Рішення № 130801562, 26.09.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6288/25

Провадження №: 2/336/3313/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участю секретаря судового засідання Кумечко Ірини Миколаївни,

у присутності:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Александрова Олексія Олександровича,

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: Державний нотаріус П`ятої запорізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Сидорук Катерина Володимирівна, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса)

про встановлення родинних відносин та визнання права на спадщину за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог та заперечень

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом, в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог, встановити факт родинних відносин та визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , яка, в свою чергу, була успадкована від бабусі ОСОБА_5 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що після смерті своєї матері ОСОБА_4 , він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак постановою нотаріуса від 06.11.2024р. йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері на 1/5 частку квартиру, яка належала померлій бабусі ОСОБА_6 на підставі того, що на момент смерті ОСОБА_7 (бабуся) не проживала разом з ОСОБА_4 (матір`ю) заяви про прийняття спадщини не подавала та за причини відсутності підтвердження родинних зв`язків між зазначеними особами. Через перешкоди в оформленні права власності на 1/5 частину квартири в порядку спадкування та відсутності можливості в інший спосіб захистити цивільні права, позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив, в якому визнала позовні вимоги та просила задовольнити позов, справу розглядати без участі відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не подала, в судові засідання не з`являлась, причини не явки до суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала.

Третя особа - П`ята запорізька державна нотаріальна контора на запит суду направила копії спадкової справи №479/2024, яка заведена за фактом смерті ОСОБА_4 . Щодо участі в судовому засіданні нотаріус подала заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, покладається на розгляд суду.

Інші учасники справи не скористалися процесуальними правами.

Рух справи

Ухвалою суду від 14.07.2025р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.08.2025р. за клопотанням представника позивача здійснено заміну відповідача, підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалою суду від 15.09.2025р. закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду на 26.09.2025р.

Встановлені судом фактичні обставини у справі

Відповідно до ордеру №2630 Серії А-ІМ від 12.06.1979 року, ОСОБА_8 надано право на заселення 3-кімнатної квартири сім`ї у складі 4 осіб у складі: ОСОБА_9 (дружини), ОСОБА_10 (син), ОСОБА_7 (теща), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру від 10.05.1993 року №207, визначено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві особистої сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . На свідоцтві здійснено посвідчений напис Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 18.05.1993р. та оформлено Технічний паспорт на зазначену квартиру ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 31.03.1988р., ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого записані батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_4 , про що відповідно здійснено запис в Книзі реєстрації актів про народження за №2755 від 11.09.1962р.

За свідоцтвом про укладення шлюбу від 26.03.1982р. Серії НОМЕР_2 , між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 укладено шлюб, про що здійснено актовий запис за №236 від 26.03.1982р. Прізвище подружжю визначені « ОСОБА_12 ».

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що відповідно видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 та вчинено запис у Книзі реєстрації актів про смерть за №9048 від 22.11.1992р.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що здійснено актовий запис за №2834 від 20.10.2021р. та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 20.10.2021р.

Судом досліджено архівні документи, зокрема свідоцтво про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від 09.05.1939 року, яким підтверджено запис про народження та запис про батьків.

Разом з тим, судом досліджено письмові докази на підтвердження юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо проживання та утримання майна - квартири за адресою АДРЕСА_2 досліджено квитанції про сплату житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, крім того на підтвердження факту родинних відносин судом досліджено особисті документи та фотокартки з надписами, особисте листування.

На підставі наданих матеріалів спадкової справи судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з 1/5 частки квартири, у зв`язку з чим позивач звернувся до нотаріуса з заявою прийняття та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, також позивач подав заяву про успадкування 1/5 частини квартири, яка була успадкована матір`ю ( ОСОБА_4 ) після померлої бабусі ( ОСОБА_5 ).

06 листопада 2024р. державним нотаріусом П`ятої запорізької державної нотаріальної контори Сидорук К.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ( ОСОБА_4 )

Разом з тим, 06 листопада 2024 року також прийнята Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, де нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_4 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 . Причиною відмови стали обставини того, що ОСОБА_4 не прийняла спадщину після померлої матері ОСОБА_5 у визначеному порядку та відсутністю актових записів про родинні стосунки, які б підтверджували б зв`язок між матір`ю та донькою.

Застосовані судом норми права

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, перед судом постало питання щодо наявності підстав для визнання за позивачем права власності на вищевказане спадкове майно, чи не буде порушувати таке судове визнання права власності публічний порядок та чи буде відповідати загальним засадами цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як зазначено у ч. 2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1). Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2).

У ч.1 ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами ч.1 ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ч.1 ст.1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3).

Згідно ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п.4). Правила Книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (п.5).

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР (ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1січня 2004року, спадкові відносини регулюються зазначеним Кодексом.

З огляду на зазначене, судом має бути застосовані норми законодавства, які були чинними станом на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5 , а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з ч.1 ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом ч.1 ст.525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За змістом ч.1 ст.529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

За змістом ч.1 ст.548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Законодавець у ЦК УРСР передбачив, що для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ч. 1). Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч.2).

За змістом ст.553 ЦК УРСР, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Як зазначено у ч.1 ст.554 ЦК УРСР, в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Висновки суду

Рішення суду може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, суд вважає наведені позивачем підстави звернення до суду є переконливими. Вказані обставини, на думку суду, перешкодили позивачу, як спадкоємцю, оформити право на спадкування в нотаріальному порядку. Відмова позивачу у визнанні права власності в порядку спадкування за законом в судовому порядку буде непропорційним втручанням у право позивача на отримання у власність спадкового майна.

У суду не виникає жодних сумнівів щодо підтвердженого факту родинних відносин між ОСОБА_4 (донькою) та ОСОБА_7 (матір`ю), оскільки досліджені докази підтверджують такі обставини та на переконання суду є достатніми для встановлення пов`язаних між собою юридичних фактів.

Також на переконання суду є доведеним факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після померлої матері ОСОБА_5 шляхом вступу у володіння майном (фактичне прийняття спадщини) на підставі наданих суду письмових доказів.

При цьому суд зазначає, що позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Правова позиція щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Враховуючи, що позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини але через наявні об`єктивні обставини позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку, тому причини, через які позивач звернулася до суду за захистом свої прав щодо визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку, суд визнає обґрунтованими.

Таким чином, з метою недопущення порушення спадкових прав позивача та відповідно відновлення законних прав як спадкоємця, що відповідатиме верховенству права, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності, в порядку спадкування за законом після смерті матері, яка успадкувала майно після своєї матері (бабусі позивача).

З урахуванням зазначеного вище у сукупності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки підтверджені зібраними у справі доказами.

Судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: Державний нотаріус П`ятої запорізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Сидорук Катерина Володимирівна, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про встановлення родинних відносин та визнання права на спадщину за законом - задовольнити частково.

Визнати факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 м.Запоріжжя Запорізької області, є рідною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 місце народження м.Запоріжжя Запорізької області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 матері ОСОБА_4 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_4 , яка належала її матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_5

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_5

Третя особа: Державний нотаріус П`ятої запорізької державної нотаріальної контори ПМУМЮ (м.Одеса) Сидорук Катерина Володимирівна, ЄДРПОУ:02884150, місце знаходження:69071 м.Запоріжжя вул.Цитрусова,5

Третя особа: Шевченківський відділ ДРАЦС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м.Одеса), ЄДРПОУ:04054085, місце знаходження: 69068 м.Запоріжжя пр.Моторобудіників,64

Повний текст рішення складений 06.10.2025 року.

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя М.І.Турчинський

26.09.25