Ухвала суду № 130767810, 06.10.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі

06 жовтня 2025 року м. Рівне№460/16918/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглядаючи матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінвей-Україна» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, та перевіривши на предмет відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов Фінвей-Україна (далі Позивач) до Рівненської митниці (далі Відповідач ), в якому Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№UA204000202539 від 04.04.2025, яким збільшено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита та штрафної санкції на загальну суму 80330,72 грн;

№UA204000202540 від 04.04.2025, яким збільшено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 16066,14 грн, в тому числі, штрафної санкції в розмірі 1606,61 грн.

Підстави позову: оскаржувані рішення суперечать нормам чинного законодавства та фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності подання до суду заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом.

В ухвалі суду від 22.09.2025 зазначалося про те, що податкове повідомлення-рішення №UA204000202539 від 04.04.2025 оскаржене в адміністративному порядку; позивач отримав Рішення про результати розгляду скарги №1/10-06/13/4180 08.07.2025; до суду Позивач звернувся з позовною заявою - 18.09.2025, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом, в якій зазначив, що рішення за результатами розгляду скарги прийнято 08.07.2025. Відповідно із відповідним позовом ТОВ «Фінвей-Україна» повинно було звернутися в строк до 08.08.2025. Директором ТОВ «Фінвей-Україна» є ОСОБА_1 з 21.06.2017, на якого покладено обов`язки з управління товариством, представництво і є єдиною особою, яка має право підпису документів від імені товариства в тому числі при зверненні до суду та представляти інтереси товариства. Інших осіб, правом представляти інтереси товариства, підписантів, власником і єдиним учасником товариства Рожчук Вірою Петрівною не призначалось. Товариство звернулося з позовом із пропуском строків з поважних причин, так як керівник товариства Соловей Артем Маркіянович з 04.07.2025 по 05.09.2025 перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності: номер лікарняного 17876688-2033126085-1.3, номер випадку непрацездатності 17876688, дата відкриття 04.07.2025 дата закриття 14.07.2025; номер лікарняного 17876688-2033259674-1.3, номер випадку непрацездатності 17876688, дата відкриття 15.07.2025 дата закриття 22.07.2025; номер лікарняного 18103953-2033538942-11.3, номер випадку непрацездатності 18103953, дата відкриття 23.07.2025 дата закриття 31.07.2025; номер лікарняного 18103953-2033669218-1.3, номер випадку непрацездатності 18103953, дата відкриття 01.08.2025 дата закриття 19.08.2025; номер лікарняного 13103953-2033958373-1.3, номер випадку непрацездатності 18103953, дата відкриття 20.08.2025 дата закриття 05.09.2025. Посади заступника директора, виконуючого обов`язки, тощо, штатним розкладом не передбачено. Інших осіб уповноважених представляти інтереси товариства на підставі договору чи інших підстав не має. Тобто в період з 08.07.2025 по 08.08.2025 керівник Соловей А.М. перебував на лікарняному, навіть саме рішення за результатами розгляду скарги фактично отримано після закриття лікарняного керівника 05.09.2025, тобто строк на оскарження, що становить 30 днів не сплив. Так як юридична особа здійснює свою діяльність через своїх представників, уповноважених осіб.

За правилами частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається здня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатися».

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Разом з тим право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» [4]); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що причини пропуску строку звернення до суду можуть вважатися поважними, якщо вони відповідають одночасно таким умовам:

(1) виникли протягом строку, який пропущено;

(2) унеможливили або ускладнили можливість вчинення процесуальних дій вчасно;

(3) виникли об`єктивно, незалежно від волі особи;

(4) не залежали від волевиявлення особи;

(5) пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій;

(6) підтверджуються належними та допустимими доказами.

У даному випадку Позивач надав суду належні докази того, що пропуск строку звернення до суду з позовом відбувся з об`єктивних причин перебування керівника товариства (підписанта) на лікуванні та неможливості своєчасно звернутися до суду з позовом.

Тому, зазначені Позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом можуть вважатися поважними.

За результатами перевірки матеріалів адміністративного позову у порядку статті 171 КАС України, суд встановив відповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 КАС України.

Підстави для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 КАС України), повернення позовної заяви (частина четверта статті 169 КАС України) або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (стаття 170 КАС України) відсутні.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд ураховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.

Справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб (частини перша, друга, шоста статті 12, статті 257, 260, 262 КАС України).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 171, 241, 243, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінвей-Україна» строку звернення до суду з позовом визнати поважними.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінвей-Україна» про поновлення строку звернення до суду з позовом задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінвей-Україна» строк звернення до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінвей-Україна» (вулиця Шевченка, 45, місто Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 38945353) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень прийняти до розгляду.

Відкрити провадження в адміністративній справі №460/16918/25.

Розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглядатиметься одноособово суддею К.М.Недашківською.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву в порядку статей 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив в порядку статей 163, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання (вручення) відповіді на відзив для подання до суду заперечення в порядку статей 164, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі «Судова влада України», за якою учасники справи можуть отримати інформацію: http://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.М. Недашківська