Рішення № 130765555, 06.10.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/11452/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), у якому просить:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.01.2025 №064250008533 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 24.01.2025.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, а тому має повне право на застосування щодо нього початкової величини 3 роки та право на зниження пенсійного віку на 6 років. Позивач 24.01.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому як пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Спірним рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області №064250008533 від 30.01.2025 йому відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тієї підстави, що згідно поданих документів не доведено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993. На думку відповідачів, документально підтверджено період проживання всього 2 роки 11 місяців. Позивач не погоджується з такими твердженнями і зазначає, що статус потерпілого від ЧАЕС 3 категорії надає йому право на зменшення пенсійного віку, до того ж, з 26.04.1986 по 28.11.1988 та з 10.12.1990 по 26.03.1991 був зареєстрований і проживав в с.Васьковичі Коростенського району Житомирської області, а з 05.07.1988 по 09.11.1988 та з 11.01.1991 по 28.07.2016 він працював в локомотивному депо м.Коростень, а тому вважає, що має повне право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з чим просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 25.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від ГУ ПФУ в Рівненській області 07.05.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що пунктом 1 ч. 2 статті 55 Закону №796 зазначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право виходу на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки можлива лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії з 26.04.1986 по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначається з урахуванням періодів проживання або роботи на території радіоактивного забруднення та за наявності необхідного страхового стажу, водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки. Згідно опрацьованих документів встановлено, що період проживання позивача у 3 зоні становить 2 роки 11 місяців. При цьому, зазначає, що позивач хоч і має посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, однак документально не підтверджує період проживання (роботи) станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення. Натомість підтверджено, що з 01.09.1985 по 28.06.1988 позивач навчався у Жмеринському СПТУ №1 м.Жмеринка Вінницької області (чиста зона), а з 30.11.1988 по 23.11.1990 проходив військову службу в лавах радянської армії (територія дислокації військової частини невідома). Періодичні приїзди на вихідні, канікули додому у період навчання не є підтвердженням факту постійного проживання у відповідній зоні. Також до позивача не застосовується початкова величина, оскільки в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 він не проживав (не працював) на забрудненій території. Таким чином, оскільки документально підтверджено, що у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року позивач проживав менше 3 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та до нього не застосовується початкова величина, по цій причині йому правомірно було відмовлено у призначенні такої пенсії.

Від ГУ ПФУ в Житомирській області відзив на позовну заяву не надходив.

Суддя Чернова Г.В. з 07.07.2025 по 03.08.2025 включно та з 16.09.2025 по 30.09.2025 включно перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого облдержадміністрацією (категорія 3), має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Позивач 24.01.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто ГУ ПФУ в Рівненській області, за результатами розгляду якої 30.01.2025 прийнято рішення №064250008533 про відмову в призначенні пенсії з підстав не підтвердження періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Страховий стаж особи становить 38 років 9 місяців 16 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Підтверджений період проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців.

ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 04.02.2025 повідомило позивачеві про спірне рішення про відмову у призначенні пенсії.

Позивач, вважаючи такі дії відповідачів протиправними, звернулася до суду з вказаним позовом.

Суд, надаючи правову оцінку встановленим обставинам, зазначає таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За приписами ст.15 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Судом встановлено, що спір між позивачем і відповідачами у даній справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005(далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ).

Суд зазначає, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Слід зазначити, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Відповідачі наголошують на відсутності у позивача права на призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII, оскільки вона документально не підтвердила період її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 не менше 3 років.

Суд погоджується з вказаними твердженнями ГУ ПФУ в Рівненській області, оскільки вони повністю підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з довідкою №4446 від 15.12.2023 виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, позивач зареєстрований та проживає в м. Коростень, Житомирської області з 04.04.1991 по даний час, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно з довідкою №4447 від 15.12.2023 виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, позивач був зареєстрований та проживав в с. Васьковичі Коростенського району Житомирської області з 26.04.1986 по 28.11.1988, з 10.12.1990 по 26.03.1991, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Згідно з даними трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 05.07.1988 та диплому НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 01.09.1985 по 29.06.1988 навчався у Жмеринському СПТУ-1, тобто в населеному пункті, територія якого не відноситься до зони радіоактивного забруднення.

Даними вказаної трудової книжки також підтверджено, що в період з 30.11.1988 по 23.11.1990 позивач проходив військову службу в лавах радянської армії. Територія дислокації військової частини невідома.

Тобто, вказаними доказами повністю спростовується факт саме проживання позивача у період з 01.09.1985 по 29.06.1988 та з 30.11.1988 по 23.11.1990 на території гарантованого добровільного відселення і за поданими документами підстверджено період проживання ОСОБА_1 на цій території станом на 01.01.1993 2 роки 11 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

При цьому суд зазначає, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.

Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

На підставі викладеного, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Як зазначалося вище, вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23. Зокрема, в контексті обставин цієї справи, Суд також враховує, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку із постійним проживанням (роботою) у такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Враховуючи вищевикладене та надавши правову оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №064250008533 від 30.01.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу, оскільки з наданих суду доказів не підтверджено період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Положеннями частини третьоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийнято, у тому числі, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно і розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача повністю спростовуються поясненнями та доказами, які надали відповідачі.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

06.10.25