. З тексту вищевказаної постанови вбачається, що «У разі несвоєчасного внесення штрафу постанова підлягає пред`явленню до примусового виконання у тримісячний термін згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи те, що датою складення постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення у сумі 17000 грн., є 09 серпня 2024 року, а останнім днем пред`явлення даної постанови до примусового виконання, з урахуванням терміну на її оскарження, є 19 грудня 2024 року.

Матеріалами справи встановлено, що постанову від 09 серпня 2024 року № 3324 Державний виконавець Тячівського відділу ДВС отримав 10 лютого 2025 року на заяву начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про примусове виконання виконавчого листа згідно, який фактично пред`явлено до виконання з пропуском визначеного ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» трьохмісячного строку, відкрила виконавче провадження та прийняла до виконання виконавчий лист, в замін того щоб винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документа, строк пред`явлення до виконання якого був пропущений.

Позивач категорично не погоджується з оскаржуваним рішення вважає таке незаконним та протиправним, та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На виконання положень статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із частиною 5 вказаної статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, за змістом частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII сума виконавчого збору обчислюється саме від суми, що підлягає примусовому стягненню з боржника та передачі стягувачу за виконавчим документом.

На виконання вимог частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Тобто, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

У відповідності до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII визначено перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише і на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче проваджений як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими і актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України та постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1404 у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичний осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законам України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 ЗУ «Про виконавче провадженні»).

Частинами першою другою статті 12 Закону № 1404 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень ;комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання^ протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи| закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з - і наступного дня після його прийняття.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою а стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавиць не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи га майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого: провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння, виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений і законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ, стягувачем за яким є держава або держаний орган, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили. При цьому, пред`явлення виконавчого документа до виконання з пропуском відповідного строку є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документу без прийняття до виконання.

На підставі надходження заяви начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10 лютого 2025 року щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 серпня 2024 року № 3324 Державним виконавцем Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУМЮ винесено постанову від 05 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження №77377327.

Як вбачається з постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.08.2024 року за №3324, така набрала законної сили 19 серпня 2024 року, відповідно останнім днем для її пред`явленням є 19 листопада 2024 року.

У зв`язку з вищенаведеним, ІНФОРМАЦІЯ_5 заявою від 10 лютого 2025 року про відкриття виконавчого провадження звернувся до Державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУМЮ з пропуском тримісячного терміну згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Підсумовуючи вищенаведене та обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУМЮ від 05 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77377327.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши надані докази сторонами, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн..

Керуючись ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Лазівська, буд. 2, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 34982020) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУМЮ від 05 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77377327 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 серпня 2024 року № 3324 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , штрафу у сумі 34000,00 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяД.В. Іванчулинець