Окрема ухвала № 130738307, 03.10.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

О К Р Е М А У Х В А Л А с

03 жовтня 2025 року Справа №200/1347/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 подану в порядку ст. 383 КАС України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем надано до суду заяву про визнання протиправними рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 04.09.2025 №057350009165 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі № 200/1347/25, яке набрало законної сили 31.07.2025 та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 12.02.2025 громадянці України ОСОБА_1 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

У заяві визначено, що відповідачем прийнято рішення від 04.09.2025 №057350009165 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №200/1347/25, фактично не виконавши рішення суду, в якому зазначено: «повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 12.02.2025, за результатами якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по Списку № 2 станом на 01.04.2015.»

Відповідно до ч.5 ст.383 КАС України в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містяться в ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до ч.2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст.382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст.382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено ст.381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із п.2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 та 4 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Так, ст.383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

У ч.6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, 2, 4, 5 та 9 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Суд зауважує, що норми ст.383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Судом встановлено, що рішення суду від 24.04.2025 по справі № 200/1347/25, у зв`язку з невиконанням якого позивач звернувся до суду в порядку ст.383 КАС України, набрало законної сили 31.07.2025.

На виконання вимог резолютивної частини вказаного рішення відповідача повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.09.2025 №057350009165, в якому вказано, що пільговий стаж по Списку № 2 з урахуванням періоду роботи з 16.04.2009 по 27.08.2009 станом на 01.04.2015 складає 5 років 11 місяців 16 днів. В призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення відмовлено, оскільки станом на 01.04.2015 відсутній необхідний пільговий стаж роботи 10 років.

При цьому відповідач посилався на те, що Конституційний Суд України в Рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановив порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 01.04.2015 (дата набрання чинності Законом № 213-VIII, яким зміни до п.б ст. 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку з 50 років до 55 років були визнані неконституційними) і визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII. Зазначав, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення КСУ № 1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положенням Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (дата набрання законної сили Рішення КСУ № 1-р/2020), належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений ст.13 Закону № 1788-ХІІ, у редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягти віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії.

Таке тлумачення відповідачем Рішення Конституційного Суду України є помилковим, оскільки воно суперечить п.3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020, який передбачає, що застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п.«б»-«г» ст.54 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.

Тобто, Конституційний Суд України у п.3 резолютивної частини рішення роз`яснив порядок його виконання, зокрема що застосуванню підлягає ст.13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII до осіб, які до внесення змін в Закон №1788 (до 01.04.2015) вже працювали на відповідних посадах.

Проте, це не означає, що пільговий стаж таким особам необхідно обчислювати станом на 01.04.2015, а не на момент звернення за призначенням пільгової пенсії, оскільки обчислення пільгового стажу станом на 01.04.2015 буде суперечити змісту пункту 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020, а само Рішення КСУ втратить сенс.

Таким чином, під час виконання рішення суду від 24.04.2025 по справі № 200/1347/25 відповідач за результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії на виконання вказаного рішення суду, у зв`язку з невірним тлумаченням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії, чим порушив право позивача на отримання належної пенсії.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.09.2025 №057350009165, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 по справі № 200/1347/25 є протиправним.

Разом із тим, не підлягає задоволенню вимога про скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.09.2025 №057350009165, оскільки при розгляді заяви поданої в порядку 383 КАС України суд не наділений повноваженням для скасування рішення суб`єкта владних повноважень за наслідками визнання його протиправним.

Суд зазначає, що у відповідача залишається обов`язок виконати рішення суду від 24.04.2025 по справі № 200/1347/25.

При цьому суд звертає увагу, що ст.383 КАС України не містить застережень щодо зобов`язання вчинити дії на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та залишається не виконаним.

У зв`язку з чим не підлягають задоволенню вимоги заяви в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 12.02.2025 громадянці України ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача, прийнятого на виконання рішення суду, у визначений відповідачем спосіб є протиправним, таким, що також сприяє тривалому порушенню права власності позивача, яке гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновлене у судовому порядку.

Таким чином заява підлягає частковому задоволенню.

Крім того, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 14, 241-242, 248, 249, 293, 294, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 подану в порядку 383 КАС України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.09.2025 №057350009165, прийняте Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 по справі № 200/1347/25.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Ухвалу направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області для вчинення дій з виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 по справі № 200/1347/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомити Донецький окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Шинкарьова