Рішення № 130798529, 06.10.2025, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 759/12719/25

Провадження № 2/549/294/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 рокуЧорнухинський районний суд Полтавської області

в складі головуючої суддіГлущенко Н.М.

за участю секретаря судового засіданняБойко В.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

09червня 2025року ТОВ"ФакторингПартнерс"звернувся доСвятошинського районногосуду містаКиєва ізпозовною заявоюв якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором та судові витрати.

24 липня 2025 року на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 25.06.2025 вказана позовна заява передана до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області для розгляду.

19 серпня 2025 року на підставі ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 липня 2025 року вказана позовна заява передана до Чорнухинського районного суду Полтавської області для розгляду

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір №8844695, згідно умов якого сума кредиту складає 15000,00 грн., проценти за користування кредитом складають 4500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом.

25.07.2024року булоукладено договір№25-07/2024,відповідно доякого Товариствоз обмеженоювідповідальністю "Мілоан"відступило накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФакторингПартнерс» прававимоги закредитними договорамидо позичальників,в томучислі задоговором №8844695.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №8844695.

Загальний розмірзаборгованості поповерненню кредитнихкоштів тасплаті процентівза користуваннякредитом заДоговором №8844695від 28.01.2022року,що підлягаєстягненню зпозичальника станомна деньформування позовноїзаяви відповіднодо розрахункузаборгованості,становить 20400,00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги- 3900,00 грн, заборгованість за комісіями 1500,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, згідно позовної заяви просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 18.09.2025 року 29.09.2025 та 06.10.2025 не з`явився. Рекомендовані листи з судовими повістками, направлені за адресою реєстрації відповідача повернуті до суду в зв`язку з тим, що адресат відсутній.

Крім того, у відповідності до ч.11 ст 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщене оголошення про виклик відповідача до Чорнухинського районного суду Полтавської області.

Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 згідно вимог п.4, ч.8 ст. 128 ЦПК Українивважається такою, що була повідомлена належним чином про час і місце судового засідання.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно дост. 247 ч. 2 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір №8844695, згідно умов якого сума кредиту складає 15000,00 грн, проценти за користування кредитом складають 4500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом.

Відповідно доп.2.1.Договору кредитнікошти надаютьсяпозичальнику шляхомпереказу накартковий рахунок. П. 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Даний договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором) з урахуванням положень ч.ч.6 і 12 п.1 ст.3, ст.12, п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1ст.205 ЦК України.

Відповідно дост.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідност.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ст.ст.3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договорів шляхом заповнення Заявки на позику на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.

В свою чергу позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договорами позики, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору позики.

Банк своїзобов`язанняналежним чиномвиконав коштинадав,проте відповідачсвої зобов`язанняналежним чиномне виконаввнаслідок чоговиникла заборгованістьза вищевказанимиДоговорами станомна деньформування позовноїзаяви відповіднодо розрахункузаборгованості,становить 20400,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту)15000,00грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги3900,00 грн., заборгованість за комісіями - 1500,00 грн.

Вказану заборгованість відповідачем не погашено у добровільному порядку.

Згідност. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно дост.628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1ст.530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077, ч.1 ст.1084 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

25.07.2024року булоукладено договір№25-07/2024,відповідно доякого Товариствоз обмеженоювідповідальністю "Мілоан"відступило накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФакторингПартнерс» прававимоги закредитними договорамидо позичальників,в томучислі задоговором №8844695.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №8844695.

На даний час відповідачем заборгованість перед позивачем не погашено.

Відповідно дост.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованостіза Договорами №8844695 від 28.01.2022 року у розмірі 20400,00 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннямист. 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,понесені позивачемвитрати напрофесійну правничудопомогу,пов`язаніз розглядомданої справи,підтверджуються наданимикопіями:заявкою пронадання правовоїдопомоги №599(а.с.52), витягом закту №9про наданняюридичної допомогивід 30.04.2025року (а.с.54),тарифами напослуги (а.с.50-51),договором пронадання правовоїдопомоги №02-07/2024(а.с.46-48), актом про надання юридичної допомоги (а.с.49).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн., суд приймає до уваги наступне.

Виходячи з аналізу положеньстатті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3статті 137 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з визначених у частині 3статті 137 ЦПК Україникритеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката відповідача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Тому суд, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 3000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280,282, ЦПК України, ст.ст.16,525,526,541,610,611,625 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованістьза Договором №8844695 від 28.01.2022 року у розмірі 20400,00 грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Факторинг Партнерс»(адреса:03150,м.Київ,вул.Гедройця Єжи,буд.6офіс 521,код ЄДРПОУ42640371) судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Н.М.Глущенко