Ухвала суду № 130761909, 30.09.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7529/13-ц

н/п6/490/84/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2025 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді: Гуденко О.А.

при секретарі Вознюк Д.І., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС», боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про заміну сторони стягувача виконавчого провадження її правонаступником, -

в с т а н о в и в:

14 квітня 2025 року надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС», в якій просять замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» (ЄДРПОУ 44544575) з примусового виконання рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 листопада 2013 року по цивільній справі № 490/7529/13-ц про звернення стягнення в межах 567646 (пятсот шістдесят сім тисяч шістсот сорок шість) грн. 87 коп. на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 22 вересня 2006 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 м2, житловою площею 52,2 м2, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі проведеної оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Одночасно просили розглянути заяву за відсутності представника заявника.

Свої вимогизаявник мотивуєтим,що відповіднодо рішеннявід 06 листопада 2013 року Центрального районного суду міста Миколаєва по цивільній № 490/7529/13-ц було вирішено: Звернути стягнення в межах 567646 (пятсот шістдесят сім тисяч шістсот сорок шість) грн. 87 коп. на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 22 вересня 2006 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 м2, житловою площею 52,2 м2, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі проведеної оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вимог ст. 431 ЦПК України були видані виконавчі листи, які в порядку Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи були подані на примусове виконання.

29.10.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. прийнято в роботу виконавче провадження № 63446310 з примусового виконання вказаного виконавчого листа .

21.02.2022 року виконавче провадження № 63446310 було повернуто. Виконавчий лист про звернення стягнення в межах 567646 (пятсот шістдесят сім тисяч шістсот сорок шість) грн. 87 коп. на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/ н від 22 вересня 2006 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 м2, житловою площею 52,2 м2, що належить на праві власності ОСОБА_1 , станом на теперішній час, на примусовому виконанні не перебуває.

26.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 07/2024/1-РА про відступлення права вимоги за Кредитним договором № CNL-400/091/2006 від 22.09.2006 року. Відповідно до ст. 512 ЦК України «Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)», згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» перейшли всі права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо права вимоги до боржників за Кредитним договором № CNL-400/091/2006 від 22.09.2006 року. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» придбало право вимоги за Договором іпотеки № б/н від 22.09.2006 року згідно Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 26.07.2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» на сьогоднішній день є кредитором за Договором іпотеки № б/н від 22.09.2006 року.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, було встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Факт правонаступництва у правовідносинах, що склалися між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС», підтверджується наступними доказами, зокрема:- копією укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» договором факторингу № 07/2024/1-РА від 26.07.2024 року;- копією витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 07/2024/1-РА від 26.07.2024 року;- копією укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» договором про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 26.07.2024 року;- копією витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 26.07.2024 року;- копією укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 26.07.2024 року;- копією виписки з особового рахунку ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС»; - відповідно до паперової копії платіжної інструкції, оформленої платником в електронній формі № 252319220 від 26.07.2024 року ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кошти за умовами договору факторингу № 07/2024/1-РА від 26.07.2024 року.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61 26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18). Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» набув всіх прав кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна», у тому числі й на отримання виконання зобов`язань за кредитним договором, де боржником є ОСОБА_1 , а тому звернення із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А, від 17.04.2025 року прийня то допровадження вказану справу .

20.05.2025 року , 20 серпня 2025 розгляд заяви був відкладений за клопотанням боржника ОСОБА_1 , , оскільки він перебував у закорднних відрядженнях, та представника боржника адвоката Олексієнко В.В. дл янадання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, у своїй заяві про заміну сторони виконавчого провадження просить суд розглянути справу за відсутності представника Товариства, вимоги заяви підтримують.

26.09.2025 року представником боржників адвокатом Олексієнко В.В, подано заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з її зайнятістю в іншому процесі. Проте жодних підтверджуючих документів до вказаної заяви не додано.

29.09.2025 року боржником подано втретє клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з його перебуванням у закордонному відрядженні.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

За майже п`ять місяців пеербування справи на розгляді в суді відповідач та його представник не подали жодних письмових пояснень по суті заявлених вимог, не обгрунтували необхідінсть дачі особситих пояснень в суді.

Отже, підстав, передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України для відкладення вчетверте розгляду справи , судом не встановлено.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності)тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Згідно ч. 3 ст. 442 ЦПК Українинеявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. При цьому суд враховує, що розгляд судом вказаної заяви триває з квітня 2025 року, отже з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судом ухвалено про розгляд справи у відсутності учасників процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від рішення від06 листопада 2013 року звернуто стягнення в межах 567646 (пятсот шістдесят сім тисяч шістсот сорок шість) грн. 87 коп. на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 22 вересня 2006 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 м2, житловою площею 52,2 м2, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі проведеної оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп. судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист про звернення стягнення в межах 567646 грн. 87 коп. на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/ н від 22 вересня 2006 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 м2, житловою площею 52,2 м2, що належить на праві власності ОСОБА_1 станом на теперішній час, на примусовому виконанні не перебуває - постановою приватного виокнавця ОСОБА_2 від 21 лютого 2022 року у ВП № 63446310 виконавчий лист у цій справі повернуто стягувачу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" - на підставі письмової заяви стягувача.

26.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 07/2024/1-РА про відступлення права вимоги за Кредитним договором № CNL-00/091/2006 від 22.09.2006 року.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» придбало право вимоги за Договором іпотеки № б/н від 22.09.2006 року згідно Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 26.07.2024 року, ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» на сьогоднішній день є кредитором за Договором іпотеки № б/н від 22.09.2006 року.

Таким чином, до ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» перейшли всі права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо права вимоги до боржників за Кредитним договором № CNL-400/091/2006 від 22.09.2006 року.

Звертаючись до суду з заявою про заміну вибулого стягувача на його правонаступника у справі №2-1324/11 заявник посилався на те, що заміна кредитора відбувається вибуттям цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміну належить проводити відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 512 ЦК України та статті 442 ЦПК України.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається з видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому, разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 .

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. (п.74)

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження. (п.75)

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. (п.80)

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. (п.81)

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. (п.92)

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети. (п.93)

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі. (п.94)

Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва. (п.95)

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. (п.96)

Аналогічні за змістом висновки викладені в Постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, провадження № 12-69гс21, де Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц, провадження № 61-10801св21, щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою.

Зокрема, у пунктах 80, 81, 84, 86, 90, 92, 94 та 97 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Отже, оскільки виконавче провадження закінчено 21 лютого 2022 року й заявник не вчиняв дій, спрямованих на відновлення виконавчого провадження, заміна стягувача у виконавчому провадженні в цьому випадку не відповідатиме завданням цивільного судочинства.

При вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України).

Після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду.

Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження чи після його закінчення .

Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва - але в межах розгляду заяви правонаступника стягувача про заміну сторони виконавчого листа.

Аналогічні висновки викладені у Постанові ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11 (провадження № 61-14892св23) , у Постанові ВС від 07 травня 2025 року у справі № 755/19644/17; у Постанові від 15 березня 2023 року у справі № 740/1142/16-ц (провадження № 61-10640св22)

Таким чином, виходячи із аналізу зазначених норм права, враховуючи наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, відсутність відомостей про нове відкриття виконавчого провадження (після його закінчення), судом встановлено, що алежним сособом захиту прав нового кредитора у зобов`язання є звернення до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі.

Проте заявником заявлено до суду вимогу саме про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 442 ЦПК України , про що чітко та послідовно зазначено у заяві від 13.04.2025 року - а тому заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Натомість таке не перешкоджає правонаступнику стягувача звернутися до суду з відповідною заявою про процесуальне правонаступництво кредитора в установленому законом порядку.

Керуючись ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 80,81, 247, 258-261, 442 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛАЙНС ФІНАНС», боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про заміну сторони стягувача виконавчого провадження її правонаступником - відмовити.

Апеляційні скарги на ухвалу можуть бути подані протягом 15 днів з дня її складення до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 06 жовтня 2025 року

Суддя О. А. Гуденко