Рішення № 130756935, 29.09.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/22587/19

Провадження № 2/344/125/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.,

з участю секретаря Бурянна Н.,

представника позивача Карпаш Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Південно-Західногоміжрегіонального управлінняДержавної службиз питаньпраці,як правонаступникапозивача УправлінняДержпраці вІвано-Франківськійобласті до ОСОБА_1 проповернення зайвоотриманих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В позові вказано: «…З метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів даною позовною заявою Управління Держпраці звертається до Івано-Франківського міського суду про повернення ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) зайво отриманих коштів в розмірі 64 801 (шістдесят чотири тисяч вісімсот одна) гривня 00 копійок. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року по справі № 0940/2341/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство України з питань державної служби про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 17.09.2018 року № 60-кт, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань праці №60-кт від 17.09.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 18.09.2018 року. Вирішено стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 199 750,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень. Вирішено допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області та в частині стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 25850,00 (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 0940/2341/18 апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду без змін. Вважаючи рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року по справі № 0940/2341/18 незрозумілим, Управління Держпраці звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про його роз`яснення. Ухвалою Івано-Франківського окружного суду від 06.12.2019 року заяву Управління Держпраці про роз`яснення рішення задоволено частково. Роз`яснено рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №0940/2341/18, зазначивши, що відповідно до абзацу 4 резолютивної частини рішення стягненню з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 199750,00 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень) з відрахуванням обов`язкових податків, зборів та платежів. Із мотивувальної частини Ухвали від 06.12.2019 року випливає, що на виконання пункту 1 частини 1 статті 371, пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України судом вказано порядок виконання судового рішення - визначено суму за час вимушеного прогулу що підлягає негайному виконанню в розмірі 25850,00 грн., із чого слідує, що стягнута судом сума коштів за час вимушеного прогулу у розмірі 199750,00 грн. включає суму стягнення за один місяць 25850,00 грн., яка допущена судом до негайного виконання. Відповідно до норм Податкового кодесу України та згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Управління Держпраці в Івано-Франківській області як податковий агент та страхувальник зобов`язане виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті обов`язкові податки, збори та платежі відповідно до вимог чинного законодавства. Проте, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року, залишеного в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 0940/2341/18 за позовом ОСОБА_1 , Управлінням Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську з рахунку Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь відповідача в примусовому порядку безспірно списано кошти: - 07.06.2019 року - в розмірі 25 850 (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; - 27.11.2019 року - в розмірі 199 750 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок. Списання вказаних коштів здійснено із фонду оплати праці працівників Управління Держпраці за статтею КЕКВ 2111 «Оплата праці». Відповідно до п. 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України), податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до п. 14.1.180 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до п. 162.1.3 ст. 162 ПК України платники податку це податкові агенти. Відповідно до п. 163.1.2 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Відповідно до п. 168.1.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до п. 168.1.2 ст. 168 ПК України Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Пунктами 1.1 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Зазначаємо, що для виконання податкових зобов`язань Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області здійснено відрахування до бюджету коштів на сплату податків та обов`язкових платежів в розмірі 5040 (п`ять тисяч сорок) гривень 75 копійок за рахунок фонду оплати праці, що підлягали сплаті з суми середнього заробітку за один місяць 25 850,00 грн., допущеного судом для негайного виконання, в т.ч.: - 4653,00 грн. ПДФО; - 387,75 грн. - військового збору. Водночас, Управлінням Держпраці, із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного за рішенням суду 199 750 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) здійснено відрахування до бюджету кошти на сплату податків та обов`язкових платежів в розмірі 38 951 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) гривня 25 копійок, в т.ч.: - 35 955,00 грн. - ПДФО - 2996, 25 грн. - військового збору. Таким чином, Управління Держпраці вважає, що ОСОБА_1 зобов`язана повернути на рахунок Управління Держпраці кошти, які зайво отримані нею в розмірі 64 801 (шістдесят чотири тисячі вісімсот одна) гривня 25 копійок. Розрахунок зазначеної суми наступний: 25850, 00 грн. + 38951, 25 грн. = 64801, 25 грн., де: 25850, 00 грн. - розмір середнього заробітку за один місяць, допущеного судом для негайного виконання; 38951, 25 грн. - сума відрахувань коштів до бюджету на сплату податків та обов`язкових платежів. Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України з метою уникнення утворення дебіторської заборгованості перед Управлінням Держпраці та з метою досудового врегулювання спору, Управління Держпраці звернулося до відповідача з листом від 29.11.2019 року № 17-09/15-10/7140 щодо повернення зайво отриманих коштів. Листом від 02.12.2019 року ОСОБА_1 повідомила про відмову в поверненні зазначеної суми коштів….».

Тому позивач просив суд прийняти рішення, яким зобов`язати ОСОБА_1 повернути зайво отримані кошти в розмірі 64 108 (шістдесят чотири тисячі вісімсот одна) гривня 25 копійок на рахунок Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Правонаступником позивача є Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та надала перед судом пояснення про те, що за виконавчим листом стягнуто всю суму, включаючи податки і збори, які підлягали сплаті до державного бюджету та спеціальних фондів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року по справі № 0940/2341/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національне агентство України з питань державної служби про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 17.09.2018 року № 60-кт, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань праці №60-кт від 17.09.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 18.09.2018 року.

Вирішено стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 199 750,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Вирішено допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області та в частині стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 25850,00 (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 0940/2341/18 апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду без змін.

Вважаючи рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року по справі № 0940/2341/18 незрозумілим, Управління Держпраці звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про його роз`яснення. Ухвалою Івано-Франківського окружного суду від 06.12.2019 року заяву Управління Держпраці про роз`яснення рішення задоволено частково.

Роз`яснено рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №0940/2341/18, зазначивши, що відповідно до абзацу 4 резолютивної частини рішення стягненню з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 199750,00 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень) з відрахуванням обов`язкових податків, зборів та платежів.

Із мотивувальної частини Ухвали від 06.12.2019 року випливає, що на виконання пункту 1 частини 1 статті 371, пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України судом вказано порядок виконання судового рішення - визначено суму за час вимушеного прогулу що підлягає негайному виконанню в розмірі 25850,00 грн., із чого слідує, що стягнута судом сума коштів за час вимушеного прогулу у розмірі 199750,00 грн. включає суму стягнення за один місяць 25850,00 грн., яка допущена судом до негайного виконання.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року, залишеного в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 0940/2341/18 за позовом ОСОБА_1 , Управлінням Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську з рахунку Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь відповідача в примусовому порядку безспірно списано кошти: - 07.06.2019 року - в розмірі 25 850 (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; - 27.11.2019 року - в розмірі 199 750 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 162.1.3 ст. 162 ПК України платники податку це податкові агенти Управління Держпраці в Івано-Франківській області як податковий агент та страхувальник зобов`язане виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті обов`язкові податки, збори та платежі відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 14.1.180 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 163.1.2 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 168.1.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 168.1.2 ст. 168 ПК України Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктами 1.1 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Для виконання податкових зобов`язань Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області здійснено відрахування до бюджету коштів на сплату податків та обов`язкових платежів в розмірі 5040 (п`ять тисяч сорок) гривень 75 копійок за рахунок фонду оплати праці, що підлягали сплаті з суми середнього заробітку за один місяць 25 850,00 грн., допущеного судом для негайного виконання, в т.ч.: - 4653,00 грн. ПДФО; - 387,75 грн. - військового збору.

Управлінням Держпраці, із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного за рішенням суду 199 750 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) здійснено відрахування до бюджету кошти на сплату податків та обов`язкових платежів в розмірі 38 951 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) гривня 25 копійок, в т.ч.: - 35 955,00 грн. - ПДФО - 2996, 25 грн. - військового збору.

Таким чином ОСОБА_1 зобов`язана повернути на рахунок Управління Держпраці кошти, які зайво отримані нею в розмірі 64801,25 гривень, з розрахунку 25850, 00 грн. + 38951, 25 грн. = 64801, 25 грн., де: 25850, 00 грн. - розмір середнього заробітку за один місяць, допущеного судом для негайного виконання; 38951, 25 грн. - сума відрахувань коштів до бюджету на сплату податків та обов`язкових платежів.

В ч. 1 ст. 1212 ЦК України вказано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В ч. 2 ст. 1212 ЦК України вказано, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Велика палата Верховного Суду у справі №990/317/23 вказала, що роботодавець із нарахованої працівнику заробітної плати, в тому числі стягнутої за рішенням суду, як податковий агент зобов`язаний утримати й перерахувати до відповідного бюджету встановлену суму податку (обов`язкового платежу).

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав. Однак відповідач та його представник не подали суду будь-якого заперечення правових підстав позову, не подали розрахунку на спростування розрахунку позивача.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

В ч. 5 ст. 268 ЦПК України вказано, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити;

зобов`язати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 повернути зайво отримані кошти в розмірі 64108, 25 гривні на рахунок Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ЄДРПОУ 44840602.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.