Вирок № 130745974, 03.10.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2211/25

Номер провадження 1-кп/585/496/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12025200470000456 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Сміле Роменського району Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним та визнаний придатним до військової служби, ухилився від призову за мобілізацією, отримавши повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та не прибувши без поважних причин до нього у встановлений термін.

Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 (зі змінами і доповненнями в редакції закону № 3783-IX від 05.06.2024) та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (зі змінами і доповненнями в редакції закону № 3633-IXвід 11.04.2024) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України, цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє до цього часу.

Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа № 800/582/14) зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 та № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022, на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності Указу Президента України №65/2022, а також Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №342/2022 від 17.05.2022 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 25 травня 2022 року на 90 діб. В подальшому строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено.

Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (зі змінами і доповненнями в редакції закону № 3902-IX від 20.08.2024), військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (зі змінами і доповненнями в редакції закону № 3902-IX від 20.08.2024), призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, з метою визначення придатності до військової служби ОСОБА_3 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 25.05.2025 видано направлення на проходження військово-лікарської комісії.

Згідно карти обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_3 № 3585112 від 25.05.2025, яку військово-лікарською комісією надано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби, згідно вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами та доповненнями), про що медичною комісією складено довідку № 2025-0525-1329-3331-3 від 25.05.2025 та того ж дня ОСОБА_3 ознайомлено з постановою ВЛК.

З метою комплектування Збройних сил України, військовозобов`язаному ОСОБА_3 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 25.05.2025 близько 14:00 год., під підпис, вручено повістку відповідно до якої йому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 26.05.2025 о 17:00 год., для відправлення до військової частини в складі команди НОМЕР_2 . Про отримання повістки на відправку ОСОБА_3 поставив власноручні підписи у корінці повістки та в журналі обліку видачі повісток ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Незважаючи на це, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а саме останнім відповідних підтверджуючих документів, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (зі змінами в редакції закону № 3633-IX від 11.04.2024) до ІНФОРМАЦІЯ_2 надано не було, в порушення вимог ч. 3 ст. 22 цього ж Закону, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, не прибув у вказаний час, а саме 26.05.2025 о 17 год. 00 хв. до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправлення в складі команди до військової частини НОМЕР_2 , для подальшого проходження військової служби, не повідомивши заздалегідь та в подальшому про поважні причини свого неприбуття, тим самим ухилився від військової служби під час мобілізації, на особливий період.

В такий спосіб, ОСОБА_3 , діючи умисно, будучи придатним за станом здоров`я до військової служби та обізнаним про його призов під час мобілізації, з метою ухилення від призову на військову службу, без поважних причин, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, ухилився від військової служби під час мобілізації, на особливий період.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

ОСОБА_3 вчинив дії, передбачені диспозицією ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Позиція сторони обвинувачення

Прокурор у судових дебатах висловив думку, що стороною обвинувачення вина ОСОБА_3 доведена повністю. З урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, просив призначити покарання за ст. 336 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Позиція сторони захисту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю і пояснив, що проходив ВЛК 25.05.2025 року. Потім у той же день отримав повістку в ІНФОРМАЦІЯ_3. Йому роз`яснили, що потрібно буде прибути у військомат 26.05.2025 року. У вказаний день він не з`явився, оскільки не було грошей доїхати в місто. Добровільно згоди на військову службу він не виявляв. У скоєному розкаюється.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з`ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає. Також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у формі прямого умислу у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України - (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) стороною обвинувачення доведена повністю поза розумним сумнівом.

При призначенні обвинуваченому покарання, відповідно до вимог статті 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

До обставин, які пом`якшують покарання, на підстав ст. 66 КК України, суд відносить те, що ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2 статті 50 КК України).

Враховуючи також обставини справи - відсутність тяжких наслідків від злочинних дій обвинуваченого, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який раніше не судимий (а.с.35), посередньо характеризуються за місцем проживання (а.с.31), суд вважає, можливим застосувати до обвинуваченого покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 336 КК України - у межах санкції, передбаченої за цей злочин - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Ураховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого та його поведінку під час розгляду справи, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, тому до призначеного покарання слід застосувати ст. ст. 75, 76 КК України, тобто призначити покарання з визначенням іспитового строку та покладенням ряду обов`язків.

Таке покарання на думку суду буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Ураховуючи обрану міру покарання, суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Витрати по справі відсутні. Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1