Рішення № 130759957, 11.06.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 487/630/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Фетько І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3890872 від 19.01.2025 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19 січня 2025 року інспектором відділення поліції №2 (смт. Воловець) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області Гошпером О.Ф. складено відносно нього постанову ЕНА №3890872 по справі про адміністративне правопорушення, якою вирішив притягнути його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

В даній постанові зазначено, що 19.01.2025 року о 12 год. 41 хв., у с. Нижні Ворота на автодорозі Київ-Чоп, 717 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Merсedes Benz S350», номерний знак НОМЕР_1 , у якого нанесено на лобове скло тоніровку чорного кольору, що зменшує видимість, чим порушив п. 31.4.7 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектором було безпідставно зупинено його автомобіль нібито для перевірки військово-облікових документів, а коли порушень не було виявлено, склав безпідставну постанову без надання права скористатися правовою допомогою. Наголошує, що інспектором не прийнято до уваги твердження водія про відсутність порушення ПДР, оскільки ним ніякого порушення у розумінні ст. 122 КУпАП не вчинялося, а інспектором поліції не надано доказів правопорушення, зокрема який параметр ГОСТ щодо світло пропускання ним було порушено.

Враховуючи зазначене, просить суд скасувати постанову від 19.01.2025 року серії ЕНА №3890872 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити провадження по справі, стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 1 200 гривень.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представником відповідача було подано відзив на позов, зміст якого зводиться до наступного.

Зазначає, що 19.01.2025 відносно позивача постанову ЕНА №3890872 за порушення правил дорожнього руху. Вказує, що відповідно до п. 31.4.7 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів при наявності встановлення на скло додаткових предметів або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість, а також є примітка в якій оговорена допустимість прикріплення кольорової або світло пропускної плівки у вигляді смужки, розташованої у верхній частині вітрового скла. У примітці також прописана допустимість застосування тонування скла, що відповідає вимогам ГОСТ 5727-88, крім дзеркального тонування. Для автобусів допускається використання занавісок на бокових вікнах.

Вимоги відносно тонування автомобільного скла приписані в ГОСТ 5727-88. Зокрема, в розділі 2.2.7.8 визначено, що ступінь світло пропускання повинна бути не нижче 75% для вітрового скла, бокових - не менше 70%, задніх - обмежень немає. Крім того, позивач повинен мати сертифікат відповідності нормам тонування, який визначає ступінь світлового пропускання згідно ГОСТУ-5727-88, однак такого сертифікату не мав і не пред`явив.

Відповідно до п. 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (далі ДСТУ) забороняється застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.

Представник відповідача вказує, що дане правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено згідно наказу МВС від 18 грудня 2018 року №1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів". Проте, у відповідності до п. 1 ч. 3 розділу VIII вище зазначеної Інструкції строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, - 30 діб", та у зв`язку із наявною технічною можливістю, строк збереження відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів є обмеженим. На момент написання відзиву і враховуючи дату вчинення правопорушення позивачем 19.01.2025 - даний відеодоказ у ГУНП в Закарпатській області відсутній, а тому і не може бути приєднаний до матеріалів судової справи.

Наголошує, що всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши які інспектор прийняв рішення про винесення постанови за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення на ОСОБА_1 у розмірі 340 грн.

Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні та в матеріалах справи міститься заява його представника Коробочкікної Л.Л., згідно якої вона вказує на можливість провести розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує.

Представник ГУНП в Закарпатській області також не скористався правом на участь у судовому засіданні, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, згідно поданого відзиву просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Постановою серії ЕНА №3890872 від 19.01.2025 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Із вказаної постанови вбачається, що 19.01.2025 року о 12 год. 41 хв., у с. Нижні Ворота на автодорозі Київ-Чоп, 717 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Merсedes Benz S350», номерний знак НОМЕР_1 , у якого нанесено на лобове скло тонування чорного кольору, що зменшує видимість, чим порушив п. 31.4.7 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Суд зауважує, що диспозиція ч. 1 статті 122 КУпАП є бланкетною, а тому в постанові про накладення адміністративного стягнення має бути зазначено, яка норма і який нормативно-правовий акт було порушено кваліфікуючи дії правопорушника за даною статтею, потрібно вказати норму закону, яка була порушена для точної кваліфікації. При складанні постанови вказується частина статті та стаття КУпАП, згідно з якою наступає адміністративна відповідальність за вчинені протиправні дії.

Одночасно, вивчивши зміст постанови ЕНА №3890872 від 19.01.2025 судом встановлено, що у такій є вказівка на пункт правил дорожнього руху, порушення кого інкримінується позивачу, а саме п. 31.4.7 ПДР, однак не вказано який підпункт даного пункту було порушено.

Згідно п.31.4.7вПДР забороняєтьсяексплуатація транспортнихзасобів згідноіз законодавствомза наявностітаких технічнихнесправностей іневідповідності такимвимогам: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Крім того, представник позивача вказує, що правопорушення було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, проте строк збереження відеозаписів є обмеженим та можливість надати його на момент написання відзиву в ГУНП в Закарпатській області відсутня.

Суд зауважує, що постанова інспектором була винесена 19.01.2025, із позовною заявою до суду позивач звернувся 29.01.2025, тобто через десять днів. Незважаючи на те, що в подальшому вказана справа була надіслана за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із Заводського районного суду м. Миколаєва, відповідач знав про наявність позовної заяви та не вжив заходів для збереження доказів правопорушення, які за його твердженнями були зафіксовані за допомогою портативних технічних приладів.

За такого, у згаданій постанові відсутні будь-які дані та докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 31.4.7в ПДР.

Зазначенні обставини вказують на формальний розгляд справи, при винесенні постанови інспектор не дав належної оцінки доводам позивача і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення, не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях складу інкримінованого йому порушення ПДР.

За таких обставин, постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3890872 від 19.01.2025 року, підлягає до скасування, а провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі та зазначені норми КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивач просить стягнути з відповідача 1 200,00 грн. понесених витрат на правову допомогу. З оглянутих Витягу з договору про надання правової допомоги №21/02 від 21.02.2025, Акту прийому наданих послуг від 31.01.2025 та виписки з рахунку судом встановлено, що позивач надав представнику за надані послуги 1 200 гривень.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу, тому така вимога підлягає до задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 258, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 77,134,139,210,241,243,294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3890872 від 19.01.2025 року, а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 484.48 (чотириста вісімдесят чотири грн. сорок вісім коп.) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1 200 (одну тисячу двісті) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до адміністративного суду апеляційної інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення (складання), безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.Р. Деметрадзе