Рішення № 130766041, 06.10.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2025 року Справа № 280/4153/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.04.2025 № 134550028499;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу: період проходження військової служби на посадах керівного складу у Збройних Силах України з 05 серпня 1983 року по 02 червня 1988 року; період проходження військової служби на посаді старшого техніка корабля військової частини НОМЕР_1 з 02 червня 1988 року по 20 березня 1992 року; період здійснення підприємницької діяльності з 20.01.1997 по 31.12.2003, та повторно розглянути його заяву про призначення дострокової пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу зазначених періодів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, 02.04.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком та додав документи для підтвердження стажу роботи. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду Україні в Запорізькій області №134550028499 від 09.04.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зауважує, що відповідачем протиправно не були зараховані періоди проходження військової служби та періоди провадження підприємницької діяльності. Вважає, що рішення відповідача прийняте без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження.

16.06.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: періоди підприємницької діяльності з 20.02.1997 по 31.12.2003, оскільки відсутня довідка Пенсійного фонду України про сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; періоди підприємницької діяльності з 01.01.2005 по 31.03.2005, з 01.05.2005 по 30.05.2005, з 01.07.2005 по 31.09.2005, з 01.11.2005 по 30.11.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2019, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків; періоди проходження військової служби відповідно довідки №9476 від 28.03.2025, оскільки відсутні накази на зарахування та відрахування з військової служби, а також відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення іншої держави. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Інші документи передбачені пунктом 3, пунктом 6 Порядку №637, відсутні. Страховий стаж особи становить 12 років 02 місяці 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

02.04.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою, щодо призначення дострокової пенсії за віком згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1), з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи зазначене, заява позивача від 02.04.2025 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Житомирській області.

За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення № 134550028499 від 09.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до вказаного рішення вік позивача на час звернення 58 років, загальний страховий стаж - 12 років 02 місяці 03 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 20.02.1997 по 31.12.2003, оскільки відсутня довідка Пенсійного фонду України про сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; періоди підприємницької діяльності з 01.01.2005 по 31.03.2005, з 01.05.2005 по 30.05.2005, з 01.07.2005 по 31.09.2005, з 01.11.2005 по 30.11.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2019, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків; періоди проходження військової служби відповідно довідки №9476 від 28.03.2025, оскільки відсутні накази на зарахування та відрахування з військової служби, а також відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення іншої держави.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до пункту "в" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що на підтвердження обставин проходження військової служби, позивачем до Пенсійного фонду України надано довідку військової частини НОМЕР_2 від 28.03.2025 за № 946. Зазначена довідка, видана на підставі даних особової справи капітана ОСОБА_1 , містить інформацію про його військову службу, в тому числі за період з 1983 по 1992 роки, а саме:

Проходження військової служби на посадах керівного складу у Збройних Силах України у період з 05.08.1983 по 02.06.1988, що становить 04 роки 10 місяців.

Проходження військової служби на посаді старшого техніка корабля військової частини НОМЕР_1 у період з 02.06.1988 по 20.03.1992, що становить 03 роки 09 місяців.

Згідно з довідкою, інформація про проходження військової служби за період з 1983 по 1992 та з 2019 по 2025 роки надана військовою частиною НОМЕР_2 , де позивач проходить військову службу станом на час видачі довідки.

Враховуючи, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу періоди військової служби, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.04.2025 № 134550028499 суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів підприємницької діяльності з 20.01.1997 по 31.12.2003, суд зазначає наступне.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом третім підпункту 2 пункту 2.1 розділу 2 Порядку № 22-1 закріплено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а та від 06.08.2024 у справі № 580/7175/21.

Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-VI (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Таким чином, підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте, зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить, зокрема, від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію.

Судом встановлено, що позивач первинно був зареєстрований як фізична особа підприємець (ФОП) з 20.01.1997 із місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Основним видом діяльності визначено 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

З 20.02.1997 позивача взято на облік як платника єдиного внеску, що свідчить про його реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. 16.01.2017 реєстрацію його діяльності було припинено на підставі власного рішення.

Також встановлено факт повторної реєстрації позивачем підприємницької діяльності 01.02.2017 за тією ж самою адресою, з видами діяльності, зокрема, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний). Ця реєстрація була припинена 27.07.2020 на підставі власного рішення.

Згідно з листом Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 18.04.2025 № 0800-0506-9/38485, позивача було взято на облік в Пенсійному фонді України як ФОП 20.01.1997 та знято з обліку 16.01.2017.

ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило про неможливість підтвердити сплату страхових внесків за період з 20.01.1997 по 31.12.2003 у зв`язку з тим, що звітність та облікові картки знаходяться на тимчасово окупованій території міста Мелітополь Запорізької області. Водночас, згідно з даними картки особового рахунку платника за період з 2004 по 2017 роки, діяльність здійснювалась на загальній системі оподаткування, та страхові внески сплачені за наступні періоди і в таких сумах:

з 01.01.2004 по 31.12.2004 - 828,16;

з 01.04.2005 по 30.04.2005 - 251,52;

з 01.10.2005 по 31.10.2005 - 305,28;

з 01.12.2005 по 31.12.2005 - 278,40;

з 01.01.2006 по 31.12.2006 - 1391,25;

За період з 01.01.2007 по 30.09.2013 страхові внески не сплачувались.

У відповідь на адвокатський запит від 29.04.2025 щодо системи оподаткування та сплати податків/внесків за період з 20.01.1997 по 31.12.2003, Головне управління ДПС у Запорізькій області листом від 06.05.2025 № 20342/6/08-01-19-03-07 повідомило про неможливість надання відомостей. Підставою стало те, що Мелітопольська ДПІ, де обліковувався ФОП ОСОБА_1 з 20.01.1997 по 17.07.2017 та з 01.02.2017 по 27.02.2020, мала робоче місце в м. Мелітополь, яке з 25.02.2022 включено до Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України. Відтак, інформація може бути надана лише в межах даних, які зберігаються в електронних базах контролюючого органу.

Суд зазначає, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати нею відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до її страхового стажу періоду підприємницької діяльності та не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.

Разом з тим, суд вважає, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів підприємницької діяльності застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права.

Суд зазначає, що при виникненні у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 у справі № 439/1148/17, від 03.10.2018 у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 у справі №681/813/17, від 22.05.2018 у справі №683/977/17, від 10.07.2018 у справі №709/1360/17.

Відомості щодо продовження за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, строку проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, до суду не надано.

Встановивши, що поданих документів щодо підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності не достатньо, відповідачу слід було продовжити строк розгляду заяви та поданих документів, а також направити відповідні запити щодо отримання відомостей та доказів сплати позивачем страхових внесків, документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, тощо.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм слідує, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується. У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу, предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений права, що стосується предмету позову через те, що відповідач не отримав (не витребовував) та не перевірив дійсної сплати позивачем страхових внесків, податків, оскільки відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів задля повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

За таких обставин суд вважає висновок пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування спірних періодів провадження позивачем підприємницької діяльності передчасним, що також свідчить про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №134550028499 від 09.04.2025.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного. Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.

Позивач звільнений від сплати судового збору, згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.04.2025 № 134550028499 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період проходження військової служби з 05.08.1983 по 02.06.1988, період проходження військової служби з 02.06.1988 по 20.03.1992, період здійснення підприємницької діяльності з 20.01.1997 по 31.12.2003, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 06 жовтня 2025 року.

Суддя Р.В. Сацький