Рішення № 130748187, 06.10.2025, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/601/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Діброви О.В.,

з секретарем Ніконенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області й Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності й закриття провадження в справі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання протиправною й скасування постанови серії ЕНА №5649734 від 05 вересня 2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що 05 вересня 2025 року інспектор поліції виніс зазначену постанову за те, що він, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, о 09 годині 43 хвилини 05 вересня 2025 року, на 146 км автодороги М-07, керував автомобілем. При цьому, про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами, поліцейський дізнався лише після зупинки транспортного засобу, яку, на думку позивача, здійснив без належних підстав, а саме, через перевищення швидкісного режиму в населеному пункті Сингаї, яке виявив з використанням приладу ТгuСаm, який, всупереч інструкції, не був розміщений стаціонарно, а тримався поліцейським в руках. Таким чином, позивач вважає незаконною зупинку транспортного засобу, яким він керував, а тому, просить застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» до отриманих доказів того, що він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування ним.

Крім цього, позичав зазначив, що поліцейський порушив процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки не ознайомив із правами й доказами по справі, а оскаржувану постанову склав за відсутності позивача і з її змістом не ознайомив, обмежившись лише вказівкою про те, де потрібно поставити підписи.

Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року до участі в справі як другого відповідача залучено Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

Позивач та представники сторін про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, однак, в судове засідання не з`явились та надіслали заявяи, в яких просять судовий розгляд проводити без їх участі.

В судовому засіданні, що відбулось 26 вересня 2025 року, позивач і його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі; представник відповідачів просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що дії поліцейського на момент винесення оскаржуваної постанови відповідали вимогам чинного законодавства, обставини справи встановлені належним чином та адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті, за якою винесено постанову.

Обмірковуючи правомірність та обґрунтованість вимог позивача, суд зважає на таке.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2024 року по справі №288/2084/24 (а.с 35-37) ОСОБА_1 (позивача по справі) визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

05 вересня 2025 року інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції в Житомирській області старший лейтенант поліції Пилипчук Микола Леонідович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5649734 (а.с. 9-11), якою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на ОСОБА_1 наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень за те, що останній, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, о 08 годині 43 хвилині 05 вересня 2025 року, на 146 км автодороги М-07, керував автомобілем Mercedes Benz GL 550, державний номерний знак НОМЕР_1 , й в населеному пункті Сингаї, позначеному дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, рухався зі швидкістю 80 км\год, перевищивши встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км\год, чим порушив вимоги підпункту "а" пункту 2.1 Правил дорожнього руху.

В судовому засіданні, що відбулось 26 вересня 2025 року, сторони пояснили таке.

Позивач не заперечував того факту, що 05 вересня 2025 року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, та зазначив, що їхав на весілля до побратима в Рівненську область.

Представник позивача в повному обсязі підтвердив мотиви, викладені в позовній заяві, та зазначив, що прилад ТгuСаm може бути застосованим для вимірювання швидкості транспортного засобу лише після стаціонарного встановлення й розміщення на видному місці відповідної інформації, а використання його з рук суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про національну поліцію». Крім того, акцентував увагу суду на тому, що поліцейським в оспорюваній постанові взагалі не було кваліфіковано дії позивача за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, що, на думку представника позивача, також свідчить про протиправність постанови.

Представник відповідачів в повному обсязі заперечила проти тверджень представника позивача та, посилаючись на надані суду копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/34218 від 08 липня 2025 року (а.с. 39) й листа ДП «Укрметртестстандарт» №22-38/30 від 01 липня 2025 року (а.с. 44), зазначила, що прилад ТгuСаm конструктивно створений для утримання в руках, оскільки відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів й при його повірці навіть зазначається похибка при вимірюванні в ручному режимі. Щодо притягнення позивача до відповідальності за перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу, то представник відповідачів пояснила, що поліцейський у фабулі правопорушення зазначив, в тому числі, склад цього адміністративного правопорушення, але, особливості програмного забезпечення, встановленого на планшет поліцейського, не дозволяють при оформленні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності вказувати більше однієї статті КУпАП, тому, поліцейський, керуючись вимогами статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наклав на позивача стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, й зазначив у постанові саме цю статтю Закону. Також представник відповідачів зазначила, що твердження представника позивача про порушення поліцейським процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності є безпідставними, оскільки спростовуються наданим суду відеозаписом камери поліцейського, закріпленої на однострої.

Заслухавши пояснення учасників та дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Перевіряючи обґрунтованість тверджень позивача про те, що поліцейський зупинив його автомобіль без відповідної правової підстави, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, положеннями статей 31 та 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Крім іншого, суд звертає увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що вбачається зі змісту листа ДП «Укрметртестстандарт» №22-38/30 від 01 липня 2025 року.

Суд також враховує, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 80 км/год, підтверджується фотознімком №1757064999_СС000_0905_093639.jmf, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM ТС000780, який отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/34218 від 08 липня 2025 року, чинне до 08 липня 2026 року, та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-МІ/1-2903-2012 від 29 серпня 2012 року.

Крім цього, можливість використання виробу TruCAM LTІ 20/20 виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку (а.с. 42), й зазначений лазерний вимірювач швидкості здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в діапазоні від 2 км/год до 320 км/год з максимально допустимою похибкою при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год, що вбачається зі змісту свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/34218 від 08 липня 2025 року (а.с. 39).

Правильність реалізації у приладі TruCAM криптографічного алгоритму шифрування AES підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації (а.с. 41).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт руху автомобіля Mercedes Benz GL 550, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 80 км/год в населеному пункті Сингаї, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які є належними.

Отже, суд дійшов переконання, що поліцейський мав правові підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач.

Перевіряючи правомірність притягнення позивача до відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, у тому числі й передбачені частиною 4 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Системний аналіз наведених норм надає підстави для висновку про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 4 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до пункту 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно підпункту «а» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частин 1-3 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить по справі постанову, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд зважає також і на те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частин 2 та 4 статті 258 КпАП України.

Суд не вбачає обставин, які б свідчили про обмеження позивача в реалізації ним прав, закріплених статтею 268 КУпАП. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивач був присутній на місці складання постанови, був повідомлений про її складання, під час спілкування з поліцейським він висловлював свої доводи по суті вчиненого правопорушення, що свідчить про надану йому можливість реалізувати свої права. Крім цього, позивача було ознайомлено зі змістом винесеної постанови й роз`яснено порядок її оскарження та строки сплати штрафу. Постанова виносилась у присутності позивача на місці зупинки транспортного засобу.

Отже, суд дійшов переконання, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови відбулось у відповідності до вимог КУпАП.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги пояснення позивача, який визнав факт керування транспортним засобом, щодо якого був позбавлений права керування, а також те, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 242, 243, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області й Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕНА №5649734 від 05 вересня 2025 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі:

Управління патрульної поліції в Житомирській області, місцезнаходження: вул. Покровська, 93, м. Житомир, 10031, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646;

Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3 , м.Київ, 03048, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646.

Повне рішення складено 06 жовтня 2025 року.

Суддя: Олександр ДІБРОВА