Рішення № 130754023, 23.09.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2025Справа № 910/9046/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави

до 1) Закарпатської обласної військової адміністрації

2) Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ"

про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування держаної реєстрації, зобов`язання повернути земельні ділянки

за участю представників:

від прокуратури: Винник О.О.

від відповідача-1: Славич Б.С.

від відповідача-2: Ільницький М.П.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської обласної військової адміністрації та Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району про:

- усунення перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 "Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передання в комунальну власність Тур`є-Реметівської сільської ради Перечинського (на даний час - Ужгородського) району Закарпатської області земельних ділянок з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028, 2123286300:02:001:0029, 2123286300:02:001:0030, 2123286300:02:005:0005, 2123286300:02:005:0004 та 2123286300:02:017:0001.

- усунення перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, шляхом скасування державної реєстрації права, комунальної власності Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на земельні ділянки з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га, 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га, 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га, 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га.

- усунення перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, шляхом зобов`язання Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими і номерами 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га, 2123286300:02:001:0029 площею 0,9330 га, 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, 2123283300:02:005:0005 площею 0,5260 га, 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 позовну заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури залишено без руху.

15.08.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9046/24, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2024.

02.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

02.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву.

12.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про участь в розгляді справи в режимі відео конференції.

16.09.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 задоволено заяву Закарпатської обласної військової адміністрації про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

18.09.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшов лист про доручення до матеріалів справи оригіналів документів на виконання п. 7 ухвали Господарського суду міста Києва від 16.08.2024.

18.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшла заява про вступ в справу представника та клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 18.09.2024 суд продовжив відповідачу-2 строк на подачу відзиву на позовну заяву до 23.09.2024, розгляд справи відклав на 01.10.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

26.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про участь в розгляді справи в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 задоволено заяву Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01.10.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні 01.10.2024 суд поновив строк для подачі відзиву та долучив його до матеріалів справи, в судовому засіданні оголосив перерву до 15.10.2024.

15.10.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про продовження строку на подачу висновку судової земельно-технічної експертизи.

У підготовчому судовому засіданні 15.10.2024, суд керуючись ст. 177 ГПК України, продовжив строк підготовчого провадження у справі № 910/9046/24 на 30 днів, розгляд справи відклав на 10.12.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

21.10.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

10.12.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку на подачу висновку судової земельно-технічної експертизи до 16.12.2024.

У підготовчому судовому засіданні 10.12.2024 суд відклав розгляд справи на 29.01.2025.

29.01.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку судової земельно-технічної експертизи від 28.01.2025 №Е-36/2024, клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ".

У підготовчому засіданні 29.01.2025 представник позивача підтримав клопотання, що подано разом з позовною заявою, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", суд відклав розгляд клопотання представника відповідача-2 про залучення третьої особи на стороні відповідачів ТОВ "ЗОРЯ" та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 задоволено клопотання Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

10.02.2025 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи оригіналу висновку судової земельно-технічної експертизи від 28.01.2025 №Е-36/2024.

18.02.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі.

18.02.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення щодо висновку судової земельно-технічної експертизи від 28.01.2025 №Е-36/2024, клопотання про доручення копії висновку судової земельно-технічної експертизи від 26.07.2024 №972-Е.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 18.02.2025 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ", як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, відкладено підготовче засідання у справі № 910/9046/24 на 18.03.2025.

26.02.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи-1 надійшли пояснення щодо позову.

27.02.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення доказів.

18.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання, в якому відповідач-2 просить суд відхилити в ході оцінки доказів долучений прокурором до матеріалів справи висновок судової земельно-технічної експертизи № 972-Е від 26.07.2024, викликати в рамках стадії розгляду справи по суті судового експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Плєхову Дар`ю Олександрівну для надання усних пояснень, а також роз`яснення щодо складеного нею висновку судової земельно-технічної експертизи № 972-Е від 26.07.2024 та відкласти розгляд справи.

18.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 18.03.2025 суд відклав підготовче засідання на 01.04.2025.

У підготовчому засіданні 01.04.2025 суд відмовив в задоволені клопотання представника відповідача-2 від 18.03.2025 про виклик судового експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Плєхову Дар`ю Олександрівну для надання усних пояснень, а також роз`яснення щодо складеного нею висновку судової земельно-технічної експертизи № 972-Е від 26.07.2024.

У підготовчому засіданні 01.04.2025, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників справи про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від учасників справи, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9046/24 до судового розгляду по суті на 06.05.2025, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

06.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням 06.05.2025 судді Гулевець О.В. на лікарняному ухвалою Господарського суду міста Києва 12.05.2025 призначено розгляд справи по суті на 20.05.2025.

20.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 20.05.2025 суд задовольнив клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи по суті на 01.07.2025.

У судовому засіданні 01.07.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 15.07.2025.

15.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.07.2025 суд заслухав представників сторін, розгляд справи по суті відклав на 29.07.2025, відповідача-1, визнав явку представника відповідача-2 в судове засідання, що відбудеться 29.07.2025 обов`язковою, про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документу, яка внесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 29.07.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 09.09.2025.

15.08.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення відповідачу-2 процесуального строку на подання до суду бланку погодження до Розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 за № 211 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та долучення доказів по справі.

У зв`язку з оголошенням 09.09.2025 повітряної тривоги в місті Києві, розгляд справи № 910/9046/24 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 призначено розгляд справи №910/9046/24 по суті на 23.09.2025.

У судовому засіданні 23.09.2025 представник прокуратури надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.09.2025 представник відповідача-1 та представник відповідача-2 надали пояснення по суті своїх заперечень, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені ухвалою суду від 09.09.2025.

У судовому засіданні 23.09.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокуратури

У позовній заяві прокурор посилається на те, що Розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації від 08:07.2014 № 211 «Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано територіальній громаді села Тур`я-Ремета у комунальну власність земельні ділянки державної форми власності лісогосподарського призначення загальною площею 81,2407 га, які розташовані за території Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ради згідно акту приймання-передачі земельних ділянок.

Відповідно до додатку до акту приймання-передачі від 19.05.2015 земельні ділянки з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028 площею 4-9,5094 га; 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га, 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га, 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га передано у комунальну власність Тур`є-Реметівської сільської ради.

За доводами прокурора, згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08.03.2024 № 04-289 та витягу з картографічної бази даних, земельні ділянки частково накладаються за лісові землі у кварталі 39 Туринського лісництва філії «Ужгородське лісове господарство», а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:001:0029 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділі 30 цього;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:001:0030 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділі 15;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:005:0004 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділах 26-27;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:005:0005 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділі 25;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:017:0001 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділі 16;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:001:0028 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділах 17-24.

Звертаючись до суду з позовом прокурор посилається на те, що зазначені земельні ділянки відносяться до державного лісового фонду, які перебувають в постійному користуванні колишнього Перечинського райагролісу та в подальшому перейшли до ДП «Перечинське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ужгородське лісове господарство», яке в свою чергу реорганізовано шляхом приєднання в філію «Ужгородське лісове господарство» ДСЛП «Ліси України».

Прокурор, посилаючись на лист Кабінету Міністрів України №10651/0/2-24 від 03.05.2024, зазначає, що державне підприємство погоджень на вилучення земельних ділянок не надавало, із земель лісового фонду земельні ділянки не вилучались, відтак в силу закону земельні ділянки відносяться виключно до земель державної власності лісогосподарського призначення.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 «Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передання в комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028, 2123286300:02:001:0029, 2123286300:02:001:0030, 2123286300:02:005:0005, 2123286300:02:005:0004 та 2123286300:02:017:0001 призвело до порушення статей 117, 122, 149 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим на підставі статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та статей 152, 155 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Також прокурор посилається на те, що перебування земельних ділянок з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028, 2123286300:02:001:0029, 2123286300:02:001:0030, 2123286300:02:005:0005, 212328630.0:02:005:0004 та 2123286300:02:017:0001 у комунальній власності Тур`є-Реметівської сільської ради створює перешкоди Закарпатській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні вказаними землями лісогосподарського призначення у зв`язку з чим, порушені права та законні інтереси держави в даних правовідносинах підлягають захисту шляхом зобов`язання Тур`є-Реметівської сільської ради усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028, 2123286300:02:001:0029, 2123286300:02:001:0030, 2123286300:02:005:0005, 2123286300:02:005:0004 та 2123286300:02:0І7:0001 зокрема, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на них та зобов`язання Тур`є-Реметівської сільської ради повернути земельні ділянки у власність держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

Позиція відповідача-1

Закарпатська обласна військова адміністрація заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що позовна заява прокуратури не підлягає задоволенню.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач-1 посилається на те, що процедура передачі територіальній громаді села Тур`я-Ремета у комунальну власність земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення загальною площею 81,2407 га, розташованих на території Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області була здійснена виключно з дотриманням вимог законодавства України.

Позиція відповідача-2

Тур`є-Реметівська сільська рада Ужгородського району заперечує проти задоволення позовних в повному обсязі посилаючись на те, що прокурором матеріалами та доводами позову не підтверджується перебування спірних земельних ділянок в постійному користуванні колишнього Перечинського райагролісу, ДП «Перечинське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ужгородське лісове господарство», яке в свою чергу реорганізовано шляхом приєднання в філію «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Так, відповідач-2 зазначає, що листом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.09.2024 представнику сільської ради надано копію «Проекту роздержавлення колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» з виготовленням державних актів на право колективної власності на землю і на право постійного користування землею Перечинського району Закарпатської області» та копію технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населеного пункту Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області. З технічної документації, що погоджена розпорядженнями Перечинської районної державної адміністрації від 18.03.2014 за № 63, відображено, що вона складається із ділянки № 1 - 272, 0 гектарів, яка розміщена в західній частині території Тур`я-Реметівської сільської ради і межує із землями існуючого населеного пункту та землями ДП «Перечинське лісове господарство».

Також відповідач-2 звернув увагу, що з технічної документації вбачається, що спірні земельні ділянки знаходилися та відносилися:

- в контурах 1, 1а, 1б, 13, як землі запасу всіх категорій, не надані у власність або користування громадянам або юридичними особам, вкриті лісовою рослинністю - 7,6736 га, внутрішні води - 0,1253 га (щодо ділянки за кадастровим номером 2124286300:02:001:0030);

- в контурах 7, 11, 12, 15, 16, 18, 19, 25, 26, 27, 29, як землі запасу всіх категорій, не надані у власність або користування громадянам або юридичними особам, вкриті чагарниками - 15,8170 га, лісовою рослинністю 33,1559 га, внутрішні води - 0,4365 га (щодо ділянки за кадастровим номером 2124286300:02:001:0028);

- в контурі 10, як землі запасу всіх категорій, не надані у власність або користування громадянам або юридичними особам, вкриті лісовою рослинністю (щодо ділянки за кадастровим номером 2124286300:02:017:0001);

- в контурі 38, як землі запасу всіх категорій, не надані у власність або користування громадянам або юридичними особам, вкриті лісовою рослинністю (щодо ділянки за кадастровим номером 2124286300:02:005:0004);

- в контурі 39, як землі запасу всіх категорій, не надані у власність або користування громадянам або юридичними особам, вкриті чагарниками (щодо ділянки за кадастровим номером 2124286300:02:005:0005);

- в контурі 40, як землі запасу всіх категорій, не надані у власність або користування громадянам або юридичними особам, вкриті чагарниками (щодо ділянки за кадастровим номером 2124286300:02:001:0029).

Відповідач-2 наголошує, що на час проведення інвентаризації затверджена лісовпорядна документація та документація, якою посвідчується право власності чи користування ділянками відсутня.

Водночас, відповідач-2 зазначає, що згідно проекту роздержавлення земель КСГП «ЗОРЯ» з виготовленням державних актів на право колективної власності на землю і на право постійного користування землею Перечинського району Закарпатської області від 1994 року до державних земель віднесені ліси площею 402,4 га, чагарники - 159,6 га, під шляхами - 1,4 га, під водою - 3,2 га; загальна площа державних земель становить 732,4 га, в тому числі надається в постійне користування КСГП «Зоря» - 571,9 га; площа земель, яка передається КСГП «Зоря» - 714,7 га; із земель державної власності КСГП «Зоря» передається в постійне користування ділянки лісів, як по території Тур`є Реметівської так і по території Турицької сільської ради, загальною площею 402,40 га.

Також відповідач-2 посилається на те, що на підставі зазначеного вище проекту сільською радою 19.04.2024 видані КСГП «Зоря» державний акт на право колективної власності на землю серія та номер ЗК 00800001 щодо земель для сільськогосподарського використання загальною площею 466,2 га та державний акт на право постійного користування землею серія та номер ЗК 00800002 щодо земель для сільськогосподарського використання загальною площею 232,8 га.

Відповідач-2 наголощує, що межі кварталів та виділів, згідно фрагментів, що надані прокурору ВО «Укрдержліспроект» листом від 08.03.2024 за № 04-289, частково збігаються із графічними матеріалами (кадастровими планами та планами меж землекористування) спірних земельних ділянок, згідно технічної документації, проекту роздержавлення та державних актів.

У відзиві відповідач-2 також заперечив щодо графічних фрагментів ВО «Укрдержліспроект», оскільки останні створені без використання релевантних матеріалів лісовпорядкування та таксації, у відповідності до статей 47 та 48 Лісового кодексу України, тобто не можуть вказувати чи підтверджувати віднесення таких лісових земель до ДП «Перечинське лісове господарство».

Враховуючи викладене, відповідач-2 вважає, що передача спірних земельних ділянок з державної до комунальної власності не суперечить положенням статей 7, 8 Лісового кодексу, статті 57 Земельного кодексу, а об`єктивні підстави для вилучення таких земель із постійного користування Перечинського райагролісу, ДП «Перечинське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ужгородське лісове господарство», яке в свою чергу реорганізовано шляхом приєднання в філію «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», згідно статті 149 Земельного кодексу України були відсутні, при цьому категорія та вид використання таких земель не змінився, їх вилучення для нелісогосподарських потреб не здійснювалося, земельні ділянки в користуванні таких державних підприємств починаючи з 1988 року не перебували, а право постійного користування на них ТзОВ «ЗОРЯ», як правонаступника КСГП «ЗОРЯ», не впливає на можливість такої передачі (переходу в комунальну власність).

Позиція третьої особи-1

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» у письмових поясненнях підтримала позовні вимоги посилаючись на наступне:

- У 2015 році до складу державного підприємства «Перечинське лісове господарство» ввійшли землі філії «Перечиндержспецлісгосп» головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс», в результаті було сформовано структурний підрозділ ДП «Перечинський лісгосп» - Турянське лісництво. З моменту передачі земель до ДП «Перечинський лісгосп» останнє набуло прав постійного лісокористувача. До складу Турянського лісництва ДП «Перечинський лісгосп» увійшли землі лісогосподарського призначення в межах кварталу №39, які згідно вказаних матеріалів лісовпорядкування, представлені протиерозійними лісами, віком від 32 до 52 років;

- в результаті проведення ряду заходів із реформування системи управління лісовим господарством, впродовж 2021-2024 років правонаступником державного підприємства «Перечинське лісове господарство» стали державне підприємство «Ужгородське лісове господарство», а в подальшому - державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»;

- після проведення державної реєстрації права комунальної власності виявилось, що земельні ділянки із зазначеними вище кадастровими номерами, частково накладаються за землі лісогосподарського призначення, які згідно даних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, знаходились у кварталі 39 Турянського лісництва і перебували у постійному користуванні ДП «Перечинський лісгосп», а з 17.01.2023 входять до складу земель лісового фонду державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ужгородське лісове господарство»;

- факт охоплення земельних ділянок, які накладаються на землі лісогосподарського призначення в кв. 30 Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» підтверджується матеріалами лісовпорядкування;

- розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 «Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність» є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відсутня згода постійних користувачів на вилучення земельних ділянок.

Позиція третьої особи-2

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» письмових пояснень у порядку ст. 168 ГПК України щодо позову або відзиву не надала.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розпорядженням Перечинської районної державної адміністрації від 09.09.2013 № 271 надано дозвіл Тур`я-Реметівській сільській раді на проведення інвентаризації земельних ділянок, які планується включити у межі населеного пункту села Тур`я-Ремета згідно розробленого генерального плану, розташованих за межами населених пунктів на території Тур`я-Реметівської сільській раді.

Розпорядженням Перечинської районної державної адміністрації від 18.03.2014 № 63 «Про погодження технічної документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населеного пункту на території Тур`я-Реметівської сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населеного пункту на території Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, загальною площею 127,7962 га. Згідно Додатку №2 до Розпорядження від 18.03.2014 № 63 проведено інвентаризацію, зокрема, земельних ділянок із кадастровими номерами: 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га; 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га; 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га; 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га; 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га.

Розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 «Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано територіальній громаді села Тур`я-Ремета у комунальну власність земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення загальною площею 81,2407 га, які розташовані за території Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області згідно з переліком, що додається.

Згідно Додатку до Розпорядження від 08.07.2014 № 211 земельні ділянки державної власності, які передано в комунальну власність, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами: 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га; 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га, 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га, 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка: 41839972 від 06.08.2015), 24.07.2015 державним реєстратором Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області Бреньо Л.В. на підставі Розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 та рішення органу місцевого самоврядування «Про надання згоди на передачу земельних ділянок з держаної власності у комунальну власність» від 01.04.2015 № 407 прийнято рішення про державну реєстрацію прав земельної ділянки з кадастровим номером 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га, цільове призначення: землі запасу, для ведення лісового господарства, індексний номер 23430390 від 05.08.2015, та зареєстровано право комунальної власності за Тур`я-Реметівською сільською радою Перечинського району.

24.07.2015 державним реєстратором Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області Бреньо Л.В. на підставі Розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 та рішення органу місцевого самоврядування «Про надання згоди на передачу земельних ділянок з держаної власності у комунальну власність» від 01.04.2015 № 407 прийнято рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га, цільове призначення: землі запасу, для ведення лісового господарства, індексний номер 23432194 від 05.08.2015, та зареєстровано право комунальної власності за Тур`я-Реметівською сільською радою Перечинського району.

27.07.2015 державним реєстратором Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області Бреньо Л.В. на підставі Розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 та рішення органу місцевого самоврядування «Про надання згоди на передачу земельних ділянок з держаної власності у комунальну власність» від 01.04.2015 № 407 прийнято рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, цільове призначення: землі запасу, для ведення лісового господарства, індексний номер 23434440 від 05.08.2015, та зареєстровано право комунальної власності за Тур`я-Реметівською сільською радою Перечинського району.

10.08.2015 державним реєстратором Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області Бреньо Л.В. на підставі Розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 прийнято рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350, цільове призначення: землі запасу, для ведення лісового господарства, індексний номер 23632241 від 13.08.2015, та зареєстровано право комунальної власності за Тур`я-Реметівською сільською радою Перечинського району.

11.08.2015 державним реєстратором Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області Бреньо Л.В. на підставі Розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 прийнято рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га, цільове призначення: землі запасу, для ведення лісового господарства, індексний номер 23639472 від 13.08.2015, та зареєстровано право комунальної власності за Тур`я-Реметівською сільською радою Перечинського району.

11.08.2015 державним реєстратором Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області Бреньо Л.В. на підставі Розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 прийнято рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га, цільове призначення: землі запасу, для ведення лісового господарства, індексний номер 23639280 від 13.08.2015, та зареєстровано право комунальної власності за Тур`я-Реметівською сільською радою Перечинського району.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08.03.2024 № 04-289 та витягу з картографічної бази даних, земельні ділянки частково накладаються за лісові землі у кварталі 39 Туринського лісництва філії «Ужгородське лісове господарство», а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:001:0029 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділі 30 цього;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:001:0030 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділі 15;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:005:0004 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділах 26-27;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:005:0005 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділі 25;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:017:0001 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділі 16;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:001:0028 накладається на землі лісогосподарського призначення у виділах 17-24.

На запит Ужгородської окружної прокуратури Філія «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» листом від 26.03.2024 № 210/21.25-2024 повідомила, що Туринське лісництво сформовано з лісових земель колишнього Перечинського райагролісу, які були прийняті до складу ДП «Перечинське ЛГ» у 2015 році.

Також прокурор посилається на матеріали лісовпорядкування, згідно яких в межах кварталу 39 Туринського лісництва, на яких розташована спірні земельні ділянки, представлені ліси протиерозійні, віком від 32 до 52 років. Відповідно плану обходу 13 філіалу «Перечиндержспецлісгосп» головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2005 року аналогічну конфігурацію мали лісові землі 39 кварталу даного філіалу, які в подальшому перейшли до ДП «Перечинське ЛГ».

У листі Кабінет Міністрів України №10651/0/2-24 від 03.05.2024 вказав про відсутність у період 2012-2015 роках відповідних рішень про вилучення з постійного користування філії «Перечинське лісове агропромислове господарство державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових підприємств».

Мотивуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що спірні земельні ділянки можуть перебувати лише у державній власності, а їх передача до земель комунальної власності є неправомірною, відтак розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 «Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передання в комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028, 2123286300:02:001:0029, 2123286300:02:001:0030, 2123286300:02:005:0005, 2123286300:02:005:0004 та 2123286300:02:017:0001 призвело до порушення статей 117, 122, 149 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та статей 152, 155 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- усунути перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 "Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передання в комунальну власність Тур`є-Реметівської сільської ради Перечинського (на даний час - Ужгородського) району Закарпатської області земельних ділянок з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028, 2123286300:02:001:0029, 2123286300:02:001:0030, 2123286300:02:005:0005, 2123286300:02:005:0004 та 2123286300:02:017:0001.

- усунути перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права, комунальної власності Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на земельні ділянки з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га, 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га, 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га, 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га.

- усунути перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом зобов`язання Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими і номерами 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га, 2123286300:02:001:0029 площею 0,9330 га, 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, 2123283300:02:005:0005 площею 0,5260 га, 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор зазначив, що земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших, природних ресурсів (п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Частиною 5 ст. 122 Земельною кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї, статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на вище викладене, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що Закарпатська обласна державна (військова) адміністрація є розпорядником, земель, лісогосподарського призначення вказаної категорії, відтак уповноважена здійснювати функції держави у зазначених правовідносинах.

У позові звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовував тим, що уповноважений орган в даному випадку сам порушив інтереси держави, прийнявши оскаржуване розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 «Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність», що свідчить про наявність дефекту волі держави на передачу земельних ділянок у комунальну власність.

Оскільки предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення Закарпатської обласної Державної адміністрації, що позбавляє можливості звернутись Закарпатську обласну державну адміністрацію до суду в якості позивача.

З урахування наведеного, оскільки Закарпатська обласна державна (військова) адміністрація позбавлена процесуальної можливості виступати одночасно позивачем і відповідачем по справі, у даному випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави відповідає приписам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Прокурором обрано такий спосіб захисту порушеного права як усунення перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 "Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передання в комунальну власність Тур`є-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області спірних земельних ділянок; скасування державної реєстрації права комунальної власності Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на земельні ділянки; зобов`язання Тур`є-Реметівську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації спірні земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки перебувають в комунальній власності Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району.

Статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність визначений статтею 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність (ч. 2 ст. 117 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи підставою для реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028, 2123286300:02:001:0029, 2123286300:02:001:0030, 2123286300:02:005:0005, 2123286300:02:005:0004 та 2123286300:02:017:0001 стало розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 «Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Поряд з тим, судом встановлено, що частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент видачі Державного акта) передбачено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ст. 23 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення XIV сесії XXI скликання Т.Реметівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1992 № 1 колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря» видано Державний акт серії ЗК № 00800001 від 9.04.1994 на право колективної власності на землю у розмірі 466,2 га в межах згідно плану, що додано та видано Державний акт серії ЗК № 00800002 від 19.04.1994 на право колективної власності на землю у розмірі 232,8 га в межах згідно плану, що додано.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 1 Розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Водночас, статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплені підстави для державної реєстрації прав, до яких щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав віднесено, зокрема: державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 01.01.2013; рішення власника майна, рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

Пунктами 2, 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності), тощо.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №823/1984/16 та постанова Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №903/704/20) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Водночас, існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта.

Отже, Державні акти серії ЗК № 00800001 від 19.04.1994 та серії ЗК № 00800002 від 19.04.1994 є належними документами, які засвідчують право користування земельними ділянками КГСП «Зоря», правонаступником якого є ТзОВ «ЗОРЯ».

Як встановлено судом, розпорядженням Перечинської районної державної адміністрації від 09.09.2013 № 271 надано дозвіл Тур`я-Реметівській сільській раді на проведення інвентаризації земельних ділянок, які планується включити у межі населеного пункту села Тур`я-Ремета згідно розробленого генерального плану, розташованих за межами населених пунктів на території Тур`я-Реметівської сільській раді.

Розпорядженням Перечинської районної державної адміністрації від 18.03.2014 № 63 «Про погодження технічної документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населеного пункту на території Тур`я-Реметівської сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населеного пункту на території Тур`я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, загальною площею 127,7962 га. Згідно Додатку №2 до Розпорядження від 18.03.2014 № 63 проведено інвентаризацію, зокрема, земельних ділянок із кадастровими номерами: 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га; 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га; 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га; 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га; 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га.

Розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації від 08.07.2014 № 211 «Про передавання земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано територіальній громаді села Тур`я-Ремета у комунальну власність земельні ділянки з кадастровими номерами: 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га; 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га, 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га, 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га, які розташовані за території Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області зареєстровано право комунальної власності за Тур`я-Реметівською сільською радою Перечинського району на земельні ділянки з кадастровими номерами 2123286300:02:001:0028 площею 49,5094 га; 2123286300:02:001:0029 площею 0,9350 га, 2123286300:02:001:0030 площею 7,7990 га, 2123286300:02:005:0005 площею 0,5260 га, 2123286300:02:005:0004 площею 10,3557 га та 2123286300:02:017:0001 площею 0,5562 га.

Водночас, у контексті обраного прокурором способу захисту прав держави, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої та пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Отже, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

У цій справі прокурором обрано спосіб захисту порушеного права у вигляді усунення перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом зобов`язання їх повернути у власність держави, тобто звернувся до суду з негаторним позовом, а також визначив вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації та скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, негаторним позовом є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Водночас, відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 по справі № 927/222/24.

У пункті 56 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є належним та ефективним способом захисту права власності.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню (ч. 3 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (пункт 87)).

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).

Таким чином, коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Отже, належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування земельних ділянок з володіння відповідача-2.

Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

Таким чином, враховуючи вказані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права власності держави на спірні земельні ділянки є подання саме віндикаційного позову до її набувача, відтак є підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на неналежність обраного способу захисту прав.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що сам факт передачі земельних ділянок до комунальної власності на підставі оскаржуваного розпорядження не свідчить про зміну категорії та виду використання спірних земельних ділянок, оскільки такі земельні ділянки були передані як землі лісового фонду для ведення лісового господарства.

Також, судом враховано, що в позові прокурор посилався на інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08.03.2024 № 04-289 та витягу з картографічної бази даних, відповідно до яких земельні ділянки частково накладаються за лісові землі у кварталі 39 Туринського лісництва філії «Ужгородське лісове господарство».

У цьому контексті судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду постанові 22.01.2025 у справі № 446/478/19, що: «..віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому в контексті обставин справи № 446/478/19 та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності фізичної особи».

Враховуючи викладене, оскільки доводи прокурора фактично стосується земельних ділянок, які частково накладаються за лісові землі у кварталі 39 Туринського лісництва філії «Ужгородське лісове господарство», належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, власником якої є держава.

Поряд з тим, оскільки наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, суд не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент сторін з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах «Проніна проти України», «Руїз Торіха проти Іспанії», оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позову не залежить від інших встановлених судом обставин.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави до Закарпатської обласної військової адміністрації, Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.10.2025.

Суддя О.В. Гулевець