Рішення № 130807619, 06.10.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6770/25 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Талапа Ярослава Васильовича (88000, Закарпатська область, м. Ужгород вул. І. Франка 1в, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Талапа Ярослава Васильовича звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не застосування при призначенні ОСОБА_1 з 30.07.2025 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної платив Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022 - 2024 роки; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 30.07.2025 року, призначення, перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022 - 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

26 серпня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 26 вересня 2025 року пенсійну справу ОСОБА_1 .

08 вересня 2025 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області надано матеріали з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач дійсно перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Отримує пенсію за вислугу років з 2008 року. Така пенсія позивачу призначена відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як робітнику локомотивної бригади Локомотивного ДЕПО м. Чоп, ДТГО «Львівська залізниця». Загальний страховий стаж станом на 2008р. 36 років, пільговий -30. Зважаючи на вказане відповідачем позивачу 16.05.2008 р., була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ. З застосуванням розрахунків зазначених в статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Звертають увагу суду на те, що у випадку, коли особам призначається пенсія згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років, у подальшому, при зверненні з заявою особи, про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при розрахунку пенсії за віком заявнику показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років. Таким чином позивач вважає, що в даному випадку з огляду на зміст наведених законодавчих норм, відповідач за наслідками поданої заяви, мав вчинити дії та призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При розрахунку пенсії за віком, відповідач мав обов`язок застосувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком замість пенсії за вислугу років.

09 вересня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що з аналізу норм Закону № 1058-IV вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду з 16.08.2008 року отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, враховуючи роботу за списком № 2, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 30.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки. Враховуючи принцип екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто вказану заяву та прийняло рішення від 30.07.2025 ПС № 921160138838 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону № 1058-IV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Звертають увагу суду, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії, а не при її перерахунку на виконання ст. 42 Закону України № 1058 з урахуванням додаткового набутого за 24 місяці страхового стажу. Водночас наголошують, що лише в одному випадку застосовується показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 Закону для призначення пенсії.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 16 травня 2008 року ОСОБА_1 призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, враховуючи роботу за списком № 2, що не оскаржується сторонами.

30 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії № 7971.

07 серпня 2025 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № О/р № НОМЕР_3 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » відмовлено гр. ОСОБА_1 в переході на інший вид пенсії - на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з тим, що пенсія за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вже призначена з 16 травня 2008 року.

Не погодившись із урахованим показником середньої заробітної плати по Україні при призначення пенсії за віком позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (статті 44 Конституції України).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У справі, яка розглядається, судовим розглядом встановлено, що 16 травня 2008 року ОСОБА_1 призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, враховуючи роботу за списком № 2, що не оскаржується сторонами.

30 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії № 7971.

07 серпня 2025 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № О/р № НОМЕР_3 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » відмовлено гр. ОСОБА_1 в переході на інший вид пенсії - на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з тим, що пенсія за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вже призначена з 16 травня 2008 року.

Доказів оскарження позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № О/р № 921160138838 від 07 серпня 2025 року суду не надано.

Отже, враховуючи, що позивача не переведено на інший вид пенсії, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у позивача, на момент розгляду справи, відсутнє право на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022 - 2024 роки.

Інші доводи та аргументи сторін не мають визначального значення для вирішення цього спору та не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин у цій справі.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника Талапа Ярослава Васильовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06 жовтня 2025 року.

СуддяТ.В.Скраль