Рішення № 130754027, 03.09.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2025 р. м. Київ Справа №911/199/25

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Логвиненко С. С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД»;

2) Центру надання адміністративних послуг Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області,

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинення дій,

за участю представника:

позивача: Жулідової І.С., - адвоката (ордер, серії АІ №1775621, від 30.12.2024 року);

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився,

ВСТАНОВИЛА:

13 січня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД» (далі відповідач 1) та Центру надання адміністративних послуг Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі відповідач 2) про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинення дій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачами його трудових прав.

Ухвалою суду від 20.01.2025 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання на 05 березня 2025 року.

У зв`язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, підготовче засідання у справі було відкладене на 09 квітня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 21.03.2025 року.

09 квітня 2025 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 09.04.2025 року продовжений строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 07 травня 2025 року.

У зв?язку із триваючим сигналом «повітряна тривога» у місті Києві, засідання у справі не відбулось та було відкладене на 06 червня 2025 року.

06 червня 2025 року представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 в засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 06.06.2025 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 09 липня 2025 року.

У зв`язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, засідання у справі було відкладене на 06 серпня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 03.07.2025 року.

06 серпня 2025 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 06.08.2025 року оголошена перерва в судовому засіданні до 03 вересня 2025 року.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, відповідно до довідок про доставку електронних листів, долучених до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2025 року доставлена відповідачу 1 та відповідачу 2 до їх електронних кабінетів 21 січня 2025 року, ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 21.03.2025 року доставлена відповідачу 1 та відповідачу 2 до їх електронних кабінетів 21 березня 2025 року, ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 09.04.2025 року доставлена відповідачу 1 та відповідачу 2 до їх електронних кабінетів 14 квітня 2025 року, ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 07.05.2025 року доставлена відповідачу 1 та відповідачу 2 до їх електронних кабінетів 08 травня 2025 року, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 06.06.2025 року доставлена відповідачу 1 та відповідачу 2 до їх електронних кабінетів 12 червня 2025 року, ухвала суду про відкладення розгляду справи від 03.07.2025 року доставлена відповідачу 1 та відповідачу 2 до їх електронних кабінетів 03 липня 2025 року, ухвала про оголошення перерви у судовому засіданні від 06.08.2025 року доставлена відповідачу 1 та відповідачу 2 до їх електронних кабінетів 08 серпня 2025 року.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 20.01.2025 року, про відкладення підготовчого засідання від 21.03.2025 року, про відкладення підготовчого засідання від 09.04.2025 року, про відкладення підготовчого засідання від 07.05.2025 року, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 06.06.2025 року, про відкладення розгляду справи від 03.07.2025 року, про оголошення перерви у судовому засіданні від 06.08.2025 року внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень 21 січня 2025 року, 21 березня 2025 року, 14 квітня 2025 року, 07 травня 2025 року, 120 червня 2025 року, 03 липня 2025 року та 08 серпня 2025 року відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, відповідач 1 та відповідач 2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подали.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Протоколом загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД» (далі - відповідач 1) №16 від 26.02.2010 року ОСОБА_1 (далі позивач) призначений директором відповідача 1.

01 березня 2010 року, відповідно до наказу №2 від 26.02.2010 року, позивач приступив до виконання обов`язків директора відповідача 1.

Протоколом відповідача 1 №17 від 29.03.2010 року затверджений склад його учасників: - ОСОБА_2 , частка у статутному капіталі становить 62%; - ОСОБА_3 , частка у статутному капіталі становить 38%.

За твердженнями представника позивача, у 2023 році позивач подав ОСОБА_3 письмову заяву про звільнення від 21.08.2023 року, проте заява у встановленому порядку розглянута не була.

26 липня 024 року, згідно із заявою про вихід учасника відповідача 1 ОСОБА_3 , реєстратором Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу відповідача 1, що включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: зміна складу засновників, вихід зі складу засновників учасника ОСОБА_3 .

Так, з 26 липня 2024 року єдиним учасником відповідача 1 стала ОСОБА_2 .

За твердженнями представника позивача, 05 серпня 2024 року позивач за допомогою телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_2 про намір звільнитись та подав заяву про звільнення за власним бажанням, проте ця заява ОСОБА_2 розглянута не була.

Позивач направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про скликання позачергових зборів відповідача 1 на 23 вересня 2024 року за місцезнаходженням відповідача 1, а також копію заяви про звільнення, на порядок денний яких, позивачем були винесені наступні питання: 1) відкликання (звільнення) ОСОБА_1 з посади директора відповідача 1 за власним бажанням; 2) призначення нового директора відповідача 1.

23 вересня 2024 року ОСОБА_2 на позачергові загальні збори не з`явилась, про що позивачем складений акт документальної фіксації фактичної неявки всіх учасників відповідача 1.

Оскільки рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача 1 прийняте не було, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив визнати трудові відносини припиненими та зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - відповідач 2) вчинити реєстраційну дію щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про його звільнення з посади директора відповідача 1.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач 1 зареєстрований 13 квітня 1993 року, номер запису: 10741200000011123.

Протоколом відповідача 1 №17 від 29.03.2010 року затверджений наступний склад учасників: - ОСОБА_2 , частка у статутному капіталі становить 62%; - ОСОБА_3 , частка у статутному капіталі становить 38%, що підтверджується копією протоколу, долученою до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до п. 5.1.1. статуту відповідача 1, затвердженого протоколом №19 від 09.11.2015 року (далі - статут), вищим органом товариства є загальні збори учасників (далі - збори), що складаються з учасників або призначених ними представників. Збори обирають голову зборів, що організує виконання рішень зборів та дотримання регламенту їх роботи. Голова зборів обирається зборами простим голосуванням, строком на п?ять років з правом продовження повноважень.

Згідно з ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Частиною 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Відповідно до п. 5.2.1. статуту, виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною та оперативною діяльністю є директор, який може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Директор призначається та відкликається тільки за рішенням зборів учасників.

Згідно з п. 5.1.15. статуту, до компетенції зборів належить, зокрема, створення та відкликання виконавчого органу товариства.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Протоколом загальних зборів відповідача 1 №16 від 26.02.2010 року, зокрема, позивача призначено директором відповідача 1, що підтверджується копією протоколу, долученою до матеріалів справи.

Згідно з наказом №2 від 01.03.2010 року, позивач приступив до виконання обов`язків директора відповідача 1, що підтверджується копією наказу, долученою до матеріалів справи.

Документів, що підтвержували б укладення з позивачем трудового договору (контракту) в порядку, встановленому ч. 12 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до матеріалів справи долучено не було.

Оскільки відповідач 1 не укладав із позивачем трудовий договір (контракт), тому між ними спір щодо припинення такого правочину не виник.

Водночас, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.09.2023 року в справі №127/27466/20, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Так, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Ця правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі №758/1861/18.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У серпні 2023 року позивач подав ОСОБА_3 заяву про звільнення від 21.08.2023 року, копія якої, з підписом ОСОБА_3 та написом «отримав 22.08.2023», долучена до матеріалів справи.

26 липня 2024 року реєстратором Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області проведена державна реєстрація змін до відомостей про відповідача 1, що включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: зміна складу засновників, вихід зі складу засновників учасника ОСОБА_3 .

Так, з 26 липня 2024 року ОСОБА_2 стала єдиним учасником відповідача 1.

За твердженнями представника позивача, 05 серпня 2024 року позивач подав відповідачу 1 заяву про звільнення, проте ОСОБА_2 цю заяву у встановленому законом порядку не розглянула.

Статтею 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Згідно з п. 5.1.11. статуту, позачергові збори скликаються по ініціативі: - голови зборів для вирішення справ, потребуючих негайного розгляду; - виконавчого органу; - ревізійної комісії; - учасника, що володіє не менш як десятьма відсотками голосів.

Відповідно до п. 5.1.5. статуту, дата і місце проведення зборів та порядок денний повідомляється письмово (з підтвердженням про отримання) всім учасникам не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення зборів.

Позачергові збори скликаються в строк, не пізніше 30 днів після подання відповідної пропозиції (п. 5.1.12. статуту).

У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 року в справі №127/27466/20 зазначено, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

22 серпня 2024 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 копію заяви про звільнення та повідомлення про скликання позачергових зборів відповідача 1 на 23 вересня 2024 року з наступним порядком денним: 1) відкликання (звільнення) ОСОБА_1 з посади директора відповідача 1 за власним бажанням; 2) призначення нового директора відповідача 1, що підтверджується листом з описом вкладення за №0110315363918.

23 вересня 2024 року ОСОБА_2 на позачергові загальні збори не з`явилась, що підтверджується актом документальної фіксації фактичної неявки всіх учасників відповідача 1 від 23.09.2024 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивач у визначений законодавством строк повідомив відповідача 1 про звільнення з посади директора за власним бажанням, скликав позачергові загальні збори учасників відповідача 1, тому обраний ним спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем 1 припиненими, є належним способом захисту, оскільки позивачем вичерпані передбачені законодавством можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з відповідачем 1.

Так, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем 1 припиненими є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив зобов`язати відповідача 2 вчинити реєстраційну дію щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про його звільнення з посади директора відповідача 1.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача 2 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про його звільнення з посади директора відповідача 1, а відтак, відповідачем 2 права та інтереси позивача не порушені.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.12.2019 року в справі №758/1861/18, суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Так, рішення суду про припинення трудових відносин є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому вимога позивача про зобов`язання відповідача 2 вчинити реєстраційну дію є необгрунтованою та задоволенню судом не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, ст. 99, ст. 124 Конституції України, ст. 99 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 32, ст. 37, ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 129, ст. 165, ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД» та Центру надання адміністративних послуг Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинення дій.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД» (08142, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Бобриця, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 5-А, код ЄДРПОУ 21484203), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 , на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ЛТД» (08142, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Бобриця, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 5-А, код ЄДРПОУ 21484203) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 06.10.2025 року.

Суддя С. Грабець