Постанова № 13079609, 15.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9245/09 Головуючий у 1-й інстанції Келеберда В.І.

Суддя - доповідач: Грибан І.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Грибан І.О.

суддів Бараненко І.І.,Беспалова О.О.

з участю : секретаря с/з Самсонюка В.А.

представника відповідача Стеценка Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» про стягнення заборгованості у розмірі 7288,27 грн. , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції в неповному обсязі досліджені надані докази.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1. ст.202 КАС України визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно п.3 ч.1ст.202 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого отримують пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсії цим працівникам.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» є субєктом підприємницької діяльності, перебуває в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, код 04013382 та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва.

Спеціалістом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва 10.03.2009 року проведено перевірку правильності та повноти відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, внаслідок, якої встановлено, що станом на 30.06.2009 року відповідач має заборгованість перед Управлінням по відшкодуванню виплати та доставки пільгових пенсій в розмірі 7288, 27 грн., за період з 01.09.2008 року по 01.03.2009 року, чим відповідачем було порушено розділ 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».

Виходячи з положень п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», п.п 6.1 ч. 1 п. 6 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» (далі Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

Згідно із абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 даного Закону, за ставкою 100% від обєкта оподаткування.

Платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п. 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади (п. 1, п. 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»).

Підпунктом 2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі Інструкція), встановлено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зокрема, роботодавці підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, ... .

Згідно із п. 6.1. Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у пп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, також 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, відповідно до вимог Інструкції «Про порядок організації оформлення, фінансування та виплати пенсій, грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України», управлінням Пенсійного фонду України компенсуються витрати за доставку пенсій згідно тарифів встановлених Укрпоштою. Відповідно до даної Інструкції зазначена компенсація підлягає відшкодуванню на рахунки Пенсійного фонду.

Позивачем на адресу відповідача згідно з вимогами п.6.10 Інструкції надсилалися розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Відповідач повинен був щомісяця до 25 числа вносить зазначену в повідомленні суму фактичних витрат. Однак цього обовязку не виконував та заборгував перед управлінням пенсійного фонду 7288,27 грн. з вересня 2008р. по березень 2009р. В звязку з чим позивач в липні 2009 року звернувся в суд з позовом про стягнення зазначених сум.

Під час розгляду справи 21.10.09р. представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на те, що платіжним дорученням № 1207 від 28.09.09р. підприємство погасило всю заборгованість перед позивачем, що рахувалася за підприємством станом на 28.09.09р., перерахувавши 10000 грн.

Як доказ на обґрунтування заперечень суду відповідачем надано копію зазначеного платіжного доручення.

При постановленні рішення, судом даний доказ не враховано з тих підстав, що він не є належним доказом, оскільки не містить будь яких посилань на отримання вказаних в ньому коштів банківською установою, та крім того факт сплати заперечувався представником позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач надав належним чином оформлене платіжне доручення №1207 від 28.09.09р. з відміткою банківської установи про проведення банківської операції щодо перерахунку 10000грн. на рахунок УПФ Шевченківського району м. Києва.

Таким чином, на час постановлення оскаржуваного судового рішення, між сторонами спірні правовідносини не існували. Наполягання представника позивача на стягненні вже сплачених сум було безпідставним.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. Субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обовязку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд також може збирати докази з власної ініціативи.

В порушення зазначених вимог, суд не зобовязав позивача, як субєкта владних повноважень, надати належні докази ( банківську роздруківку щодо надходження коштів на рахунок відділення Фонду з 28.09.09р. по день розгляду справи) на підтвердження доводів його представника щодо ненадходження коштів від боржника. Також суд не вжив заходів щодо витребування даних доказів від позивача або ж від відповідача банківської роздруківки щодо руху коштів по розрахунковому рахунку останнього. Суд не зясував всі обставини справи та виніс передчасне рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови

Керуючись ст.ст. 160, ст. 196, 198, 200- 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва - відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.О.Грибан

Суддя І.І.Бараненко

Суддя О.О.Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 20.12.2010р.