Рішення № 1307911, 18.09.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2007

Справа №2-7/8637-2007

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98600, м. Ялта, вул. Червоних Партизан, 5, ідентифікаційний код 26273184)

До відповідача Установи охорони здоров’я «Міська лікарня №1 м. Ялти» (98607, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 56, ідентифікаційний код 26539446)

Про стягнення 38119,48 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Хомяков О. Е., предст., дов. №03-4/1232 від 09.09.2007 р.; Сопіна О. М., предст., дов. №20-3/3590 від 29.12.2006 р.

Від відповідача - Щербакова Г. Ф., предст., дов. №01-86 від 27.08.2007 р.

Суть справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулось в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до Господарського суду АР Крим з позовом до Ялтинського лікарняно-поліклінічного об’єднання №1 про стягнення 38119,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті поставленої за договором №142ПТ від 12.11.2004 р. теплової енергії, через що заборгованість Ялтинського лікарняно-поліклінічного об’єднання №1 перед ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії складає 31066,60 грн. та в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2486,26 грн., 3% річних у розмірі 466,00 грн. та 4100,62 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою ГС АР Крим від 28.08.2007 р. відповідач у справі був замінений на належного – Установу охорони здоров’я «Міська лікарня №1 м. Ялти» в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав, через що суд вважає за можливе розглянути справи за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

12.11.2004 р. між Ялтинською філією Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) та Ялтинським лікарняно-поліклінічним об’єднанням №1 (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №142ПТ-2004, згідно з п. 1.2 якого Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії здійснюється приладами обліку та розрахунковим шляхом.

Оплата за надання послуги з теплопостачання здійснюється, виходячи з діючих тарифів (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 6.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п. 6.9 Договору сторони передбачили, що Споживач за 3 дня до початку розрахункового періоду здійснює оплату необхідної кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з обліком залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Оплата за опалення нежилих приміщень, які вбудовані в жилі будинки та мають з ними загальну систему опалення, здійснюється Споживачем на тарифами ІІ групи, незалежно від того, передані вони в оренду чи ні (п. 6.10 Договору).

Наказом Управління охорони здоров’я Ялтинської міської ради №121 від 16.05.2007 р. назву відповідача було змінено на Установу охорони здоров’я «Міська лікарня №1 м. Ялти» (а. с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися умови договору №142ПТ від 12.11.2004 р. та здійснювалася поставка теплової енергії відповідачеві. Проте, вартість спожитої теплової енергії Установою охорони здоров’я «Міська лікарня №1 м. Ялти» оплачувалася несвоєчасно та не в повному обсягу, через що станом на 01.01.2006 р. заборгованість відповідача перед Ялтинською філією Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» складає 31066,60 грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонам та скріпленим печатями організацій (а. с. 15).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав суду доказів погашення ним заборгованості за спожиту теплову енергію в добровільному порядку, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з Установи охорони здоров’я «Міська лікарня №1 м. Ялти» заборгованості за поставлену за договором №142ПТ від 12.11.2004 р. теплову енергію у розмірі 31066,60 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 7.2.4 Договору сторони передбачили, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію шляхом сплати штрафу та пені згідно з чинним законодавством України.

Отже, суд зазначає, що оскільки сторонами в договорі не обумовлений певний розмір пені, застосуванню в даній ситуації підлягає стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р., якою передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за 151 день у сумі 2486,26 грн., її розмір не перевищує встановленого законодавством рівня, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Матеріали справи свідчать, що заявлені позивачем до відшкодування суми 3% річних у розмірі 466,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 4100,62 грн. розраховані правомірно, а тому також підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Установи охорони здоров’я «Міська лікарня №1 м. Ялти» (98607, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 56, ідентифікаційний код 26539446) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Ялтинської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98600, м. Ялта, вул. Червоних Партизан, 5, ідентифікаційний код 26273184) суму заборгованості у розмірі 31066,60 грн., пеню у розмірі 2486,26 грн., 3% річних у розмірі 466,00 грн., 4100,62 грн. інфляційних втрат, 381,19 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.