Рішення № 130737845, 30.09.2025, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/393/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі

позивача Державної аудиторської служби України, м. Київ

до відповідача 1 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд», с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області

про припинення правовідносин

За участю представників:

прокуратури Черненко С.С., посвідчення № 069349 від 01.03.2023;

позивача Дан Є.М., в порядку самопредставництва;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Закарпатська обласна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» у якій просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.05.2025) застосувати правові наслідки нікчемності договору підряду № 122/21 від 06.10.2021 за предметом: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування) на загальну суму 37 684 962,00 грн, а саме, визнати припиненими зобов`язання обох сторін за Договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 122/21 від 06.10.2021.

Позов заявлено прокурором з підстав недотримання відповідачами норм Закону України «Про публічні закупівлі» та Бюджетного кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/393/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07 квітня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив у справі підготовче засідання на 06 травня 2025 року.

Ухвалою від 06 травня 2025 суд повідомив учасників справи про те, що наступне підготовче засідання відбудеться 22 травня 2025 року.

У підготовчому засіданні 22 травня 2025 року суд постановив ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження у цій справі на тридцять календарних днів, прийняв до розгляду заяву Закарпатської обласної прокуратури від 19.05.2025 про зміну предмету позову та відкласти підготовче засідання на 17 червня 2025 року.

28 травня 2025 року від позивач через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від 28.05.2025 з долученими доказами надсилання таких пояснень до зареєстрованих електронних кабінетів ЄСІТС інших сторін у справі.

05 червня 2025 року відповідач 2 подав до канцелярії суду відзив на змінені прокурором позовні вимоги.

13 червня 2025 року від відповідача 1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням їх зміни прокурором).

У підготовчому засіданні 17 червня 2025 року, за участю прокурора, представника позивача та відповідача 2, суд оголосив перерву до 01 липня 2025 року зважаючи на заявлене відповідачем 1 клопотання.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 01.07.2025 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 22.07.2025 року.

В судовому засіданні 22.07.2025 судом оголошувалася перерва до 18.09.2025 з урахуванням заявленого відповідачем 1 клопотання, яке не заперечено іншими учасниками справи.

В судовому засіданні 18.09.2025 судом заслухано вступні слова прокурора та представника позивача, досліджено наявні у матеріалах справи письмові докази та з метою надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів оголошено перерву в судовому засіданні до 30.09.2025 року.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримують у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.05.2025 року.

Представники відповідачів в судові засіданні 18.09.2025 та 30.09.2025 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку.

18 вересня 2025 року від відповідачів надійшли клопотання від 18.09.2025 за змістом яких просять суд провести розгляд справи за їх відсутності та зазначають про їх незгоду із заявленими прокурором вимогами з визначених у відзивах на позов підстав.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до наведених приписів процесуального закону та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, беручи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання 30.09.2025 судом не визнавалася обов`язковою, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 30.09.2025 року.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги прокурором (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 19.05.2025) обґрунтовані порушенням відповідачами приписів ст.ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України під час укладення Договору підряду № 122/21 від 06.10.2021 без відповідних бюджетних асигнувань, що свідчить про нікчемність такого договору, у зв`язку з чим прокурор просить суд застосувати правові наслідки нікчемності правочину, а саме, визнати припиненими зобов`язання обох сторін за Договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 122/21 від 06.10.2021 року.

Письмові пояснення позивача.

Позивач відповідно до письмових пояснень №002500-17/4980-2025 від 22.04.2025 та №002500-17/6432-2025 від 26.05.2025 змінені прокурором позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Зауважує, що за результатами моніторингу спірної закупівлі встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, що відображені у висновку про його результати, зокрема, встановлено, що Замовник не відхилив тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі ТОВ «Коватехбуд» як такого, що не відповідає кваліфікаційному критерію, установленому статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі», та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, та уклав з ним договір підряду від 06.10.2021 № 122, чим порушив вимоги абзаців других пунктів 1 та 2 частини першої статті 31 Закону № 922.

Пояснює, що з огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, яке є значущим через необ`єктивне та упереджене визначення переможця процедури закупівлі, керуючись статтями 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі», Держаудитслужба зобов`язала відповідача 1 здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором підряду від 06.10.2021 № 122, укладеного між Замовником та ТОВ «Коватехбуд», у тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності / нікчемності договору.

Зазначає, що за результатами оскарження відповідачем 1 висновку за результатами моніторингу спірної закупівлі рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/1946/22 від 15.11.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023, в задоволенні позову відмовлено.

Крім того, повідомляє про наявність судової справи №907/67/23 за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Державної аудиторської служби України, Західного офісу Держаудитслужби до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» про визнання недійсними результатів торгів за номером № UA-2021-08-09-012026-a та договору про закупівлю робіт на суму 37 684 962,00 грн, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2024 у якій у задоволенні позову Закарпатської обласної прокуратури відмовлено повністю.

Доводить, що порядок проведення моніторингу процедури закупівлі та специфіка реалізації результатів моніторингу, визначені статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі», не передбачають вжиття таких заходів, як звернення органами державного фінансового контролю до суду чи звернення до інших правоохоронних органів щодо спонукання до вчинення певних дій.

З посиланням на приписи статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» пояснює, що вимоги позивача можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами виконання вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Заперечення (відзиви) відповідачів.

Відповідач 1 згідно з відзивом на позовну заяву від 12.06.2025 (з урахуванням змінених прокурором позовних вимог) заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.

Пояснює, що очікувана вартість на момент проведення закупівлі робіт з будівництва, капітального ремонту та реконструкції визначалась з урахуванням ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», прийнятого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, відповідно до розробленої та затвердженої проектно-кошторисної документації, тоді як сума бюджетних призначень по об`єкту: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво» на 2021 рік складала 5 500 000,00 грн, на 2022 рік 4 000 000,00 грн, на 2023 рік 1 940 440,00 грн, в тому числі на оплату кредиторської заборгованості станом на 01.01.2023 1 940 440,00 грн.

Зауважує, що електронна система закупівель, в частині розміщення оголошення про проведення відкритих торгів не містить функціональної можливості для завантаження документів, зокрема календарного/фінансового плану, Замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів передбачено строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг до 30 вересня 2022 року, а у Додатку 7 до розміщеної тендерної документації у проекті Договору у розділі 3 передбачено порядок розрахунків. Зокрема, у пункті 3.2 розділу 3 зазначено, що «Замовником беруться бюджетні фінансові зобов`язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету», а пунктом 3.14 розділу 3 передбачено, що «Виходячи з того, що фінансування предмету будівництва здійснюється тільки на протязі фінансового року і Замовник, по незалежним від нього причинам, не може гарантувати своєчасне і стабільне фінансування в наступні роки, сторони договору регулюють договірні відносини шляхом укладання додаткових угод, які є невід`ємними частинами договору підряду».

Звертає увагу, що норми статті 23 БК України та частини 3 статті 48 БК України, що перебувають в системному взаємозв`язку, встановлюють вимогу до умов розміщення закупівлі та умов договору, що укладається за результатами цієї процедури, а саме здійснення бюджетного зобов`язання та платежів з бюджету лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори)) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.

Просить зауважити, що за змістом пункту 2.2. Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору - календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів. Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668), також передбачають наявність такої невід`ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об`єкта), що складається з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат) (пункти 5, 83, 84 Загальних умов).

При цьому, зазначає, що у тендерній документації у проекті Договору передбачено наявність Додатку до договору підряду Плану-графіка фінансування, а укладений відповідачами 06.10.2021 Договір підряду №122/21 відповідає Проекту договору, містить порядок розрахунків та Додаток до договору підряду План-графік фінансування.

З посиланням на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.03.2024 у справі №916/1621/22 зауважує, що саме цей план, яким визначається порядок розрахунків, вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимоги статті 23 БК України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань - за наявності відповідного бюджетного призначення.

Акцентує увагу, що на момент укладення Договору (06.10.2021) було складено План-графік фінансування, який є Додатком № 2 до Договору та згідно з яким на 2021 рік передбачено 1 080 000,00 грн та на 2022 рік 36 604 962,00 грн, взяті зобов`язання на 2021 рік відповідали рішенням міської ради «Про бюджет Ужгородської міської територіальної громади на 2021 рік», однак у зв`язку із відсутністю фінансування об`єкту в подальшому сторонами договору досягнуто згоди щодо внесення змін та доповнень до Договору, про що були укладені відповідні додаткові угоди.

Резюмуючи викладене висновує про дотримання відповідачами на момент укладення оспорюваного Договору бюджетного законодавства, відсутність підстав вважати такий Договір нікчемним з підстав недотримання відповідачами норм Закону України «Про публічні закупівлі», частини 1 статті 23 та статті 48 Бюджетного кодексу України та просить відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.

Відповідач 2 згідно з поданими суду відзивами на позовну заяву від 11.04.2025 та від 27.05.2025 (в частині зміненого предмета позову) просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що вимоги прокуратури не підкріпленні належними обґрунтуваннями нібито виявлених порушень. Окрім того, зауважує, що прокуратура раніше стверджувала, що спірний правочин є недійсним, а зараз спробувала стверджувати, що правочин є нікчемний, оскільки у визнанні правочину недійсним судом було відмовлено.

Акцентує увагу, що прокуратурою обрано невірний захист прав і інтересів та позов обґрунтовано обставинами, які не встановлювались контролюючим органом, в інтересах якого подано позовну заяву.

Вважає, що в даному випадку прокуратурою порушено ст. 19 Конституції України, оскільки така не наділена державою функціями контролюючого органу та позбавлена права встановлення порушень в сфері державних закупівель.

З посиланням на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2024 у справі №907/63/23 стверджує, що судом під час розгляду позовних вимог прокурора про недійсність укладеного між відповідачами Договору від 06.10.2021 не встановлено його нікчемність.

Окрім того, акцентує увагу, що при нікчемності правочину вимога про припинення зобов`язань є некоректною, оскільки вони в такому разі вважаються такими, що не виникли.

Відповідь на відзив.

Прокурором згідно з поданою суду відповіддю на відзив відповідача 1 від 30.04.2025 викладено власні аргументи та міркування на спростування заперечень проти позову, які зазначені відповідачем 1 у відзиві на первісно заявлені позовні вимоги.

Звертає увагу, що відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на запити обласної прокуратури, встановлено, що сума бюджетних призначень по об`єкту: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво» на 2021 рік складала 5 500 000,00 грн, на 2022 рік 4 000 000,00 грн, на 2023 рік 1 940 440,00 грн, в тому числі на оплату кредиторської заборгованості станом на 01.01.2023 1 940 440,00 грн, а згідно з Додатком 2 до Програми економічного і соціального розвитку м. Ужгород на 2021 рік передбачений на 2021 рік обсяг фінансування по об`єкту «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво» склав 11 350 тис. грн.

Зауважує, що станом на теперішній час у зв`язку з завершенням бюджетного року, відсутністю фінансування об`єкта у 2024 році, а тому необхідністю перерозподілу фінансування залишку суми за договором з 2024 на 2025 рік та, відповідно зміни строків виконання робіт за договором, між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до Договору підряду №122/21 від 06.10.2021 року по об`єкту: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування).

Пояснює, що згідно протоколу затвердження річного плану закупівель UA-P-2021-08-09-012275-a, опублікованого Замовником на веб-порталі публічних закупівель «Рrozorro», розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість зазначеного предмета закупівлі UA-2021-08-09-012026-a становить 37 691 236,00 грн та визначено джерело фінансування місцевий бюджет. Обґрунтування підстав для здійснення замовником закупівлі відсутнє. Код згідно з Єдиним закупівельним словником предмета закупівлі: ДК021-2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи. Назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності): КЕКВ: 3122 Капітальне будівництво (придбання) інших об`єктів.

Наголошує, що строк виконання спірного договору становить більше одного календарного року, у зв`язку з чим відповідні фінансові зобов`язання за ним у розумінні Бюджетного кодексу України є довгостроковими, що вимагає наявності календарного плану (план фінансування робіт) за рахунок бюджетних коштів, інформація про який має бути відображена при розміщенні публічного замовлення (в тексті оголошення), а відтак, з посиланнями на висновки Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22, від 29.05.2024 у справі № 916/1145/22 стверджує, що дотримання наведених вимог при розміщенні замовлення про публічну закупівлю та подальшому укладенні відповідного договору з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями свідчитиме про те, що замовлення про публічні закупівлі розміщене і бюджетні зобов`язання за відповідним договором взяті за наявності бюджетного асигнування відповідно до бюджетного призначення, а тому є такими, що відповідають вимогам ст. 23 Бюджетного кодексу України, що виключає їх недійсність (нікчемність) за ст. 48 цього Кодексу.

Акцентує увагу, що за змістом пункту 2.2 Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, саме цей план, яким визначається порядок розрахунків, вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимог статті 23 Бюджетного кодексу України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань за наявності відповідного бюджетного призначення, тоді як зі змісту оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-08-09-012026-a встановлено, що останнє такого не містить.

Пояснює, що опрацюванням оскаржуваної закупівлі встановлено, що 13.05.2022 Державною аудиторською службою України затверджено та опубліковано висновок про результати моніторингу закупівлі, у змісті якого описано наявність порушень в частині невідповідності тендерної пропозиції учасника ТОВ «Коватехбуд» кваліфікаційним критеріям та іншим вимогам тендерної документації, і як наслідок встановлено порушення вимог ст. 31 Закону.

Зазначає, що з огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, які є значущими через необ`єктивне та упереджене визначення переможця процедури закупівлі, на підставі ст. ст. 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба зобов`язала Замовника здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів, однак, станом на момент пред`явлення позовної заяви сторонами не розірвано договір, відтак договірні відносини між Замовником та ТОВ «Коватехбуд» залишаються в силі, а незаконно укладений договір може виконуватись в будь-який період, що призведе до незаконного витрачання бюджетних коштів.

Просить звернути увагу, що навіть після складання висновку про виявлення порушень Закону при проведенні процедури закупівлі, у сторін відсутній реальний намір виконати вимоги контролюючого органу, викладені у висновку, договір залишається діючим, відповідно вжиті заходи Держаудитслужби є недієвими та не поновлюють порушені інтереси держави, а відтак вважає, що розміщення оголошення за закупівлею UA-2021-08-09-012026-a та укладання договору підряду № 122/21 від 06.10.2021 суперечить вимогам ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та ст. ст. 46, 48 БК України.

Окремо наголошує, що на момент укладення додаткової угоди № 8 від 24.12.2024, якою пролонговано зобов`язання відповідачів за договором від 06.10.2021, будь-яких бюджетних асигнувань для цілей фінансування цього договору взагалі не передбачалося, що також суперечить вимогам ст. ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України та свідчить про перевищення Замовником повноважень учасника бюджетного процесу.

Наводить аргументи на підтвердження неналежного здійснення Держаудитслужбою України компетенції із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Окрім того, у поданій прокурором відповіді на відзив відповідача 2 (на первісно заявлені позовні вимоги) від 30.04.2025 прокурор з посиланням на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, що викладені у постанові від 15.03.2024 у справі №916/1621/22 зазначає, що визначена умова про здійснення оплати коштів за виконані роботи при наступних надходженнях коштів з бюджету та залежно від відповідних бюджетних надходжень, є такою, що суперечить правилам погодження умов щодо розрахунків за угодами зазначеної категорії, чим обумовлює недійсність цього договору за ч. 3 ст. 48 БК України.

Зауважує, що підписання відповідачами численних змін шляхом укладення низки додаткових угод, у тому числі в частині продовження строку дії Договору, свідчать про вчинення відповідачами дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним правочином, тобто дій, які порушують право, а відтак, доводить належність та ефективність обраного прокурором способу захисту.

Заперечення.

Відповідачами не подано суду заперечення в розумінні ст. 167 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Управлінням капітального будівництва Ужгородської міської ради (замовником), що в подальшому реорганізоване шляхом приєднання до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (відповідача 1 у справі), на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель («Prozorro») було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-08-09-012026-а із предметом закупівлі «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування), очікуваною вартістю 37 691 236,00 грн.

Відповідно до Тендерної документації на закупівлю робіт по предмету закупівлі: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування) (ДСТУ Б.Д.1.1.1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», (код ДК 021:2015 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи), затвердженої рішенням тендерного комітету Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради (протокол від 09.08.2021) (далі тендерна документація), закупівля робіт здійснювалася шляхом проведення процедури відкритих торгів.

Умовами оплати згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів UA-2021-08-09-012026-а є аванс в розмірі 30%, який сплачується протягом 90 днів з дня виставлення рахунку та післяплата 70% - протягом 10 днів з дати виконання робіт.

При цьому, відповідно до Додатку 7 до тендерної документації проект договору (https://public.docs.openprocurement.org/get/e7f3183fb5534eaa9732b17308cbc867?Signature=HNrLF5pEkghWsCiHjvJoS1FhSt3FiNSuxnULL7PUoFc1ztF9Xx%2Bbj5L4PZHCX90HQ13UTs8cFRMuX3XoAxgGBQ%3D%3D&KeyID=52462340) визначено, що фінансування по договору буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі ____,___ грн (_____ грн 00 коп), у 2022 році в сумі __,___ грн (_____ грн 00 коп); Замовником беруться бюджетні фінансові зобов`язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету; Виходячи з того, що фінансування предмету будівництва здійснюється тільки на протязі фінансового року і Замовник, по незалежним від нього причинам, не може гарантувати своєчасне і стабільне фінансування в наступні роки, сторони договору регулюють договірні відносини шляхом укладання додаткових угод, які є невід`ємними частинами договору підряду (п.п. 3.1.1., 3.2., 3.14. проекту договору).

Розділом 16 Додатку 7 до тендерної документації (проект договору) визначено, що додатками до договору є календарний план (додаток 1), договірна ціна (додаток 2) та план-графік фінансування (додаток 3).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується учасниками процесу в ході судового розгляду, участь у процедурі закупівлі взяли 2 учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМ Білдінг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» (відповідач 2 у справі).

Згідно із протоколом засідання тендерного комітету Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради б/н від 09.09.2021, було вирішено відхилити тендерну пропозицію ТОВ «СЕМ Білдінг» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, у зв`язку з тим, що учасник закупівлі не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради б/н від 13.08.2021, переможцем процедури відкритих торгів згідно предмету закупівлі: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування) (ДСТУ Б.Д.1.1.1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», (код ДК 021:2015 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи) визначено учасника торгів ТОВ «Коватехбуд» (п. 1 протоколу); прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем та надіслати на адресу переможця повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (п. 2 протоколу); доручено секретарю тендерного комітету протягом одного дня з дня прийняття цього рішення оприлюднити через авторизований електронний майданчик на вебпорталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та Законом, повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (п. 3 протоколу).

На виконання означеного рішення тендерного комітету замовника, останнім оприлюднено на вебпорталі публічних закупівель «Prozorro» повідомлення UA-2021-08-09-012026-a про намір укласти з ТОВ «Коватехбуд» відповідний договір про виконання робіт по об`єкту «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування), із строком виконання робіт до 30.09.2022 та ціною тендерної пропозиції 37 684 962 грн. Джерелом фінансування закупівлі визначено місцевий бюджет.

Означені обставини вбачається з матеріалів цієї справи, встановлені у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2024 у справі №907/67/23 за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, Західного офісу Держаудитслужби до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» про визнання недійсними результатів торгів за номером № UA-2021-08-09-012026-a та договору підряду №122/21 від 06 жовтня 2021 року та не заперечуються усіма учасниками справи.

06 жовтня 2021 року між Управлінням капітального будівництва Ужгородської міської ради, як Замовником, що в подальшому реорганізоване шляхом приєднання до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд», як Підрядником було укладено Договір підряду №122/21 (далі Договір), згідно із п. 1.1. якого у порядку і на умовах, визначених цим Договором, підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати і здати замовнику об`єкт: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування). (ДСТУ Б.Д.1.1.1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», (код ДК 021:2015 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи), (клас наслідків розрахунку СС2), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в затверджений цим Договором термін, а Замовник зобов`язується надати підряднику проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування згідно Договору, прийняти закінчений виконаний об`єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Виготовлення (замовлення) та узгодження проектно-кошторисної документації, а також отримання дозволів на виробництво робіт здійснює Замовник (п. 1.2. Договору).

За змістом п. 3.1. Договору, загальна вартість доручених робіт за цим Договором встановлюється згідно з договірною ціною (Додаток №3 до Договору) і становить 37 684 962 грн з ПДВ. Ціна тверда. Фінансування по Договору буде здійснюватися відповідно до бюджетних асигнувань, а саме: у 2021 році в сумі 1 080 000,00 грн, у 2022 році в сумі 36 604 962,00 грн.

Згідно з підписаним сторонами Договору Додатком №2 План-графік фінансування по об`єкту «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга - будівництво». (Коригування) визначено терміни фінансування: 2021 рік 1 080 000,00 грн та 2022 рік 36 604 962,00 грн, а разом: 37 684 962,00 грн.

На підставі п.п. 4.1., 4.2. Договору строки виконання робіт визначаються датою їх початку та закінчення. Невід`ємною частиною Договору підряду є календарний план виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених Договором підряду. Строки виконання робіт по будівництву об`єкту визначаються: - у 2021 році: початок жовтень, закінчення грудень; - у 2022 році: початок лютий, закінчення вересень.

Зміна строків виконання робіт оформляється додатковою угодою між Замовником і Підрядником (п. 4.4. Договору).

За умовами п.п. 5.1.-5.4. Договору здача-приймання виконаних робіт проводиться (щомісячно) поетапно згідно з календарним планом виробництва робіт та оформляється приймально-здавальними актами. Після завершення кожного етапу робіт підрядник передає замовнику акт про виконані роботи для підписання. Здача-приймання в експлуатацію об`єкта в цілому оформляється актом, дата підписання якого визначає момент передачі об`єкта у власність замовника. Замовник зобов`язаний прийняти роботи, виконані підрядником, не пізніше семи календарних днів з дня отримання від підрядника письмового повідомлення про їх виконання (акту про виконані роботи).

Відповідно до п.п. 15.1. та 15.2. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року. Сторона Договору, яка вважає за необхідне внести зміни у Договір, повинна надіслати відповідну пропозицію іншій стороні. Внесення змін у Договір оформлюється додатковою угодою.

Додатком №1 до Договору є підписаний та скріплений печатками сторін календарний графік виконання робіт по об`єкту: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування).

Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами Договору неодноразово укладалися Додаткові угоди до Договору підряду №122/21 від 06.10.2021, а саме:

- Додатковою угодою №1 від 30.11.2021 у зв`язку із збільшенням бюджетних призначень на 2021 рік згідно з рішенням сесії перерозподілено фінансування з 2022 року на 2021 рік у сумі 977 000,00 грн, у зв`язку з чим п. 3.1.1. Договору та План-графік фінансування (Додаток 2 до Договору) викладено в новій редакції, за якою фінансування по договору буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі 2 057 000,00 грн, у 2022 році в сумі 35 627 962,00 грн;

- Додатковою угодою №2 від 20.12.2021 у зв`язку із збільшенням бюджетних призначень на 2021 рік згідно з рішенням сесії перерозподілено фінансування з 2022 року на 2021 рік у сумі 977 000,00 грн, у зв`язку з чим п. 3.1.1. Договору та План-графік фінансування (Додаток 2 до Договору) викладено в новій редакції, за якою фінансування по договору буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі 3 034 000,00 грн, у 2022 році в сумі 34 650 962,00 грн;

- Додатковою угодою №3 від 29.12.2021 у зв`язку із завершенням бюджетного року перерозподілено фінансування з 2021 року на 2022 рік у сумі 662,72 грн, у зв`язку з чим п. 3.1.1. Договору та План-графік фінансування (Додаток 2 до Договору) викладено в новій редакції, за якою фінансування по договору буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі 3 033 337,28 грн, у 2022 році в сумі 34 651 624,72 грн;

- Додатковою угодою №4 від 23.02.2022 у зв`язку з реорганізацією Замовника змінено його найменування на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради та у відповідності до бюджетних призначень на 2022 рік перерозподілено фінансування з 2022 року на 2023 рік у сумі 32 697 624,72 грн, у зв`язку з чим п.п. 3.1.1., 4.2., 15.1. Договору та Календарний графік виконання робіт (Додаток 1 до Договору) і План-графік фінансування (Додаток 2 до Договору) викладено в нових редакціях, за якими змінено строки виконання робіт та строк дії Договору до 31.12.2023 та змінено порядок фінансування по договору, яке буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі 3 033 337,28 грн, у 2022 році в сумі 1 954 000,00 грн, у 2023 році в сумі 32 697 624,72 грн;

- Додатковою угодою №5 від 16.12.2022 у зв`язку із збільшенням бюджетних призначень на 2022 рік згідно з рішенням сесії Ужгородської міської ради від 13.12.2022 !1035 перерозподілено фінансування з 2023 року на 2022 рік у сумі 1 950 000,00 грн, у зв`язку з чим п. 3.1.1. Договору та План-графік фінансування (Додаток 2 до Договору) викладено в новій редакції, за якою фінансування по договору буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі 3 033 337,28 грн, у 2022 році в сумі 3 904 000,00 грн, у 2023 році в сумі 30 747 624,72 грн;

- Додатковою угодою №6 від 30.12.2022 у зв`язку із завершенням бюджетного року перерозподілено фінансування з 2022 року на 2023 рік у сумі 13 560,00 грн, у зв`язку з чим п. 3.1.1. Договору та План-графік фінансування (Додаток 2 до Договору) викладено в новій редакції, за якою фінансування по договору буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі 3 033 337,28 грн, у 2022 році в сумі 3 890 440,00 грн, у 2023 році в сумі 30 761 184,72 грн;

- Додатковою угодою №7 від 25.12.2023 у зв`язку із завершенням бюджетного року перерозподілено фінансування з 2023 року на 2024 рік у сумі 30 761 184,72 грн, у зв`язку з чим п.п. 3.1.1., 4.2., 15.1. Договору та Календарний графік виконання робіт (Додаток 1 до Договору) і План-графік фінансування (Додаток 2 до Договору) викладено в нових редакціях, за якими змінено строки виконання робіт та строк дії Договору до 31.12.2024 та змінено порядок фінансування по договору, яке буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі 3 033 337,28 грн, у 2022 році в сумі 3 890 440,00 грн, у 2023 році в сумі 0,00 грн, у 2024 році в сумі 30 761 184,72 грн;

- Додатковою угодою №8 від 24.12.2024 у зв`язку із завершенням бюджетного року перерозподілено фінансування з 2024 року на 2025 рік у сумі 30 761 184,72 грн, у зв`язку з чим п.п. 3.1.1., 4.2., 15.1. Договору та Календарний графік виконання робіт (Додаток 1 до Договору) і План-графік фінансування (Додаток 2 до Договору) викладено в нових редакціях, за якими змінено строки виконання робіт та строк дії Договору до 31.12.2025 та змінено порядок фінансування по договору, яке буде здійснюватися відповідно до бюджетних призначень, а саме: у 2021 році в сумі 3 033 337,28 грн, у 2022 році в сумі 3 890 440,00 грн, у 2023 році в сумі 0,00 грн, у 2024 році в сумі 0,00 грн та у 2025 році в сумі 30 761 184,72 грн.

Долученими прокурором до позовної заяви витягами з рішень Ужгородської міської ради від 05.08.2021 за №363, від 16.12.2021 за №564, від 29.11.2021 за №504, від 13.12.2022 за №1035 Про зміни до бюджету Ужгородської міської територіальної громади на 2021 рік та 2022 рік разом з витягом з Додатку 7 до означених рішень підтверджується наявність капітальних видатків бюджету Ужгородської міської територіальної громади у 2021 та 2022 роках на рекультивацію території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району ІІ-га черга будівництво загальною вартістю 49 922 070,00 грн та пропонований вказаними рішеннями обсяг видатків місцевого бюджету, які спрямовуються на відповідну потребу.

Крім того, згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 22.12.2020 за №19 «Про програму економічного і соціального розвитку м. Ужгород на 2021 рік» затверджено відповідну Програму, витягом з Додатку 2 до якої «Показники будівництва, реконструкції та капітального ремонту соціально-культурних та комунальних об`єктів на 2021 рік» кошторисна вартість об`єкта «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району ІІ-га черга - будівництво» становить 31 014 880,00 грн, передбачений на 2021 рік обсяг фінансування за рахунок коштів міського бюджету на 2021 рік 11 350 000,00 грн.

У вже згаданому рішенні Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2024 у справі №907/67/23 під час розгляду позовних вимог прокурора про недійсність Договору судом встановлено, що на виконання умов Договору підрядником було виконано, а замовником, у свою чергу, прийнято та оплачено роботи на загальну суму 6 923 777,28 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1 від 22.10.2021 (за жовтень 2021 року), №2 від 02.12.2021 (за грудень 2021 року), №3 від 21.12.2021 (за 2-гу декаду грудня 2021 року), №1 від 30.09.2022 (за вересень 2022 року) та №2 від 19.12.2022 (за грудень 2022 року), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 №140 від 22.10.2021, №221 від 02.12.2021, №243 від 21.12.2021, б/н від 30.09.2022 та б/н від 19.12.2022, а також платіжними інструкціями №606 від 23.10.2021 на суму 1 080 000 грн, №794 від 02.12.2021 на суму 976 668,64 грн, №863 від 21.12.2021 на суму 976 668,64 грн, №3 від 05.10.2022 на суму 1 950 000 грн та №1 від 08.02.2023 року.

Означена обставина є преюдиційною для усіх учасників цієї справи в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягає окремому доведенню.

Позатим, судом встановлено, що проведена Замовником закупівля UA-2021-08-09-012026-а була предметом моніторингу органів Держаудитслужби відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 20.04.2022 за №57 «Про початок моніторингу процедур закупівель».

Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-08-09-012026-а від 13.05.2022, здійсненого Державною аудиторською службою України, вказаним контролюючим органом за результатами проведеного моніторингу було виявлено порушення вимог абзаців других пунктів 1 та 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», що знайшло свій вияв, зокрема, в наступному:

1) ТОВ «Коватехбуд» не підтверджено наявності в нього мінімально необхідної кількості техніки, яку повинен підтвердити учасник у складі своєї тендерної пропозиції відповідно до пункту 2 таблиці 1, зокрема, не надано інформації та відповідних документів, що свідчать про наявність компресора, або ж листа-пояснення із зазначенням відсутності законодавчих підстав для надання останніх);

2) ТОВ «Коватехбуд» не подано заяви-згоди на обробку персональних даних працівників ТОВ «Коватехбуд», дані про яких зазначені в довідці №111/4 від 20.08.2021 за порядковими номерами з 2 до 22, чим не дотримано вимог Додатку 6 до тендерної документації замовника;

3) ТОВ «Коватехбуд» не надано дозволу на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки в частині експлуатації (застосування) автокрану КС 10-20Т-С (база ЗИЛ), чим не дотримано пункту 9 Додатку 3 до тендерної документації замовника;

4) ТОВ «Коватехбуд» у складі своєї тендерної пропозиції надав наказ ТОВ «Коватехбуд» №99 від 16.11.2015, згідно з яким ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства №9-2015 від 13.11.2015 приступає до виконання обов`язків директора, водночас ТОВ «Коватехбуд» не надано протоколу чи виписки (витягу) з протоколу рішення загальних зборів ТОВ «Коватехбуд» №9-2015 від 13.11.2015 про обрання директором ОСОБА_1 , або ж листа-пояснення із зазначенням відсутності законодавчих підстав надання зазначеного протоколу чи виписки з нього, чим не дотримано вимог Додатку 3 до тендерної документації замовника.

Таким чином, за результатами аналізу питання щодо відповідності розгляду тендерної пропозиції учасника ТОВ «Коватехбуд» установлено порушення вимог абзаців других пунктів 1 та 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, за результатами аналізу питань дотримання Замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону, оприлюднення інформації про закупівлю, розгляду тендерної пропозиції ТОВ «Сем Білдінг», своєчасності укладання договору про закупівлю, внесення змін до умов договору та їх оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця порушень не встановлено.

Позатим у зв`язку з виявленими порушеннями, які Державною аудиторською службою України визнані значущими через необ`єктивне та упереджене визначення переможця процедури закупівлі, позивачем було зобов`язано замовника Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради вжити заходів щодо усунення вказаних порушень шляхом припинення зобов`язань за Договором, в тому числі, із застосуванням наслідків його недійсності/нікчемності, та протягом 5 робочих днів із дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Не погоджуючись із висновком Державної аудиторської служби України від 13.05.2022, складеним за результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-08-09-012026-а, Замовник оскаржив такий у судовому порядку.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 у справі №260/1946/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023, в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Також, судом встановлено, що дійсність Договору була предметом судового розгляду у вже згадуваній справі №907/67/23, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2024 у якій (що набрало законної сили у встановленому законом порядку) у задоволенні позовних вимог Закарпатської обласної прокуратури було відмовлено у повному обсязі у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу судового захисту без заявлення вимог про правові наслідки недійсності оспорюваного договору (реституцію).

Предметом позовних вимог у цій справі (з урахуванням їх зміни прокурор) є застосування правових наслідків нікчемності укладеного відповідачами Договору підряду № 122/21 від 06.10.2021 у вигляді визнання припиненими зобов`язань обох сторін за Договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 122/21 від 06.10.2021 у зв`язку з порушенням відповідачами під час укладення Договору приписів ст.ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України в частині взяття розпорядником бюджетних коштів грошових зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено суб`єктний склад позивача у складі Державної аудиторської служби України.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначає, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами, передбаченими на вирішення екологічних питань, з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері, а саме відновлення законності, яка є вагомим чинником у демократичному суспільстві, основним покликанням якого є насамперед недопущення порушення закону у майбутньому; відновлення економічної доцільності та ефективності результатів публічної закупівлі, адже держава не отримала того результату економічної вигоди, для якого проведено закупівлю UА-2021-08-09-012026-а, договір наразі має декларативний, а не реальний, як вимагає Закону України «Про публічні закупівлі», характер..

При цьому, за позицією прокурора, бездіяльність Держаудитслужби, як органу, що уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, в частині незвернення до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину за наслідками проведеного моніторингу спірної закупівлі порушує економічні інтереси держави не відповідає суспільному інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2939-XII).

За ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України»).

Відповідно до п.п. 8, 10 абз. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (із змінами) (далі - Положення) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Положеннями абз. 3 п.п. 9, п. 4 Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас, згідно з п.п. 20 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, в тому числі, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно з підпункту 3 пункту 4 цього ж Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель.

Відповідно до вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.9 п.4 Положення).

Таким чином, визначені у п.п. 8, 10 абз. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України», абз. 3 п.п. 9, п. 4, п.п. 20 п. 6 Положення про Державну аудиторську службу України повноваження органів Держаудитслужби самостійно звертатися до суду обумовлені здійсненим заходом державного фінансового контролю та пов`язуються з:

- визнанням недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, що виявлено під час проведення заходу державного контролю;

- усуненням виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо їх усунення);

- стягнення у дохід держави коштів, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

За встановлених в даній справі обставин, які не заперечуються учасниками справи, у спірних правовідносинах Головним державним аудитором відділу моніторингу закупівель суб`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки держави Департаменту моніторингу закупівель Державної аудиторської служби України В. Горбачовим здійснено моніторинг закупівлі UA-2021-08-09-012026-а із предметом закупівлі «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування), за результатами якого 13 травня 2022 року складено висновок за №346, у якому зазначено про виявлення порушення вимог абзаців других пунктів 1 та 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з висновком про результати моніторингу закупівлі №346 від 13.05.2022 учасник закупівлі ТОВ «Коватехбуд» не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону та не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства у зв`язку з виявленими дефектами тендерної пропозиції Товариства, які Державною аудиторською службою України визнані значущими через необ`єктивне та упереджене визначення переможця процедури закупівлі.

У зв`язку з викладеним, позивачем було зобов`язано замовника Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради вжити заходів щодо усунення вказаних порушень шляхом припинення зобов`язань за Договором, в тому числі, із застосуванням наслідків його недійсності/нікчемності, та протягом 5 робочих днів із дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Водночас, зміст висновку про результати моніторингу закупівлі №346 від 13.05.2022 свідчить, що за результатами аналізу питань дотримання Замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону, оприлюднення інформації про закупівлю, розгляду тендерної пропозиції ТОВ «Сем Білдінг», своєчасності укладання договору про закупівлю, внесення змін до умов договору та їх оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця порушень не встановлено.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що визначеним прокурором позивачем Державною аудиторською службою України за результатами фінансового моніторингу спірної закупівлі UA-2021-08-09-012026-а та згідно з висновком про результати моніторингу закупівлі №346 від 13.05.2022 зазначені прокурором порушення бюджетного законодавства України (ст.ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України) не встановлювалися та, відповідно, вимоги про їх усунення, в тому числі шляхом застосування наслідків нікчемності правочину шляхом припинення правовідносин, органом Держаудитслужби на адресу Замовника закупівлі (відповідача 1) не заявлялися.

Крім того, за встановленими у цій справі обставинами, виявлені Держаудитслужбою порушення вимог законодавства про публічні закупівлі (невідповідність переможця закупівлі кваліфікаційним критеріям, наявність підстав, встановлених частиною першою статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» та не відповідність встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону) слугували підставою для звернення Закарпатської обласної прокуратури до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, Західного офісу Держаудитслужби, до відповідача 1 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» про визнання недійсними результатів торгів, оформлених рішенням тендерного комітету Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради про визначення переможця торгів процедури закупівлі по предмету: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво», викладене у протоколі засідання тендерного комітету від 13.08.2021; визнання недійсним договору підряду №122/21 від 06.10.2021 про закупівлю робіт по об`єкту: «Рекультивація території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво».

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2024 у справі №907/67/23, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, - у задоволенні позовних вимог Закарпатської обласної прокуратури було відмовлено повністю.

Таким чином, суд висновує, що у спірних правовідносинах компетенція Державної аудиторської служби України на звернення до суду з позовом з підстав виявлених в ході фінансового моніторингу спірної закупівлі UA-2021-08-09-012026-а та згідно з висновком про результати моніторингу закупівлі №346 від 13.05.2022 порушень вже була реалізована в межах розгляду справи №907/67/23, а встановленими вище правовими нормами не встановлено право/можливість подання Держаудитслужбою позовних заяв щодо застосування наслідків нікчемності правочинів через порушення, за твердженням прокурора, законодавства, що не виявлялося Держаудитслужбою та не було предметом фінансового моніторингу.

Так, позовні вимоги у цій справі прокурором обґрунтовуються порушенням відповідачами під час укладення Договору приписів ст.ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України в частині взяття розпорядником бюджетних коштів грошових зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань, що за позицією прокурора свідчить про нікчемність даного договору та необхідність з метою «відновлення законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами» застосування в судовому порядку наслідків нікчемності такого Договору шляхом визнання припиненими зобов`язань обох сторін за Договором підряду №122/21 від 06.10.2021 року.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

В контексті завдань господарського судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов для реалізації встановленого вказаними вище нормами права.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У цьому контексті суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому Європейський суд справ людини у своїх рішеннях наголошує, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (пункт 192 рішення у справі «Scordino v. Italy (№ 1)» від 29.03.2006, заява № 36813/97; пункт 45 рішення у справі «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany» від 12.07.2001, заява № 42527/98).

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення / підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та / або оспорювання його прав та інтересів.

Водночас підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.09.2022 у справі № 916/144/17.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Схожий за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237 ГПК України) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

За змістом положення статті 14 ГПК України передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У частині 1 та пунктах 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору («da mihi factum, dabo tibi jus»). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia» (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

З урахуванням викладеного вище, суд зауважує, що при розгляді спору у цій справі передусім підлягають встановленню (1) наявність порушення цивільного права або інтересу держави в особі визначеного прокурором позивача, за захистом якого він (прокурор) звернувся до суду, (2) яке саме право (інтерес) порушене, (3) в чому полягає порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

За змістом правої позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18, суд розглядаючи справу по суті, повинен вирішити питання, чи є позивач (особа, в інтересах якої поданий прокурором позов) тією заінтересованою особою, про яку йдеться в частині 2 статті 4 ГПК України. При цьому при вирішенні такого питання суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин та оцінки конкретних фактичних обставин справи.

У справі, що розглядається, судом установлено, що заявляючи позовні вимоги про застосування правових наслідків нікчемності правочину та подаючи такий позов в інтересах держави в особі Держаудитслужби, прокурор посилається на порушення відповідачами бюджетного законодавства при укладенні Договору за відсутності встановлення такого порушення Держаудитслужбою під час моніторингу спірної закупівлі та, відповідно, за відсутності права органу державного фінансового контролю самостійно подавати такий позов з визначених прокурором підстав.

Наведені обставини щодо відмінності підстав заявленого позову з виявленими позивачем в ході моніторингу процедури закупівлі UA-2021-08-09-012026-а (висновок від 13.05.2022) порушеннями прокурором та позивачем не заперечуються, а останній, в свою чергу, заперечує власну компетенцію на подання цього позову до Господарського суду.

Суд, при цьому, враховує, що визначальним у розгляді даної справи є те, чи порушені права та інтереси визначеного прокурором позивача з підстав позову, які визначені самим прокурором, і на підставі тих доказів, які подані ним на обґрунтування своїх вимог, та чи належний спосіб захисту, обраний прокурором у заявленому ним же позові.

Водночас суд висновує, що прокурором не доведено того:

- які правові підстави заявлення цього позову самостійно Держаудитслужбою за відсутності встановлення у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-08-09-012026-а від 13.05.2022 зазначених прокурором у позовній заяві порушень вимог бюджетного законодавства та за наявності судового рішення у справі №907/67/23, поданого прокурором саме в контексті виявлених Держаудитслужбою порушень Закону України «Про публічні закупівлі»;

- яким чином крізь призму оцінки спірних правовідносин, встановлених судом обставин та висновків Господарського суду Закарпатської області у рішенні від 11.06.2024 у справі №907/67/23 можуть бути відновлені порушені, за позицією прокурора, права та/або інтереси держави.

Так, встановлення судом у цій наявності правових підстав для застосування наслідків нікчемності правочину в будь-якому разі не обмежується обраними прокурором наслідками, позаяк за приписами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язаних з його недійсністю.

Частинами 1 та 2 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

За приписами статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19, від 11.06.2024 у справі №918/565/22).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 зазначено, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 наголосила, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29. постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення вимоги саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 уточнила висновки щодо застосування норм матеріального права (частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України), викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, щодо ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

«Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові».

Означені правові позиції Верховного Суду у справах про визнання недійсними договорів про закупівлю суд вважає за релевантним до застосування у спірних правовідносинах, позаяк за встановленими у справі обставинами, на виконання умов Договору підряду №122/21 від 06.10.2021 підрядником було виконано, а Замовником, у свою чергу, прийнято та оплачено роботи на загальну суму 6 923 777,28 грн, а відтак в результаті встановлення судом факту нікчемності укладеного відповідачами Договору Замовник не матиме змоги повернути результати робіт Підряднику чи оголосити на означені роботи нову закупівлю, проте зобов`язаний буде оплатити Підряднику виконані роботи, відповідно до приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, за цінами, які існують на момент відшкодування, що, враховуючи інфляційні процеси в державі, може призвести до додаткових витрат бюджетних коштів.

Таким чином, суд висновує, що визначені прокурором інтереси держави, які порушені внаслідок недотримання визначеної законодавством процедури державної закупівлі, повинні мати матеріальний вираз, а обраний в даній справі прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту (аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 22.06.2021 у справі №922/2895/20).

Будь-яких вимог про відшкодування вартості виконаних підрядних робіт за рахунок сплачених бюджетних коштів прокурором не заявлено, як і не зазначено про необхідність відшкодування державі розміру понесених, на його думку, збитків, що свідчить про те, що обраний прокурором спосіб захисту за наявних у даній справі обставин не може вважатися ефективним, оскільки не забезпечить реального захисту економічних інтересів держави, а «відновлення економічної доцільності та ефективності результатів закупівлі» в будь-якому разі не може вважатися пропорційним ймовірним додатковим витратам бюджетних коштів в разі відшкодування Замовником Підряднику вартості здійснених останнім робіт за цінами, які існують на момент відшкодування у випадку задоволення позовних вимог в цій справі.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 зазначив, що, вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Як наслідок, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

За таких обставин, відсутність порушеного права (інтересу) визначеного прокурором позивача є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові у цій справі.

Разом з тим, розглядаючи заявлений у цій справі позов, у тому числі в контексті необхідності надання оцінки доводам прокурора щодо його мети звернення із даним позовом, як такої, що спрямована на усунення порушень у спірних правовідносинах та обраного прокурором способу захисту суд вважає за необхідне врахувати таке.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №914/1259/22).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява №22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже ефективний засіб правового захисту в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною другою статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).

Аналізуючи обраний прокурором спосіб захисту у вигляді припинення зобов`язання сторін за Договором підряду №122/21 від 06.10.2021 суд враховує, що такий може мати місце саме при виконанні договірних зобов`язань, а не як наслідок недійсності (нікчемності) договору і саме у справах, що стосуються виконання договірних зобов`язань робився висновок про ефективність такого способу захисту як припинення правовідношення (п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України) у цитованих прокурором постановах суду касаційної інстанції.

Так, правовий інститут припинення зобов`язання регламентовано Главою 50 ЦК України, а до способів (підстав) припинення зобов`язання законодавцем віднесено:

- виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України);

- передання відступного (ст. 600 ЦК України);

- зарахування (ст. 601 ЦК України);

- домовленість сторін (ст. 604 ЦК України);

- прощення боргу (ст. 605 ЦК України);

- поєднання боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України);

- неможливість його виконання (ст. 607 ЦК України);

- смерть фізичної особи (ст. 608 ЦК України);

- ліквідація юридичної особи (ст. 609 ЦК України).

При цьому, спори, що стосуються наслідків недійсності правочину за своєю правовою природою є реституційними, пов`язуються з наслідками недійсності правочину, а сам факт укладення сторонами недійсного правочину не створює для сторін жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України), за таким договором не виникають права та обов`язки, а відтак, взаємовиключними по своїй суті є вимоги прокурора про припинення зобов`язань у зв`язку з недійсністю (нікчемністю) договору.

Водночас, суд звертає увагу прокурора, що одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 ГК України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, в аспектів доводів прокурора про наявність підстав для висновку про нікчемність укладеного відповідачами Договору, суд враховує, що правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначає Бюджетний кодекс України (тут і надалі БК України в редакції, чинній на дату проведення закупівлі та укладення заперечуваного Договору).

Стаття 23 БК України встановлює загальне правило, згідно з яким будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша).

Згідно з пунктами 6 - 8 частини першої статті 2 БК України:

- бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;

- бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;

- бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Наведеною в частині першій статті 23 БК України умовою здійснення бюджетного зобов`язання та платежів з бюджету законодавець встановив особливості розрахунків бюджетними коштами - за наявності відповідного бюджетного призначення.

Наслідки недотримання цієї вимоги визначені БК України та передбачають недійсність як розміщеного замовлення, так і договору, укладеного протягом бюджетного періоду, якщо розпорядником бюджетних коштів за цими замовленням та договором взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень.

Частиною третьою статті 48 БК України, яка кореспондує наведеним положенням частини першої статті 23 цього Кодексу, передбачено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Тобто норми статті 23 та частини третьої статті 48 БК України, які перебувають у системному взаємозв`язку, встановлюють вимогу до умов розміщення закупівлі та умов договору, що планується для укладення за результатами цієї процедури, а саме - здійснення бюджетного зобов`язання та платежів з бюджету лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Така вимога законодавця закладає основи розрахунків у правовідносинах із публічної закупівлі товарів (робіт/послуг) за відповідним договором (пункт 8.12).

Щодо порядку здійснення розрахунків за договором підряду, то згідно зі статтями 843, 844 та 846, 854 ЦК України порядок розрахунків, ціна роботи та строки її виконання є істотними умовами договору підряду

Ці умови визначаються та погоджуються в договорі на розсуд сторін, а у випадках передбачених законом, - відповідно до актів цивільного законодавства (норми частини третьої статті 6, частини першої статті 628 ЦК України).

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному БК України (частина друга статті 23 зазначеного Кодексу).

В аспекті розподілу повноважень при розпорядженні бюджетними коштами, то з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в підпунктах 8.20 - 8.27 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (Провадження № 12-1гс23) щодо застосування положень статей 2, 22 БК України та пунктів 5, 7, 43 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (тут і надалі -Порядок № 228 в редакції, чинній на дату укладення відповідачами Договору), відповідач-1 у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі робіт з «Рекультивації території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району, ІІ-га черга будівництво». (Коригування)» за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначених робіт в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, яким у спірних правовідносинах є Ужгородська міська рада.

За встановленими у справі обставинами, строк виконання робіт за Договором на момент його укладення відповідно до п. 4.2. Договору, Календарного графіку виконання робіт (Додаток 1 до Договору) становив до вересня 2022 року, отже, строк виконання Договору становить більше одного календарного року, у зв`язку із чим відповідні фінансові зобов`язання за ним у розумінні БК України є довгостроковими.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 2, статей 3, 75 - 77 БК України місцевий бюджет затверджується на один бюджетний період, який для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Наведена обставина виключає можливість визначення в момент розміщення замовлення та укладення відповідного договору бюджетного призначення для нього (за розміром, цільовим призначенням, враховуючи часові обмеження для його використання) на весь період (на кожен рік), протягом якого планується виконання договору та його фінансування за рахунок бюджетних коштів.

Водночас умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори)) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок № 309, тут і далі застосовується в редакції, чинній на дату проведення заперечуваної Прокурором процедури закупівлі та укладення Договору), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.

За змістом пункту 2.2 Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору - календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови, положення яких тут і далі застосовуються в редакції, чинній на дату проведення оспорюваної процедури закупівлі та укладення оспорюваного Договору), також передбачають наявність такої невід`ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об`єкта).

Цей план складається з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат) (пункти 5, 83, 84 Загальних умов).

Суд зауважує, що відповідно до пункту 2 Загальних умов цей нормативний акт є обов`язковим для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

За змістом наведених положень Порядку № 309 та Загальних умов ці підзаконні акти конкретизують норму статті 23 БК України, встановлюючи однакову та обов`язкову в розумінні частини третьої статті 6, частини першої статті 628 ЦК України вимогу до довгострокового договору (підряду), який фінансується за рахунок бюджетних коштів, а саме наявність складеного за правилами зазначених нормативних актів плану фінансування робіт (календарного плану).

Такий план може бути у вигляді додатка до договору (його невід`ємної частини) або визначений безпосередньо в тексті договору та становить порядок здійснення розрахунків за таким договором.

Отже, саме цей план, яким визначається порядок розрахунків, вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимог статті 23 БК України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань - за наявності відповідного бюджетного призначення.

Тому відсутність зазначеного плану або визначення в ньому порядку здійснення розрахунків усупереч наведеним положенням Порядку № 309 та Загальних умов свідчить про невідповідність довгострокового договору підряду, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, у частині здійснення розрахунків бюджетними коштами вимогам законодавства, а саме статті 23 БК України.

Відповідне трактування означених норм бюджетного законодавства надано Об`єднаною палатою Касаційного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі №916/1621/22 (на які посилається прокурор у своїх заявах по суті справи), узагальнюючи які Верховний Суд в означеній справі №916/1621/22 дійшов наступних висновків:

- положення частини першої статті 23 та частини третьої статті 48 БК України встановлюють обов`язкову відповідно до актів цивільного законодавства вимогу до договорів, що укладаються за результатами проведення процедури публічної закупівлі та фінансуються за бюджетні кошти, - наявність відповідного бюджетного призначення;

- реалізацію цієї вимоги БК України конкретизовано в Порядку № 309, а щодо договору підряду - в Загальних умовах, за змістом яких при розміщенні замовлення про публічну закупівлю та укладенні довгострокового договору (підряду) складається календарний / фінансовий план, який відображає порядок здійснення розрахунків за договором та має містити:

а) інформацію про розподіл за роками суми коштів, що становить загальну ціну закупівлі та договору, для розрахунку за ним;

б) за перший (поточний) рік виконання договору (робіт) - щомісячний розподіл коштів, сума яких має узгоджуватися і з відповідною сумою витрат, визначених у затвердженому бюджеті поточного періоду, тобто того бюджетного періоду, який відповідає першому (поточному) календарному року виконання робіт за договором.

У зазначеному висновку Верховним Судом також наголошено, що інформація про порядок розрахунків у вигляді фінансового / календарного плану, складеного відповідно до вимог Порядку № 309 та Загальних умов, має бути відображена при розміщенні публічного замовлення (в тексті оголошення), оскільки договір, що буде укладений за результатами процедури публічної закупівлі, та його умови мають відповідати змісту зазначеного замовлення (частина четверта статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі»), а дотримання наведених вимог при розміщенні замовлення про публічну закупівлю та подальшому укладенні відповідного договору з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями свідчитиме про те, що замовлення про публічні закупівлі розміщене і бюджетні зобов`язання за відповідним договором взяті за наявності бюджетного асигнування відповідно до бюджетного призначення, а тому є такими, що відповідають вимогам статті 23 БК України, що виключає їх недійсність за частиною третьою статті 48 цього Кодексу.

Позатим, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 15.03.2024 у справі №916/1621/22, за встановленими під час розгляду справи №916/1621/22 обставинами ні розміщене Замовником оголошення про публічну закупівлю, ні Договір про закупівлю, ні додатки до нього на дату його укладення не містили фінансового / календарного плану (складеного відповідно до вимог Порядку № 309 та Загальних умов), який вимагається положеннями частини першої статті 23 БК України, що судом було визнано порушенням вимог бюджетного законодавства.

Водночас, матеріали цієї справи свідчать, що як тендерна документація Замовника закупівлі (відповідача 1), так і умови укладеного між сторонами Договору підряду №122/21 від 06.10.2021 містять посилання на план-графік фінансування довгострокового бюджетного зобов`язання, а сам план-графік підписаний відповідачами, є Додатком 2 до Договору та не перевищує розмір бюджетних асигнувань, що виділялися органом місцевого самоврядування (рішення Ужгородської міської ради від 05.08.2021 за №363 «Про зміни до бюджету Ужгородської міської територіальної громади на 2021 рік», від 22.12.2020 №19 «Про програму економічного і соціального розвитку м. Ужгорода на 2021 рік»).

Таким чином, за відмінністю встановлених у цій справі та справі №916/1621/22 обставин правова позиція, надана Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 в справі №916/1621/22 є не у повній мірі застосовною до спірних правовідносин.

Водночас, суд звертає увагу прокурора на викладені у п. 8.44. означеної постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 в справі №916/1621/22 висновки, за якими:

- зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів; взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства; витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються;

- вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на встановлену судом відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особи позивача з ініційованого предмету та підстав позову, обранням і неналежного, і неефективного способу можливого захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на самого прокурора у справі.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 03 жовтня 2025 року.

СуддяЛучко Р.М.