Рішення № 130765790, 06.10.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/4450/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.10.2024 року про відмову у призначенні їй пенсії по інвалідності;

- зарахувати до її стажу роботи весь період роботи в військовій частині НОМЕР_1 з 23.10.1990 по 01.07.1992 відповідно до запису трудової книжки серії НОМЕР_2 та призначити пенсію по інвалідності, починаючи з 27 вересня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.09.2024 року вона звернулася до територіального управління Пенсійного фонду за місцем проживання із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою подала трудову книжку та інші документи для підтвердження відповідного стажу. Вказує, що їй виповнилось 58 років, вона має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК та понад 14 років страхового стажу. Проте, 28.10.2024 року позивач отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлення про відмову в призначенні пенсії. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі у справі як відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

Відповідачами - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області, подано до суду відзиви на позовну заяву, в яких представники просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначають, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону №1058-IV. Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III групи від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років. За результатами розгляду заяви № 1429 від 27.09.2024 ОСОБА_1 згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями: страховий стаж на дату звернення становить - 13 років 05 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058.

До страхового стажу не зараховано згідно із трудовою книжкою від 29.07.1987 серії НОМЕР_2 період роботи у військовій частині НОМЕР_1 з 23.10.1990 по 01.07.1992, оскільки в наказі про прийом на роботу має місце виправлення. не завірене в установленому порядку. Уточнююча довідка не надавалась. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 04.10.2024 № 064150016574 ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 14 років. Таким чином, на думку відповідачів, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначенимистаттями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 27.09.2024 із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийнято рішення №064150016574 від 04.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV. За результатами розгляду заяви № 1429 від 27.09.2024 ОСОБА_1 згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями: страховий стаж на дату звернення становить - 13 років 05 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону № 1058. До страхового стажу не зараховано згідно із трудовою книжкою від 29.07.1987 серії НОМЕР_2 період роботи у військовій частині НОМЕР_1 з 23.10.1990 по 01.07.1992, оскільки в наказі про прийом на роботу має місце виправлення, не завірене в установленому порядку. Уточнююча довідка не надавалась. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 04.10.2024 № 064150016574 ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 14 років.

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує такі правові норми.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції Українивизначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положеннямстатті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XIIвизначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно достатті 7 Закону № 1788-XIIзвернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV(далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 Закону № 1058-IVпередбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першоюстатті 9 Закону № 1058-IVвідповідно до цьогоЗаконув солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначеністаттею 30 Закону№1058-ІV.

Відповідно до частини 1статті 30 Закону№1058-ІVпенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченогостаттею 32 цього Закону.

Згідно з частиною 1статті 32 Закону №1058-ІVособи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Відповідно до частин 1, 4статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинностіЗаконом №1058-IVдіявЗакон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII(далі - Закон № 1788-ХІІ).

Статтею 56 Закону №1788-XIIвстановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру її тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частини 1, 2).

Статтею 62 Закону №1788-XIIвизначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637(далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 660822. На момент встановлення інвалідності вік позивача становив 58 років.

Так, відмова відповідача у призначенні пенсії по інвалідності мотивована тим, що страховий стаж на дату звернення становить - 13 років 05 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності, до страхового стажу не зараховано згідно із трудовою книжкою від 29.07.1987 серії НОМЕР_2 період роботи у військовій частині НОМЕР_1 з 23.10.1990 по 01.07.1992, оскільки в наказі про прийом на роботу має місце виправлення, не завірене в установленому порядку.

Суд зазначає, що приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі - Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4Інструкції №58при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Пунктами 2.2 - 2.4Інструкції №58встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуютьсяакуратно,ручкоюкульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткоюзапис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У п. 2.6 пункту 2Інструкції №58зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п.п. 2.11 та 2.12Інструкції №58відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно пункту 2.15Інструкції №58якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно п.4постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Разом з цим, суд звертає увагу також й на те, що відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача.

Виправлення в наказі про прийнятті на роботу у записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Крім того, суд зазначає, що відповідач у випадку наявності сумнівів у достовірності наданих відомостей, або необхідності надання додаткових документів мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005№ 22-1(у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 23.10.1990 по 01.07.1992 до її страхового стажу.

Таким чином, загальний обсяг страхового стажу позивача, з урахуванням періодів роботи з 23.10.1990 по 01.07.1992, становить понад 14 років, а отже вона має право на призначення пенсії по інвалідності.

Дослідивши доводи сторін, суд встановив, що рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто без дотримання засад добросовісності та розсудливості та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.10.2024 №064150016575 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачці пенсії по інвалідності, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 45 Закону №1058-IV, якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З матеріалів справи слідує, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначені пенсії.

Таким чином, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за вислугу, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Зважаючи на положення пункту 1 частини 1статті 45 Закону №1058-IV, суд, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2ст. 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 23.10.1990 по 01.07.1992 та призначити пенсію по інвалідності, починаючи з 27.09.2024 року.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипонесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.10.2024 №064150016575 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.10.1990 по 01.07.1992 та призначити пенсію по інвалідності, починаючи з 27.09.2024 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко