Ухвала суду № 130801010, 03.09.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23128/25

Провадження № 4-с/761/114/2025

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Сухині А.С., Путрі Д.В., Фоміній О.Д.,

за участі

представника стягувача: Проскурня Т.В.,

приватного виконавця виконавчого округу м.Києва: Боднар Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Боднар Денис Володимирович, ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Євроспецпроспект», ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, визнати оцінку такою, що не підлягає застосуванню, -

В С Т А Н О ВИ В:

05.06.2025 року до суду надійшла вказана скарга, в якій заявник просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднар Д.В. в частині проведення оцінки арештованого майна у виконавчому провадженні НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №761/45011/23, виданого 05.09.2024 року Шевченківським районним судом м.Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 7 900 000,00 грн., стягувач - ОСОБА_2 ;

- визнати такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту про оцінку вартості квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,7 кв.м. (з вартістю її станом на 07.05.2025 року - 5 436 884,00 грн.).

Вимоги скарги обгрунтовані тим, що при примусовому виконанні виконавчого листа №761/45011/23, 11.11.2024 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника - квартири АДРЕСА_2 . В подальшому, постановою від 28.04.2025 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Приватне підприємство «Європроспект» для визначення вартості квартири. Згідно з висновком про вартість майна від 07.05.2025 року, вартість об`єкта оцінки вказана 5 436 884,00 грн., яка не є ринковою та є заниженою з урахуванням вартості майна, яке знаходиться в квартирі.

Як зазначає скаржник, він не був повідомлений про огляд майна, внаслідок чого були порушені його права так як він не міг бути присутній під час огляду квартири. Так як оцінювач безпосередньо не оглядав квартиру, оцінка була проведена по фотокарткам. Тому оцінювач не міг достовірно встановити вартість квартири.

Таким чином на думку скаржника бездіяльність полягає в істотному порушенні положення пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» щодо непроведення особистого візуального огляду, а у разі неможливості особистого огляду - незазначення у звіті про оцінку майна відповідних пояснень та обгрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

23.07.2025 року до суду надійшли заперечення на скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Боднар Д.В. в яких він просить відмовити в задоволенні скарги. Як зазначив приватний виконавець, на його виконанні знаходиться зведене виконавче провадження НОМЕР_4 до складу якого входить, зокрема, виконавчий лист № 761/45011/23 виданий 05.09.2024 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 7 900 000,00 грн. Стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 13 420,00 грн.

За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Як зазначає виконавець, на момент написання заперечень, рішення боржником не виконано, декларацію про майно та доходи не надано, будь яких дій, спрямованих на виконання судового рішення не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що боржнику належить квартира, загальною площею 64.7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира передана в іпотеку з 13.10.2023, іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодержатель - ОСОБА_2 . За повідомленням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вих. № 108-7799 від 25.06.2024 за вищезазначеною адресою зареєстрована 1 особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2

30.10.2024 було здійснено вихід за адресою розташування квартири боржника, під час якої батько боржника ОСОБА_5 запросив приватного виконавця до квартири та надав доступ до квартири для огляду. Відповідно був здійснений огляд та проведена фото та відео зйомка огляду квартири. Про вихід складено відповідний акт. В подальшому була домовленість з батьком боржника та сестрою боржника, про те, що 07.11.2024 о 18:00 будуть вчинятись виконавчі дії по місцю знаходження квартири боржника. Виходом за адресою квартири в призначений час, в присутності представника стягувача Проскурня Т.В. було встановлено, що двері в квартиру не відчиняли. Про що складено відповідний акт.

Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.11.2024 описано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 та передана в іпотеку стягувачу ОСОБА_2 . Копії постанови було направлено на відомі адреси боржника рекомендованою поштою. Від представника стягувача, 28.04.2025 надійшла заява про залучення оцінювача у виконавчому провадженні, оскільки стягувач ОСОБА_2 не домовився з боржником ОСОБА_1 щодо оцінки квартири. Постановою від 28.04.2025 призначено суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення вартості описаної квартири з метою подальшого продажу на електронному аукціоні (торгах) в процедурі виконавчого провадження. Від суб`єкта оціночної діяльності 09.05.2025 отримано звіт про оцінку майна, та того ж дня сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення про вартість майна, боржнику повідомлення направлено на всі відомі адреси рекомендованою кореспонденцією, а також на відомі електронні адреси та на меседжери відомих номерів телефонів.

На сайті ДП «СЕТАМ» 13.05.2025 було опубліковано повідомлення про призначення торгів з продажу квартири на 12.06.2025 за початковою вартістю квартири 5 436 884.00 грн. Згідно протоколу № 639574 проведення електронного аукціону (торгів) від 12.06.2025, торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів. Враховуючи зазначене повторні торги з продажу квартири, призначено на 23.07.2025 за початковою ціною 4 621 351,40 грн. Згідно протоколу № 642755 проведення електронного аукціону (торгів) від 23.07.2025, торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.

В своїй скарзі заявник зазначає, що вартість майна в сумі 5 36 884,00 грн. згідно з висновком про вартість майна від 07.05.2025 не є ринковою та є заниженою з урахуванням вартості майна, що знаходиться у квартирі: техніка, меблі, а також інше дороге майно та цінні речі боржника. Приватний виконавець не погоджується із твердженням заявника, оскільки постановою від 28.04.2025 призначено суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення вартості описаної квартири АДРЕСА_2 . Разом з цим перед суб`єктом оціночної діяльності не ставилось питання про визначення вартості майна, що знаходиться в квартирі: техніка, меблі а також інше дороге майно та цінні речі боржника. Оскільки відповідно до договору іпотеки в іпотеку передано лише квартиру без техніки, меблів а також іншого дорогого майна та цінних речей боржника. Посилання скаржника про обов`язок виконавця повідомити боржника про огляд майна приватним виконавцем, а також відсутності ухвали про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, а тому виконавець повинен був завчасно повідомити про огляд майна боржника, не відповідає положенням діючого законодавства. Законом України «Про виконавче провадження», який встановлює процесуальні обов`язки приватного виконавця, не передбачено обов`язку виконавця повідомляти завчасно боржника про огляд майна боржника. Таким чином твердження боржника про обов`язок виконавця не грунтується на нормах права.

Скаржником не наведено, які саме порушення вчинені суб`єктом оціночної діяльності під час складання звіту про оцінку квартири, що вплинули на об`єктивність складеного звіту. Згідно роз`яснення з деяких питань надання послуг з оцінки майна під час виконавчого провадження Фонду Державного майна України, що розміщене на сайті Фонду https://www.spfu.gov.ua/userfiles/pdf/roziasnenia-nadania-poslug-ocinkyvukonavch-provadzhen-_3169.pdf зазначено що у разі неможливості з об`єктивних причин проведення особистого огляду оцінювачем об`єкта оцінки та наявності наданих замовником необхідних вихідних даних для проведення оцінки майна оцінювач має право провести оцінку без особистого огляду із обов`язковим зазначенням про це у звіті про оцінку.

Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який у межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника. Таким чином ОСОБА_1 , ознайомившись зі звітом про оцінку квартири, не скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензування звіту з оцінки спірного нерухомого майна. Тобто боржник не довів належними та допустимими доказами, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а наведені скаржником доводи є лише припущенням про ймовірну невідповідність оцінки визначеної суб`єктом оціночної діяльності.

24.07.2025 року до суду надійшли заперечення стягувача в яких він просить відмовити в задоволенні скарги. Як зазначено, на сьогодні рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/45011/23 боржником не виконано. Крім того, поданням скарги ОСОБА_1 свідомо затягує виконання рішення суду, адже йому було відомо про всі дії стягувача ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження. Так, ОСОБА_2 повідомляв ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження. Адвокат ОСОБА_2 Проскурня Т.В. також неодноразово спілкувалась з боржником після отримання рішення суду та уже після того, як було відкрито виконавче провадження. Водночас, після відкриття виконавчого провадження боржник виїхав за кордон і більше на територію України не повертався. Усі дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Боднара Дениса Володимировича у межах виконавчого провадження здійснюються у законному порядку

ОСОБА_1 , ознайомившись зі звітом про оцінку квартири, не скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензування звітів з оцінки спірного нерухомого майна. Отже, боржник не довів належними та допустимими доказами, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а наведені скаржником доводи є лише припущенням про ймовірну невідповідність оцінки визначеної суб`єктом оціночної діяльності.

В судове засідання заявник чи його уповноважений представник не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду скарги, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Боднар Д.В. в судовому засіданні вимоги скарги не визнав та просив відмовити в її задоволенні.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги скарги не визнала та просила відмовити в її задоволенні.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, хоча неодноразово були повідомлені про час та місце судового засідання.

На підставі положень ч.2 ст.450 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, вислухавши приватного виконавця та представника стягувача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як встановлено судом, постановою від 16.10.2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Боднар Д.В. відкрив виконавче провадження НОМЕР_3 щодо боржника ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №761/45011/23, виданого 05.09.2024 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 7 900 000,00 грн та судового збору в сумі 13 420,00 грн.

Постановою від 11.11.2024 року описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Постановою від 28.04.2025 року приватний виконавець призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ПП «Європроспект» для оцінки арештованої квартири.

Звітом про оцінку вартості квартири АДРЕСА_2 , що складений 07.05.2025 року, вартість квартири становить 5 436 884,00 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Частина 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом з цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

При цьому суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.

Варто зазначити, що у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутися з клопотанням про проведення рецензування звіту про оцінку майна, однак із такими вимогами у спосіб, визначений законом не звертався.

Отже, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що вартість майна визначена в оспорюваному висновку, є заниженою порівняно з ринковою, а наведенні скаржником доводи скарги є лише припущенням про ймовірну невідповідність цієї оцінки про вартість описаного та арештованого майна та не можуть братися судом до уваги.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що заявник не надав доказів на підтвердження вимог скарги, суд не вбачає підстав для задоволення вимог скарги в цій частині.

Щодо вимог представника ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 21 103,50 грн суд зазначає наступне.

Стаття 452 ЦПК України визначає, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: копію Договору про надання правової допомоги №237/2023 від 01.12.2023 року з Додатком №2, який визначає ціну Договору, форму, строки та порядок розрахунків; акт приймання-передавання наданих адвокатських послуг від 23.07.2025 року на суму 21 000,00 грн.; копію рахунку на оплату №273 від 23.07.2025 року на суму 21 000,00 грн..

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений представником стягувача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок заявника, не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому суд приходить до висновку про зменшення його розміру та стягнення із заявника на користь стягувача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-452 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Боднар Денис Володимирович, ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Євроспецпроспект», ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, визнати оцінку такою, що не підлягає застосуванню - відмовити.

Стягнути ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 08 вересня 2025 року

Суддя: Притула Н.Г.