Рішення № 130762968, 06.10.2025, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2229/25

Провадження № 2/946/2501/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 01.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 101232211, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 1 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності

Крім того, 03.09.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3100123, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 1000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.

17.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором №101232211, укладеним із відповідачем. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ОСОБА_1 ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору №10-01/2023 року від 10.01.2023 року. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №101232211.

09.02.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 09/02-2022, відповідно до умов якого ТОВ ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором №3100123, укладеним із відповідачем. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ОСОБА_1 ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору №10-01/2023 року від 10.01.2023 року. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3100123.

Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором №101232211, допустив заборгованість, яка становить 6375,00 грн., яка складається з: 1 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5275,00 грн. заборгованість за відсотками; 100,00 грн. заборгованість за комісією. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №3100123 від 03.09.2021 року становить 13147,00 грн., яка складається з: 1 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12147,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 07.05.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.91)

Ухвалою суду від 07.05.2025 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.92).

Відповідачу, на адресу зазначену у позовній заяві, надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

Укрпоштою надіслано відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позову з додатком, проте поштовий конверт повернувся із довідкою про невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

10.06.2025 року відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву у якому зокрема зазначив, що в матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між Кредитором та Позивачем у повному обсязі, у тому числі і оплати договору факторингу, та додатків до нього, щоб підтверджувало належність Позивача як нового кредитора у цій справі. Відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною достатньою підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження правонаступником (Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/1). Крім того зазначає, що Позивачем нараховуються проценти за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредиту. Повідомляє суду, що 17.11.2021 року він був мобілізований до Збройних Сил України і по сьогоднішній день перебуває у Збройних Силах України та бере безпосередню участь в зоні активних бойових дій. Зазначає, що Він є військовослужбовцем у розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У преамбулі вищезазначеного Закону, вказано, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту; гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі мови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини цій галузі. Одним із додаткових пільг, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є п.15 ст. 14, яким закріплено, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Таким чином, правовідносини, що виникли між Відповідачем та Позивачем регулюються не лише ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», але й Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в силу обставин, наведених вище - а тому при нарахуванні відповідачу заборгованості за Договором, необхідно враховувати положення п. 15 ст. 14 Закону, де закріплено, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Також зазначає, що у позивача відсутні докази видачі відповідачу коштів. За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Однак, Позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують Факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом № 996-ХІV. Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 755/2284/16-ц. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження Факту переходу права вимоги до Фактора за договором Факторингу, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості, аналогічна позиція міститься в постанові ВС від 17.01.2020 № 916/2286/16. Крім того відповідач не погодився з нарахуванням комісії. Зазначає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

05.06.2025 року на адресу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. надійшов відповідь на відзив, у якому зазначено:

Щодо видачі коштів

На виконання умов укладених договорів позикодавцями перераховано грошові кошти на рахунок позичальника.

Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «МАНІФОЮ» не є банками, відповідні перекази кредитних коштів були здійснені за допомогою операторів платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору. Дані договори є частиною господарської діяльності товариства.

Дана обставина підтверджується листом ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якого

01.10.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , призначення - кошти згідно договору 101232211.

Крім того, дана обставина підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Фор Пей», згідно якого 03.09.2021 року здійснено 1 успішний переказ грошових коштів на карту № НОМЕР_2 , яка вказана позичальником в ITC кредитора, у сумі 1 000,00 грн.

Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги і фінансові компанії».

Звертає увагу, що ні первісний кредитор, ні Позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється «спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги.

Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження Відповідач не заслуговують на увагу.

Крім того, Відповідач частково сплачував заборгованість по одному з кредитів, що свідчить про визнання кредитних правовідносин. Факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.

Заперечення Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Відповідач вказує лише на відсутність банківських виписок стосовно видачі кредиту. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування.

Щодо розрахунку заборгованості.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаних договорів. При цьому, договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Більш того, Відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі.

Також представник позивача надає свої пояснення щодо укладання договору про споживчий кредит № 101232211, договору позики №3100123 та щодо нарахування комісії.

Крім того зазначає, що з наданих Відповідачем документів неможливо встановити підставу набуття Відповідачем статусу військовослужбовця (призов за мобілізацією чи за контрактом), встановити період проходження військової служби, тощо.

Зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісних кредиторів до ТОВ «Вердикт Капітал» та, в свою чергу, від ТОВ «Вердикт Капітал» до Позивача прав вимоги кредитними договорами, укладеними з Відповідачем.

На підставі викладеного, просить суд позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовомузасіданні встановлено,що 01.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 101232211, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 000,00 грн., строком на 30 днів (підпункт 1.2 та 1.3 Договору).

Комісія за надання кредиту складає 100,00 грн. (п.1.5.1. Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за кожен день користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п.1.6. Договору).

Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, 03.09.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 3100123, за умовами якого відповідач отримав позику у розмірі 1 000,00 грн., строком на 27 днів (підпункт 2.3.3. та 2.3.4. Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за кожен день користування кредитом становить 1,99000% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п.2.4.4. Договору).

Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.

Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

17.01.2022 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «МІЛОАН» було укладено Договір факторингу № 17-01/2022-54, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.50-55)

Згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 року, за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 101232211 у розмірі 4475,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3375,00 грн. - заборгованість за відсотками; 100,00 грн. - комісія.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.72)

Згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 101232211 у розмірі 6375,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5275,00 грн. - заборгованість за відсотками, 100,00 грн. - комісія.

09.02.2025 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір Факторингу №09/02-2022 про відступлення прав вимоги, згідно з яким ТОВ «МАНІФОЮ» передало позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі й за договором позики № 3100123, укладеним між «МАНІФОЮ» та відповідачем.(а.с.60-64)

Згідно Реєстру боржників до Договору факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2023 року, за відповідачем рахується заборгованість за договором позики № 3100123 у розмірі 3097,00 грн., з яких: 1000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1592,00 грн. - заборгованість за відсотками, 505,00 грн. - заборгованість за процентами на прострочену позику.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким ТОВ «Вердикт Капітал» передало позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі й за договором позики №3100123, укладеним між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем.(а.с.72)

Згідно Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, за відповідачем рахується заборгованість за договором позики № 3100123 у розмірі 13147,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12147,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).

З досліджених та перелічених вище доказів вбачається, що в матеріалах справи містяться докази отримання грошових коштів відповідачем за вказаними договорами.

Крім того, з досліджених та перелічених вище доказів вбачається, що в матеріалах справи містяться докази відступлення прав вимог за вказаним договором.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не виконав свого зобов`язання ані первісному кредитору, ані його правонаступникам.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за Договором позики та Договором про споживчий кредит.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, заборгованість ОСОБА_1 :

-за договором про споживчий кредит №101232211 від 01.10.2021 року становить 6375,00 грн. і складається з: 1000,00 грн. - тіло кредиту; 5275,00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги, 100 грн. комісія;

-за договором позики №3100123 від 01.10.2021 року становить 13147,00 грн. і складається з: 1000,00 грн. - тіло кредиту; 12147,00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача відсотків, суд зазначає таке.

Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (пункт 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

- «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (пункт 80 постанови).

- очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85 постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 роз`яснила, що Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст (п. 29). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України) (п. 32). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (п. 34, 35).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з умов Договору про споживчий кредит №101232211 від 01.10.2021 року, сторони встановили строк дії договору 30 днів, тобто до 31.10.2021 року.

Відомостей про продовження строку користування кредитом матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що строк повернення позичених коштів за Договором про споживчий кредит №101232211 від 01.10.2021 року перевищує 30 днів, а відтак й нарахуванням процентів за користування цими коштами, виходячи із відсоткової ставки 1,25% теж обмежується 30 днями та їх загальний розмір складає, як зазначено умовами договору 1 375,00 грн.: суму кредиту 1 000 грн. та відсотки 375,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.1.2. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Тобто ця умова Договору не продовжує строк користування кредитом (строк кредитування), а фактично встановлює відповідальність у вигляді сплати процентів за понадстрокове користування кредитом та можливість застосування штрафу, тобто ця домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Як вбачається з умов Договору позики №3100123 від 03.09.2021 року, сторони встановили строк дії договору 27 днів, тобто до 30.09.2021 року.

Відомостей про продовження строку користування кредитом матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що строк повернення позичених коштів за Договором позики №3100123 від 03.09.2021 року перевищує 27 днів, а відтак й нарахуванням процентів за користування цими коштами, виходячи із відсоткової ставки 1,99000% теж обмежується 27 днями та їх загальний розмір складає, як зазначено умовами договору 1537,30 грн.: суму кредиту 1 000 грн. та відсотки 537,30 грн.

Отже, твердження позивача про нарахування процентів в межах строку кредитування не відповідають умовам договору.

З вищенаведених норм чинного законодавства та вже усталеної судової практики вбачається, що після спливу вказаного у акцепті оферти строку користування кредитом Товариство не має права на нарахування процентів передбачених договором, а має право на отримання грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проте всупереч зазначеним нормам матеріального права, позивачем неправомірно нараховані проценти за користування кредитом, після спливу строку кредитування.

Вимог про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом, як міри відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України або положеннями договору про відповідальність, Банк не заявляв.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії в розмірі 100,00 гривень, то умовами договору про споживчий кредит № 101232211 від 01.10.2021 року визначено розміру та порядок сплати комісії (п. 1.5.1. Договору), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість:

-за Договором про споживчий кредит №101232211 від 01.10.2021 року у сумі 1 475,00 грн., яка складається з: 1 000 грн. розмір кредиту; 375,00 грн. - відсотків за користування кредитом., 100 грн. комісія.

-за Договором Позики №3100123 від 03.09.2025 року у сумі 1537,30 грн., яка складається з: 1 000 грн. розмір кредиту; 537,30 грн. - відсотків за користування кредитом.

Загальний розмір заборгованості за договорами №101232211 від 01.10.2021 року та №3100123 від 03.09.2025 року, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3 012,30 грн.

Решта сума заборгованості за відсотками нарахована після спливу визначених договорами строків кредитування, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1, 2, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, за змістом яких судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.2-4 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1-3, 8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з наданням позивачеві правової допомоги, суду надані: копія заявки на надання юридичної допомоги №311 від 01.02.2025 року, копія, Витяг з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року, з яких вбачається, що вартість послуги за надання усної консультації та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду склала 9 000,00 грн.

Разом з тим, участі у суді першої інстанції у судових засіданнях представник позивача не брав через те що, судом справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Крім того, керуючись принципом співмірності та розумності, суд вважає заявлену представником позивача суму відшкодування витрат на правничу допомогу завищеною, а тому зменшує її до 6 000,00 грн.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 373 гривні 78 копійок (15,43%) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 гривень.

Керуючись ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. 12, 81, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження юридичної особи: 01033, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306, до ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_3 », на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306)заборгованість за Договором про споживчий кредит №101232211 від 01.10.2021 року та Договором позики № 3100123 від 03.09.2021 року в розмірі 3 012 (три тисячі дванадцять) гривень 30 копійок, з яких: 2 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 912,30 грн. заборгованість за відсотками; 100,00 грн. комісія.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_3 », на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306 судовий збір в розмірі 373 (триста сімдесят три) гривні 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_3 », на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук