Вирок № 130751091, 30.09.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33321/25-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2025 м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

кримінальне провадження № 12025100060001187 відомості про яке 25.06.2025 внесені до ЄРДР за обвинуваченням,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 26.08.2022 Печерським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2023 замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням та судом час та місці, але не пізніше 23 червня 2025 року, маючи злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспіль-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів перебуваючи в центральній частині міста Києва, приблизно о 17 годині 10 хвилин, зайшов до приміщення магазину ТОВ «ВФ Ритейл», що розташоване в ТРЦ «Gulliver», що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Спортивна, будинок 1-А.

Знаходячись у приміщенні магазину ТОВ «ВФ Ритейл» ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та те, що вони посягають на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди потерпілому, усвідомлюючи, що на території України введено військовий стан, повністю розуміючи, що своїми діями він намагається вчинити незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, перебуваючи в одній з торгівельних зал, підійшов до стендів з виставленим для продажу товаром та почав вибирати товар викладений на товарних полицях. Так, ОСОБА_3 , помітив та взяв смарт-годинник марки Xiaomi Water 2 Black у кількості 1 шт., загальною закупівельною вартістю без ПДВ на суму 5 532 грн. 65 коп. без ПДВ, та поклав вибраний ним товар собі до кишені.

Після чого, не бажаючи припиняти свої злочинні дії, з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, до кінця, ОСОБА_3 , вийшов з магазину «Vodafone» та попрямував у невідомому напрямку, розпорядились викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ТОВ «ВФ Ритейл» майнову шкоду у розмірі 5 532 гривні 65 копійок.

У вказаний спосіб, ОСОБА_3 в умовах воєнного стану вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, винним у вчиненні якого визнається.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, зазначивши, що побачив зазначений в обвинувальному акті смарт-годинник та вирішив його викрасти. В подальшому зазначений смарт-годинник здав до ломбарду. Щиро розкаюється у вчиненому.

Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

У судовому засіданні учасникам кримінального провадження судом роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, тому суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, зокрема: письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 та матеріалів, дослідження яких є необхідним для вирішення питань, передбачених ч. 1 ст. 368 КПК України.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в повному обсязі доведена, а відтак його дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах дії воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та відсутність обставин обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі обвинуваченого дані, відповідно до яких, останній має середню освіту, офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти власності та у сфері обігу психотропних речовин, востаннє 26.08.2022 Печерським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2023 замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Враховуючи наведені дані про особу обвинуваченого, а також пропозицію прокурора про можливість застосування положень ст. 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про таке.

Як вбачається,ОСОБА_3 після постановлення вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2022 та заміни йому покарання на громадські роботи відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2023 до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення.

Приписами ст. 71 КК України визначено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Водночас, оскільки покарання у виді громадських робіт виконується реально, вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2022 та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2023, якою ОСОБА_3 замінено покарання на громадські роботи на строк 240 годин належить виконувати самостійно.

Аналогічного правового висновку про самостійне виконання покарання у виді громадських робіт прийшла Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 01.04.2024 у справі № 183/6854/20, провадження № 51-4885кмо23.

За такого, суд вважає можливим застосування положень ст. 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Визначаючи тривалість іспитового строку, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, його стадію, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжує та приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливо без ізоляції від суспільства, тому останній підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку в максимальних межах, передбачених ст. 75 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2022 та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2023, якою замінено ОСОБА_3 покарання у виді несплаченого штрафу на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин - виконувати самостійно.

Речові докази:

-диск СD-R з відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1