Рішення № 130751784, 26.08.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23697/20

пр. № 2/759/84/25

26 серпня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

за участю секретаря судового засідання Кульбовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «Приватбанк» 31.12.2020 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.02.2018 року у розмірі 150000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.02.2018 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву. Також відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які розміщено на сайті банку http://privarbank.ua/terms в редакції, яка діяла на дату підписання, які підписано відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 150000,00 грн., видано кредитну картку № НОМЕР_1 та встановлено процентну ставку за користування кредитними котами.

Однак, у порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості з кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим у відповідача перед АТ КБ «Приватбанк», станом на 30.09.2020 року, виникла заборгованість у розмірі 178000,00 грн., з якої: 150000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 28000,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Проте, позивач просить суд стягнути частину заборгованості у розмірі 150000,00 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду з позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21.02.2018 року станом на 30.09.2020 року у розмірі 150000,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 150000,00 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 11.01.2021 року було відкрито провадження у даній справі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2021 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва було скасовано.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи провести за відсутності представника банку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судовому засіданні 30.05.2023 року позовні вимоги не визнавав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог та призначити по даній справі почеркознавчу експертизу.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Положеннями ч. 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви № б/н від 21.08.2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яку підписано відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 знайомився з умовами кредитування та підписав заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг.

16.04.2019 року ОСОБА_1 було підписано заявку на актуалізацію даних по преміальній картці.

На підтвердження видачі кредиту АТ КБ «Приватбанк» надало суду копії анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послугу Приватбанку, заявку на актуалізацію даних по преміальній картці від 16.04.2019 року, виписку за договором № б/н від 21.02.2018 року станом на 07.10.2020 року, розрахунок заборгованості.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт повинен здійснювати погашення кредиту у строки та в розмірах, визначених договором.

Однак відповідач станом на час подання позовної заяви ухиляється від виконання зобов`язань і має перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованість.

Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором № б/н від 21.02.2018 року станом на 30.09.2020 року, становить 178000,00 грн., з якої: 150000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 28000,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Однак позивач просить суд стягнути частину заборгованості у розмірі 150000,00 грн., яка складається з: 150000,00 грн. - заборгованість за кредитом.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, а саме: заборгованість за тілом кредиту та простроченими відсотками.

08.12.2021 року та 30.05.2023 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої було поставлено питання: Чи виконано підпис в оригіналі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послугу Приватбанку від 21.02.2018 року б/н у графі «Підпис» ОСОБА_1 чи іншою особою?» „Чи виконано підпис в оригіналі заявці на актуалізацію даних по преміальній картці від 16.04.2019 року у графі «Кліент» ОСОБА_1 чи іншою особою?»

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень АТ КБ «Приватбанк» анкета-заява № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Приватбанку від 21.02.2018 року підписана на планшеті за допомогою стілусу та зберігається у вигляді електронного документу, як окремий файл, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України», а тому проведення експертизи в частині призначення почеркознавчої експертизи по питанню: Чи виконано підпис в оригіналі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послугу Приватбанку від 21.02.2018 року б/н у графі «Підпис» ОСОБА_1 чи іншою особою?» не є доречним.

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із ч. 2 ст. 648 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Ч.1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а обов`язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із ст.16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України вимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 виявив бажання отримати платіжну кредитну картку, а також був обізнаний і погодився із умовами надання банківських послуг, в тому числі відсотковою ставкою за користування кредитом, що підтверджується підписами в заявах про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», а також тим, що боржник користувався наданими банком коштами.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд лише оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, матеріалами справи не спростовано факт отримання відповідачем від позивача кредитної картки та проведення з її застосуванням певних операцій.

Проте, у порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані кредитні кошти, а доказів протилежного суду не надав.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування розміру заборгованості та не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи.

Враховуючи, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, умови якого позивачем були виконані шляхом надання відповідачу кредитних коштів, та відповідач взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2250,00 грн., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 15, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.02.2018 року станом на 30.09.2020 року у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) судовий збір у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят ) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук