Рішення № 130765373, 06.10.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2025 року Справа№640/19593/19

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіма»

доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області

провизнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення

за участю представників

від позивача

від відповідача

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіма" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про: визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Тіма" та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 № 0001253201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 року у задоволенні адміністративного позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІМА»до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Тіма" та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 № 0001253201 -відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіма» - задоволено повністю, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року - скасовано.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіма» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 року № 0001253201 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відмову у видачі ліценції на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Тіма» оформлене листом від 23.12.2019 року №12825/10/10-36-32-03-18.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 01.10.2019 року №0001253201.

Вирішено питання судових витрат.

Постановою Верховного суду від 15 червня 2022 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року - скасовано, а справу № 640/19593/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним судом в постанові від 15.06.2022 року зазначено що: «…судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності прийняття контролюючим органом рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Тіма», за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровкова, 79-А. Так, вказане рішення було прийнято відповідачем 01 липня 2019 року, з дня коли територіальні органи ДФС згідно вимог чинного законодавства почали видавати ліцензії.

Тобто, в даному випадку з боку податкового органу відсутня бездіяльність щодо розгляду заяви ТОВ «Тіма» про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Відповідачем було прийнято рішення про відмову у видачі такої ліцензії, а тому судам слід перевірити законність такого рішення.

Вирішення питання правомірності оскаржуваного рішення контролюючого органу, передує вирішенню позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01 жовтня 2019 року № 0001253201.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено ряд обставин, які мають визначальне значення для вирішення спору. …».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2022 прийнято до провадження справу № 640/19593/19, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

На підставі п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/19593/19 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою від 03.02.2025 р. Донецьким окружним адміністративним судом прийнято до провадження адміністративну справу № 640/19593/19.

Ухвалою від 21.03.2025 р. судом витребувано додаткові докази по справі.

Ухвалою від 07.04.2025 року суд призначив справу № 640/19593/19 до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 30.04.2025 року.

Ухвалою від 30.04.2025 р. судом витребувано додаткові докази по справі та зупинено провадження до отримання витребуваних доказів у справі.

Розгляд справи призначено на 10.07.2025 року, поновлено провадження у справі та відкладено розгляд справи на 06.08.2025 р.

Ухвалою від 06.08.2025 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у даному судовому засіданні. Було заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні в матеріалах справи докази та вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання вимог законодавства 13.06.2019 р. з метою отримання ліцензії на реалізацію пального, ТОВ «Тіма» звернулось до ДФС із заявою щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 13.06.2019. До заяви були додані документи, передбачені ст. 15 Закону № 481. Зокрема до заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним директором ТОВ «Тіма» додало, оригінал платіжного доручення № 82 від 13.06.2019 р. про здійснення оплати (2000 грн.) за ліцензію на роздрібну торгівлю пальним. На цьому платіжному дорученні стояла печатка Приватбанку (яка свідчила про здійснення операції перерахування 2000 грн. за цим платіжним дорученням).

Також позивач зазначає, що згідно листа відповіді Державної казначейської служби України від 09.12.2019 р. № 12-06-06/21705, 13 червня 2019 р. на рахунок № 31118091010449, відкритий в казначействі для зарахування надходжень за кодом класифікації доходів 22013300 «Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», надійшли кошти в сумі 2000 грн. від платника ТОВ «Тіма» згідно платіжного доручення від 13.06.2019 р. № 82 з призначенням платежу «*; 101 30779884; за ліцензію/оплата ліцензії за роздрібний продаж пального код 22013300 за рік».

Що підтверджує, що позивачем належним чином здійснено оплату за ліцензію, додано до заяви документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Також позивач зазначає що в період з 01.07.2019 по 03.07.2019 р. була відсутня інформація про видачу ліцензії.

04.07.2019 р. було повторно надані документи для оформлення ліцензії, зокрема і засвідчена копія платіжного доручення від 13.06.2019 р. № 82 про оплату за ліцензію.

05.07.2019 р. позивачем отримано лист ДФС № 22749/10/10-36-40-03-09 від 01.07.2019, з якого вбачається, що податковим органом прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії. Підставою відмови зазначено, що на копії платіжного доручення ТОВ «Тіма» відсутня відмітка банку. Самого рішення не надано.

Позивач не погоджується з даною відмовою, оскільки ним були надані всі необхідні документи для отримання ліцензії які були оформлені належним чином.

Також позивача зазначає, що якщо лист ДФС № 22749/10/10-36-40-03-09 від 01.07.2019 є рішенням про відмову у видачі ліцензії, та дане рішення підписано першим заступником начальника Кучеренко О., який не мав на це право відповідно до п. 12 Положення про ГУ ДФС.

Позивач не погоджується із рішенням про відмову у видачі ліцензії та просить суд його скасувати.

Лише 11.07.2019 року ДФС було прийнято рішення про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 12.07.2019 р..

За результатами фактичної перевірки було встановлено реалізацію позивачем пального без наявності ліцензії в період з 01.07.2019 року по 11.07.2019 року, за що було застосовано штрафну санкцію в розмірі 250000 грн., з якою позивач не погоджується.

Позивач також наголошую про неналежне урядування з боку держави (в особі своїх уповноважених органів) під час запровадження ліцензування на торгівлю пальним безпосередньо вплинуло на неотримання товариством ліцензії.

До 01.07.2019 ліцензія на роздрібну торгівлю пальним не вимагалась. Після прийняття Закону №2628-VIII від 23.11.2018 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі Закон № 2628-VIII) були внесені зміни, якими з 01.07.2019 запроваджено обов`язкове ліцензування виробництва та торгівлі пальним відповідно до Закону №481/95.

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» №222-VIII від 02.03.2015 визначає перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, та принципи державної політики у цій сфері. Станом на 01.07.2019 його дія не поширювалась лише на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на виробництво і торгівлю пальним (що регулювалось Законом №481/95). Усі інші положення Закону №222 залишалися обов`язковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII встановлено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Відповідно до лист ДФС України від 30.05.2019 № 17014/7/99-99-12-01-01-17 повідомлено Головні управління ДФС в областях та м. Києві про набрання чинності з 01.07.2019 змінами до Закону № 481 та зазначало, що суб`єкти господарювання можуть подати документи для розгляду органом ліцензування з метою отримання відповідних ліцензій (за адресою Головних управлінь ДФС у областях та м. Києві, відповідно до місцезнаходження місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019, при цьому видача ліцензій суб`єктам господарювання мала здійснюватися з 01.07.2019.

ДФС Київської області почала прийом заяв з 12.06.2019, і ТОВ «Тіма» не могло реалізувати своє право на отримання ліцензії раніше.

Позивач зазначає, що лист не є нормативно-правовим актом та не був адресований суб`єктам господарювання. Лист встановлює лише строк подання документів для майбутнього ліцензування (з 12.06.2019), проте станом на 12.06.2019 територіальний орган не мав статусу уповноваженого органу з ліцензування діяльності з реалізації пального.

Постанова КМУ від 19.06.2019 №545, якою територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування, набрала чинності 01.07.2019 року. Проте Головне управління ДФС у Київській області розпочало приймати заяви на ліцензії ще до того, як фактично стало уповноваженим органом. Інших способів отримати ліцензію ТОВ «Тіма» не мало, а з 01.07.2019 року настала відповідальність за діяльність без ліцензії. Таким чином, оператори ринку були позбавлені можливості реалізувати свої права відповідно до запровадженого ліцензування.

В зв`язку з чим позивач вважає, що податковим органом не правомірно було до нього застосовано штраф спірним податковим повідомлення рішенням, та просить суд його скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував надавши відзив, в якому зазначив наступне.

За результатами проведення фактичної перевірки встановлено факт реалізації пального за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Згідно з листом ДФС України від 30.05.2019 №17014/7/99-99-12-01-01-17 суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу ГУ ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019 (встановлено тільки початковий період, а тому орган ліцензування може видати ліцензію пізніше (протягом 20 календарних днів з дня отримання заяви) у зв`язку з навантаженістю системи опрацювання та аналізу поданих заяв на отримання ліцензії).

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років (стаття 15 Закону № 481/95-ВР). Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

ТОВ «Тіма» до ГУ ДФС у Київській області подані документи для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним 13.06.2019 року.

Нормами Закону №481/95-ВР не визначені критерії черговості розгляду поданих документів та видачі ліцензії, а встановлено термін їх видання.

Отже, у ГУ ДФС у Київській області був граничний термін видачі ліцензії TOB «Tіма» або прийняття рішення про відмову в її видачі 02.07.2019 року.

При цьому, ТОВ «Тіма» вже 01.07.2019 здійснювало реалізацію пального.

ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про відмову в видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Тіма» 01.07.2019, тобто, в термін, визначений ст. 15 Законом України № 481/95-ВР.

Рішення про відмову в видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Тіма» було прийнято на підставі ст. 15, 16 Закону України №481/95-ВР.

Зокрема, частиною четвертою ст. 16 Закону України №481/95-ВР передбачено, що суб`єкт господарювання подає контролюючою органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

При цьому, на копії платіжного доручення ТОВ «Тіма» відповідна відмітка була відсутня.

В подальшому, ТОВ «Тіма» 04.07.2019 подано заяву щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

За результатами розгляду документів контролюючий орган 12.07.2019 оформлено ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним

Щодо повноважень Кучеренко О. на підписання відмови у видачі ліцензії відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.137-1 ПК України уповноважена особа контролюючого органу посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом Відповідно до п. 20.4 ПК України керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Так, згідно з п. 1.3 ч. 1 наказу ГУ ДФС у Київській області від 16.01.2019 № 62 установлено тимчасовий розподіл обов`язків, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, та безпосередньо на момент винесення оскаржуваного рішення контролюючого органу, перший заступник начальника ГУ ДФС у Київській ОСОБА_1 був вповноважений здійснювати керівництво наступних управлінь: Управління податків і зборів з юридичних осіб, Управління інформаційних технологій, Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів. Таким чином, оскільки Кучеренко Руслан Юрійович був вповноважений на керівництво Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, то безпосередньо за ним було закріплено право підписання рішень про видачу/відмову у видачі ліцензії.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіма" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 30779884, здійснює господарську діяльність за адресою Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровкова, 79-а, основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним.

23.11.2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів». Цим Законом, окрім іншого, були внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР та введено ліцензування діяльності, пов`язаної з торгівлею пальним. Даним Законом також встановлено порядок видачі та анулювання ліцензій. Положення цього Закону, які стосуються ліцензування, набрали чинності 01.07.2019 року.

13.06.2019 року, з метою отримання відповідної ліцензії, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Факт отримання відповідачем заяви підтверджується відповідним штампом від 13.06.2019 року № 34192/10.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, до заяви від 13.06.2019 року на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі позивачем додано наступні документи: платіжне доручення № 82 від 13.06.2019 року на оплату ліцензії на роздрібну торгівлю пальним із відміткою банку; копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію довідки з ЄДРПОУ; копію договору земельної ділянки; копії дозволів № 97.13.32, № 56.13.32; копію акту введення в експлуатацію об`єкта № 12; копію розпорядження районної державної адміністрації Київської області; копію довідки Підгірцівської с/ради; копію реєстраційного посвідчення РРО; копію свідоцтва про приймання РРО; копію книги обліку розрахункових операцій (КОРО).

За результатами розгляду заяви від 13.06.2019 року відповідачем прийнято рішення (яке викладено у формі листа) від 01.07.2019 року № 22749/10/10-36-40-03-09 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Тіма» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровкова, 79-А. Підставою відмови, зазначено, що частиною 4 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР передбачено, що суб`єкт господарювання подає контролюючому органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату. При цьому, на копії платіжного доручення ТОВ «Тіма» відповідна відмітка відсутня. Зазначене рішення направлено позивачу поштою 01.07.2019 р. та отримано 05.07.2019 р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 144 від 01.07.2019 р. фіскальним чеком від 01.07.2019 р., та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

04.07.2019 року позивачем повторно подано заяву щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що підтверджується відповідною відміткою відповідача від 04.07.2019 року № 37376/10 та копію платіжного доручення № 82 від 13.06.2019 року із відміткою банку.

За результатами розгляду заяви від 04.07.20219 р. та доданих до неї документів, відповідачем 12.07.2019 року видано позивачу ліцензію № 10160314201900421 на право роздрібної торгівлі пальним терміном на три роки.

Згідно наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.08.2019 № 17 проведено фактичну перевірку юридичної особи ТОВ "Тіма" за адресою: Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровкова, 79-А, починаючи з 12.09.2019 року 10 діб. Вказаний наказ було вручено 12.09.2019 року директору ТОВ «Тіма» - Тимченко Олені Анатоліївні та пред`явлено направлення на перевірку № 45 від 12.09.2019, № 46 від 12.09.2019, про що свідчить підпис директора ТОВ «Тіма» Тимченко Олени Анатоліївни на вказаному наказі та направленнях.

За результатами фактичної перевірки відповідачем складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 13.09.2019 року № 19/10-36-32-00-10/30779884, відповідно до якого перевіркою встановлено факт реалізації в період з 01.07.2019 року по 11.07.2019 року скрапленого газу на загальну суму 80144,72 грн., що підтверджується електронною копією розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або пам`яті модемів наданих до органів Державної податкової служби по дротових або бездротових каналах у зв`язку в період з 01.07.2019 по 11.07.2019 року за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

На підставі акту перевірки від 13.09.2019 № 19/10-36-32-00-10/30779884 прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2019 № 0001253201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напої, тютюну та пального в сумі 250000,00 грн.

20.09.2019 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із адвокатським запитом №20/1 про надання рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, поданої 13.06.2019 року з доданими до неї документів; заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, поданої 04.07.2019 року з доданими до неї документів; документів, на підставі яких була проведена фактична перевірка позивача та був складений акт. Листом від 25.09.2019 року № К3301/ФОП/10-36-32-00-12 відповідачем були надані витребувані документи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 р. № 22749/10/10-36-40-03-09 та податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2019 р. № 0001253201, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Судом під час розгляду справи було витребувано та досліджено ліцензійну справу та документи які стали підставою прийняття спірного рішення про відмову у видачі ліцензії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон № 481 в редакції станом на час спірних правовідносин 01.07.2019 р.).

Так, правовими положеннями Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року 2628-VІІІ внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції:

«Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії».

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробіі»), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину 2 статті 17 Закону № 481, за якою до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Стаття 15 Закону № 481 в редакції з 01.07.2019 року передбачала, що річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальни. (частина 24).

Також згідно ч. 27 ст. 15 Закону № 481 плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Відповідно до частин 31-44 статті 15 Закону № 481 в редакції з 01.07.2019 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону № 481 передбачено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Суд зазначає, що законом не визначено форма рішення про відмову у видачі ліцензії але передбачено, що повинні бути вказані підстави для відмови та повинно бути оформлене відповідно до вимог закону, тому відмова у видачі ліцензії позивачу викладена в лист від 01.07.2019 р. № 22749/10/10-36-40-03-09 є таким рішенням в розумінні вимог закону.

Щодо підпису рішення про відмову у видачі ліцензії першим заступником начальника О. Кучеренка, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.137-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України уповноважена особа контролюючого органу посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом

Відповідно до п. 20.4 ст. 20 ПК України Керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у Київській області затвердженого наказом ДФС № 80 від 01.02.2019, ГУ ДФС очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою ДФС у порядку, визначеному законодавством. Начальник ГУ ДФС має заступників у числі яких може бути два перших, які призначається на посаду та звільняються з посади Головою ДФС у визначеному порядку. (п. 10.)

Відповідно до пп. 11 п. 11 Положення начальник розподіляє обов`язки між своїми заступниками.

Відповідно до пп. 2 п. 12 Положення заступники начальника ГУ ДФС забезпечують виконання повноважень відповідно до затвердженого розподілу обов`язків.

Так, згідно з п. 1.3 ч. 1 наказу ГУ ДФС у Київській області від 16.01.2019 № 62 установлено тимчасовий розподіл обов`язків, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого перший заступник начальника ГУ ДФС у Київській ОСОБА_1 був вповноважений здійснювати керівництво наступних управлінь: Управління податків і зборів з юридичних осіб, Управління інформаційних технологій, Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 був вповноважений на керівництво Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, то відсутні підстави вважати що у нього не було повноважень на підписання спірного рішення.

Як встановлено судом, позивачем 13.06.2019 року була подана заява про видачу ліцензії з наданням певного пакету документів, зокрема було надано платіжне доручення № 82 від 13.06.2019 року на оплату ліцензії на роздрібну торгівлю пальним в розмірі 2000 грн. із наявними відмітками банку: одержано банком 13 червня 2019 року о 12:55:00; та проведено банком 13 червня 2019 року о 12:55:00. Також з повторною заявою від 04.07.2019 року про отримання ліцензії позивачем була надана копія того самого платіжного доручення № 82 від 13.06.2019 року на оплату ліцензії на роздрібну торгівлю пальним в розмірі 2000 грн. із наявними відмітками банку: одержано банком 13 червня 2019 року о 12:55:00; та проведено банком 13 червня 2019 року о 12:55:00.

Дослідивши дані платіжні доручення, суд зазначає, що дані платіжні доручення є однаковими та не мають жодних розбіжностей мають відмітку банка: одержано банком 13 червня 2019 року о 12:55:00; та проведено банком 13 червня 2019 року о 12:55:00.

Крім того в матеріалах справи наявна відповідь Державної казначейської служби України від 09.12.2019 р. № 12-06-06/21705, в якій заначено, що 13 червня 2019 р. на рахунок № 31118091010449, відкритий в казначействі для зарахування надходжень за кодом класифікації доходів 22013300 «Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», надійшли кошти в сумі 2000 грн. від платника ТОВ «Тіма» згідно платіжного доручення від 13.06.2019 р. № 82 з призначенням платежу «*; 101 30779884; за ліцензію/оплата ліцензії за роздрібний продаж пального код 22013300 за рік».

Як вже зазначалось судом частиною 31 стаття 15 Закону № 481 в редакції з 01.07.2019 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Частиною 4 статті 16 Закону № 481 передбачено, що суб`єкт господарювання подає контролюючому органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату, що було зроблено позивачем 13.06.2019 року та повторно 04.06.2019 року.

Суд зазначає, що податковим органом на підставі одного й того самого платіжного доручення з ідентичними відмітками банка прийнято два протилежних рішення одне від 01.07.2019 року про відмову у видачі ліцензії інше про видачу ліцензії від 11.07.2019 р.

Таким чином відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у видачі ліцензії рішенням від 01.07.2019 р. № 22749/10/10-36-40-03-09 з посиланням на відсутність відмітки банку, оскільки на підставі того самого платіжного доручення з тими самими відмітками в подальшому було прийнято рішення про видачу ліцензії. Таким чином рішення від 01.07.2019 р. № 22749/10/10-36-40-03-09 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне, суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає)Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-VIII(даліЗакон №222-VIII).

Відповідно до п. 7 ч. 1статті 7 Закону № 222-VIII(в редакції з 01 липня 2019 року), ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

За ч. 1статті 8 Закону № 222-VIIIу разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абз. 4 п. 4 ч. 1статті 3 Закону №222-VIIIу разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною 2статті 20 Закону № 222-VIIIвстановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з пп. 27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно допостанови Кабінету міністрів України від 19.06.2019 № 545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконанняЗакону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів»доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.

Таким чином, з 01.07.2019 набрали чинності нормиЗакону № 481щодо ліцензування, зокрема, роздрібної торгівлі пальним. З цієї дати роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

У разі роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 250000 грн.

Зважаючи на положення абз. 4 п. 4 ч. 1 статті3, ч. 1 статті8 Закону № 222-VIIIпри запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі паливом, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Законом України«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів»(даліЗакон № 2628-VІІІ), яким внесені зміни в тому числі до Законів № 481, № 222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23.11.2018 за № 2628-VІІІ, опублікований 12.12.2018, набрав чинності з 01.01.2019, крім, зокрема, норм пп. 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), пп. 17 (щодо змін доЗакону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») п. 2 розділу IIцього Закону, що набирали чинності з 01 липня 2019 року.

З огляду на викладене, суд зазначає про нечіткість врегульованих відносин, оскільки початок видачі ліцензії органом ліцензування та відповідальність за провадження оптової торгівлі пальним без ліцензії припадають на один день, що, за позицією суду, є штучно створеною перешкодою в господарюванні для добросовісних платників.

Вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положеньЗакону № 481в частині внесених змінЗаконом № 2628-VІІІ, лише 19 червня 2019 року постановою № 545 (набрала чинності 01 липня 2019 року) пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609, виклав в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.

Фактично отримати ліцензію для здійснення роздрібної торгівлі пальним можливо було не раніше 01 липня 2019 року, що є днем набранням чинності нормЗакону № 2628-VІІІщодо ліцензування, в тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.

Отже, зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшивши суб`єкту господарювання строк для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності нормЗакону № 2628щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання. Зокрема, підприємство мало 18 днів для подання відповідної заяви, в той час як органу ліцензування Законом надано 20 днів на розгляд заяви про отримання ліцензії.

Зазначені дії органів виконавчої влади порушують принцип «належного урядування», що призвело до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.

У пунктах 70-71 вказаного вище рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) ЄСПЛ, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи,які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

До спірних правовідносин підлягає також застосуваннюрішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018(справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджується, те, що позивач вжив всіх можливих заходів задля своєчасного отримання відповідної ліцензії та виконання, вимог закону в частині ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019.

Зокрема, позивачем відповідно до платіжного доручення № 82 від 13.06.2019 здійснено сплату ліцензійного збору в розмірі 2000 грн за провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровкова, 79-а.

Крім того, позивачем за відсутності діючого механізму отримання відповідних ліцензій та за власною ініціативою 13.06.2019 до Головного управління ДФС у Київській області було подано заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АГЗС за вказаною адресою, що не спростовується відповідачем.

В даному випадку суд визнає, що затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинностіЗаконом № 2628-VIII, а також безпідставною відмовою у видачі ліцензії.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, суд у справі бере до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 по справі №160/10203/19 та в постанові від 01.12.2020 року по справі №580/1550/20.

Щодо розгляду позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.10.2019 № 0001253201 судом також враховуються твердження позивача про те, що у разі не прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії не було б встановлено реалізацію пального в період з 01.07.2019 по 11.07.2019 без наявності такої ліцензії.

Враховуючи викладене, зважаючи на порушення державою процедури запровадження чіткого механізму ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019, спірне податкове повідомлення-рішення 01.10.2019 № 0001253201 не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Згідно із частиною першоюстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням -рішенням.

До того ж, при розгляді цієї справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно достатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений ним судовий збір в розмірі 5671 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіма" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 р. № 22749/10/10-36-40-03-09 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 № 0001253201 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Тіма» від 01.07.2019 р. № 22749/10/10-36-40-03-09.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.10.2019 р. № 0001253201.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіма" (юридична адреса: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровкова, 79-а, код ЄДРПОУ 30779884) судовий збір у розмірі 5671 (п`ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн 00 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська