Рішення № 130766798, 06.10.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9803/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050039277 від 31.12.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 , до спеціального стажу періоду навчання в Херсонському медичному училищі з 01.09.1981р. по 01.03.1984р. і періоду роботи з на посаді масажистки - з 16.04.1988р. по 01.01.1999р., нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що не погоджується із прийняттям рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050039277 від 31.12.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства, практику Верховного Суду вказала, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є неправомірними щодо не зарахування до спеціального стажу періоду навчання в Херсонському медичному училищі з 01.09.1981р. по 01.03.1984р., та періоду роботи з 16.04.1988р. по 01.01.1999р. на посаді масажистки; щодо не нарахування та не виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і, відповідно просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

29.07.2025 до суду від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із адміністративним позовом позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Як вказав відповідач, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.04.1984 заявниця з 01.04.1984 працює в Білозерській центральній районній лікарні на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". До стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги не зараховано період роботи з 16.04.1988 по 02.01.1999 на посаді масажистки. Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постовою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 № 909, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років зараховуються, зокрема періоди роботи на посадах середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад). Номенклатурою спеціальностей середніх медичних працівників, затвердженою наказом МОЗ від 23.10.1991 № 146 передбачена посада медичної сестри з масажу. Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначив, що право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 відсутнє, оскільки стаж роботи на посадах робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" складає 29 років 04 місяців 28 днів та відповідно відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне 4 страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як зазначила позивач та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №213050039277 від 31.12.2024 року відмовлено в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стало те, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.04.1984 заявниця з 01.04.1984 працює в Білозерській центральній районній лікарні на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". До стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги не зараховано період роботи з 16.04.1988 по 02.01.1999 на посаді масажистки. Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постовою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 № 909, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років зараховуються, зокрема періоди роботи на посадах середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад). Номенклатурою спеціальностей середніх медичних працівників, затвердженою наказом МОЗ від 23.10.1991 № 146 передбачена посада медичної сестри з масажу Враховуючи вищевикладене, повідомляємо, що право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 відсутнє, оскільки стаж роботи на посадах робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" складає 29 років 04 місяців 28 днів.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Згідно пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України №1058-IVособам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу викладеного суд зазначає, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.

Зазначений висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №442/456/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту - Порядок №1191).

Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі по тексту - Перелік №909).

Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України №1058-IVстаном на день її призначення.

Згідно з пунктом 7 вказаного Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Так, перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).

У розділі 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 визначено, що робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому у розділі 2 "Охорона здоров`я" до Переліку віднесено заклади і установи охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до розділу 2 Охорона здоров`я Переліку №909 право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад),- які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого, типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої і невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства; і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Законом України Основи законодавства України про охорону здоров я від 19.11.1992 №2801-XII встановлено, що до середнього медичного персоналу відносяться особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності.

Згідно матеріалів справи, відповідно до диплому № НОМЕР_2 виданого 01.03.1984р., підтверджується, що позивач закінчила медичне училище і отримала спеціальну медичну освіту по фельдшерській спеціальності з присвоєнням кваліфікації фельдшера. Відповідно до свідоцтва про підвищення кваліфікації до диплому № НОМЕР_2 , підтверджується, що в 1993 році позивач пройшла курс підвищення кваліфікації «медсестри по масажу».

У відповідності до Класифікатору-професій ДК 003:2005 під кодом 3231 міститься назва посади "Сестра медична з масажу".

Відповідно до наказу МОЗ України №146 від 23.10.1991 "Про атестацію середніх медичних працівників" та згідно Номенклатури спеціальностей зазначених в ньому, посада масажиста відповідає посаді сестри медичної з масажу і відноситься до середнього медичного персоналу та зараховується д о спеціального стажу.

За період роботи до 1992 діяв Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 №135. Згідно якого робота на посаді масажиста зараховується до медичного стажу.

Отже, періоди роботи на посаді "масажист" є посадами, які відносяться до посад середнього медичного персоналу та робота на яких враховується до медичного стажу, та, відповідно, і при визначенні стажу роботи для визначення права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Приписами статті 62 Закону України №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637) затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, саме трудова книжка працівника є основним документом, який підтверджує його трудовий стаж. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а.

Суд наголошує, що для отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають бути дотримані такі вимоги:

- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років;

- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

- мати страховий стаж, зокрема для жінок - 30 років на таких посадах;

- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

Як вбачається з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №213050039277 від 31.12.2024 року позивачу відмовлено в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з не зарахуванням до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги період роботи з 16.04.1988 по 02.01.1999 на посаді масажистки.

Так, згідно з трудової книжки позивача від 01.04.1984, ОСОБА_1 з 16.04.1988р. по 01.01.1999р. працювала на посаді масажистки фізіотерапевтичного відділення Білозерської центральної районної лікарні 10 років 08 місяців 17 днів; - з 02.01.1999р. переведена на посаду старшої медсестри неврологічного відділення де працювала по 14.05.2024 року ( по набуття пенсійного віку) - 25 років 04 місяці 13 днів.

При цьому, як вказано в оскаржуваному рішенні, стаж роботи на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років:29 років 04 місяці 28 дні; страховий стаж 42 роки 06 місяців 02 дні.

Таким чином, на момент призначення пенсії за віком позивач працювала у відповідному закладі охорони здоров`я та має трудовий стаж роботи понад 30 років, раніше пенсію не отримувала, з урахуванням роботи на посаді масажистки, та відповідно суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи викладене, безпідставність неврахування для призначення ОСОБА_1 грошової допомоги, періоду роботи з на посаді масажистки - з 16.04.1988р. по 01.01.1999р., відсутність доказів та відмови щодо зарахування періоду навчання в Херсонському медичному училищі з 01.09.1981р. по 01.03.1984р., суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050039277 від 31.12.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на нарахування грошової допомоги, період роботи на посаді масажистки - з 16.04.1988р. по 01.01.1999р. та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050039277 від 31.12.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на нарахування грошової допомоги, період роботи на посаді масажистки - з 16.04.1988р. по 01.01.1999р. та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м.Харків, адреса майдан Свободи, Держпром, 3під., 2 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн(одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра