Рішення № 130792959, 01.10.2025, Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

01 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/990/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., при секретарі Ткачовій А.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Ніко-Тайс" про покладення субсидіарної відповідальності на учасників боржника та його керівні органи, а також третіх осіб,

Учасник у справі про банкрутство під час розгляду судом заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника - ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,

у межах справи

За заявою

кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Ніко-Тайс",

код ЄДРПОУ 38039872, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ, 03187,

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС",

код ЄДРПОУ 37226562, вул. Авіаторів, буд. 19, м. Чернігів, 14029,

за участю ліквідатора майна боржника - арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича, свідоцтво №40 від 31.01.2013, а/с 5, м. Київ, 04211,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ід. код НОМЕР_2 ,

Кредитор: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124,

про відкриття провадження у справі про банкрутство

представники учасників:

арбітражний керуючий - Косякевич С.О.; Грищенко О.М. - представник ТОВ "Компанія"Ніко-Тайс".

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області (суддя - М.В. Фесюра) перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС".

Провадження відкрито 18.11.24.

Ухвалою суду від 18.11.24, серед іншого, постановлено:

-відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБЕТОН-ДС" (код ЄДРПОУ 37226562);

-визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Ніко-Тайс" (код ЄДРПОУ 38039872) у сумі 32 446 927 грн, з якої: 32 422 703 грн основного боргу, 24 224 грн судового збору;

-ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів;

-ввести процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" (код ЄДРПОУ 37226562) на 170 календарних днів, до 06 травня 2025 року.

-призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича (свідоцтво №40 від 31.01.2013, а/с 5, м. Київ, 04211, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ід. код НОМЕР_2 ).

18.11.24 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному веб порталі судової влади України за №74617.

27.01.25 постановлено ухвалу за наслідками попереднього засідання.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 01.05.2025 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Ніко-Тайс", боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О.

26.06.25 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Ніко-Тайс" про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника (надалі - Заява), якою просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута на керівника останнього шляхом стягнення з грошових коштів з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) в сумі 60 015 937,75 грн.

Нормативно-правовим обгрунтуванням Заяви є положення ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до висновків Верховного Суду, зроблених у постанові №911/3554/17 (911/401/21) від 20.10.2022 визначено, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Як встановлено судом, відповідачем за даним позовом зазначено фізичну особу, яка не є підприємцем - ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів ст. 176 ГПК України судом вжито заходи до перевірки адреси зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичних осіб - відповідача.

16.07.25 на адресу суду від відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 12.10.2008 року по теперішній час.

Ухвалою суду від 17.07.25, серед іншого, суд постановив:

-заяву від 26.06.25 ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Ніко-Тайс" про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника прийняти та приєднати до матеріалів справи.

-розгляд заяви здійснювати в межах справи № 927/990/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" за правилами спрощеного позовного провадження (з повідомленням (викликом) сторін.

-визнати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) учасником у справі про банкрутство під час розгляду судом заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника.

-призначити розгляд заяви на 07 серпня 2025 р. на 10:00.

-запропонувати ОСОБА_1: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали: надіслати (надати) суду відзив на заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; одночасно надіслати позивачу: копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

- подати до суду протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) заперечення на відповідь на відзив (ст.167, 251 ГПК України).

-запропонувати позивачу: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.

-звернути увагу учасників справи на те, що:

- відповідно до п. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

- за приписами п.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї; копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

- згідно з ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, заяви та клопотання, які без поважних причин не будуть подані в строк, визначений судом, суд залишає без розгляду.

-звернути увагу учасників справи, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою статті 46 ГПК України, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).

У зв`язку з надходженням 07.08.25 повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Чернігівської області (Акт №93-25 від 07.08.25), призначене на 07.08.25 на 10:00 судове засідання з розгляду заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Ніко-Тайс" про покладення субсидіарної відповідальності на учасників боржника та його керівні органи, а також третіх осіб не відбулось. У зв`язку з викладеним, суд ухвалою від 07.08.25 у порядку ст. 120 ГПК України повідомив учасників справи про призначення розгляду Заяви у судовому засіданні на 11 вересня 2025 р. на 09:00.

У зв`язку з перебуванням судді Фесюри М.В. на лікарняному, розгляд справи №927/990/24, призначений на 11.09.2025 на 09:00, не проводився.

У зв`язку з викладеним, суд ухвалою від 19.09.25 у порядку ст. 120 ГПК України повідомив учасників справи про перенесення розгляду заяви у судовому засіданні на 01 жовтня 2025 р. на 10:30.

В судовому засіданні 01.10.25 присутні представник ініціюючого кредитора та ліквідатор підтримали вимоги Заяви та просили задовольнити.

Додаткових заяв та клопотань до початку судового засідання не надійшло.

Учасник у справі про банкрутство під час розгляду судом заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника - ОСОБА_1 не скористався правом участі в судових засіданнях, письмового відзиву на заяву ініціюючого кредитора про покладення на нього субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" не подав, причин неявки в судові засідання не повідомив; належним чином повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання ухвал суду поштовими відправленнями за адресою місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку, згідно з Єдиним державним демографічним реєстром та інформації відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, скеровані ОСОБА_1 , повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд враховує положення пунктів 2, 3, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до яких днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" (код ЄДРПОУ 37226562) є ОСОБА_1.

В обґрунтування заяви про покладення на керівника боржника ОСОБА_1, субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на підставі ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ініціюючий кредитор зазначив наступне:

«В діях органів управління та керівництва боржника присутні чіткі ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

Так фактичні обставини справи свідчать про те, що підприємство перебуває у стані повної бездіяльності та фактично є закинутим. Починаючи щонайменше з 2019 року, суб`єкт господарювання не виконує своїх базових обов`язків, покладених на нього як на юридичну особу - не подається жодна податкова, фінансова чи статистична звітність, що прямо вказує на систематичне порушення вимог чинного законодавства.

Підприємство не провадить жодної господарської діяльності: відсутні будь-які ознаки операційної активності, не здійснюються жодні фінансові або договірні операції, не обліковуються ані доходи, ані витрати. Відповідно до інформації, наданої банківськими установами та з відкритих реєстрів, на підприємство не зареєстровано жодного активного рахунку, що є додатковим підтвердженням повної зупинки його функціонування як суб`єкта економіки.

Окремо ініціюючий кредитор зазначає, що органи управління підприємства - директор, засновники, а також інші відповідальні особи - фактично самоусунулися від виконання своїх обов`язків, не здійснюють жодного управління юридичною особою, не забезпечують збереження документів, активів чи правочинної діяльності підприємства, що свідчить про навмисне або злочинне недбальство та ігнорування ними своїх обов`язків, зокрема щодо вчасного реагування на стан неплатоспроможності та ініціювання відповідних заходів реагування.

Вищевказане, вказує ініціюючий кредитор, з поміж іншого, підтверджується звітом арбітражного керуючого від 13.02.2025 № 78-1302/250 та доданими до нього документами.

Засновник боржника та керівник, вказаних у Кодексі України з процедур банкрутства заходів не вжив, а навпаки, своїми рішеннями та діями створив умови, за яких боржник став неплатоспроможним, та його визнано банкрутом, що підтверджено відповідним фінансовим аналізом.

Відповідач, своїми діями сприяв припиненню юридичної особи - боржника, порушивши приписи ст. 104 ЦК України, якою встановлено, що порядок припинення юридичної особи - боржника має здійснюватися в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства, що встановлений Кодексом України з процедур банкрутства.

За результатами прийнятих управлінських рішень з боку учасників товариства та його керівництва, майнових активів (в т.ч. грошових) що належали б банкруту на праві господарського відання і підлягали б включенню до ліквідаційної маси, виявлено не було.

Факт банкрутства боржника встановлено господарським судом у цій справі, є безспірним. Боржник набув стану банкрутства з вини власників та керівника.

Розмір субсидіарної відповідальності визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Сума вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника складає 60 015 937,75 грн. З урахуванням вищевикладеного, з відповідача підлягає стягненню - 60 015 937,75 грн.

Учасниками товариства не проводились загальні збори та не контролювались дії (бездіяльність) керівника. Учасники товариства мали б, щонайменше, ініціювати скликання загальних зборів і винести на обговорення питання знаходження джерел для погашення заборгованості підприємства перед кредиторами.

За результатами управлінських дій (бездіяльності) з боку учасників товариства та його керівництва, майнових активів (в т.ч. грошових), що належали б банкруту на праві господарського відання і підлягали б включенню до ліквідаційної маси, виявлено не було.

Стан банкрутства ТОВ "ГАЗОБЕТОН-ДС" знаходиться в прямому причинно- наслідковому зв`язку з поведінкою відповідача, оскільки останнім не вживалося будь-яких своєчасних, необхідних, розумних дій щодо запобігання банкрутству ТОВ "ГАЗОБЕТОН- ДС", зокрема, не приймалося будь-яких рішень, необхідних для запобігання банкрутству та недопущення збитків кредиторам; не ініційовано проведення жодних зборів учасників з питань поточної господарської діяльності товариства; не надіслано керівнику жодного запиту про його роботу; не розглянуто результати діяльності товариства; не проведено інвентаризації активів та зобов`язань; не ініційовано проведення жодної аудиторської перевірки звітності товариства; не вчинялося будь-яких дій з недопущення втрати майна товариства; не вчинялося будь-яких дій з розшуку втрачених активів; не вживалося заходів зі стягнення дебіторської заборгованості з контрагентів товариства, а в подальшому приховано документацію щодо права вимоги дебіторської заборгованості; не вживалося заходів для притягнення до відповідальності винних у втраті майна осіб; відповідачі не приймали участь у розгляді справи про банкрутство, не здійснювали співпраці з арбітражним керуючим у частині з`ясування обставин доведення ТОВ "ГАЗОБЕТОН-ДС" до банкрутства.

Банкрутство ТОВ "ГАЗОБЕТОН-ДС" викликано не впливом якихось чинників в межах звичайного господарського ризику, а є наслідком протиправної поведінки відповідачів, яка є свідомою, оскільки не викликана будь-якими об`єктивними та невідворотними чинниками зовнішнього характеру (зокрема форс-мажорними обставинами, або несприятливою ринковою кон`юнктурою), не відповідає звичайним умовам господарського обороту, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, не відповідає інтересам боржника, свідчить про узгодженість дій, наявність спільного інтересу та мети - ухилення від розрахунків з кредиторами.

Учасник товариства не визначав планів діяльності товариства, допустили збиткову діяльність товариства, допустили накопичення кредиторської заборгованості, не здійснювали заходів зі стягнення дебіторської заборгованості, не збільшувало статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів; не здійснювало належним чином контроль за діяльністю виконавчого органу управління - директора, допустило ухилення від оподаткування боржника, не вимагало для ознайомлення від директора планів робіт та звітів про їх виконання, не створило ревізійну комісію для здійснення контролю за діяльністю директора товариства, не проводило обов`язкові періодичні збори учасників для розгляду звітів про діяльність товариства, не приймало рішень щодо порядку покриття збитків від діяльності товариства, не звернулося своєчасно до господарського суду із заявою про банкрутство товариства у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами.

Натомість, кінцеві бенефіціарні власники, учасники та керівник боржника будь-яких заходів щодо недопущення банкрутства не здійснювали, фактично відмовившись від подальшого здійснення від імені юридичної особи - банкрута господарської діяльності, припинили подавати фінансову та статистичну звітність до органів статистики та Державної податкової служби України, що є порушенням положень статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Відповідачем не надаються докази, які б свідчили про будь-які непереборні обставини, в результаті яких підприємство набуло стану неплатоспроможності, або інші обставини, які б свідчили про те, що банкрутство настало в межах звичайного комерційного ризику за умови добросовісних дій по його управлінню з боку власників, кінцевих бенефіціарних власників та керівників.

Відповідач фактично своєю бездіяльністю довели підприємство до банкрутства. Тому, некоректним є розгляд заяви лише з позиції дослідження питання, якими діями учасники товариства довели підприємство до банкрутства.

Непередання документів банкрута ліквідатору є навмисним погіршенням відповідачем фінансового стану банкрута і призводить до унеможливлення розрахунку з кредиторами.

Керівник ТОВ "ГАЗОБЕТОН-ДС" ОСОБА_1., будучи службовою особою юридичної особи приватного права, всупереч вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, приховує печатку, штампи, установчі документи та інші офіційні документи підприємства.

На сьогодні дії ОСОБА_1. вже спричинили порушення роботи підприємства та затягують процедуру банкрутства.

Невиконання з боку ОСОБА_1. обов`язків, прямо визначених законом та судовим рішенням, з передачі майна та первинної документації призначеному ліквідатору, в поєднанні з суцільним невиконанням обов`язків щодо збереження майна, проведення інвентаризації та відновлення первинної документації, свідчить про наявність в діях ОСОБА_1. ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 357 Кримінального кодексу України в частині заволодіння особливо важливими офіційними, правовстановлюючими та первинними документами ТОВ "ГАЗОБЕТОН-ДС" шляхом зловживання своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, що завдає істотної шкоди інтересам ТОВ "ГАЗОБЕТОН-ДС" та його кредиторам.

У зв`язку з вищевиявленими обставинами, ліквідатор банкрута звернувся до Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві (Вінстона Черчилля, 2, м. Київ, 02100) із заявою від 02.06.2025 № 78-0602/604 про вчинення кримінального правопорушення (у порядку ст. 214 КПК України).

Незважаючи на проведену ліквідатором роботу, керівник банкрута продовжує приховувати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Як вказує ініціюючий кредитор, бездіяльність відповідача в частині передачі документів, зробила неможливою виявлення активів боржника та наповнення ліквідаційної маси (причинний зв`язок між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства).

Очевидно, що ненадання ліквідатору керівником банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення активів, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з виявлення таких активів. Тобто, бездіяльність відповідача в частині передачі документів, зробила неможливою виявлення активів боржника та наповнення ліквідаційної маси (причинний зв`язок між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства).

Доведення боржника до банкрутства підтверджуються матеріалами справи та аналізом фінансово-господарської діяльності, згідно яких встановлено, що боржник припинив свою господарську (підприємницьку) діяльність, активи боржника передані іншим особам, наявна кредиторська заборгованість боржника, що є підставою для задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язанням боржника на його керівника

Здійснення господарської діяльності боржника знаходилось в прямій залежності та перебувало під впливом волі власників та керівника. Протилежного відповідачами не доведено.

У справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

У даній справі, невжиття взагалі ніяких заходів з відновлення платоспроможності, призвели до погіршення основних показників фінансово-економічної діяльності підприємства.

Тобто, в діях відповідачів у період що передував порушенню справи про банкрутство, вбачаються дії, що відповідають економічним ознакам дій з доведення до банкрутства.

Як зазначалося вище в заяві, у банкрута відсутні будь-які активи, які могли б бути включені до ліквідаційної маси».

Дослідивши зміст Заяви, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на кредитора/ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Своєю чергою, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 №911/101/21 (911/3174/21)), від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

При цьому, господарський суд відзначає, що відсутність в матеріалах справи доказів, поданих відповідачем на користь спростування своєї вини, тобто суб`єктивної сторони відповідного правопорушення, не свідчить про наявність або відсутність відповідного факту або фактів, тобто сукупності дій та обставин, яким суд може надати оцінку із застосування встановлених процесуальним законом засобів доказування, та які є підставою для цієї відповідальності.

Відповідно, у разі якщо суд, розглядаючи справу про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників та керівника банкрута, дійде висновку про відсутність підстав вважати наявними обставини, віднесених до об`єктивної сторони діяння, підстав для такої відповідальності немає.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

Господарський суд відзначає, що заява кредитора, яка розглядається, не містить жодних доказів на підтвердження того, що учасники (засновники) боржника, могли або здійснювали вплив на діяльність фермерського господарства, зокрема, в інкримінованій частині - незбереження майна, в тому числі беручи участь у прийнятті відповідних рішень або безпосередньо здійснюючи відчуження майна від імені Боржника чи сприяючи такому відчуженню тощо.

При вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20).

Кредитором не додано жодних документів на підтвердження тих чи інших управлінських рішень або впливу на рішення господарства, а відтак встановити наявність чи відсутність у діях (бездіяльності) особи, яка є відповідачем у справі ознак доведення юридичної особи до банкрутства одночасно із встановленням ступеню вини неможливо.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Розглядаючи дану справу, господарський суд враховує, що потерпілою особою в цих обставинах є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність і боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/ бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Наведена правова позиція Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, а також підтримана у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

Відповідно до заяви ТОВ "Компанія"Ніко-Тайс", за результатами управлінських дій (бездіяльності) з боку відповідача, майнових активів (в т.ч. грошових), що належали б банкруту на праві господарського відання і підлягали б включенню до ліквідаційної маси, виявлено не було.

Заявником зазначається, що стан банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою відповідача, оскільки відповідачем як керівником не вживалося будь-яких своєчасних, необхідних, розумних дій щодо запобігання банкрутству Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС", зокрема, не приймалося будь-яких рішень, необхідних для запобігання банкрутству та недопущення збитків кредиторам; не проведено інвентаризації активів; не ініційовано проведення аудиторської перевірки звітності товариства; не вчинялося будь-яких дій з недопущення втрати майна; не вчинялося будь-яких дій з розшуку втрачених активів; не вживалося заходів зі стягнення дебіторської заборгованості, а в подальшому приховано документацію; не вживалося заходів для притягнення до відповідальності винних у втраті майна осіб; відповідач не приймає участь у розгляді справи про банкрутство, не здійснює співпрацю з арбітражним керуючим.

На думку кредитора, банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" викликано не впливом якихось чинників в межах звичайного господарського ризику, а є наслідком протиправної поведінки відповідачів, яка є свідомою, оскільки не викликана будь-якими об`єктивними та невідворотними чинниками зовнішнього характеру (зокрема форс-мажорними обставинами, або несприятливою ринковою кон`юнктурою), не відповідає звичайним умовам господарського обороту, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, не відповідає інтересам боржника, свідчить про узгодженість дій, наявність спільного інтересу та мети - ухилення від розрахунків з кредиторами. Посадові особи банкрута не визначали планів діяльності підприємства, допустили збиткову його діяльність, допустили накопичення кредиторської заборгованості, не здійснювали заходів зі стягнення дебіторської заборгованості, не збільшували статутний капітал, не здійснювали належним чином контроль за діяльністю, допустили ухилення від оподаткування боржника, не приймали рішень щодо порядку покриття збитків від діяльності, не звернулися своєчасно до господарського суду із заявою про банкрутство у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами.

Господарський суд не погоджується з наведеними доводами, як з кожним окремо так і з тим фактом, що їх сукупність може свідчити про наявність підстав для відповідальності керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС".

За загальним правилом зазначені дії учасників боржника, входять до сфери принципів свободи підприємницької діяльності, а відтак не можуть бути визнані ані безсумнівною гарантією збереження платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності, ані їх відсутність - безпосередньою причиною протилежного.

Доводи заяви щодо бездіяльності керівника у відносинах стягнення дебіторської заборгованості судом не приймаються, оскільки кредитором до заяви не додано доказів на підтвердження її наявності. Крім того, у відповідності до п.2.2.4 Аналізу фінансово-господарського стану, господарської та інвестиційної діяльності, становища на товарних ринках Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" дебіторська заборгованість у банкрута відсутня.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Як зазначено вище, у відповідності до частини 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Положення частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, як спеціального закону, визначаючи такий різновид цивільної відповідальності як субсидіарна, конкретизують суб`єктний склад осіб, до яких може бути застосований цей різновид відповідальності, підставі та умови для її застосування для кожного із суб`єктів цієї відповідальності.

Таким чином, законодавство пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб лише у зв`язку з наявністю вини конкретних осіб у доведенні до банкрутства боржника.

Наведені вище обставини наявності вини керівника в цій частині не зумовлюють.

При цьому господарський суд виходить з того, що факт відсутності майна боржника за наведених вище обставин рівною мірою може бути пов`язаний як із його відчуженням, так і з недостатністю в ліквідатора інформації щодо місцезнаходження. В будь-якому випадку, суд враховує, що належних доказів укладення правочинів щодо відчуження спірного майна заявником не подано.

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства.

При цьому до таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) та згідно з якою відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Разом з тим, зокрема, у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Верховний Суд також зазначив, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

У свою чергу, як вбачається з наявного в матеріалах справи Аналізу фінансово-господарського стану, господарської та інвестиційної діяльності, становища на товарних ринках банкрута, складеного від 24.01.25, складеного арбітражним керуючим Косякевичем С.О. після оцінки фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" проведеної згідно з "Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства":

- економічні ознаки фіктивного банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОБЕТОН-ДС" відсутні;

- в зв`язку з відсутністю балансів, виписок, актів звірки з дебіторами, немає можливості встановити кількість та якість дебіторської заборгованості, а також можливість її стягнення.

- дійти обґрунтованого висновку щодо наявності/відсутності ознак дій з доведення до банкрутства не вбачається за можливу у зв`язку з приховуванням даних бухгалтерської звітності.

Відтак дії керівника/учасника не мають ознак ані доведення до банкрутства, ані свідчать про те, що вони є причиною настання обставин неплатоспроможності.

При цьому, господарський суд враховує, що незважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, в тому числі через відсутність відзиву, який б вказував на дійсну причину неплатоспроможності, це не означає, що будь-які інші дії керівництва банкрута мають бути внаслідок цього дефіциту свідчень автоматично визнані причиною неплатоспроможності боржника.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Більш вірогідним є те, що дії/бездіяльність керівника, про які йдеться в заяві про притягнення його до відповідальності, враховуючи наведений вище Аналіз фінансово-господарського становища банкрута, та обставин, відомих суду, не були безпосередньою причиною неплатоспроможності боржника. Відтак, підстави покладення на керівника та засновників ФГ "Південь" відповідальності, передбаченої ст. 61 КУзПБ відсутні.

За загальним правилом, факт наявності ознак доведення до банкрутства боржника повинен бути підтверджений доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 дійшов правових висновків, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, на які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Отже, субсидіарна відповідальність покладається на керівників при наявності підтвердження вини у доведенні юридичної особи до стану неплатоспроможності.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що у цій справі, висновки кредитора про наявність підстав для покладення на керівника боржника субсидіарної відповідальності, ґрунтуються на узагальненнях та припущеннях, не відповідають засадам доведення необхідних фактичних обставин, про які наведено вище в цьому рішенні та не можуть бути покладені в основу судового рішення про притягнення зазначеної особи до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Враховуючи зазначене, за результатом розгляду заяви кредитора суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Ніко-Тайс" про покладення субсидіарної відповідальності на учасників боржника та його керівні органи, а також третіх осіб - відмовити.

2.Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.10.25.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: Е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099)420-54-50.