Ухвала суду № 130792209, 02.10.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/180/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Редько К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості

у судове засідання з`явились представники:

- від позивача: Андрійко Євген Володимирович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Бабій Володимир Вікторович (в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 125 563 886,30 грн.

10.03.2025 за результатами автоматизованого розподілу судової справи справу № 918/180/25 розподілено судді Качуру А.М.

Ухвалою від 11.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.06.2025 суд закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення 350 000,00 грн.

Таким чином, предмет спору складали вимоги про стягнення 125 213 886,30 грн.

Рішенням від 10.06.2025 (яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025) ухвалено стягнути з відповідача ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь позивача ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 125 213 886, 30 грн заборгованості та 845 476, 70 грн судового збору.

07.07.2025 на виконання рішення від 10.06.2025 видано наказ. В той же час ухвалою від 15.07.2025 визнано цей наказ від 07.07.2025 у справі № 918/180/25 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач подавав заяву про відстрочення виконання судового рішення, яку ухвалою від 08.07.2025 було задоволено частково. Постановлено відстрочити виконання рішення від 10.06.2025 у справі №918/180/25 до 10.06.2026.

Проте, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 ухвалу від 08.07.2025 скасовано. Ухвалено нове рішення. Відмовлено у заяві ТОВ "Рівнетеплоенерго" про відстрочення виконання судового рішення. Вирішено стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 2 422, 40 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видано наказ.

10.09.2025 на виконання рішення від 10.06.2025, яке набрало законної сили 27.08.2025, видано відповідний наказ.

Також 10.09.2025 на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 було видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 2 422, 40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

11.09.2025 від ТОВ "Рівнетеплоенерго" надійшли:

- заява про розстрочення виконання рішення від 10.06.2025;

- заява про заборону приймати до виконання наказ від 10.09.2025 та про визнання наказу від 10.09.2025 таким, що не підлягає виконанню в частині.

16.09.2025, беручи до уваги тимчасову втрату працездатності судді Качура А.М., повторним авторозподілом було визначено склад суду для подальшого розгляду справи: суддя Романюк Ю.Г.

16.09.2025 матеріали справи передано судді Романюк Ю.Г.

Ухвалою від 23.09.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про заборону приймати до виконання наказ від 10.09.2025, а у разі відкриття виконавчого провадження з виконання наказу - зупинити виконання за відповідним наказом до розгляду заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Також ухвалою від 23.09.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу від 10.09.2025 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 20 000,00 грн відмовлено.

Судове засідання для розгляду заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про розстрочення виконання рішення від 10.06.2025 було призначено ухвалою від 16.09.2025 на 30.09.2025 за участі представників сторін в режимі відеоконференції.

30.09.2025 стався збій роботи ЄСІТС, що унеможливило фіксацію судового засідання в режимі ВКЗ. Суд відклав розгляд заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про розстрочення виконання судового рішення на 02.10.2025.

02.10.2025 в судове засідання з`явилися представники заявника (боржника) та стягувача.

В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення ТОВ "Рівнетеплоенерго" зазначає:

- станом на 03.09.2025 на рахунках підприємства обліковується лише 81 943,81 грн, що складає 0,065% від суми боргу, підтверджується довідками банківських установ. Таким чином, одноразове виконання рішення є неможливим;

- у випадку примусового стягнення боргу органами ДВС буде накладено арешт на всі кошти і майно боржника, заблоковано видаткові операції по рахунках, що фактично зупинить господарську діяльність. Це унеможливить виробництво та постачання теплової енергії споживачам, а отже, й надходження грошових коштів, які є основним джерелом для виконання рішення суду;

- у разі збереження нормальної діяльності в опалювальний сезон 2025/2026 очікує значні надходження: у жовтні понад 12 млн. грн, у листопаді понад 26 млн. грн, у грудні понад 77 млн. грн, у січні понад 91 млн. грн, у лютому понад 93 млн. грн, у березні понад 101 млн. грн. Це дозволить поступово, у визначені строки, виконати судове рішення в повному обсязі.

У зв`язку з цим боржник пропонує графік розстрочення:

5 млн. грн до 10.11.2025; по 25 млн. грн щомісяця з грудня 2025 по березень 2026; решта суми (трьома платежами по 7,02 млн. грн) з квітня по червень 2026.

ТОВ «Рівнетеплоенерго» посилається на абз. 1 ч. 3 ст. 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення може бути надано у разі істотного ускладнення або неможливості виконання рішення. На думку боржника, розстрочка забезпечить обов`язковість виконання судового рішення, збереже можливість підприємства здійснювати діяльність і поступово погасити заборгованість у повному обсязі.

Стягувач 30.09.2025 подав пояснення, у яких зазначив, що доводи, наведені боржником, вже були перевірені апеляційним судом і визнані такими, що не можуть бути прийняті як підстава для застосування ст. 331 ГПК України.

Крім того, у заяві від 01.10.2025 стягувач зазначає, що з даних Єдиного веб-порталу використання публічних коштів (spending.gov.ua) виявлено, що 22.09.2025 на рахунок ТОВ «Рівнетеплоенерго» ( НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк») Департаментом економічного розвитку було перераховано 61 577 185,59 грн за розрахунками за енергоносії відповідно до програми забезпечення розрахунків за енергоносії для потреб населення. Це на переконання стягувача підтверджує наявність у боржника значних коштів та відсутність критичних проблем у здійсненні господарської діяльності. Враховуючи вимоги ст. 331 ГПК України, наявність у боржника обігових коштів та відсутність доказів неможливості виконання рішення у повному обсязі, стягувач вважає, що відсутні правові підстави для надання розстрочки, а пропозиція боржника щодо поетапного виконання не є єдиним способом забезпечення виконання рішення, та фактично спрямована лише на затягування виконання рішення у справі № 918/180/25.

Розглянувши доводи заявника (боржника) та стягувача, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, суд зауважує наступне.

Згідно з правилами ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із нормами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Норми ст. 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 позов задоволено та вирішено стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 125 213 886,30 грн заборгованості та 845 476,70 грн судового збору.

26.08.2025 боржник в погашення заборгованості сплатив для позивача 20 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 5716 від 26.08.2025.

Розстрочення виконання рішення - це процесуальний інститут, передбачений ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, який полягає у наданні судом дозволу боржнику виконати рішення не відразу, а частинами у визначені строки за встановленим графіком.

Суд відзначає, що відповідно до диспозиції статті 331 ГПК України, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Верховним Судом у постанові від 09.07.2024 у справі № 873/145/21 вказаний правовий висновок, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, лише комплексне дослідження усіх доводів заявника за наявності відповідних доказів надає суду можливість застосувати розстрочку виконання рішення суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження скрутного фінансового стану ТОВ «Рівнетеплоенерго» при поданні заяви від 20.06.2025 про відстрочення виконання рішення надало: рішення про встановлення тарифів (2021 2025 рр.), якими затверджено тарифи та їх структуру; протоколи обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, згідно з якими заборгованість перед підприємством у 2023 2025 рр. склала понад 250 млн. грн (76,1 млн. за ІІІ кв. 2023; 49,9 млн. за IV кв. 2023; 22,5 млн. за І кв. 2024; 67,5 млн. за ІІ кв. 2024; 21 млн. за ІІІ кв. 2024; 13,8 млн. за IV кв. 2024); звіти про фінансові результати, з яких вбачається, що збитки становили 137,9 млн. грн за 2023 р., 118,4 млн. грн за 2024 р., 68,1 млн. грн за І кв. 2025 р; довідки банківських установ (АТ «ПриватБанк», АТ «Таскомбанк», АТ «Укрексімбанк», ПАТ «МТБ Банк»), які підтверджували відсутність достатніх коштів на рахунках (станом на 18.06.2025 на банківських рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" перебувало 49 163 531,74 грн).

В той же час, до заяви про розстрочення виконання рішення заявником подано:

- копію Довідки ПАТ "МТБ Банк" від 03.09.2025 за вих № 11/РВ1/54-11/РВ1-Д, з якої вбачається, що залишок коштів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на рахунках становить 34 180 грн 34 коп;

- копію Довідки АТ КБ "ПриватБанк" вiд 03.09.2025 за вих. № 250903SU11583600, з якої вбачається, що залишок коштів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на рахунках становить 24 745 грн 34 коп.;

- копію Довідки АТ "Таскомбанк" від 03.09.2025 за вих. № 54/514 з якої вбачається, що залишок коштів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на рахунках становить 41 грн 30 коп;

- копію Довідки АТ "Укрексімбанк" від 03.09.2025 року за вих. № 0652200/23082-25, з якої вбачається, що залишок коштів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на рахунках становить 22 976 грн 83 коп.

Із вказаних довідок судом встановлено, що станом на 03.09.2025 на банківських рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" перебуває 81 943,81 грн, в той час коли заборгованість ТОВ «Рівнетеплоенерго» перед позивачем у справі № 918/180/25 станом на 02.10.2025 становить 126 041 785 грн 00 коп. (з урахуванням двох наказів від 10.09.2025 та сплати 20 000 грн 00 коп), що становить всього 0,06501321 % від тієї суми, яка є заборгована.

Із вказаних доказів судом встановлено, що наразі у ТОВ "Рівнетеплоенерго" відсутні кошти, необхідні для повного та одномоментного виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі № 918/180/25.

При тому цілком логічно, що негайне примусове виконання цього рішення зумовить застосування органами державної виконавчої служби заходів примусового стягнення (у тому числі звернення стягнення на кошти та майно товариства, зупинення видаткових операцій по його рахунках), що фактично унеможливить виробництво та постачання теплової енергії, позбавить підприємство стабільних доходів і, як наслідок, поставить під загрозу виконання ним своїх зобов`язань перед споживачами та кредиторами.

В той же час із Довідки ТОВ "Рівнетеплоенерго" про надходження коштів за теплову енергію у жовтні 2024 березні 2025 суд встановив, що відповідно до наданої довідки ТОВ "Рівнетеплоенерго" перебуває є очікуванні надходження коштів за постачання теплової енергії на період опалювального сезону 2025/2026 років. Тобто у разі збереження нормальної господарської діяльності (за умови відсутності застосування до товариства заходів примусового виконання судового рішення), прогнозовані надходження становлять: жовтень 2025 12 278 947,57 грн; листопад 2025 26 641 000,77 грн; грудень 2025 77 586 462,83 грн; січень 2026 91 695 146,31 грн; лютий 2026 93 603 568,26 грн; березень 2026 101 276 666,12 грн.

Ці дані свідчать про наявність потенційних джерел надходжень, що дозволяють поступово та в установлені строки виконати рішення суду у справі № 918/180/25 в повному обсязі.

При оцінці можливості застосування розстрочення виконання рішення як заходу, що забезпечує баланс між інтересами стягувача та збереженням господарської діяльності боржника суд враховує прогнози, заявлені у Довідці ТОВ "Рівнетеплоенерго" про надходження коштів за теплову енергію у жовтні 2024 березні 2025

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24:

"Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції")."

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо розстрочення виконання рішення у даній справі, з урахуванням вказаних правових висновків Верховного Суду суд вказує, що саме по собі відсутність власних грошових коштів або недостатнє фінансування не є тією обставиною, яку слід вважати істотною та як наслідок виключною при ухваленні судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, адже в такому випадку обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили втрачало б свою правову цінність як акт правосуддя.

При цьому суд вважає встановленими обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що свідчить про наявність підстав для розстрочення виконання рішення.

Вирішуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд вважає за доцільне врахувати надані прогнози надходжень коштів та оцінює їх у поєднанні з іншими обставинами справи, забезпечуючи баланс інтересів сторін і збереження господарської діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Загальновідомою обставиною є те, що боржник надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, оскільки основним видом діяльності боржника є :"35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний)".

Відтак суд враховує, що опалювальний сезон 2025/26 років має розпочатися у жовтні 2025 року і триватиме до березня 2026 року. Протягом цього періоду ТОВ "Рівнетеплоенерго" буде мати змогу отримувати кошти в оплату наданих послуг з постачання теплової енергії лише у випадку фактичного надання таких послуг. В той час як негайний початок примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі № 918/180/25 призведе до повного блокування діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго" і взагалі до припинення послуг з постачання теплової енергії, в силу чого очевидно зменшиться надходження грошових коштів.

Суд враховує доводи відповідача про те, що після початку нового опалювального сезону зростуть надходження до його бюджету за рахунок оплати послуг з опалення, що надасть можливість накопичити певну суму грошових коштів для сплати заборгованості.

Тому суд вважає за необідне забезпечити баланс між інтересами стягувача та необхідністю безперебійної діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго" у період опалювального сезону 2025/2026 років. Адже негайне примусове виконання рішення від 10.06.2025 призведе до блокування діяльності відповідача (боржника) та припинення (зупинення) його діяльності, пов`язаної із постачанням теплової енергії, що, відповідно, зменшить (припинить) надходження коштів від споживачів. Водночас, як встановлено довідкою ТОВ "Рівнетеплоенерго", кошти за фактично надані послуги надходитимуть протягом жовтня 2025 березня 2026 років. Саме ці надходження забезпечать наявність ресурсів для поступового і повного виконання рішення суду у справі № 918/180/25, оскільки виплата буде здійснюватися за вже надані та підтверджені послуги, що гарантує реальну можливість задовольнити вимоги стягувача без шкоди для діяльності товариства боржника та інтересів споживачів.

У свою чергу, заходи з примусового стягнення всієї суми заборгованості призведуть до арешту коштів відповідача, що унеможливить його подальшу роботу та призведе до зриву підготовки до опалювального сезону 2025-2026.

Такий розвиток подій, у свою чергу, завдасть шкоди суспільним інтересам - зокрема споживачам теплопостачальних послуг.

У цьому аспекті суд зауважує, що розстрочення виконання рішення до червня 2026 року дасть можливість боржнику покращити фінансову ситуацію в майбутньому, отримати дохід після початку опалювального сезону 2025-2026, за рахунок чого оплатити заборгованість перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".

Як наслідок, розстрочення виконання рішення буде сприяти захисту інтересів обох сторін і переслідуватиме мету недопущення ще більшого погіршення фінансового стану надавача теплопостачальних послуг.

Розстрочення виконання рішення у даній справі не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

На думку суду, у даному випадку затримка у виконанні рішення зумовлена особливими та непереборними обставинами, оскільки боржник не може вплинути на надходження коштів від споживачів за фактично надані послуги з постачання теплової енергії. Саме ці кошти становитимуть реальне джерело виконання рішення, і їх надходження залежить від фактичного надання послуг, а не від фінансових ресурсів боржника станом на жовтень 2025 року (дата розгляду заяви про розстрочення).

Понад те, у випадку відмови у задоволенні даної заяви, стягувач все одно не зможе стягнути всю суму заборгованості з огляду на відсутність на даний час таких коштів у боржника.

Суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менш ніж один рік, не вважаються настільки надмірними щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (наприклад, справа "Корнілов та інші проти України").

Таким чином, при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, суд урахував зокрема, матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, та інші обставини справи, такі як: відсутність коштів на банківських рахунках і неможливість негайного впливу боржника на надходження коштів від споживачів за фактично надані послуги. Саме ці кошти будуть тим джерелом, що дозволить поступово та в установлені строки виконати рішення суду в повному обсязі.

Із урахуванням викладеного у сукупності суд приходить до обгрунтованого рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про розстрочення виконання судового рішення задовольнити.

2. Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Данила Галицького, 27, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі №918/180/25.

3. Виконання рішення здійснювати шляхом сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399767) боргу у розмірі 126 059 363 (сто двадцять шість мільйонів п`ятдесят дев`ять тисяч триста шістдесят три) грн 00 коп., що складається з 125 213 886,30 грн - заборгованості та 845 476,70 грн - судового збору, щомісячними платежами за наступним графіком:

- до 10.11.2025 5 000 000 грн 00 коп.;

- до 10.12.2025 25 000 000 грн 00 коп.;

- до 10.01.2026 - 25 000 000 грн 00 коп.;

- до 10.02.2026 - 25 000 000 грн 00 коп.;

- до 10.03.2026 - 25 000 000 грн 00 коп.;

- до 10.04.2026 7 019 787 грн 67 коп.;

- до 10.05.2026 - 7 019 787 грн 67 коп.;

- до 10.06.2026 - 7 019 787 грн 66 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.1 ст. 235 ГПК України, негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано "06" жовтня 2025 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК